Постанова

від 12.03.2024 по справі 760/18839/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 760/18839/23

номер провадження: 22-ц/824/1109/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «САП Україна» - адвоката Бойко Ганни Олексіївни на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року у складі судді Українця В.В., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «САП Україна» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «САП Україна» (далі - ТОВ «САП Україна») звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 8 214 249 грн 95 коп. безпідставно набутих нею за рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року у справі №757/22127/22-ц та збережених нею без достатньої правової підстави.

У вересні 2023 року представник ТОВ «САП України» - адвокат Прохур К.В. подала до суду заяву про забезпечення вказаного вище позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на всіх наявних рахунках ОСОБА_1 у всіх банківських установах, які будуть виявлені в процесі примусового виконання ухвали суду, в межах ціни позову в сумі 8 214 249 грн 95 коп.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року у даній справі заява позивача про забезпечення позову була задоволена частково та заборонено відчуження квартири АДРЕСА_1 і заборонено відчуження квартири АДРЕСА_2 . Вказувала, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року у даній справі повторну заяву позивача про забезпечення позову було задоволено частково та накладено арешт на банківські рахунки відповідачки в акціонерному товаристві «Райффайзен Банк», зокрема, на рахунок № НОМЕР_1 . Разом з тим, у процесі примусового виконання цієї ухвали приватним виконавцем було виявлено, що грошові кошти в сумі 8 214 249 грн 95 коп., які 26 січня 2023 року були перераховані на цей рахунок, вже відсутні. Вважала, що такі дії відповідача свідчать про наявність ризику невиконання рішення суду, оскільки відповідачка продовжує вчиняти умисні дії щодо відчуження свого майна, зокрема, грошових коштів, на яке могло б бути звернуто стягнення.

Зазначала, що арешт рахунку чинним законодавством не передбачено, а арешт підлягає накладенню саме на грошові кошти, які будуть виявлені на всіх наявних у відповідача рахунках в усіх банківських установах в межах ціни позову, а не лише того рахунку, щодо якого позивач має інформацію. Ненадання суду інформації щодо наявних у відповідача рахунків не може бути підставою для відмови у застосуванні заходу забезпечення у вигляді арешту на грошові кошти. Жодних вимог щодо зазначення такої інформації у заяві як передумови накладення судом арешту на кошти ЦПК України не містить. Вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти має бути вжитий відносно всіх наявних у відповідача рахунків в усіх банках в межах ціни позову.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року заяву ТОВ «САП Україна» про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на грошові кошти на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , в акціонерному товаристві «Райффайзен Банк», МФО 300335, код ЄДРПОУ 14305909, у межах ціни позову в розмірі 8 214 249 грн 95 коп., зокрема, й на грошові кошти на рахунку № НОМЕР_1 .

У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ухвала про вжиття заходів забезпечення позову має бути чіткою для її виконання, зокрема, щодо кола виконавців такої ухвали (банківських установ). Не зазначення стороною позивача чіткої інформації про конкретні рахунки, що належать відповідачу, та у яких саме банківських установах, не дозволяє визначити на яких саме рахунках знаходяться кошти, на які заявник просить накласти арешт. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 в акціонерному товаристві «Райффайзен Банк» в межах ціни позову, зокрема, і на грошові кошти на рахунку № НОМЕР_1 .

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ТОВ «САП Україна» - адвокат Бойко Г.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ «САП Україна» про забезпечення позову повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про неможливість накладення арешту на кошти на інших рахунках суперечить вимогам ЦПК України в частині обсягу інформації, яка є достатньою для вжиття заходу забезпечення.

Вказує, що позивачем разом із заявою про забезпечення позову надавалися суду докази, що відповідачка відчужила належні їй на праві власності квартири, на які було накладено заборону відчуження. На момент постановлення оскаржуваної ухвали суду позивачем було надано достатньо доказів того, що на рахунках відповідачки в АТ «Райффайзен Банк» вже були відсутні кошти, які достатні для забезпечення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту лише на кошти на рахунках в АТ «Райффайзен Банк» не є ефективним для забезпечення позовних вимог. Вказує, що відповідачка активно вчиняє всі можливі дії для уникнення відповідальності за порушення прав позивача, ухиляється від повернення грошових коштів, які були безпідставно стягнуті на її користь і які продовжують безпідставно утримуватися відповідачкою.

Зазначає, що позивач об`єктивно не може мати доступ до банківської інформації щодо наявних у відповідача рахунків в банківських установах, їх актуальності тощо. Така інформація є банківською таємницею та може розкриватися банками лише у спеціальному порядку. Наявність переліку відповідних рахунків та наявність на них коштів встановлює саме орган виконавчої служби при виконанні ухвали суду про вжиття заходів забезпечення. Позивач не має повноважень щодо отримання відповідної інформації від банківських установ та/або органів Державної фіскальної служби. Крім того, можливість позивача звертатися до суду із заявою про забезпечення не може ставитися в залежність від наявності у нього тієї інформації, яку за законом позивач мати не може. Тим більше надання такої інформації при зверненні із заявою про забезпечення ЦПК України від позивача не вимагає.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Ільїна Д.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що суд може накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на конкретному, індивідуально визначеному банківському рахунку. В свою чергу, представник позивача не надала суду відомостей про інші банківські рахунки відповідачки, крім того, на якому суд арештував кошти оскаржуваною ухвалою. Вказує, що у даному випадку вжиття таких заходів забезпечення, про які просить позивач, було б формою непропорційного втручання в права відповідачки. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 ст.150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18 (провадження № 61-5051св19).

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Предметом спору у цій справі є вимога ТОВ «САП Україна» про стягнення із відповідачки ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти у розмірі 8 214 249 грн 95 коп. безпідставно набутих нею за рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року у справі №757/22127/22-ц та збережених нею без достатньої правової підстави.

Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідачка необхідну суму грошових коштів, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідачки у межах ціни позову дійсно полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

У заяві про забезпечення позову представник позивача вказувала, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року у даній справі повторну заяву позивача про забезпечення позову було задоволено частково та накладено арешт на банківські рахунки відповідачки в акціонерному товаристві «Райффайзен Банк», зокрема, на рахунок № НОМЕР_1 . Разом з тим, у процесі примусового виконання цієї ухвали приватним виконавцем було виявлено, що грошові кошти в сумі 8 214 249 грн 95 коп., які 26 січня 2023 року були перераховані на цей рахунок, вже відсутні. Вважала, що такі дії відповідача свідчать про наявність ризику невиконання рішення суду, оскільки відповідачка продовжує вчиняти умисні дії щодо відчуження свого майна, зокрема, грошових коштів, на яке могло б бути звернуто стягнення.

Колегія суддів вважає, що накладення арешту на кошти у межах спірної суми лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачкою задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову та забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову.

Отже, застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки залежить від наявності у відповідачки грошових коштів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не зазначення стороною позивача чіткої інформації про конкретні рахунки, що належать відповідачу, та у яких саме банківських установах, не дозволяє визначити на яких саме рахунках знаходяться кошти, на які представник позивача просить накласти арешт, що узгоджується з висновком Верховного Суду, який міститься у постанові від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18 (провадження № 61-5051св19) про те, що відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що надання інформації про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ при зверненні із заявою про забезпечення позову ЦПК України від позивача не вимагає, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Судом першої інстанції встановлено, що представником позивача надано суду відомості про те, що відповідачка має відкриті банківські рахунки в акціонерному товаристві «Райффайзен Банк», зокрема, рахунок № НОМЕР_1 .

Відомостей про наявність відкритих рахунків відповідачки та їх номери в інших установах, представник позивача суду не надала.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви представника ТОВ «САП Україна» про забезпечення позову та наклав арешт на грошові кошти на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , в акціонерному товаристві «Райффайзен Банк», у межах ціни позову в розмірі 8 214 249 грн 95 коп., зокрема, й на грошові кошти на рахунку № НОМЕР_1 .

Щодо доводів апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права, колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову вжито за заявою позивача з урахуванням всіх установлених судом першої інстанції обставин при розгляді такої заяви та з дотриманням норм процесуального права.

Інші доводи скаржника також не спростовують висновків суду першої інстанції, носять декларативний характер та стосуються розгляду справи по суті спору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «САП Україна» - адвоката Бойко Ганни Олексіївни залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 березня 2024 року.

Головуючий

Судді: