Постанова

від 27.03.2024 по справі 759/19814/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/19814/20 Головуючий у 1 інстанції: Журибеда О.М.

Провадження № 22-ц/824/6976/2024 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складіколегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Матвієнко Ю.О.,

секретар Ткаченко В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу адвоката Ковальчука Ярослава Вадимовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни, про визнання договорів купівлі-продажу недійними, застосування реституції та скасування реєстрації прав власності,-

в с т а н о в и в:

В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В., про визнання договорів купівлі-продажу недійними, застосування реституції та скасування реєстрації прав власності.

Зазначив, що 28.10.2016 року між ОСОБА_2 та громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 були укладені та посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В: договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 694,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,1001 га, кадастровий номер 8000000000:75:155:0020; договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 1001 га, кадастровий номер 8000000000:75:155:0020, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:155:0007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . У договорі купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зазначено, що житловий будинок належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності, яке видане 18.08.2005 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчий орган Київської міської ради на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення 18.08.2005 року №1513- С/Ж/Б, дублікат якого видано на підставі наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради від 13.05.2014 року №48 взамін втраченого свідоцтва серії НОМЕР_1 . У підпунктах 1 та 2 пункту 13 договору купівлі-продажу представник продавця стверджував, що внаслідок продажу житлового будинку не буде порушено прав і законних інтересів інших осіб та на підтвердження цього нотаріусу наданий посвідчений 17.12.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. за реєстровим №1568 шлюбний договір між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Пунктом 2.1.2 шлюбного договору визначено, що ОСОБА_2 належить на праві особистої власності все майно, що було зареєстроване на її ім`я. У договорі купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1001 га, кадастровий номер 8000000000:75:155:0020, зазначено що відчужувана земельна ділянка належить продавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-КВ №121790, виданого Київським міським управлінням земельних ресурсів 13.12.2000 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.10.2000 року №4141 (АВН №183486). У підпунктах 6 та 7 пункту 4.2. договору представник продавця стверджував, що внаслідок продажу земельної ділянки не буде порушено прав і законних інтересів інших осіб та на підтвердження цього нотаріусу наданий посвідчений 17.12.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. за реєстровим №1568 шлюбний договір між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Пунктом 2.1.2 шлюбного договору визначено, що ОСОБА_2 належить на праві особистої власності все майно, що було зареєстроване на її ім`я.

Шлюбний договір з ОСОБА_2 був ним оспорений в судовому порядку. Постановою Верховного Суду від 25.09.2019 року у справі №757/10715/17 укладений 17 грудня 2013 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. шлюбний договір між ОСОБА_2 , від імені якої за довіреністю діяла ОСОБА_4 , і ОСОБА_1 , від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_5 , визнаний недійсним. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що шлюбний договір, укладений подружжям через своїх представників, не може вважатись таким, що укладений за волевиявленням самого подружжя.

Відсутність згоди одного із співвласників - колишнього подружжя на розпорядження нерухомим майном є підставою визнання недійсним правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном. Позивач ОСОБА_1 просив визнати недійсними укладені ОСОБА_2 договори купівлі-продажу нерухомого майна, посилаючись на положення ст. 68 СК України та ч. 2 ст. 369 ЦК України, - відсутність його згоди на відчуження об`єкта права спільної сумісної власності.

ОСОБА_1 просив визнати недійсними укладені між ОСОБА_2 та громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_3:

договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 694,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,1001 га, кадастровий номер 8000000000:75:155:0020, серія та номер 2455-2456, виданий 28.10.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В.;

договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 1001 га, кадастровий номер 8000000000:75:155:0020, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер 2458-2459, виданий 28.10.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В.;

договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:155:0007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер 2461-2462, виданий 28.10.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В.;

ОСОБА_1 просив застосувати наслідки недійсності договорів купівлі-продажу, укладених між ОСОБА_2 та громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_3, а саме застосувати двосторонню реституцію:

зобов`язати ОСОБА_2 повернути громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 кошти у сумі 7137200 грн., що на день укладання цього договору за домовленістю сторін еквівалентно 280000 доларів США, отримані нею від продажу житлового будинку загальною площею 694, 1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_2 повернути громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 кошти у сумі 254900 грн., що на день укладання цього договору за домовленістю сторін еквівалентно 10000 доларів США отримані нею від продажу земельної ділянки площею 0,1001 га, кадастровий номер 8000000000:75:155:0020, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

зобов`язати ОСОБА_2 повернути громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 кошти у сумі 254900 грн., що на день укладання договору купівлі-продажу за домовленістю сторін еквівалентно 10000 доларів США, отримані нею від продажу земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:155:0007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

зобов`язати громадянина Китайської Народної республіки ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок загальною площею 694, 1 кв.м. та земельну ділянку площею 0,1001 га, кадастровий номер 8000000000:75:155:0020, на якій він розташований, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати громадянина Китайської Народної республіки ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 8000000000:75:155:0007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності, зареєстрованого за громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_3: номер запису про право власності 17378427, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1069035180000; номер запису про право власності 17381536, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1069220280000; номер запису про право власності 17379692, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 246972080000.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Посвідчуючи договори купівлі - продажу майна, що набуте подружжям ОСОБА_1 за час шлюбу, приватний нотаріус Мазарчук Н.В. врахував пункт 2.1.2 шлюбного договору від 17.12.2013, яким визначено, що зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 майно належить їй на праві особистої приватної власності. Оскільки шлюбний договір ОСОБА_1 від 17 грудня 2013 року визнаний недійсним постановою Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 757/10715/17, договори купівлі-продажу нерухомого майна укладені ОСОБА_2 всупереч вимогам ст. 68 СК України та ч. 2 ст. 369 ЦК України. Відчужене ОСОБА_2 нерухоме майно було набуто у спільну сумісну власність з ОСОБА_1 за час шлюбу. Згоди на укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 не надавав. Апелянт вважає безпідставним висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки 02.03.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловолом С.М. була посвідчена заява ОСОБА_1 , якою він надав згоду дружині ОСОБА_2 , на розпорядження майном (іпотека, продаж, міна, дарування) придбаного ними під час перебування в зареєстрованому шлюбі, за ціною, йому відомою та на умовах за її власним розсудом. На думку апелянта казана заява не має відношення до оспорюваних договорів купівлі - продажу нерухомого майна від 28.10.2016 року. Підставою для посвідчення нотаріусом оспорюваних договорів був шлюбний договір від 17.12.2013 року, а не заява ОСОБА_2 від 02.03.2009 року.

Представник ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 . Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представники ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

В судове засідання приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. не з`явилася, повідомлена про місце і час розгляду справи, а тому колегія суддів дійшла висновку про можливість слухання справи за її відсутності.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 22.04.1994 року, який зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Подільської районної державної адміністрації м.Києва (актовий запис №178).

02.03.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки житлового будинку АДРЕСА_1 , який посвідчений 02.03.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловол С.М.(реєстровий №610). Відповідно до умов договору ОСОБА_2 передала в іпотеку ОСОБА_8 житловий будинок на забезпечення виконання зобов`язання щодо повернення грошей, переданих за договором відсоткової поворотної позики від 01.02.2006 року, укладеного між сторонами цього договору на суму 30300000, 00 грн., що на день укладення договору позики становила еквівалент суми 6000000 доларів США.( а.с.170-175, т.1). У п.18 договору іпотеки зазначено, що предмет іпотеки є спільною власністю подружжя. Чоловік іпотекодавця ОСОБА_1 дав свою згоду на укладення цього договору, що підтверджується заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловол С.М. 02.03.2009 року за реєстровим №603.

02.03.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки земельної ділянки площею 0,1001 га, яка розатшована на території АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 75155020, який посвідчений 02.03.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловол С.М.(реєстровий №613). Відповідно до умов договору ОСОБА_2 передала в іпотеку ОСОБА_8 земельну ділянку на забезпечення виконання зобов`язання щодо повернення грошей, переданих за договором відсоткової поворотної позики від 01.02.2006 року, укладеного між сторонами цього договору на суму 30300000, 00 грн., що на день укладення договору позики становила еквівалент суми 6000000 доларів США.( а.с.170-175, т.1). У п.18 договору іпотеки зазначено, що предмет іпотеки є спільною власністю подружжя. Чоловік іпотекодавця ОСОБА_1 дав свою згоду на укладення цього договору, що підтверджується заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловол С.М. 02.03.2009 року за реєстровим №603.( а.с.177-180, т.1).

08.07.2015 року ОСОБА_7 уклала договір з ОСОБА_4 про відступлення прав вимоги за укладеним з ОСОБА_2 договором іпотеки житлового будинку від 02.03.2009 року. Договір посвідчений 08.07. 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коблєвою А.М. (реєстровий №37) (а.с. 184-188 т. 1).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.06.2016 року у справі №761/5415/16 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний. Рішення суду набрало законної сили 16.08.2016 року.

28.10.2016 року між ОСОБА_2 (продавець) від імені якої на підставі довіреності посвідченої 07.10.2016 року акредитованим нотаріусом графства Лос-Анджелес Даніелем Лерманом, апостиль №40501, виданий 07.10.2016 року Секретарем штату Каліфорнія діяла ОСОБА_4 , та громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №2455-2456. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4 передала у власність, а ОСОБА_3 прийняв у власність житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 694,10 кв.м., житловий будинок розташований на земельній ділянці - кадастровий номер 8000000000:75:155:0020 площею 0,1001 га цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 243- 244 т .1).

У пункті 2 вказаного договору зазначено, що житловий будинок належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 18.08.2005 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчий орган Київської міської ради на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 15.08.2005 року №1513-С/ЖБ, дублікат якого видано на підставі наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради від 13.05.2014 року №48 взамін втраченого свідоцтва серії НОМЕР_1 .

28.10.2016 року між ОСОБА_2 (продавець) від імені якої діяла ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої 07.10.2016 року акредитованим нотаріусом графства Лос-Анджелес Даніелем Лерманом, апостиль №40501, виданий 07.10.2016 року Секретарем штату Каліфорнія, та громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №2458-2459. Відповідно до умов договору представник продавця передав у власність, а покупець прийняв у власність земельну ділянку - кадастровий номер 8000000000:75:155:0020, площею 0,1001 га, цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 245-246 т. 1).

У пункті 1 вказаного договору зазначено, що відчужувана земельна ділянка належить продавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-КВ №121790, виданого Київським міським управлінням земельних ресурсів 13.12.2000 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.10.2000№ 4141 (АВН №183486) та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №75-2-02956.

28.10.2016 року між ОСОБА_2 (продавець) від імені якої на підставі довіреності посвідченої 07.10.2016 року акредитованим нотаріусом графства Лос-Анджелес Даніелем Лерманом, апостиль №40501, виданий 07.10.2016 року Секретарем штату Каліфорнія діяла ОСОБА_4 , та громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №2461-2462, відповідно до якого представник продавця передав у власність, а покупець прийняв у власність земельну ділянку - кадастровий номер 8000000000:75:2155:0007, площею 01000 га, цільове призначення якої: будівництво та обслуговування житлового фонду і господарських будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 247-248 т. 1).

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 договору відчужувана земельна ділянка належить продавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія КВ №133816, виданого 05.09.2005 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.08.2005 року №2-д-97 (ВСІ №765286) та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №05-7-01594.

У укладених 28.10.2016 року договорах купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок представник продавця ОСОБА_2 стверджував, що внаслідок продажу об`єктів нерухомого майна не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб. Підписання договорів купівлі-продажу вчинено з урахуванням умов шлюбного договору, посвідченого 17.12.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. за реєстровим №1568 відповідно до пункту 2.1.2 якого визначено, що ОСОБА_2 належить на праві особистої власності все майно, що було зареєстроване на її ім`я.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання шлюбного договору недійсним.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019 року у справі №757/10715/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 визнаний недійсним шлюбний договір, укладений 17.12.2013 року між ОСОБА_2 , від імені якої на підставі довіреності діяла ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 , від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Коблєвою А.М. (а.с. 27-39 т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду даної справи на підставі ухвали суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Біловола С.М. була витребувана посвідчена цим нотаріусом заява ОСОБА_1 від 02.03.2009 року про надання згоди своїй дружині ОСОБА_2 на розпорядження майном (іпотека, продаж, міна, дарування) придбаного ними під час перебування в зареєстрованому шлюбі, за ціною, йому відомою та на умовах за її власним розсудом (а.с. 117 т. 2).

Встановивши обставини по справі та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними укладених між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договорів купівлі-продажу нерухомого майна, застосування реституції та скасування реєстрації прав власності.

З рішенням суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічне положення міститься і в статті 368 ЦК України.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт у судовому порядку. Водночас тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності майна, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року в справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року в справі № 404/1515/16-ц, від 29 січня 2020 року в справі № 205/1255/17.

Згідно зі статтею 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним з подружжя.

Водночас згідно ч.4 статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Отже, відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав недоведеним факт укладання відповідачкою оспорюваних договорів без згоди ОСОБА_1 .

Суд врахував, що 02.03.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловолом С.М. була посвідчена письмова згода ОСОБА_1 на розпорядження його дружиною ОСОБА_2 майном (іпотека, продаж, міна, дарування) придбаного ними під час перебування в зареєстрованому шлюбі, за ціною, йому відомою та на умовах за її власним розсудом. За висновком суду посвідчена нотаріусом письмова заява ОСОБА_1 стосується всього спільного сумісного майна подружжя, в тому числі і об`єктів нерухомого майна, які були відчужені за оспорюваними договорами. У заяві ОСОБА_1 відсутнє обмеження строку її дії чи сфери дії. Доказів відкликання заяви про згоду на відчуження спільного сумісного майна позивач ОСОБА_1 не надав.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають змісту оспорюваних позивачем правочинів.

З змісту оспорюваних правочинів вбачається, що при їх укладенні ОСОБА_2 надала нотаріусу на підтвердження свого права особистої приватної власності предметів купівлі-продажу укладений з ОСОБА_1 шлюбний контракт, посвідчений 17.12.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. за реєстровим №1568. Пунктом 2.1.2 шлюбного контракту визначено, що ОСОБА_2 належить на праві особистої власності все майно, що було зареєстроване на її ім`я.

Посвідчена 02.03.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловолом С.М. письмова згода ОСОБА_2 , на розпорядження його дружиною ОСОБА_2 майном (іпотека, продаж, міна, дарування) придбаного ними під час перебування в зареєстрованому шлюбі при укладення оспорюваних договорів нотаріусу не надавалася.

Колегія суддів враховує, що заява ОСОБА_1 про надання згоди ОСОБА_2 на розпорядження майном придбаного ними під час перебування в зареєстрованому шлюбі, була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловолом С.М. 02.03.2009 року, а оспорювані договори купівлі-продажу були укладені 28.10.2016 року, тобто майже через сім з половиною років. У заяві від 02.03.2009 року ОСОБА_1 надав згоду на розпорядженням спільною сумісною власністю своїй дружині ОСОБА_2 . Разом з тим шлюб між ОСОБА_2 розірваний рішенням суду від 21.06.2016 року, яке набрало законної сили 16.08.2016 року. Оспорювані договори щодо нерухомого майна, яке набуто у спільну сумісну власність з позивачем, укладені ОСОБА_2 після розірвання шлюбу.

Заперечуючи проти доводів відповідачки про наявність його згоди на відчуження об`єктів спільної сумісної власності, ОСОБА_1 стверджував, що 02.03.2009 року надавав письмову згоду для укладення ОСОБА_2 договорів іпотеки від 02.03.2009 року. Такі доводи ОСОБА_1 підтверджуються змістом укладених 02.03.2009 року договорів іпотеки, які посвідчені тим же нотаріусом - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловолом С.М.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 ініціював в судовому порядку питання про визнання недійсним шлюбного договору від 17 грудня 2013 року, який укладений від імені ОСОБА_2 її дочкою від попереднього шлюбу ОСОБА_4 , а від його імені ОСОБА_5 . Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019 року у справі №757/10715/17 позов ОСОБА_1 задоволений (а.с.28-39,т.1).

За оспорюваними договорами ОСОБА_2 здійснила відчуження нерухомого майна як об`єктів права особистої приватної власності. Наданий нею при посвідченні оспорюваних договорів приватному нотаріусу шлюбний договір від 17 грудня 2013 року за рішенням суду визнаний недійсним. Це дає підстави для висновку, що житловий будинок і земельні ділянки є об`єктами справа спільної сумісної власності ОСОБА_1 відчужені відповідачкою ОСОБА_2 без згоди співвласника ОСОБА_1 , в порушення вимог ст. 369 ЦК України. А тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними укладених 28.10.2016 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договорів купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 694,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а також земельних ділянок площею 0, 1001 га за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 є законними та підлягають задоволенню.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 колегія суддів враховує подану ним в ході розгляду справи судом першої інстанції заяву про поважність причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсними оспорюваних правочинів від 28.10.2016 року.( а.с.51-57,т.2). З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 11листопада 2020 року. У позові зазначив, що про відчуження будинку та земельних ділянок дізнався у грудні 2016 року, а тому трирічний строк позовної давності закінчився у грудні 2019 року. Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 , відповідачі посилалися на пропуск позовної давності і просили відмовити у задоволенні позову і з цих підстав.

Колегія суддів вважає наведені ОСОБА_1 причини пропуску позовної давності поважними і строк позовної давності підлягає поновленню. ОСОБА_1 оспорив шлюбний договір від 17.12.2013 року в межах строку позовної давності і в межах строку позовної давності мав можливість оспорити укладені ОСОБА_2 договори купівлі-продажу житлового будинку і земельних ділянок. Разом з тим рішенням Печерського районного суду м.Києва від 24 травня 2017 року, яке набрало законної сили після апеляційного перегляду 05 вересня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним шлюбного договору відмовлено. Відповідно, у ОСОБА_1 були відсутні підстави для ініціювання недійсними укладених ОСОБА_2 договорів відчуження нерухомого майна. Позов про задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про визнання недійсним шлюбного контракту задоволений Верховним Судом 25.09.2019 року. Враховуючи принцип юридичної визначеності у питанні визначення статусу спірного майна, у ОСОБА_1 виникла реальна можливість оспорення укладених ОСОБА_2 договорів окремо від шлюбного договору лише після ознайомлення з ухваленим рішенням Верховного Суду.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності за громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 житлового будинку і земельних ділянок. Рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсними оспорюваних договорів є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Не підлягають також задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині застосування наслідків недійсності оспорюваних правочинів - зобов`язання відповідачки ОСОБА_2 повернути відповідачу ОСОБА_3 отримані грошові кошти за оспорюваними договорами, а також зобов`язання ОСОБА_3 повернути придбаний за оспорюваними договорами житловий будинок і земельні ділянки. Позивач не є стороною оспорюваних договорів. Порушене право ОСОБА_1 як співвласника відчуженого майна відновлюється у спосіб визнання недійсними укладених без його згоди договорів, що поновлює його статус співвласника майна.

Таким чином рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок від 28.10.2016 року. В іншій частині позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1471,40 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 1891,80 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього 3363,20 грн. судового збору.

З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1471,40 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 1891,80 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього 3363,20 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Ковальчука Ярослава Вадимовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни, про визнання договорів купівлі-продажу недійними, застосування реституції та скасування реєстрації прав власності, задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку укладений між ОСОБА_2 та громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 загальною площею 694,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,1001 га, кадастровий номер 8000000000:75:155:0020, серія та номер 2455-2456, виданий 28.10.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В.;

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений між ОСОБА_2 та громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 площею 0, 1001 га, кадастровий номер 8000000000:75:155:0020, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер 2458-2459, виданий 28.10.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В.;

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений між ОСОБА_2 та громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:155:0007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер 2461-2462, виданий 28.10.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1471,40 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 1891,80 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього 3363,20 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1471,40 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 1891,80 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього 3363,20 грн. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 березня 2024 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Оніщук М.І.

Матвієнко Ю.О.