Ухвала

від 11.12.2024 по справі 759/19814/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

11 грудня 2024 року

м. Київ

Справа № 759/19814/20

Провадження № 61-6311св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є

позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач),

відповідачі - ОСОБА_2 (далі - продавчиня), інтереси якої представляє адвокат Ковальчук Вікторія Леонідівна, та ОСОБА_3 (далі - покупець),

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталія Володимирівна (далі - приватний нотаріус),

про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, застосування реституції, скасування державної реєстрації права власності

за касаційною скаргою продавчині на постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Матвієнко Ю. О., і

в с т а н о в и в :

1. У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати недійсними укладені 28 жовтня 2016 року продавчинею з покупцем (громадянином Китайської Народної Республіки) договори купівлі-продажу:

(1) житлового будинку загальною площею 694,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок) на земельній ділянці площею 0,1001 га з кадастровим номером 8000000000:75:155:0020 (далі - земельна ділянка площею 0,1001 га), посвідчений приватним нотаріусом і зареєстрований у реєстрі за № 2455-2456;

(2) земельної ділянки площею 0,1001 га, посвідчений приватним нотаріусом і зареєстрований у реєстрі за № 2458-2459;

(3) земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 8000000000:75:155:0007 за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка площею 0,1 га), посвідчений приватним нотаріусом і зареєстрований у реєстрі за № 2461-2462;

- застосувати наслідки недійсності договорів купівлі-продажу, укладених продавчинею з покупцем, а саме двосторонню реституцію:

(1) зобов`язати продавчиню повернути покупцеві отримані від продажу йому житлового будинку 7 137 200,00 грн, що на день укладення договору за домовленістю сторін еквівалентно 280 000,00 доларів США;

(2) зобов`язати продавчиню повернути покупцеві отримані від продажу йому земельної ділянки площею 0,1001 га 254 900,00 грн, що на день укладення договору за домовленістю сторін еквівалентно 10 000,00 доларів США;

(3) зобов`язати продавчиню повернути покупцеві отримані від продажу йому земельної ділянки площею 0,1 га 254 900,00 грн, що на день укладення договору за домовленістю сторін еквівалентно 10 000,00 доларів США;

(4) зобов`язати покупця повернути позивачеві та продавчині житловий будинок і земельну ділянку площею 0,1001 га;

(5) зобов`язати покупця повернути позивачеві та продавчині земельну ділянку площею 0,1 га;

(6) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію за покупцем права власності:

- номер запису про право власності 17378427, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1069035180000;

- номер запису про право власності 17381536, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1069220280000;

- номер запису про право власності 17379692, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 246972080000.

2. Обґрунтував вимоги так:

2.1. 28 жовтня 2016 року продавчиня уклала з покупцем посвідчені приватним нотаріусом договори купівлі-продажу житлового будинку, земельної ділянки площею 0, 1001 га та земельної ділянки площею 0,1 га.

2.2. У договорі купівлі-продажу житлового будинку є інформація про те, що він належав продавчині на підставі свідоцтва про право власності, виданого 18 серпня 2005 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 18 серпня 2005 року №1513-С/Ж/Б (дублікат свідоцтва виданий на підставі наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради від 13 травня 2014 року № 48 взамін втраченого свідоцтва серії НОМЕР_1 ).

2.3. У підпунктах 1 і 2 пункту 13 того договору купівлі-продажу представник продавчині стверджував, що внаслідок продажу житлового будинку права та законні інтереси інших осіб не будуть порушені. Для підтвердження цього надав приватному нотаріусу посвідчений 17 грудня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. шлюбний договір (реєстровий № 1568) позивача з продавчинею (далі - шлюбний договір).

2.4. Згідно з пунктом 2.1.2 шлюбного договору продавчині належить на праві особистої власності все майно, зареєстроване на її ім`я.

2.5. У договорі купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1001 га є інформація про те, що ця ділянка належить продавчині на підставі Державного акта на право приватної власності на землю ІІІ-КВ № 121790, виданого Київським міським управлінням земельних ресурсів 13 грудня 2000 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 жовтня 2000 року № 4141 (АВН № 183486).

2.6. У підпунктах 6 і 7 пункту 4.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1001 га представник продавчині стверджував, що внаслідок продажу цієї ділянки права та законні інтереси інших осіб не будуть порушені. Для підтвердження цього надав приватному нотаріусу той самий шлюбний договір.

2.7. Позивач оскаржив шлюбний договір у судовому порядку. 25 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову у справі № 757/10715/17-ц (провадження № 61-27497св18), згідно з якою визнав його недійсним. Мотивував тим, що оскільки цей договір подружжя уклало через представників, то його не можна вважати укладеним за волевиявленням подружжя.

2.8. Відсутність нотаріально посвідченої згоди одного зі співвласників (одного з подружжя) на розпорядження нерухомим майном другим із подружжя є підставою для визнання недійсним вчиненого останнім як співвласником правочину з розпорядження спільним майном.

3. 9 листопада 2023 року Святошинський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив. Мотивував так:

3.1. Позивач не довів, що продавчиня уклала спірні договори без його згоди.

3.2. 2 березня 2009 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловол С. М. посвідчив письмову згоду позивача на розпорядження продавчинею як дружиною позивача майном (іпотека, продаж, міна, дарування), придбаним під час перебування у зареєстрованому шлюбі, за ціною, яка йому відома, та на умовах, визначених на її розсуд. Ця заява позивача стосується всього спільного сумісного майна подружжя, у тому числі об`єктів нерухомого майна, відчужених за спірними договорами. У ній відсутнє обмеження строку чи сфери її дії. Доказів відкликання цієї заяви позивач не надав.

4. 27 березня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції скасував й ухвалив нове - про часткове задоволення позову: визнав недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку, земельної ділянки площею 0,1001 га та земельної ділянки площею 0,1 га; у задоволенні інших вимог відмовив; стягнув із продавчині та покупця на користь позивача по 1 471,40 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, по 1 891,80 грн судового збору за розгляд справи в апеляційному суді, а всього - по 3 363,20 грн з кожного. Мотивував так:

4.1. Відсутність нотаріально посвідченої згоди одного зі співвласників (другого з подружжя) на вчинення правочину позбавляє іншого співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень, зокрема на розпорядження спільним майном. Укладення відповідного договору без такої згоди означає порушення його форми та згідно зі статтею 215, частиною четвертою статті 369 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) надає другому з подружжя право оскаржити договір через його недійсність.

4.2. Заяву позивача про надання згоди продавчині на розпорядження майном, придбаним ними під час перебування у зареєстрованому шлюбі, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловол С. М. посвідчив 2 березня 2009 року, а спірні договори купівлі-продажу продавчиня уклала з покупцем 28 жовтня 2016 року, тобто майже через сім з половиною років. Згідно із заявою від 2 березня 2009 року позивач надав згоду на розпорядження спільною сумісною власністю дружині. Проте з продавчинею він розірвав шлюб згідно з рішенням суду від 21 червня 2016 року (набрало законної сили 16 серпня 2016 року). Тобто спірні договори купівлі-продажу щодо нерухомого майна, набутого у спільну сумісну власність із позивачем, продавчиня уклала після розірвання шлюбу.

4.3. За цими договорами вона відчужила нерухоме майно як належне на праві особистої приватної власності. Шлюбний договір, який продавчиня надала приватному нотаріусу, суд визнав недійсним. Тому житловий будинок і земельні ділянки є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, які продавчиня відчужила всупереч статті 369 ЦК України без згоди позивача як співвласника.

4.4. Позивач отримав можливість оскаржити відповідні договори купівлі-продажу окремо від шлюбного договору лише після ознайомлення з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року. Наведені позивачем причини пропуску позовної давності є поважними. Тому цей строк слід поновити.

4.5. Рішення щодо задоволення вимог про визнання недійсними спірних договорів є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому у задоволенні вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію за покупцем права власності на житловий будинок і земельні ділянки слід відмовити.

4.6. Також немає підстав для задоволення вимог про застосування наслідків недійсності спірних договорів, бо позивач не був їхньою стороною. Його порушене право як співвласника відчуженого майна відновить визнання недійсними укладених без його згоди договорів.

5. 29 квітня 2024 року адвокат в інтересах продавчині подала до Верховного Суду касаційну скаргу (вх. № 2176/0/216-24 від 2 травня 2024 року), в якій просила скасувати постанову апеляційного суду у частині задоволення вимог позивача про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційну скаргу обґрунтувала так:

5.1. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема приписи частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 Сімейного кодексу України з урахуванням пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, та не врахував висновки щодо застосування цих норм, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10153/16-ц (провадження № 61-4121св21), про необхідність встановлення недобросовісності поведінки покупця майна за оскарженими договорами.

5.2. 28 жовтня 2016 року, коли продавчиня уклала зпокупцем спірні договори, вони не могли знати про те, що шлюбний договір від 17 грудня 2013 року суд визнає недійсним у 2019 році. Апеляційний суд не встановив недобросовісність поведінки покупця за спірними договорами. Це вказує на незаконність визнання судом недійсними договорів лише через відсутність згоди іншого з подружжя;

5.3. Апеляційний суд неправильно застосував частини четверту та п`яту статті 267 ЦК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 червня 2022 року у справі № 907/272/20, Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20), від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19). Позивач пропустив позовну давність за вимогами, які він заявив. Це учасники справи не оспорюють.

5.4. Суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 12, 228, 229 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) щодо з`ясування всіх обставин справи та надання їм оцінки на предмет існування поважних причин пропуску позовної давності згідно з частиною п`ятою статті 267 ЦК України, не врахував висновки щодо застосування цих норм, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 вересня 2023 року у справі № 910/256/20, Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18), від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/9158/16.

5.5. Апеляційний суд не оцінив доводи продавчині про те, що постанова Верховного Судуу складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 757/10715/17 не може бути поважною причиною пропуску позовної давності, бо суд її прийняв у межах цього строку, що не перешкоджало своєчасному зверненню позивача до суду. Проте він подав позов після спливу майже 14 місяців з дня прийняття вказаної постанови Верховного Суду та через 4 роки і 15 днів із дня укладення спірних договорів. Саме на позивача покладений обов`язок доказування того, що він пропустив позовну давність із поважних причин.

5.6. Твердження позивача, що заяву (згоду) він видав лише для посвідчення договору іпотеки, суперечить змісту цієї заяви, у якій правочини іпотеки, продажу, міни, дарування вказані через кому.

6. 22 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою продавчині на підставі, визначеній у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

7. 4 грудня 2024 року позивач подав заяву про відмову від позову. Його підпис на цій заяві засвідчив державний нотаріус Штату Каліфорнія Округу Лос-Анджелес Ферангіза Ахмедова. Обґрунтував тим, що спір вирішений мирним шляхом. Відмова від позову та її наслідки не порушують прав, свобод чи інтересів його або інших осіб, а також відповідає його волі й інтересам. Вказав, що йому відомі наслідки відмови від позову та наслідки закриття провадження у справі.

8. 9 грудня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

9. Верховний Суд вважає, що провадження слід закрити.

9.1. Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина перша статті 206 ЦПК України).

9.2. Незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206 і 207 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі (стаття 408 ЦПК України).

9.3. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (частина друга статті 256 ЦПК України).

9.4. З огляду на викладене, оскільки позивач подав заяву про відмову від позову, в якій повідомив, що розуміє процесуальні наслідки цієї дії, немає заперечень з боку інших учасників справи щодо вказаної заяви, колегія суддів вважає, що відмову від позову треба прийняти. Тому оскаржені судові рішення слід визнати нечинними, а провадження у справі - закрити.

Керуючись статтями 206, 256, 260, 261, 408 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Задовольнити заяву ОСОБА_1 про відмову від позову.

2. Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни - про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, застосування реституції, скасування державної реєстрації права власності.

3. Визнати нечинними рішення Святошинського районного суду міста Києва від 9 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року.

4. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни - про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, застосування реституції, скасування державної реєстрації права власності.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко