Ухвала

від 22.05.2024 по справі 759/19814/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

22 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 759/19814/20

Провадження № 61-6311ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - продавчиня), інтереси якої представляє адвокат Ковальчук Вікторія Леонідівна (далі - адвокат),

на постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до продавчині та Лю Юйлун (далі - покупець) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни (далі - приватний нотаріус) - про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, застосування реституції, скасування державної реєстрації права власності та

в с т а н о в и в:

1. У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати недійсними укладені продавчинею з покупцем (громадянином Китайської Народної Республіки) договори купівлі-продажу:

(1) житлового будинку загальною площею 694,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок) на земельній ділянці площею 0,1001 га з кадастровим номером 8000000000:75:155:0020, посвідчений приватним нотаріусом 28 жовтня 2016 року та зареєстрований у реєстрі за № 2455-2456;

(2) земельної ділянки площею 0,1001 га з кадастровим номером 8000000000:75:155:0020 за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка площею 0,1001 га), посвідчений приватним нотаріусом 28 жовтня 2016 року та зареєстрований у реєстрі за № 2458-2459;

(3) земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 8000000000:75:155:0007 за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка площею 0,1 га), посвідчений приватним нотаріусом 28 жовтня 2016 року та зареєстрований у реєстрі за № 2461-2462;

- застосувати наслідки недійсності договорів купівлі-продажу, укладених продавчинею з покупцем, а саме двосторонню реституцію:

(1) зобов`язати продавчиню повернути покупцеві отримані від продажу йому житлового будинку 7 137 200,00 грн, що на день укладання договору за домовленістю сторін еквівалентно 280 000,00 доларів США;

(2) зобов`язати продавчиню повернути покупцеві отримані від продажу йому земельної ділянки площею 0,1001 га 254 900,00 грн, що на день укладання договору за домовленістю сторін еквівалентно 10 000,00 доларів США;

(3) зобов`язати продавчиню повернути покупцеві отримані від продажу йому земельної ділянки площею 0,1 га 254 900,00 грн, що на день укладання договору за домовленістю сторін еквівалентно 10 000,00 доларів США;

(4) зобов`язати покупця повернути позивачеві та продавчині житловий будинок і земельну ділянку площею 0,1001 га;

(5) зобов`язати покупця повернути позивачеві та продавчині земельну ділянку площею 0,1 га;

(6) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію за покупцем права власності: номер запису про право власності 17378427, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1069035180000; номер запису про право власності 17381536, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1069220280000; номер запису про право власності 17379692, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 246972080000.

2. Обґрунтував позов так:

- 28 жовтня 2016 року продавчиня уклала з покупцем посвідчені приватним нотаріусом договори купівлі-продажу житлового будинку, земельної ділянки площею 0, 1001 га та земельної ділянки площею 0,1 га;

- у договорі купівлі-продажу житлового будинку є інформація про те, що він належав продавчині на підставі свідоцтва про право власності, виданого 18 серпня 2005 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 18 серпня 2005 року №1513-С/Ж/Б, дублікат якого виданий на підставі наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради від 13 травня 2014 року № 48 взамін втраченого свідоцтва серії НОМЕР_1 ;

- у підпунктах 1 і 2 пункту 13 договору купівлі-продажу представник продавчині стверджував, що внаслідок продажу житлового будинку права та законні інтереси інших осіб не будуть порушені. Для підтвердження цього надав приватному нотаріусу посвідчений 17 грудня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. шлюбний договір (реєстровий № 1568) позивача з продавчинею (далі - шлюбний договір);

- згідно з пунктом 2.1.2 шлюбного договору продавчині належить на праві особистої власності все майно, зареєстроване на її ім`я;

- у договорі купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1001 га є інформація про те, що остання належить продавчині на підставі Державного акта на право приватної власності на землю ІІІ-КВ № 121790, виданого Київським міським управлінням земельних ресурсів 13 грудня 2000 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 жовтня 2000 року № 4141 (АВН № 183486);

- у підпунктах 6 і 7 пункту 4.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1001 га представник продавчині стверджував, що внаслідок продажу цієї ділянки права та законні інтереси інших осіб не будуть порушені. Для підтвердження цього надав приватному нотаріусу шлюбний договір;

- позивач оскаржив шлюбний договір у судовому порядку. 25 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову у справі № 757/10715/17-ц (провадження № 61-27497св18), згідно з якою визнав його недійсним. Мотивував тим, що оскільки цей договір подружжя уклало через представників, то його не можна вважати укладеним за волевиявленням самого подружжя;

- відсутність нотаріально посвідченої згоди одного зі співвласників (другого з подружжя) на розпорядження нерухомим майном є підставою для визнання недійсним вчиненого іншим співвласником правочину з розпорядження спільним майном.

3. 9 листопада 2023 року Святошинський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив. Мотивував так:

- позивач не довів, що продавчиня уклала спірні договори без його згоди;

- 2 березня 2009 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловол С. М. посвідчив письмову згоду позивача на розпорядження продавчинею як дружиною позивача майном (іпотека, продаж, міна, дарування), придбаним під час перебування у зареєстрованому шлюбі, за ціною, яка йому відома, та на умовах, визначених на її розсуд;

- ця заява позивача стосується всього спільного сумісного майна подружжя, у тому числі об`єктів нерухомого майна, відчужених за спірними договорами. У заяві позивача відсутнє обмеження строку чи сфери її дії. Доказів відкликання такої заяви позивач не надав.

4. 27 березня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції скасував й ухвалив нове - про часткове задоволення позову: визнав недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку, земельної ділянки площею 0,1001 га та земельної ділянки площею 0,1 га; у задоволенні інших вимог відмовив; стягнув із продавчині та покупця на користь позивача по 1 471,40 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, по 1 891,80 грн судового збору за розгляд справи в апеляційному суді, а всього - по 3 363,20 грн з кожного. Мотивував так:

- відсутність нотаріально посвідченої згоди одного зі співвласників (другого з подружжя) на вчинення правочину позбавляє іншого співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень, зокрема на розпорядження спільним майном. Укладення відповідного договору без такої згоди означає порушення його форми та згідно зі статтею 215, частиною четвертою статті 369 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) надає другому з подружжя право оскаржити договір через його недійсність;

- заяву позивача про надання згоди продавчині на розпорядження майном, придбаним ними під час перебування у зареєстрованому шлюбі, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловол С. М. посвідчив 2 березня 2009 року, а спірні договори купівлі-продажу продавчиня уклала з покупцем 28 жовтня 2016 року, тобто майже через сім з половиною років. Згідно із заявою від 2 березня 2009 року позивач надав згоду на розпорядження спільною сумісною власністю дружині. Проте з продавчинею він розірвав шлюб згідно з рішенням суду від 21 червня 2016 року (набрало законної сили 16 серпня 2016 року). Спірні договори купівлі-продажу щодо нерухомого майна, набутого у спільну сумісну власність із позивачем, продавчиня уклала вже після розірвання шлюбу;

- за спірними договорами купівлі-продажу продавчиня відчужила нерухоме майно як об`єкти права особистої приватної власності. Шлюбний договір, який вона надала приватному нотаріусу, суд визнав недійсним. Тому житловий будинок і земельні ділянки є об`єктами справа спільної сумісної власності подружжя, які продавчиня відчужила всупереч вимогами статті 369 ЦК України без згоди позивача як співвласника;

- позивач отримав можливість оскаржити укладені продавчинею договори купівлі-продажу окремо від оскарження шлюбного договору лише після ознайомлення з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року. Наведені позивачем причини пропуску позовної давності є поважними. Тому цей строк слід поновити;

- рішення щодо задоволення вимог про визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому у задоволенні вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію за покупцем права власності на житловий будинок і земельні ділянки слід відмовити;

- також немає підстав для задоволення вимог про застосування наслідків недійсності спірних договорів, бо позивач не був їхньою стороною. Його порушене право як співвласника відчуженого майна відновить визнання недійсними укладених без його згоди договорів.

5. 29 квітня 2024 року адвокат в інтересах продавчині подала до Верховного Суду касаційну скаргу (вх. № 2176/0/216-24 від 2 травня 2024 року), в якій просить скасувати постанову апеляційного суду у частині задоволення вимог позивача про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційну скаргу обґрунтував так:

- суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема приписи частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 Сімейного кодексу України з урахуванням пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, та не врахував висновки щодо застосування цих норм, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10153/16-ц (провадження № 61-4121св21), про необхідність встановлення недобросовісної поведінки покупця майна за оскарженими договорами;

- 28 жовтня 2016 року, коли продавчиня уклала зпокупцем спірні договори, вони не могли знати про те, що шлюбний договір від 17 грудня 2013 року суд визнає недійсним у 2019 році. Апеляційний суд не встановив недобросовісність поведінки покупця за спірними договорами. Це вказує на незаконність визнання судом недійсними договорів лише через відсутність згоди іншого з подружжя;

- суд апеляційної інстанції неправильно застосував частини четверту та п`яту статті 267 ЦК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 червня 2022 року у справі № 907/272/20, Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20), від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19). Позивач пропустив позовну давність за позовними вимогами, які він заявив. Це учасники справи не оспорюють;

- суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 12, 228, 229 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) щодо з`ясування всіх обставин справи та надання їм оцінки на предмет існування поважних причин пропуску позовної давності згідно з частиною п`ятою статті 267 ЦК України, не врахував висновки щодо застосування цих норм, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 вересня 2023 року у справі № 910/256/20, Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18), від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/9158/16;

- апеляційний суд не оцінив доводи продавчині про те, що постанова Верховного Судуу складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 757/10715/17 не може бути поважною причиною пропуску позовної давності, бо суд її прийняв у межах цього строку, що не перешкоджало своєчасному зверненню позивача до суду. Проте він подав позов після спливу майже 14 місяців з дня прийняття постанови Верховного Суду та через 4 роки та 15 днів із дня укладення спірних договорів. Саме на позивача покладений обов`язок доказування того, що він пропустив позовну давність із поважних причин;

- твердження позивача, що заяву (згоду) він видав лише для посвідчення договору іпотеки, суперечить змісту цієї заяви, у якій правочини іпотеки, продажу, міни, дарування вказані через кому.

6. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

7. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у передбачений законом строк (повне судове рішення складене 28 березня 2024 року) і з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстави для касаційного оскарження.

Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Лю Юйлун за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни - про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, застосування реституції та скасування державної реєстрації права власності.

2. Витребувати зі Святошинського районного суду міста Києва цивільну справу № 759/19814/20.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков В. І. Крат