Ухвала

від 25.03.2024 по справі 2-1001/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

25 березня 2024 року

м. Київ

справа № 2-1001/11

провадження № 61-3133ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро В`ячеславович, про визнання дій незаконними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду зі скаргою, в якій, з урахуванням поданої уточненої скарги від 30 серпня 2023 року, просили визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д. В. та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржників основної винагороди, про арешт коштів боржників, про арешт майна боржників у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 02 листопада 2023 року в задоволенні скарги відмовив.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2023 року - без змін.

29 лютого 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просять скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду в іншому складі суду.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду з огляду на таке.

Пунктом 2 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Однак, ОСОБА_1 в касаційній скарзі не зазначено її місце проживання чи перебування, поштовий індекс, номеру засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та відомостей про наявність або відсутність у неї електронного кабінету.

Також, ОСОБА_2 в касаційній скарзі не зазначено відомостей про наявність або відсутність у нього електронного кабінету.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Верховний Суд роз`яснює заявникам, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявниками підстав касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.

Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявникам необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має бути оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Крім того, в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подачу фізичною особою касаційної скарги на ухвалу суду складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028,00 грн.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 605,60 грн (3 028,00 грн х 0,2).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 605,60 грн має бути перераховано за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявникам можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2023 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Зайцев