Рішення

від 28.03.2024 по справі 127/39557/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/39557/23

Провадження № 2/127/16/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,

розглянувши у підготовчому засіданні у залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та повідомив, що між сторонами 05 жовтня 2014 року був зареєстрований шлюб у Відділі ДРАЦС реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, за актовим записом №2898. Спільних дітей від даного шлюбу вони не мають. Позивач зазначає, що сторони припинили подружні відносини, спільно не проживають більше ніж 2 роки, не ведуть спільного господарства, шлюб носить формальний характер, а тому просив розірвати шлюб між ними.

Одночасно просив вирішити питання щодо поділу майна, яке набуте за час спільного проживання. При цьому вказував, що в період шлюбу сторонами на ім`я ОСОБА_2 згідно інвестиційного договору було придбано майнові права на квартиру площею приблизно 36,22 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Посилаючись на норми чинного законодавства, що визначають правовий режим спільного сумісного майна подружжя, позивач просив в порядку поділу майна визнати за позивачем право власності на частку майнових прав на нерухоме майно або у випадку відчуження ОСОБА_2 без його згоди майнових прав стягнути з останньої на його корить 717156,00 грн в якості грошової компенсації ринкової вартості частки майнових прав на нерухоме майно, що набуте ОСОБА_2 в період шлюбу з позивачем в ТОВ «Вінницябуд».

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Вінницькогоміського судуВінницької областівід 22лютого 2024року витребувано в ТОВ «Вінницябуд» ряд доказів.

11 березня 2024 року позивач подав заяву про зміну предмету позову та в частині поділу майна просив в порядку поділу майна стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 244485,00 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2024 року вказана заява прийнята до розгляду.

Сторони у підготовче засідання, призначене на 28 березня 2024 року, не з`явилися. Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив її задовольнити.

Представник відповідача також подав заяву про розгляд справи у його відсутність. При цьому визнав в повному обсязі позовні вимоги та судові витрати у вигляді судового збору, наслідки визнання позову йому відомі та зрозумілі.

З огляду на заяви учасників справи суд вважає за можливе розгляд справи провести у відсутність сторін.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом установлено, що 05 жовтня 2014 року між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб у Відділі ДРАЦС реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, за актовим записом №2898.

Сторони спільних дітей не мають.

Сторони не підтримують подружніх відносин, спільно не проживають, не ведуть спільного господарства, шлюб фактично розпався.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

У частинах 3 та 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З огляду на встановлені обставини не підтримання сімейних стосунків, відсутності спільного проживання, формального існування шлюбу, суд дійшов висновку, що подальше збереження шлюбу між сторонами суперечило б інтересам сторін.

Позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач позов визнала, а тому суд дійшов висновку про розірвання шлюбу між сторонами.

Також судом установлено, що 24 червня 2021 року між ТОВ «Вінницябуд» та ОСОБА_2 укладений договір №102/03 купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно.

Відповідно до цього договору продавець зобов`язувався в установлені строки передати майнові права на квартиру, проектною загальною площею 36,22 кв.м, проектною житловою площею 17,27 кв.м, в багатоквартирному будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язувався прийняти їх у власність в установлений строк і сплатити за майнові права ціну на умовах цього договору.

ОСОБА_2 сплачено на користь ТОВ «Вінницябуд» кошти в сумі 488970,00 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку, сформованою АТ «Південний».

10 травня 2023 року між ТОВ «Вінницябуд» та ОСОБА_2 укладений додатковий договір №1 до договору №102/03 купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно від 24 червня 2021 року, яким сторони договору домовилися розірвати за згодою сторін договір №102/03 купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно від 24 червня 2021 року.

Відповідно до п.9.5 договору №102/03 купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно у випадку розірвання цього договору за згодою сторін продавець має повернути покупцю фактично одержані від покупця кошти, що були сплачені покупцем в рахунок оплати ціни майнових прав на квартиру протягом 30 робочих днів з моменту відчуження майнових прав на квартиру третім особам.

ТОВ «Вінницябуд» повернув ОСОБА_2 кошти в сумі 488970,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №56 від 04 грудня 2023 року, №11 від 05 грудня 2023 року, №12 від 05 грудня 2023 року, №2 від 06 грудня 2023 року.

Встановленим судом фактичним обставинам у справі відповідають правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України та ЦК України зокрема, в частині щодо права спільної сумісної власності подружжя, здійснення останнім цього права, способів та порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно дост.61СК Україниоб`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя можебути будь-якемайно,за виняткомвиключеного зцивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело та час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановахВерховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц.

Такий правовий висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Кошти в сумі 488970,00грн отримані відповідачкою на виконання додаткового договору№1від 10травня 2023року додоговору №102/03купівлі-продажумайнових правна нерухомемайно від24червня 2021року є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Вказана обставина також визнається і відповідачем у справі.

Відповідно до ст. 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК Українидружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно зст.70СК Українив разіподілу майна,що єоб`єктом праваспільної сумісноївласності подружжя,частки майнадружини тачоловіка єрівними,якщо іншене визначенодомовленістю міжними абошлюбним договором.При вирішенніспору проподіл майнасуд можевідступити відзасади рівностічасток подружжяза обставин,що маютьістотне значення,зокрема якщоодин ізних недбав проматеріальне забезпеченнясім`ї,ухилявся відучасті вутриманні дитини(дітей),приховав,знищив чипошкодив спільнемайно,витрачав йогона шкодуінтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Тягар доказування таких обставин, покладається на того із подружжя, який посилається на ці обставини.

Аналізуючи наведені вище норми сімейного законодавства України, можна дійти висновку, що майно, яке набуте подружжям під час перебування у шлюбі та є об`єктом права спільної сумісної власності цього подружжя у випадку вирішення питання про його розподіл підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтересів інших осіб (не відповідачів), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Позивач в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (коштів в сумі 488970,00 грн), просить стягнути з відповідачки на його користь їх половину (244285,00 грн).

Відповідач позов визнала. Визнання відповідачем позову в даному випадку не суперечить чинному законодавству, зважаючи на положення ст.319 ЦК України, та таке визнання не порушує права, свободи чи інтересів інших осіб, іншого судом не встановлено, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до ст.141 ЦПК України. Зважаючи на задоволення позову з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 6706,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 60, 69-71 СК України, ст. 325, 368, 372 ЦК України, ст. 13, 81, 141, 142, 200, 206, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 05 жовтня 2014 року у Відділі ДРАЦС реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №2898.

В порядку поділу майна, що є об`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 244485 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6706,20грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: