Постанова

від 27.03.2024 по справі 926/2003/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2024 р. Справа №926/2003/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Кравчук Н.М.,

Малех І. Б.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Копельчук Тетяни Федорівни, м.Чернівці

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.10.2023 (повний текст рішення підписано 02.11.2023, суддя Миронюк С.О.)

у справі №926/2003/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛАНС АГРО ЦЕНТР", м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Копельчук Тетяни Федорівни, м. Чернівці

про стягнення заборгованості у сумі 968 415,34 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бардакова А. О.

від відповідача: Решетов В. В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАЛАНС АГРО ЦЕНТР" звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Копельчук Тетяни Федорівни Чернівецька АДРЕСА_1 про стягнення грошових коштів у сумі 968 415,34 грн., з яких 967 540,58 грн. основний борг, 874,76 грн. 3% річних.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23.10.2023 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Копельчук Тетяни Федорівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛАНС АГРО ЦЕНТР" заборгованість в сумі 968 415, 34 грн., в тому числі 967 540, 58 грн. основний борг, 874, 76 грн. 3% річних та 14 526,23 грн. судового збору.

Як вказав суд першої інстанції, всі оплати, які є предметом спору, здійснені на підставі Договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 29/11/2022 від 26.11.2022 р. Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи позивача на помилкове перерахування коштів згідно ст. 1212 ЦК України, а відтак суд відхиляє посилання позивача на ст. 1212 ЦКУ, оскільки дані правовідносини не є кондикційними, однак це не впливає на підставність позовних вимог, наявність переплати та стягнення боргу з відповідача, отримання яких встановлено судовим розглядом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ухвалою та додатковим рішенням, Фізична особа-підприємець Копельчук Тетяна Федорівна, м.Чернівці, звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка надійшла до суду 22.11.2023.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини справи, визнано встановленими недоведені обставини, що мають значення по справі, зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

У апеляційній скарзі представник відповідача послався на порушення апеляційним господарським судом приписів статей 13 та 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки стверджує, що відбулася самостійна зміна цим судом правових підстав для стягнення грошових коштів з положень статті 1212 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати, а в позові відмовити.

Представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги, навели свої аргументи, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Між ТОВ "БАЛАНС АГРО ЦЕНТР" (замовником) та ФОП Копельчук Тетяною Федорівною (перевізником-експедитором) укладено Договір №29/11/2022 від 26.11.2022 року про надання транспортно-експедиційних послуг (надалі - Договір), за яким перевізник-експедитор від свого імені та за рахунок замовника забезпечує організацію перевезення вантажів (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору сторони домовилися, що договір може бути укладений за допомогою електронної пошти та факсу і мати юридичну силу, породжувати права та обов`язки у сторін, бути обов`язковим до виконання та відповідати положенням чинного законодавства щодо письмової форми договору при умові подальшого підписання сторонами його оригіналу.

Відповідно до умов укладеного договору, перевізник-експедитор організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, що надаються замовником (п. 3.1. договору).

Заявка повинна оформлюватися в письмовій формі, підписуватися уповноваженими особами та бути завірена печатками Сторін.

Сторони визнають юридичну силу заявки та інших документів, переданих за допомогою факсимільного та електронного (E-mail) зв`язків, за умови відповідності їх п. 2.3. цього Договору (п.п. 3.2.-3.3. договору).

Підписання договору №29/11/2022 від 26.11.2022 про надання транспортно- експедиційних послуг та обмін документів за цим договором відбулося шляхом електронного листування сторін через електронні пошти (позивача - office@balansagro.com, відповідача - kopelchuk2022@ukr.net).

Відповідно до п.5.1. Договору, розмір оплати послуг перевізника-експедитора визначається в кожному випадку окремо за взаємною згодою сторін і вказується в заявці до договору.

П.5.3 перевізник-експедитор оплачує перевезення та інші послуги (роботи) Виконавців на їх користь, за рахунок Замовника. Грошові кошти які надійшли на рахунок перевізника-експедитора від замовника не переходять в його власність і не є його прибутком, а вважаються такими, що призначені для подальшої оплати послуг (робіт) Виконавців.

Згідно п.5.5 Договору оплата послуг перевізника-експедитора проводиться замовником на підставі рахунку протягом 3 банківських днів з дати передачі оригіналів вищеназваних документів, якщо інше не обумовлене в Заявці.

Матеріалами справи підтверджується перерахування грошових коштів на рахунок ФОП Копельчук Т.Ф. ТОВ "БАЛАНС АГРО ЦЕНТР" на загальну суму 4 909 540,58 грн., а саме за наступними платіжними інструкціями: №4083 від 09.12.2022 року на суму 200000,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 286 від 08.12.2022"; №4091 від 13.12.2022 року на суму 298000,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 290 від 08.12.2022"; №4110 від 16.12.2022 року на суму 164000,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 295, 297 від 13.12.2022"; №4119 від 20.12.2022 року на суму 82000,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 307 від 20.12.2022"; №4122 від 21.12.2022 року на суму 246000,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 307 від 20.12.2022"; №4124 від 21.12.2022 року на суму 246000,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 310, 311, 309 від 21.12.2022"; №4154 від 26.12.2022 року на суму 34000,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 319 від 26.12.2022"; №4155 від 26.12.2022 року на суму 130000,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 319 від 26.12.2022"; №4168 від 27.12.2022 року на суму 246000,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 320 від 27.12.2022"; №4212 від 10.01.2023 року на суму 246000,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 2 від 05.01.2023"; №4223 від 13.01.2023 року на суму 243000,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 6 від 12.01.2023"; №4249 від 19.01.2023 року на суму 648000,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 9 від 17.01.2023"; №4267 від 24.01.2023 року на суму 648000,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 10 від 20.01.2023"; №4311 від 31.01.2023 року на суму 200000,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 15 від 24.01.2023"; №4336 від 07.02.2023 року на суму 400000,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 15 від 24.01.2023"; №4340 від 07.02.2023 року на суму 150000,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 15 від 24.01.2023"; №4341 від 08.02.2023 року на суму 200000,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 15 від 24.01.2023"; №4358 від 14.02.2023 року на суму 150000,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 15 від 24.01.2023"; №4362 від 14.02.2023 року на суму 48000,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 15 від 24.01.2023"; №4372 від 15.02.2023 року на суму 322588,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 15 від 24.01.2023"; №4373 від 15.02.2023 року на суму 7952,58,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги згідно рахунку 15 від 24.01.2023".

На підставі заявок позивача, які містяться в матеріалах справи, відповідачем були надані послуги з перевезення вантажу на загальну суму 3 942 00,00грн., що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними.

Однак, судом встановлено, що при оплаті рахунку №319 від 26.12.2022 року на суму 164 00,00 грн. платіжними інструкціями №4154 від 26.12.2022 року на суму 34000,00 грн. та №4155 від 26.12.2022 року на суму 130000,00 грн., позивачем не замовлялися та відповідачем не надавалися пункти 1-2 рахунку на авто AA3895КК/336YHF на суму 82000,00 грн. На вказану послугу позивачем не формувалась та не скеровувалась відповідачу заявка за договором. Щодо надання такої послуги відсутні відповідні транспортні документи, що могли б підтвердити надання такої послуги.

Проте, така сума щодо згаданої послуги була оплачена позивачем.

Таким чином, за вказаним рахунком №319 від 26.12.2022 року позивач надмірно сплатив 82000,00 грн.

При здійсненні оплати рахунку №320 від 27.12.2022 року на суму 246 000,00 грн. платіжною інструкцією №4168 від 27.12.2022 року на суму 246000,00 грн., встановлено, що одна з перелічених в рахунку послуг (пункти 5-6 на авто KA6725HC/AA7974XF) на суму 82000,00 грн. вже була зазначена відповідачем в рахунку №319 від 26.12.2022 та вже була оплачена позивачем платежами 26.12.2022 (платіжні інструкції №№4154, 4155). Вказану послугу позивач замовляв згідно заявки від 23.12.2022. Міжнародною товарно-транспортною накладною від 27.12.2022 №36092022 підтверджується надання відповідачем лише однієї послуги з перевезення вантажу автомобілем та причепом KA6725HC/AA7974XF та вагою 21460,00 кг. Інші заявки та транспортні документи, які б могли підтвердити повторне надання вказаної послуги відповідачем, в матеріалах відсутні.

Відтак, зазначення цієї ж самої послуги відповідачем в рахунку №320 від 27.12.2022 року є безпідставним.

Таким чином, за вказаним рахунком №320 від 27.12.2022 року позивач надмірно сплатив 82 000,00 грн.

Крім того, рахунок №10 від 20.01.2023 на суму 648 000,00 грн. був наданий позивачу на оплату в електронному вигляді без ідентифікації послуг, за які здійснюється оплата. Згодом рахунок №10 від 20.01.2023 надісланий в паперовій формі із ідентифікацією послуг та на іншу суму на 656 000,00 грн.

Послуги, що були вказані в рахунку №10 від 20.01.2023 на суму 656 000,00 грн., наданому в паперовій формі, вже були зазначені відповідачем в інших рахунках та на момент надання такого рахунку в паперовій формі оплачені позивачем, а саме: послуги, зазначені в пунктах 1-4 рахунку №10 від 20.01.2023 (на авто НОМЕР_17/НОМЕР_18; НОМЕР_16/ НОМЕР_1 ) на загальну суму 164 000,00 грн. були зазначені відповідачем в рахунку №15 від 24.01.2023 (пункти 1-4) та оплачені позивачем платежем згідно платіжної інструкції від 31.01.2023 р. №4311); послуги, зазначені в пунктах 5-16 рахунку №10 від 20.01.2023 (на авто НОМЕР_2 /НОМЕР_19; НОМЕР_3 НОМЕР_4 ; НОМЕР_20/ НОМЕР_5 ; НОМЕР_21/ НОМЕР_6 ; НОМЕР_22/НОМЕР_23; НОМЕР_7 / НОМЕР_8 ) на загальну суму 492 000,00 грн. були зазначені відповідачем в рахунку №9 від 17.01.2023 (послуги 5-16) та оплачені позивачем платежем від 19.01.2023 (платіжна інструкція №4249).

Відтак, зазначення одних і тих самих послуг відповідачем в рахунку №10 від 20.01.2023 року є безпідставним.

Замовлення вказаних позивачем послуг підтверджується заявками від 15.01.2023 та від 24.01.2023.

При цьому, на дату рахунку №10 (станом на 20.01.2023) заявки на вказані у пунктах 1-4 рахунку послуги позивачем взагалі не складалися (заявки на такі послуги були складені лише 24.01.2023 року). Інші заявки, які б могли підтвердити повторне замовлення вказаної послуги позивачем, відсутні.

Міжнародними товарно-транспортними накладними підтверджується надання відповідачем лише однієї послуги з перевезення вантажу відповідними автомобілями та причепами, а саме: від 25.01.2023 на авто та причеп НОМЕР_17/НОМЕР_18 та вагу 20940 кг; від 25.01.2023 на авто та причеп НОМЕР_24/НОМЕР_25 (в рахунках невірний номер причепу НОМЕР_1 ) та вагу 20980 кг; від 18.01.2023 №385326 на авто та причеп НОМЕР_2 / НОМЕР_9 та вагу 20220 кг; від 18.01.2023 №385314 на авто та причеп НОМЕР_3 НОМЕР_4 та вагу 21200 кг; від 18.01.2023 №421497 на авто та причеп НОМЕР_10 / НОМЕР_5 та вагу 21240 кг; від 18.01.2023 №421496 на авто та причеп НОМЕР_11 / НОМЕР_6 та вагу 21200 кг; від 18.01.2023 №603052 на авто та причеп НОМЕР_22/НОМЕР_23 та вагу 21220 кг; від 18.01.2023 №612596 на авто та причеп НОМЕР_7 / НОМЕР_8 та вагу 21180 кг.

Інші транспортні документи, що могли б підтвердити повторне надання вказаних у рахунку №10 від 20.01.2023 послуги відповідачем, відсутні.

Таким чином, за вказаним рахунком №10 від 20.01.2023 року позивач надмірно сплатив 648 000,00 грн.

Також, при здійсненні оплати рахунку №15 від 24.01.2023 року, що був наданий на суму 1 148 000,00 грн., позивачем, окрім вірно сплачених коштів за цим рахунком платіжними інструкціями №4311 від 31.01.2023 на суму 200 000,00 грн., №4336 від 07.02.2023 на суму 400 000,00 грн., №4340 від 07.02.2023 на суму 150 000,00 грн., №4341 від 08.02.2023 на суму 200 000,00 грн., №4358 від 14.02.2023 на суму 150 000,00 грн., №4362 від 14.02.2023 на суму 48 000,00 грн (на загальну суму рахунку 1 148 000,00 грн.), платіжними інструкціями №4372 від 15.02.2023 на суму 322 588,00 грн. та №4373 від 15.02.2023 на суму 7 952,58 грн. (на загальну суму 330 540,58 грн.) було сплачено більшу суму, аніж була вказана у рахунку.

Загальна сума сплачених за рахунком №15 від 24.01.2023 коштів становить 1 478 540,58 грн., в той час як сума рахунку становить 1 148 000,00 грн. (платежі за платіжними інструкціями №4372 від 15.02.2023 на суму 322 588,00 грн. та №4373 від 15.02.2023 на суму 7952,58 грн. були помилково сплаченими).

Таким чином, за вказаним рахунком позивач надмірно сплатив 330 540.58 грн.

Отже, загальний розмір помилково сплачених позивачем на користь відповідача коштів становить 1 142 540.58 грн.

Крім того, судами встановлено, що рахунок №6 від 12.01.2023 був наданий відповідачем на суму вартості замовлених та наданих послуг в розмірі 246 000,00 грн., натомість позивачем було сплачено вказаний рахунок в сумі 243 000,00 грн. (платіжна інструкція №4223 від 13.01.2023.

Таким чином, суму недоплати по вказаному рахунку, що становить 3 000,00 грн., слід вирахувати із загальної суми помилково сплачених коштів на користь відповідача.

Рахунок №9 від 17.01.2023 наданий відповідачем на суму вартості замовлених та наданих послуг в розмірі 656 000,00 грн., натомість позивачем сплачено вказаний рахунок в сумі 648 000,00 грн (платіжна інструкція №4249 від 19.01.2023.

Таким чином, суму недоплати по вказаному рахунку, що становить 8 000.00 грн., слід вирахувати із загальної суми помилково сплачених коштів на користь відповідача.

Позивачем замовлялися послуги з перевезення вантажу на авто та причепи НОМЕР_12 / НОМЕР_13 , НОМЕР_14 / НОМЕР_15 на загальну суму 164 000,00 грн. Замовлення таких послуг підтверджується заявками позивача від 30.12.2022. Фактичне надання таких послуг підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними: від 06.01.2023 року на авто та причеп НОМЕР_12 / НОМЕР_13 та вагу вантажу 21 380 кг; від 06.01.2023 року на авто та причеп НОМЕР_14 / НОМЕР_15 та вагу вантажу 21 880 кг.

Водночас такі послуги в наданих відповідачем рахунках на оплату не були ідентифіковані та окремо до сплати не пред`являлись, внаслідок чого і не були оплачені позивачем.

Таким чином, суму наданих послуг, що становить 164000 грн., слід вирахувати із загальної суми помилково сплачених коштів на користь відповідача.

Отже, від загальної суми надмірно сплачених позивачем на користь відповідача коштів, що становить 1 142 540,58 грн., слід вирахувати 175 000,00 грн. що складається із наступних сум: 3 000,00 (не доплачені кошти за рахунком №6 від 12.01.2023); 8 000,00 грн. (не доплачені кошти за рахунком №9 від 17.01.2023); 164 000,00 грн. (послуги, які були фактично надані, але не ідентифіковані в рахунках та, як наслідок, неоплачені).

Враховуючи умови договору щодо замовлення послуг та їх оплати, колегія суддів погоджується з тим, що позивачем надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 967 540,58 грн, адже ним не замовлялись та йому не надавались послуги на таку суму та в межах даного договору.

Слід зазначити, що ТОВ "БАЛАНС АГРО ЦЕНТР" надіслано ФОП Копельчук Т.Ф. відмову від підписання актів надання послуг із вимогою про повернення коштів вих. №26 від 07.03.2023 року, у якій надано деталізовані заперечення щодо складених ФОП Копельчук Т.Ф. актів надання послуг, та вимагало надати відкоректовані акти та повернути надміру сплачені кошти у розмірі 967 540,58 грн. на рахунок підприємства.

Лист із вказаною відмовою та вимогою не було отримано ФОП Копельчук Т.Ф. - за даними трекінгу поштового відправлення 0314821224068 та повернуто за зворотньою адресою: за закінченням встановленого терміну зберігання 20.03.2023 року.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вказувалося вище, лист із вимогою про повернення коштів у розмірі 967 540,58 грн. не було отримано ФОП Копельчук Т.Ф., оскільки він повернувся за зворотною адресою 20.03.2023 року.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до абз. 2 п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

ТОВ "БАЛАНС АГРО ЦЕНТР" в період з 28.03.2023 року по 07.04.2023 року нараховані 3% річних у розмірі 874,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що кошти в розмірі 967 540,58 грн. сплачені на рахунок відповідача внаслідок помилки, а тому слід стягнути вказані кошти згідно частини 1, 2 статті 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

- обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) завдання шкоди у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

За частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Водночас сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідно встановити факт їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що всі оплати, які є предметом спору, здійснені на підставі Договору про надання транспортно-експедиційних послуг №29/11/2022 від 26.11.2022 р.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що матеріалами справи спростовуються доводи позивача на помилкове перерахування коштів згідно ст.1212 ЦК України, а відтак відхилив посилання позивача на ст.1212 ЦКУ, оскільки дані правовідносини не є кондикційними. Однак, зазначив, що вищенаведене не впливає на підставність позовних вимог та стягнення боргу з відповідача, отримання яких встановлено судовим розглядом і задоволив позовні вимоги.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Системний аналіз положень ст.ст.11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.

Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №913/371/20.

Враховуючи сплату позивачем на користь відповідача грошових коштів у розмірі 4 909 540,58 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, позивач замовив та отримав послуг, передбачених умовами Договору від відповідача, на суму 3 942 000 грн.

Відтак, сплачені позивачем на рахунки відповідача кошти в сумі 967 540,58 грн., за які не отримано жодних послуг (а також не було замовлено жодних послуг на ці кошти в межах договору), не можуть вважатися сплаченими позивачем відповідачу на підставі Договору, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як безпідставно набуті грошові кошти відповідно до положень статті 1212 ЦК України.

Судом не приймаються до уваги надані відповідачем акти та рахунки, виставлені ним позивачу за простої та зміну маршрутів,, оскільки вони складені в односторонньому порядку та не підтверджують понесені відповідачем витрати згідно укладеного між сторонами Договору.

Всі викладені вище обставини справи підтверджують обґрунтованість позовних вимог, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції не посилався на відповідні правові висновки, а дійшов висновку, що в даному випадку хоча потрібно задовільнити позовні вимоги, однак з інших правових підстав.

За вказаних обставин рішення суду першої інстанції належить залишити в силі, проте мотивувальну частину рішення викласти в редакції даної постанови.

Згідно зі ст.ст.73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст.86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Копельчук Тетяни Федорівни залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.10.2023 у справі №926/2003/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.03.2024

Головуючий суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Малех І. Б.