Постанова

від 14.03.2024 по справі 461/9144/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/9144/23 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 22-ц/811/3303/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м.Львів

Справа № 461/9144/23

Провадження № 22-ц/811/3303/23

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: Пилипця Р.Ю. , ОСОБА_2

розглянув апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - Пилипець Романа Юрійовича на ухвалу Галицького районного суду міста Львова, постановлену у м. Львові 13 листопада 2023 року у складі судді Стрельбицького В.В., у справі за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Пилипець Р.Ю. до ОСОБА_4 , з участю третьої особи: державного реєстратора Белзької міської ради Львівської області Лободинець Н.І., про зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

26 жовтня 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 з участю третьої особи: державного реєстратора Белзької міської ради Львівської області Лободинець Н.І. про зобов`язання вчинити дії.

Представником позивача Пилипець Р.Ю. подано заяву про забезпечення позову. У цій заяві представник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 2466302046060 та заборонити ОСОБА_4 проводити будівельні, монтажні та ремонтні роботи на горищі площею 69,7 кв.м у цьому будинку. В обґрунтування заяви посилається на те, що на веб-сайтах у мережі «Інтернет» розміщені оголошення про продаж об`єкта нерухомості щодо якого виник спір. Дата публікації оголошень 7 листопада 2023 року. Вказує, що звернувшись за вказаним у оголошеннях номером мобільного телефону НОМЕР_1 , особа назвала себе ріелтором (посередником) по продажу цього об`єкта та повідомила, що: «по документах до цієї квартири належить ще одна квартира на останньому поверсі будинку, однак власник має намір її виділяти в окремий об`єкт нерухомості за погодженням з покупцем після продажу. Площа квартири на першому поверсі по документах орієнтовно 17 кв.м, але фактично після здійснених перепланувань та добудов її площа становить 56 кв.м. На прохання надати підтверджуючі документи щодо права власності, ріелтор у месенджері «Telegram» надіслала фото витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого 14 липня 2023 року Лободинець Н.І. щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 2466302046060 із описом «Загальна площа (кв.м): 17,3, житлова площа (кв.м): 13,6, Опис: нежитлове приміщення (горище) площею 69,7 кв.м, згідно технічного паспорта». Стверджує, що наведене підтверджує той факт, що згадані оголошення стосуються саме того об`єкта нерухомості, який є предметом спору у даній справі та який відповідач має намір відчужити до завершення судового розгляду. У випадку якщо ОСОБА_4 відчужить під час судового розгляду справи спірну квартиру, то виникне потреба у зверненні із позовом до нового відповідача. Просить заяву задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 13 листопада 2023 року у задоволенні заяви представника позивача Пилипця Р.Ю. про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалу суду 15 листопада 2023 року оскаржив представник ОСОБА_3 - Пилипець Р.Ю .Вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права. Проситьскасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову. Вказує, що 28 вересня 2021 року ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1 , у якому також знаходиться належна позивачу квартира. Згідно договору купівлі-продажу та матеріалів технічної інвентаризації за різні роки, придбана відповідачем квартира має площу 17,3 кв.м. Однак, 25 квітня 2023 року на замовлення відповідача, виготовлено технічний паспорт на цю квартиру у примітці якого вказано, що до квартири належить горище площею 69,7 кв.м. 25 квітня 2023 року суб`єкт технічної інвентаризації ТОВ «Сорока Урбан Девелопмент Груп» видав ОСОБА_4 документ «для державної реєстрації прав на нерухоме майно», у якому вказано, що згідно матеріалів технічної інвентаризації станом на 25 квітня 2023 року загальна площа вказаної квартири в результаті переобмірів та уточнення всіх площ становить 17,3 кв.м, житлова площа - 13,6 кв.м, до квартири належить горище площею 69,7 кв.м. Вказує, що на підставі технічного паспорта та «документа для державної реєстрації прав на нерухоме майно» відповідач звернувся із заявою про державну реєстрацію прав до державного реєстратора прав на нерухоме майно Белзької міської ради Львівської області Лободинець Н. І., яка 14 липня 2023 року прийняла рішення № 68457586, яким провела державну реєстрацію прав за цією заявою. Стверджує, що внаслідок рішення державного реєстратора горище будинку, яке є допоміжним приміщенням та в силу закону належить усім співвласникам будинку на праві спільної сумісної власності, було протиправно «приєднано» до квартири відповідача.Після проведення цієї реєстраційної дії опис об`єкта змінився з «Загальна площа (кв.м): 17,3, житлова площа (кв.м): 13,6, Опис згідно технічного паспорта» на «Загальна площа (кв.м): 17,3, житлова площа (кв.м): 13,6, Опис: нежитлове приміщення (горище) площею 69,7 кв.м, згідно технічного паспорта». Тобто квартира АДРЕСА_1 стали одним об`єктом нерухомості (за реєстраційним номером 2466302046060), який згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно називається «квартира». Зазначає, що ухвалою суду першої інстанції від 30 жовтня 2023 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, мотивуючи це, зокрема, тим, що, вказуючи на вірогідність відчуження квартири, позивач не долучив жодного доказу на підтвердження такого наміру відповідача. Вказує, що 8 листопада 2023 року позивачу стало відомо про розміщені оголошення про продаж об`єкта нерухомості (квартири із безпідставно приєднаним горищем) щодо якого виник спір. В повторній заяві про забезпечення позову окремо наголошувалось, що позивачем та її представником не оскаржується факт законності набуття ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 , спір виник через протиправне «приєднання» до цієї квартири горища будинку площею 69,7 кв.м, яке відбулось шляхом внесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав без жодних для цього правових підстав. Внаслідок цього квартира АДРЕСА_1 стали одним об`єктом нерухомості (за реєстраційним № 2466302046060), який згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно називається «квартира». Суть заходу забезпечення, про який просив позивач, полягав не у тому, щоб накласти арешт на квартиру відповідача, яку він придбав 28 вересня 2021 року, площею 17,3 кв.м (згідно договору купівлі-продажу), а у тому, щоб накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, який виник після прийняття рішення про державну реєстрацію прав, внаслідок якого до квартири відповідачу було приєднано горище будинку. Зазначає, що відчуження майна відповідачем до завершення судового розгляду унеможливить виконання рішення суду, у випадку задоволення позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Постановляючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача, застосовується в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

Інститут забезпечення позову в цивільному процесі сприяє дійсному і ефективному виконанню судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 25 травня 2016 року забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно із постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Метою застосування заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Судом встановлено, що позивач звернулась до суду з позовом, у якому просить скасувати рішення державного реєстратора права на нерухоме майно Белзької міської ради Львівської області Лободинець Н.І. про державну реєстрацію прав № 68457586 від 14 липня 2023 року; зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у здійсненні права користування власниками квартир та нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_2 : горищем будинку площею 69,7 кв.м шляхом демонтажу встановленого ОСОБА_4 замка та усунення будь-яких інших перешкод у доступі до горища.

Встановлено, що на даний час за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2466302046060 із описом: «Загальна площа (кв.м.): 17,3, житлова площа (кв.м.): 13,6, Опис: нежитлове приміщення (горище) площею 69,7 м.кв., згідно технічного паспорта»), яке він набув на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2556, виданий 28 вересня 2021 року, який є чинним і не оспорюється позивачем.

Позивач, не оспорюючи законність набуття у власність відповідачем квартири за вказаною вище адресою, просить накласти арешт на цю квартиру, що є порушенням права відповідача і тягне за собою заподіяння йому збитків, а також порушенням права останнього на вільне володіння, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, що є неприпустимим.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із ст. 41 Конституції України ч. 1 ст.321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Із змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що заходи забезпечення, які просить вжити позивач, фактично направлені на обмеження (позбавлення) відповідача права користування своєю власністю, яке на даний час є чинним, тобто не скасоване у спосіб визначений чинним законодавством, що фактично є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.

Встановлено, що предметом позову є відновлення порушеного права позивача на користування спільним майном мешканців багатоквартирного будинку, яке на думку позивача перебуває у спільній власності, зокрема обох сторін, які, як мешканці та співвласники будинку, мають право на володіння, користування та розпорядження такою власністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідачу відомо про відкриття провадження у справі, про наявність спору щодо вказаного приміщення і він повинен усвідомлювати той факт, що відчуження об`єкта стосовно користування яким існує спір у суді, без повідомлення потенційному новому володільцю про наявність такого спору може призвести до недійсності відповідного правочину, а також пред`являння до нього вимог фінансового та матеріального характеру.

Позивачем не наведено підстав на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову, про які заявлено позивачем, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливить ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Позивач просить здійснити забезпечення та постановити ухвалу, якою фактично частково вирішується спір без розгляду справи по суті, оскільки оцінка правових підстав набуття ОСОБА_4 права власності на горище площею 69,7 кв.м може бути надана в процесі судового розгляду, зокрема, після дослідження доказів, а також після з`ясування та визначення правового статусу спірного приміщення у багатоквартирному будинку, зокрема, перевірки того, чи належить спірне приміщення до числа допоміжних, чи є воно нежитловим приміщенням в структурі житлового будинку, у тому числі з урахуванням характеристик таких приміщень.

Встановлено, що в провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває справа №461/9858/23 за позовом іншого позивача ( ОСОБА_6 ) до ОСОБА_4 , з участю третьої особи: Державного реєстратора Белзької міської ради Львівської області Лободинець Н.І., про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду першої інстанції від 20 листопада 2023 року задоволено заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову у справі. Застосовано заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об' єкт нерухомого майна: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2466302046060 із описом: «Загальна площа (кв.м.): 17,3, житлова площа (кв.м.): 13,6, Опис: нежитлове приміщення (горище) площею 69,7 м.кв., згідно технічного паспорта») до набрання рішенням законної сили в даній цивільній справі.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки в ході її розгляду не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Питання про зустрічне забезпечення не вирішувалося. Підстави для скасування ухвали суду про застосування заходів забезпечення позову не встановлені.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - Пилипець Романа Юрійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 13 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 19 березня 2024 року.

Головуючий-

---

Т.І.Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк