Рішення

від 30.04.2024 по справі 461/9144/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/9144/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2024 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представник позивача Пилипця Р.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),

в інтересах якої діє адвокат Пилипець Роман Юрійович

(79061, м. Львів, вул. Малоголосківська, 12Б/137;

РНОКПП: НОМЕР_2 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до

ОСОБА_3

(

АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ),

представник відповідача - адвокат Фецяк Василь Ярославович

(82200, Львівська область, м. Трескавець, вул. Данилишиних, 47/49;

адреса для листування: 79039, м. Львів, вул. Михайла Яцкова, 13/14;

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -

державний реєстратор Белзької міської ради Львівської області

Лободинець Наталія Іванівна

(80062, Львівська область, м. Белз, вул. Савенка, 1)

про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I.Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пилипець Роман Юрійович, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталія Іванівна у якому просить скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталії Іванівни про державну реєстрацію прав № 68457586 від 14 липня 2023 року та зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні права користування власниками квартир та нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_3 горищем будинку площею 69,7 кв.м., шляхом демонтажу встановленого ОСОБА_3 замка та невчинення будь-яких інших перешкод у доступі до горища.

Позовні вимоги мотивує тим, що 28.09.2021 ОСОБА_3 набув у власність квартиру АДРЕСА_4 . Загальна площа придбаної відповідачем квартири, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14.07.2023, складає 17,3 кв.м, з яких житлова площа 13,6 кв.м. У подальшому ОСОБА_3 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорока Урбан Девелопмент Груп» з метою виготовлення документів технічної інвентаризації на згадану квартиру. На замовлення ОСОБА_3 було виготовлено технічний паспорт (серія та номер ТІ01:8882-6546-7887-7226 від 25.04.2023; відповідальні особи інженер ОСОБА_4 та директор ТОВ «Сорока Урбан Девелопмент Груп» ОСОБА_5 ). Згідно з витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер документу ТІ01:8882-6546-7887-7226; суб`єкт технічної інвентаризації Товариство з обмеженою відповідальністю «Сорока Урбан Девелопмент Груп»), об`єкт технічної інвентаризації, а саме квартира АДРЕСА_4 , розташована на 1 поверсі будинку та має загальну площу 17,3 кв.м., з яких житлова площа 13,6 кв.м. У примітці технічного паспорта вказано, що до квартири належить горище площею 69,7 кв.м. У додатку до технічного паспорта, а саме плані квартири зображено, що вона складається із кімнати та кухні на першому поверсі (загальна площа 17,3 кв.м), а також мансарди з площею 69,7 кв.м. Позивач стверджує, що з технічного паспорта від 20.08.2001, виготовленого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, вбачається, що квартира АДРЕСА_4 має площу 17,3 кв.м. та до неї не належить жодних інших приміщень, тобто ані мансарда, ані горище. Предметом договору купівлі-продажу квартири від 28.09.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 була квартира, що складається з однієї житлової кімнати та кухні, загальною площею 17,3 кв.м. з яких житлова площа квартири становить 13,6 кв.м.

25 квітня 2023 року ТОВ «Сорока Урбан Девелопмент Груп» видало ОСОБА_3 документ із назвою «для державної реєстрації прав на нерухоме майно», за підписом директора Товариства ОСОБА_5 , у якому вказано, що згідно матеріалів технічної інвентаризації станом на 25 квітня 2023 р, загальна площа квартири АДРЕСА_4 в результаті переобмірів та уточнення усіх площ становить - 17,3 кв.м., житлова площа - 13,6 кв.м., до квартири належить горище площею - 69,7 кв.м.

14 липня 2023 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Лободинець Наталія Іванівна , розглянувши заяву ОСОБА_3 від 14.07.2023 за реєстраційним номером 56205975, прийняла рішення № 68457586, яким провела державну реєстрацію прав за наведеною заявою.

Таким чином, на підставі доданих ОСОБА_3 до заяви про державну реєстрацію прав від 14.07.2023 технічного паспорта серія та номер ТІ01:8882-6546-7887-7226 від 25.04.2023 та документу, отриманого на запит державного реєстратора прав на нерухоме майно серія та номер документа від 25.04.2023, виданого ТОВ «Сорока Урбан Девелопмент Груп», державний реєстратор Лободинець Н.І. внесла до Державного реєстру прав на нерухоме майно відомості про те, що до квартири АДРЕСА_4 належить нежитлове приміщення (горище) площею 69,7 кв.м.

Позивач вказує, що спірне приміщення горища, зважаючи на його правовий статус, є допоміжним приміщенням у багатоквартирному будинку, а отже таке не може бути поділено між співвласниками та виділено в натурі. На твердження ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пилипець Роман Юрійович, рішенням про державну реєстрацію прав № 68457586 від 14 липня 2023 було протиправно проведено реєстрацію прав за заявою ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 56205975 від 14.07.2023, з огляду на відсутність у останнього будь-яких правових підстав для набуття права власності на горище площею 69,7 кв.м у будинку. Дії ОСОБА_3 щодо спільного майна багатоквартирного будинку, позивач вважає порушенням права співвласників багатоквартирного будинку. Вказує, що на момент звернення до суду з позовною заявою, відповідач повністю обмежив доступ до горища інших співвласників та здійснює ремонтні роботи без належного погодження, у зв`язку з чим, вона змушена звернутись до суду з даним позовом.

Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову у якій останній просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер: 2466302046060 та заборонити ОСОБА_3 проводити будівельні, монтажні та ремонтні роботи на горищі площею 69,7 кв.м. у будинку АДРЕСА_3 .

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 30.10.2023 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. У задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

10.11.2023 представник позивача - адвокат Пилипець Роман Юрійович, сформувавши документи у системі «Електронний суд», звернувся до суду повторно із заявою про забезпечення позову у цивільній справі. У наведеній заяві просив суд накласти арешт на об' єкт нерухомого майна: квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2466302046060 із описом: «Загальна площа (кв.м.): 17,3, житлова площа (кв.м.): 13,6, Опис: нежитлове приміщення (горище) площею 69,7 м.кв., згідно технічного паспорта»).

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13.11.2023, заяву представник позивача - адвоката Пилипця Романа Юрійовича про забезпечення позову залишено без задоволення. Під час судового розгляду, представником позивача ухвалу було оскаржено та постановою Львівського апеляційного суду від 14.03.2024 вказане рішення суду залишено без змін.

18.12.2023 від представника відповідача - адвоката Фецяка В.Я. надійшов відзив на позовну заяву. Зі змісту наведеного відзиву вбачається, що відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними, допустимими доказами. Зауважує, що будинок у якому розташована квартира відповідача перебуває на балансі ЖЕК та є комунальною власністю, а не позивача. ОСОБА_1 не надано доказів фактичного користування чи закріплення за нею будь-яких приміщень щодо яких заявлений позов. Представник відповідача вказує, що ОСОБА_3 тривалий час проживає у спірному житловому приміщені, користується ним та поліпшує його стан, шляхом здійснення ремонтних робіт. Водночас, позивачем жодним чином не обґрунтовано, які саме права та інтереси позивача було порушено відповідачем. У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

20.12.2023 представник позивача - адвокат Пилипець Роман Юрійович, сформувавши документи у системі «Електронний суд», подав відповідь на відзив. Представник позивача, з аргументами представника відповідача не погоджується, стверджує, що такі не відповідають дійсним обставинам справи. Зауважує, що позивачем не оскаржується факт законності набуття ОСОБА_3 квартири, площею 17,3 кв.м., спір у даній справі виник через протиправне «приєднання» до цієї квартири горища будинку площею 69,7 кв.м. Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Тобто у даній справі йдеться про порушення прав ОСОБА_1 , як співвласника на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Наголошує, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні тощо) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

27.12.2023 ухвалою Галицького районного суду м. Львова закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та її представник, кожен окремо, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Також, просили провести розгляд справи, зауваживши, що дії представника відповідача щодо неодноразового подання клопотань про відкладення розгляду справи спрямовані виключно на затягування судового розгляду.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився. Подав до суду клопотання у якому просив відкласти розгляд справи у зв`язку із його зайнятістю у іншому судовому засіданні.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у відповідності до ст.128 ЦПК України, що підтверджується матеріалах справи, зокрема рекомендованими повідомленнями.

Водночас суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи за клопотання представника відповідача, оскільки судові засідання неодноразово було відкладено саме за клопотанням останнього, зокрема 22.01.2024, 28.02.2024 та 02.04.2024. Крім того, до клопотання не долучено належних доказів неможливості явки представника відповідача до суду з поважних причин. Отже, оскільки поважність причин неявки представника відповідача судом не встановлена, як і не встановлена неможливість відповідача забезпечити участь іншого уповноваженого представника чи з`явитись до суду самостійно, відповідач реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві, інших доказів, окрім наявних у матеріалах справи, протягом часу судового провадження не подав, з врахуванням тривалості провадження, з метою забезпечення розумних строків провадження у справі, суд вважає, що розгляд справи у відсутності відповідача є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Відповідно до статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відтак, з врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, у тому числі під час підготовчого провадження у справі, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони провадження, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.09.2021 ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу квартири із ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , згідно п. 1 якого останні передали у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_4 . Відповідно до пункту 2 згаданого договору, право власності продавців на квартиру підтверджується Свідоцтвом про право власності на квартиру АДРЕСА_5 , виданого Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради, 29.08.2001, згідно з розпорядженням від 29.08..2001 №1140; зареєстрована в ЛОДКБТІЕО і записана у реєстрову книгу за № 52937. У пункті 5 договору зазначено, що квартира складається з однієї житлової кімнати та кухні. Загальна площа квартири становить 17,3 кв.м, житлова площа - 13,6 кв.м.

Згідно довідки № 2/7641 від 13.09.2021, виданої Обласним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ОСОБА_6 , станом на 29.12.2012 р. квартира АДРЕСА_4 зареєстрована ЛОДК БТІ та ЕО за р. № 52937 від 03.09.2001 за ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . Станом на 13.09.2021 квартира складається з 1-ї житлової кімнати та кухні, загальною площею - 17,3 кв.м, житлової - 13,6 кв.м.

З наявної у матеріалах справи копії технічного паспорта на приватизовану квартиру АДРЕСА_4 від 20.08.2001, виготовленого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, квартира розташована на 1-му поверсі 4-рьох поверхового будинку та складається з 1- ї кімнати житловою площею 13,6 кв.м, у тому числі 1-а кімната 13,6 кв.м. та кухні площею 3,7 кв.м. Загальна площа квартири становить 17,3 кв.м .

Отже, судом встановлено, що на момент укладення Договору купівлі-продажу квартири від 28.09.2021, загальна площа квартири АДРЕСА_4 у місті становила 17,3 кв.м. із яких житлова площа становить 13,6 кв.м.

На замовлення ОСОБА_3 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Сорока Урбан Девелопмент Груп» (код ЄДРПОУ 43870600), було виготовлено технічний паспорт (серія та номер ТІ01:8882-6546-7887-7226 від 25.04.2023.

Згідно витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер документу ТІ01:8882-6546-7887-7226; суб`єкт технічної інвентаризації Товариство з обмеженою відповідальністю «Сорока Урбан Девелопмент Груп»), об`єкт технічної інвентаризації, а саме квартира АДРЕСА_4 , розташована на 1 поверсі будинку та має загальну площу 17,3 кв.м., з яких житлова площа 13,6 кв.м. У примітці технічного паспорта вказано, що до квартири належить горище площею 69,7 кв.м. У додатку до технічного паспорта, а саме плані квартири зображено, що вона складається із кімнати та кухні на першому поверсі (загальна площа 17,3 кв.м), а також мансарди з площею 69,7 кв.м.

ОСОБА_3 звернувся із заявою про державну реєстрацію прав № 56205975 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталії Іванівни . Із поданої заяви встановлено, що відповідач звернувся для реєстрації набуття права власності щодо об`єкта речового права, а саме квартири АДРЕСА_4 .

ОСОБА_3 для проведення державної реєстрації, було подано державному реєстратору отриманий від ТОВ «Сорока Урбан Девелопмент Груп» технічний паспорт серія та номер ТІ01:8882-6546- 7887-7226 від 25.04.2023 та документ, отриманий на запит державного реєстратора прав на нерухоме майно: серія та номер документа: /-/ від 25.04.2023, виданого ТОВ «Сорока Урбан Девелопмент Груп».

13 липня 2023 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Лободинець Наталія Іванівна , розглянувши заяву ОСОБА_3 від 14.07.2023 за реєстраційним номером 56205975, прийняла рішення № 68457586, яким провела державну реєстрацію прав за наведеною заявою.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, після проведення реєстраційної дії опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 17.3, житлова площа (кв.м): 13.6, Опис: нежитлове приміщення (горище) площею 69,7 м.кв, згідно технічного паспорта.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_6 .

Таким чином, між позивачем та відповідачем, як співвласниками багатоквартирного будинку, виник спір з приводу правомірності набуття права власності на горище, яке є спільним, неподільним майном співвласників багатоквартирного будинку.

При вирішенні даної категорії справи, першочерговим є встановлення правового режиму спірного приміщення, а також підстави набуття права власності на нього.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Частинами першою - сьомою статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно частини другої статті 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 06.08.2019 по справі № 914/843/17 зазначив, що допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, які згідно положення ч.4 ст.263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Частиною першою та другою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників (пункт 1 частини першої та частина друга статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.11.2011 № 14-рп/2011, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 року № 4-рп/2004 про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, комірки, горища, колясочні та інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Тобто з аналізу вищезазначених норм законодавства, суд приходить до висновку, що на приміщення мансарди, площею 69,7 кв.м, поширюється правовий режим права спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Отже, будь-які переобладнання або перепланування, могли здійснюватися відповідачем тільки за згодою співвласників, балансоутримувача і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст. 89 ЦПК України, визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час судового розгляду було допитано у якості свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Мешканка квартири АДРЕСА_7 - ОСОБА_13 повідомила суду, що у грудні 2023 року стала свідком проведення ремонтних робіт на горищі даного будинку. З метою з`ясування ситуації звернулася до майстрів, які повідомили, що горище є власністю відповідача. У даному будинку вона проживає з 1978 року і приміщенням горища завжди користувалися мешканці будинку спільно, зокрема для сушіння одягу після прання. Вказала, що ОСОБА_3 , з метою отримання дозволу для здійснення будь-яких дій із горищем, до неї не звертався та жодних дозволів нею надано не було.

ОСОБА_15 , яка є мешканкою квартири АДРЕСА_8 , у судовому засіданні повідомила, що спірним приміщенням горища власники квартир будинку завжди користувались спільно, зокрема її чоловік зберігав на горищі речі та вони мали вільний доступ до приміщення. Після проведення ОСОБА_3 ремонтних робіт двері до приміщення горища замкнені та користуватись цим приміщенням стало неможливо. Вказала, що жодних дозволів ОСОБА_3 на здійснення будь-яких дій із горищем вона не давала.

Мешканка квартири АДРЕСА_9 - ОСОБА_14 у судовому засіданні вказала, що жодних дозволів ОСОБА_3 на здійснення будь-яких дій із горищем не давала, останній заблокував доступ мешканцям до горища. Через розташування ОСОБА_3 на горищі санвузла, мало місце залиття її квартири, яка розташована під ним. У будинку вона мешкає з 1980 року та завжди вільно користувалася приміщенням горища.

Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що проведення державної реєстрації на спірне приміщення горища у будинку АДРЕСА_3 , було здійснено без будь-яких на те правових підстав.

За відсутності належних правовстановлюючих документів на спірне приміщення, доказів отримання згоди співвласників та (або) балансоутримувача на проведення реконструкції та зайняття частини даху будинку, а також проведення реконструкції приміщення із дотриманням вимог законодавства, тобто необхідних дозволів на їх проведення та подальше введення в експлуатацію, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталії Іванівни про державну реєстрацію прав № 68457586 від 14 липня 2023 року.

Частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Таким чином, на переконання суду, належним, пропорційним та адекватним способом відновлення порушеного права ОСОБА_1 , як співвласниці багатоквартирного будинку, буде зобов`язання ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні права користування власниками квартир та нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_3 горищем будинку площею 69,7 кв.м., шляхом демонтажу встановленого відповідачем замка та невчинення будь-яких інших перешкод у доступі до горища. Отже, позов підлягає до задоволення у повному обсязі. Більше того, такий спосіб вирішення справи очевидно сприятиме недопущенню порушення прав інших мешканців даного будинку.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову ? на відповідача; уразі відмовив позові ? на позивача; у разі часткового задоволення позову ? на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2147 гривень 20 копійок.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до позовної заяви позивач вказує, що очікує понести у зв`язку із розглядом справи 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Виходячи з наведеного, суд вирішує питання розподілу витрат документально підтверджених на момент ухвалення рішення.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталії Іванівни про державну реєстрацію прав № 68457586 від 14 липня 2023 року.

Зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні права користування власниками квартир та нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_3 горищем будинку площею 69,7 кв.м., шляхом демонтажу встановленого ОСОБА_3 замка та невчинення будь-яких інших перешкод у доступі до горища.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2147 гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ? ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),

представник позивача ? адвокат Пилипець Роман Юрійович

(79061, м. Львів, вул. Малоголосківська, 12Б/137;

РНОКПП: НОМЕР_2 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

відповідач ? ОСОБА_3

(

АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ),

представник відповідача - адвокат Фецяк Василь Ярославович

(82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Данилишиних, 47/49;

адреса для листування: 79039, м. Львів, вул. Михайла Яцкова, 13/14;

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -

державний реєстратор Белзької міської ради Львівської області

Лободинець Наталія Іванівна

(80062, Львівська область, м. Белз, вул. Савенка, 1)

Повний текст рішення складено 09 травня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький