Рішення

від 20.03.2024 по справі 910/14996/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2024Справа № 910/14996/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/14996/22

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код: 30019775)

до DSF Future s.r.o. (Namestie SNP 13, 811 06 Bratislava, Slovenska republika; ICO: 47 930 357)

про стягнення 128 493,75 євро

Представники учасників справи:

від позивача: Скопич Ю.В., довіреність № 2-929д від 18.12.2023;

від відповідача: Іоніцой-Доценко О.П., ордер серії АА № 1421236 від 19.03.2024.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до DSF Future s.r.o. (далі - відповідач) про стягнення 128 493,75 євро, з яких 95 786,25 євро пені та 32 707,50 євро штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано обов`язок з поставки товару, обумовленого в Договорі поставки № UGV674/30-22 від 31.05.2022, у зв`язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 95 786,25 євро пені та 32 707,50 євро штрафу за невиконання останнім взятих на себе зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14996/22, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.03.2023 та, серед іншого, встановлено позивачу строк - протягом 20-ти днів з дня вручення цієї ухвали для надання суду 3 (трьох) екземплярів нотаріально засвідченого перекладу на словацьку мову ухвали суду про відкриття провадження у справі, позовної заяви з доданими до неї документами та прохання про вручення судових та позасудових документів, згідно з формуляром, що додається до Конвенції.

23.02.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про надання 3-х екземплярів нотаріально засвідченого перекладу на словацьку мову ухвали суду про відкриття провадження у справі, позовної заяви з доданими до неї документами та прохання про вручення судових та позасудових документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 провадження у справі № 910/14996/22 було зупинено до надходження відповіді від Центрального органу Словацької Республіки - Ministerstvo spravodlivosti Slovenskej republiky в особі Odbor medzinarodneho prava sukromneho на судове доручення про надання правової допомоги.

07.03.2023 Господарський суд міста Києва звернувся до Центрального органу Словацької Республіки - Ministerstvo spravodlivosti Slovenskej republiky в особі Odbor medzinarodneho prava sukromneho з проханням про вручення судових документів (ухвали суду про відкриття провадження в цій справі та позовної заяви з доданими до неї документами).

21.09.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від компетентного органу Словацької Республіки надійшла відповідь на судове доручення про надання правової допомоги, відповідно до якої судові документи в цій справі були вручені відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 було поновлено провадження у справі № 910/14996/22, підготовче засідання призначено на 01.11.2023.

У підготовче засідання 01.11.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 01.11.2023 судом було оголошено перерву до 22.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/14996/22 призначено на 22.11.2023.

У підготовче засідання 22.11.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.2023.

20.12.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, а також клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та відкладення розгляду справи.

У судове засідання 20.12.2023 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 20.12.2023 судом було відмовлено у прийнятті письмових пояснень відповідача, а також суд перейшов зі стадії розгляду справи № 910/14996/22 по суті на стадію підготовчого провадження.

01.01.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання 24.01.2024 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 24.01.2024 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву та оголошено перерву до 14.02.2024.

09.02.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про витребування оригіналу письмового доказу, яке 09.02.2024 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

14.02.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовче засідання 14.02.2024 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 14.02.2024 судом було прийнято до розгляду відповідь на відзив, задоволено клопотання відповідача про витребування оригіналу письмового доказу та витребувано його в наступне підготовче засідання для огляду, оголошено перерву до 28.02.2024.

26.02.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення щодо відповіді на відзив, яке 27.02.2024 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

28.02.2024 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення щодо витребуваного судом оригіналу письмового доказу.

У підготовче засідання 28.02.2024 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 28.02.2024 судом було прийнято до розгляду заперечення щодо відповіді на відзив та долучено до матеріалів справи письмові пояснення позивача. Присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.03.2024.

У судове засідання 20.03.2024 з`явились представники сторін.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

У судовому засіданні 20.03.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 31.05.2022 між DSF Future s.r.o. (постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (покупець) було укладено Договір поставки №/30-22 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві калій хлористий (KCL) (далі - товар), зазначений в специфікації/-ях, що додається/-ються до Договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказуються у специфікації/-ях, яка/-і є Додатком/-ми № 1 до Договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається Графіком/-ми поставки товару, який/-і є Додатком/-ми № 3 до Договору та є його невід`ємною частиною/-ами.

У Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору, сторони узгодили постачання товару "Калій хлористий (KCL) основні показники: (1) зовнішній вигляд: дрібні кристали сірувато-білого кольору; (2) масова частка вологи: не більше 1%; (3) масова частка калію в перерахунку на К2О: не менше 60%", виробник товару: BDC International B.V. (Netherlands), у кількості 700 тон, загальною вартістю 934 500,00 євро, на умовах: DAP - склад призначення покупця, з оплатою по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки.

У Графіку поставки, що є Додатком № 3 до Договору, встановлено строк поставки: 120 календарних днів з дати укладання договору сторонами, але не пізніше 31.10.2022. Перші 50% обсягу протягом 60 календарних днів з дати укладання договору сторонами. Дострокова поставка дозволена.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в Додатку № 4 до цього Договору, який є невід`ємною частиною (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки, зазначена у відповідному товарно-транспортному документі або дата підписання сторонами Акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття.

Відповідно до п. 7.8 Договору в разі прострочення постачальником виконання зобов`язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов`язання.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), і діє до 31.12.2022 (включно) (п. 10.1 Договору).

Згідно з п. 11.5 Договору всі доповнення, специфікації і додатки до Договору є його невід`ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (за наявності). Даний договір переданий факсом, і/або електронною поштою має юридичну силу за умови подальшого обміну оригіналами.

Позивач зазначає, що всупереч умовам Договору відповідач не поставив обумовлений у Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору, товар, у зв`язку з чим позивач звертався до відповідача із вимогами № 30.6-022-3855 від 25.10.2022, № 30.6-022-4107 від 10.11.2022, якими вимагав сплатити пеню в розмірах, вказаних у цих вимогах.

Докази вручення відповідачу зазначених вимог, як і докази їх розгляду останнім у матеріалах справи відсутні.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач прострочив поставку товару, що згідно з п. 7.8 Договору є підставою для стягнення з нього пені в розмірі 0,1% від вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення та штрафу в розмірі 7% від вказаної вартості за прострочення поставки на понад 30 днів.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що Договір є неукладеним, оскільки сторони не здійснили обмін оригіналами, що відповідно до п. 11.5 є підставою для набрання Договором юридичної сили. Крім того відповідач зазначає, що жодних дій на виконання Договору сторони не вчиняли, натомість після обміну скан-копіями Договору сторони вели електронне листування з приводу узгодження умов Договору, що свідчить про те, що вони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов Договору. Відсутність факту укладення Договору, за доводами відповідача, свідчить про відсутність у сторін взаємних зобов`язань, й відповідно, відсутність підстав для сплати неустойки.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

За приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (частини 1, 2 статті 218 Цивільного кодексу України).

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

За змістом статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це їх установчими документами.

Якщо зміст правочину, воля сторін, зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його сторонами.

Крім того, сторони можуть домовитись укласти договір у певній формі, тоді він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №922/1246/21.

Аналіз вказаних норм та висновків Верховного Суду свідчить про те, що будь-яка сторона може вважати недостатніми умови, вказані істотними або необхідними за законом та вимагати включення у договір додаткових умов. У такому випадку ці умови набувають значення істотних. Це ж стосується і умов щодо форми, у якій сторони договору бажають його укласти.

Суд встановив, що сторони досягли усної домовленості щодо укладення договору, за яким відповідач має поставити позивачу товар (калій хлористий), а позивач - прийняти та оплатити його, умови якого попередньо були викладені у документі з назвою "Договір поставки №/30-22 від 31.05.2022", копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу (абз. 1 ч. 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд не може збирати докази, які стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу (абз. 1 ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому за змістом частин 4 та 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України засвідчуючи копію відповідного документа, особа підтверджує не лише відповідність копії письмового доказу оригіналу, а й факт перебування такого документа у цієї особи.

Судом за клопотанням відповідача було витребувано у позивача оригінал Договору для дослідження в судовому засіданні.

Проте позивач витребуваний доказ на вимогу суду не надав, натомість повідомив, що шляхом обміну електронними листами та повідомленнями було досягнуто згоди щодо істотних умов, які викладені в єдиному документі, та укладено Договір з подальшим обміном належним чином підписаними сканованими копіями документу.

З наведеного випливає, що сторони не дотримались встановленої у п. 11.5 Договору та ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України вимоги щодо форми Договору, у зв`язку з чим суд погоджується з доводами відповідача про те, що Договір є неукладеним.

Крім того, відповідно до абз. 2 ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Враховуючи ту обставину, що оригінал письмового доказу (Договору поставки №/30-22 від 31.05.2022) на вимогу суду не був наданий позивачем, а відповідач ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, цей доказ не береться судом до уваги.

При цьому, оцінюючи спірні правовідносини сторін, суд встановив відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження фактичного виконання Договору сторонами, про що стверджує позивач.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд відзначає, що договір поставки може бути як реальним, так і консенсуальним. Реальність та консенсуальність договору поставки пов`язані з моментом його укладення, який може співпадати або не співпадати у часі з моментом фактичної передачі товару. У першому випадку договір поставки вважається укладеним у момент передачі постачальником товару покупцю, або у момент попередньої оплати товару покупцем (реальний договір), у другому - з моменту досягнення згоди сторін з усіх істотних умов договору (консенсуальний договір). Таким чином, момент укладення договору поставки може не співпадати з переходом права власності на товар або його оплатою. В останньому випадку на підставі укладеного договору поставки виникають зобов`язальні правовідносини, змістом яких буде зобов`язання постачальника у майбутньому передати товар у власність покупця, та/або зобов`язання покупця сплатити за нього певну грошову суму.

Зміст проєкту Договору вказує на його консенсуальний характер, оскільки він мав виконуватись сторонами після його укладення в належний спосіб, а листування між сторонами щодо узгодження умов Договору не є свідченням ні його укладення, ні, тим більше, його фактичного виконання.

Також суд вважає необґрунтованими посилання позивача на недобросовісність відповідача та його суперечливу поведінку, оскільки проєктом Договору не визначено особу, відповідальну за складання Договору та направлення його примірників іншій стороні, тобто ці дії могла вчинити будь-яка сторона, тому, за відсутності доказів того, що позивач направив оригінал Договору, а відповідач ухилився від його отримання і підписання, що відповідно до ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України є підставою для визнання обставини такою, що настала, у суду відсутні підстави вважати дії відповідача щодо узгодження умов постачання такими, що не відповідають його попереднім заявам або поведінці.

За вказаних обставин суд не може встановити факт укладення Договору, що, відповідно, свідчить про відсутність у сторін обов`язків щодо його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України сплата неустойки є одним із правових наслідків порушення зобов`язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

З огляду на те, що Договір, який в силу вищенаведених положень має містити умови щодо застосування неустойки та її розмір, є неукладеним, підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій відсутні.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 74 947,58 грн, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж передбачено законом, переплата в сумі 9,25 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 74 947,58 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.03.2024

Суддя О.В. Нечай