Вирок
від 29.03.2024 по справі 293/432/23
ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №293/432/23

Провадження №1-кп/293/84/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12023060400000463 від 06.02.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Стирти Черняхівського району Житомирської області, громадянина України, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, з середньою освітою, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, військовозобов`язаного,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, та неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90.

04.02.2023 року близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_4 перебував за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_2 , де взяв з собою щипці.

В цей день, час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_7 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням до приміщення, вчиненого в умовах воєнного стану, що належить КП «Черняхів-Добробут».

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в приміщення, в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 , вийшов із свого будинку та прийшов до приміщення, яке належить КП «Черняхів-Добробут» та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Зайшовши на територію за вищевказаною адресою, на якій знаходиться приміщення, що належить КП «Черняхів-Добробут», пересвідчившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає і вони залишаються непомітними для сторонніх осіб, ОСОБА_8 підійшов до приміщення та взяв до рук ключі, які знаходилися з верху дверей та відчинив за допомогою ключа вхідні двері приміщення і проник в середину.

В подальшому ОСОБА_8 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в приміщення, керуючись корисливим мотивом, в умовах воєнного стану, перебуваючи в середині приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , звідки за допомогою щипців, які завчасно взяв з собою, таємно викрав майно належне КП «Черняхів Добробут», а саме: щиток розподільчий навісний торгівельної марки «ЕТІ» на 12 модулів ІР-65 у комплектації з автоматичним вимикачем торговельної марки «Schrack» В 16/1 ( НОМЕР_1 ), модульним автоматичним вимикачем торговельної марки «CHINT» модель «NXB-63» ЗР СЮ 6кА та контактором торговельної марки «Chint» модель «NC1-1210», вартістю 1257 гривень 20 копійок.

В подальшому, не припиняючи свого протиправного умислу направленого на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в приміщення, в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 перебуваючи у вищевказаному приміщенні з металевої шафи взяв ключ від іншого бетонного приміщення, що належить КП «Черняхів-Добробут», де розміщена свердловина, яке знаходиться в полі за межами населеного пункту смт. Черняхів поруч з масивом «меліоратор», та пішов у поле до вказаного приміщення.

ОСОБА_8 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в приміщення, керуючись корисливим мотивом, в умовах воєнного стану, перебуваючи поряд з бетонним приміщенням у полі за межами населеного пункту смт. Черняхів поруч з масивом «меліоратор», пересвідчився в тому, що за його діями ніхто не спостерігає і вони залишаються непомітними для сторонніх осіб, діючи умисно, з корисливих мотивів, за допомогою ключа, якого заздалегідь взяв з собою, відчинив вхідні двері бетонного приміщення та проник в середину. Перебуваючи у вищевказаному приміщені, таємно викрав чуже майно, яке належить КП «Черняхів-Добробут», а саме: перетворювач частоти торгівельної марки «Emheater», модель «ЕМ11-P3-5d5» 5.5KW, 380V, вартістю 7995 грн 83 копійки.

В подальшому, ОСОБА_8 утримуючи викрадене майно при собі місце вчинення кримінального правопорушення залишив та розпорядився вказаним майном на власний розсуд, таким чином заподіяв КП «Черняхів-Добробут» майнової шкоди на загальну суму 9253 грн 03 коп.

II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний як представник потерпілого директор КП «Черняхів-Добробут» ОСОБА_6 повідомив, що 04.02.2023 йому повідомили про відсутність водопостачання у мешканців масиву «Меліоратор» смт Черняхів через викрадення щитка розподільчого навісного з модульним автоматичним вимикачем та перетворювача частоти з бетонного приміщення, що належить КП «Черняхів-Добробут». Вилучені в подальшому у ОСОБА_4 рештки викраденого майна використані не можуть бути.

У ході судового розгляду справи ОСОБА_4 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, дав показання, що 04.02.2023 зайшов до приміщення в смт Черняхів по вул. Володимирській, звідки з використанням кусачок викрав щиток розподільчий навісний з модульним автоматичним вимикачем. Крім того, перебуваючи за межами населеного пункту смт Черняхів в полі, поряд з масивом «Меліоратор» відкрив бетонне приміщення, що належить КП «Черняхів-Добробут», звідки з використанням кусачок викрав перетворювач частоти. В подальшому викрадене майно віддав знайомому, завдані збитки зобов`язується відшкодувати.

Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності, добровільності та істинності його позиції.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_4 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення вказаного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг доказів, які потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та учасниками судового провадження не заперечується про таке, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

IІІ. Стаття (частина статті) Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Аналізуючи наявність складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Враховуючи, що Указом Президента України від 07.11.2022 № 64/2022 введено воєнний стан в Україні, строк дії якого станом на 04.02.2023 продовжено, тому інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення правильно кваліфіковано за ознакою вчинення в умовах воєнного стану.

Для визначення наявності чи відсутності кваліфікуючої ознаки проникнення у сховище суд зазначає, що висновок щодо наявності такої кваліфікуючої ознаки у випадках проникнення осіб на огороджену територію міститься у постанові Об`єднаної Палати ККС ВС від 19.11.2018 (справа №205/5830/16-к).

Суд дійшов висновку, що приміщення звідки було викрадено майно КП «Черняхів-Добробут» та бетонне приміщення, де розміщена свердловина, що за адресою: АДРЕСА_3 , які належать КП «Черняхів-Добробут», згідно показань обвинуваченого та представника потерпілого можуть бути віднесені за своїми ознаками до поняття «приміщення», виходячи з того, що приміщення закривались на замок, наявності інших пристосувань, які об`єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інших ознак, які дозволяють ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є приміщенням).

За таких обставин суд приходить до висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого за ознакою «проникнення в приміщення» відповідає встановленим фактичним обставинам провадження і є вірною, не оспорюється стороною захисту.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням до приміщення, вчинене в умовах воєнного стану.

Суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, доведена.

З огляду на вік обвинуваченого, а також відсутність будь-яких фактичних даних, які б вказували на неосудність (обмежену осудність) обвинуваченого або перебування його у такому стані до постановлення вироку, суд вважає, що ОСОБА_4 є суб`єктом цього злочину.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

ІV. Мотиви призначення відповідного покарання.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 є особою молодого віку, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, працює неофіційно, позитивно характеризується за місцем проживання, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не судимий; враховано відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно класифікації за ст. 12 КК України є тяжким злочином, особливості й обставини його вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, незначний розмір збитків; поведінку під час та після вчинення протиправних дій.

Крім того, суд також враховує поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні обвинувачений надав змістовні, повні та правдиві показання про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які повністю викривають його у вчиненому злочині, дав критичну оцінку своїм діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність. Цивільний позов визнав повністю.

При цьому, судом також враховано інші дані про особу обвинуваченого, які характеризують його поведінку в суспільстві. Так, відповідно до досудової доповіді стосовно ОСОБА_4 складеної Житомирським районним сектором №9 філії Державної установи "Центр пробації" у Житомирській області, ОСОБА_4 має середній рівень вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень небезпеки для суспільства, його виправлення можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та не становить небезпеки для суспільства.

Тому, суд дійшов висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.

Крім того, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.07.2018 у справі №755/6254/17, про правові підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Так, суд може застосувати норми статті 75 КК України, у разі, коли при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві.

За наведеного вище, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання у виді позбавлення волі, тобто без ізоляції його від суспільства, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від нього на підставі ст. 75 КК України, якщо протягом встановленого цим вироком іспитового строку він не вчинить нового кримінального правопорушення (злочину) та виконає обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Потерпілим в межах кримінального провадження до початку судового розгляду заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про стягнення завданих кримінальним правопорушенням матеріальних збитків у сумі 72057 грн 20 коп., який під час судового розгляду підтримав у повному обсязі.

В обґрунтування зазначеного позову представник потерпілого ОСОБА_6 вказав, що в внаслідок незаконного заволодіння обвинуваченим майном КП «Черняхів-Добробут», підприємству заподіяно майнової шкоди. Разом з тим, в ході огляду частини майна, яка була викрадена з бетонного приміщення у полі за межами населеного пункту смт Черняхів, та повернута на відповідальне зберігання до підприємства встановлено, що надане майно є некомплектним, та подальша експлуатація переданого майна, за його прямим призначенням є неможливою через пошкодження та розукомплектування устаткування її механізмів, що забезпечує його належну роботу. У зв`язку із чим, виникла необхідність у повній заміні викраденого та частково повернутого майна з метою відновлення забезпечення водопостачання та водовідведення жителів масиву Меліоратор. Таким чином, загальна матеріальна шкода завдана підприємству внаслідок крадіжки 04.02.2023 становить 72057 грн 20 коп., з яких: 1257 грн 20 коп. - матеріальна шкода завдана крадіжкою з приміщення по АДРЕСА_3 та 70800 грн. - матеріальна шкода, завдана викраденням майна з приміщення у полі за межами смт Черняхів. Враховуючи те, що на час розгляду кримінального провадження обвинувачений завдану шкоду у добровільному порядку не відшкодував, просив її стягнути з обвинуваченого в примусовому порядку.

Обвинувачений ОСОБА_4 заявлений потерпілим позов визнав повністю.

Вирішуючи пред`явлений представником КП «Черняхів-Добробут» позов, суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких вона зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі ст. 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини в заподіянні шкоди.

Згідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини другої статті 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Суд зазначає, що згідно з п.3 ч.1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Надані суду докази, такі як розрахунок суми матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням від 24.04.2023, договір поставки №19042023 від 24.04.2023, згідно якого між приватним підприємством «Гал-Автоматика» та Комунальним підприємством «Черняхів-Добробут» Черняхівської селищної ради укладено договір про поставку системи стабілізації тиску подачі води на базі ГАШК-ГН-ЕМ1-0055-1-380 із дистанційним моніторингом, код ДК 021:2015:31710000-6 Електронне обладнання; вартістю 70800 гривень, суд визнає належними і допустимими.

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 4 червня 2019 року у справі № 135/112/17 (провадження № 51-6765км18), за змістом статей 127, 128 КПК, ст. 22 ЦК, сума відшкодування за цивільним позовом у кримінальному провадженні не обов`язково має збігатися з розміром завданої злочином шкоди, вказаним в обвинуваченні, яке суд визнав доведеним. Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода як обставина, що впливає на його кваліфікацію та вирішення інших питань, пов`язаних із притягненням особи до кримінальної відповідальності, та відшкодування збитків як спосіб захисту порушеного цивільного права і компенсаційний механізм мають неоднакову юридичну природу, відрізняються за критеріями визначення і правовими наслідками. Зокрема, розмір відшкодування збитків є предметом позовних вимог у межах заявленого цивільного позову, доводиться цивільним позивачем (потерпілим) самостійно за правилами цивільного судочинства з дотриманням приписів ч. 5 ст. 128 КПК і не охоплюється межами обвинувачення, яке висувається прокурором в обвинувальному акті.

З огляду на викладене, враховуючи, що потерпілим (цивільним позивачем) доведено розмір завданих збитків, заявлений в позовних вимогах, та визнано розмір завданих збитків обвинуваченим, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

В частині стягнення процесуальних витрат на правову допомогу, яка надавалась потерпілій стороні адвокатом ОСОБА_9 за договором про надання правової допомоги від 20.04.2023 року, під час судового розгляду, суд керуючись принципами справедливості та верховенства права, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з обставин кримінальної справи, її складності, дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правову допомогу є неспівмірними зі складністю цієї справи, тому приходить до висновку про часткове стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 3000 грн.

Арешт на майно у даному кримінальному проваджені не накладався.

Питання процесуальних витрат на залучення експерта у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, а саме суд стягує з ОСОБА_4 на користь держави.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст.100 КПК України.

У даному кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою від 24.03.2024 суд застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів з моменту затримання, тобто до 22.05.2024 включно.

Оскільки обвинуваченому ОСОБА_4 судом призначається покарання з випробуванням та іспитовим строком, суд не вбачає підстав продовжувати дію обраного раніше стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Підстав передбачених ст. 177, 178 КПК України для обрання обвинуваченому будь-якого іншого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч.1, 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ст. 165 КВК України засудженому ОСОБА_4 початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 29.03.2024року.

Обраний судом запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - скасувати, звільнивши останнього з під варти в залі суду негайно.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в закону силу не обирати.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, у строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 зарахувати строк попереднього ув`язнення, починаючи з 23.03.2024 (дати затримання) по 29.03.2024 (дата звільнення з-під варти в залі суду) включно.

Цивільний позов КП «Черняхів-Добробут» Черняхівської селищної ради до ОСОБА_4 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь КП «Черняхів-Добробут» Черняхівської селищної ради завдані кримінальним правопорушенням матеріальні збитки в розмірі 72057 (сімдесят дві тисячі п`ятдесят сім) грн. 20 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень. В решті прозову відмовити.

Речові докази: invertor в пластиковому корпусі сірого кольору ПП «ГАЛ-Автоматика», EMHEATER, model-EM11-P3-5d5, автоматичний щиток фірми ЕТІ та з`єднувальні проводи, - залишити власнику Комунальному підприємству «Черняхів-Добробут» Черняхівської селищної ради; змиви на марлевий тампон із корпусу металевого щитка та із шмату дроту червоно кольору, що зберігаються у камері зберігання речових доказів Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, - знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів при проведенні Житомирським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України експертизи №СЕ-19/106-23/1812-ТВ від 27.02.2023 року в розмірі 1887 (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) гривень 80 копійок.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок можуть бути подані апеляції до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ

СудЧерняхівський районний суд Житомирської області
Дата ухвалення рішення29.03.2024
Оприлюднено01.04.2024
Номер документу118003272
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини проти власності Крадіжка

Судовий реєстр по справі —293/432/23

Ухвала від 10.04.2024

Кримінальне

Житомирський апеляційний суд

Ляшук В. В.

Ухвала від 10.04.2024

Кримінальне

Житомирський апеляційний суд

Ляшук В. В.

Ухвала від 01.04.2024

Кримінальне

Житомирський апеляційний суд

Ляшук В. В.

Вирок від 29.03.2024

Кримінальне

Черняхівський районний суд Житомирської області

Збаражський О. М.

Ухвала від 29.03.2024

Кримінальне

Черняхівський районний суд Житомирської області

Збаражський О. М.

Ухвала від 24.03.2024

Кримінальне

Черняхівський районний суд Житомирської області

Збаражський О. М.

Ухвала від 24.03.2024

Кримінальне

Черняхівський районний суд Житомирської області

Збаражський О. М.

Ухвала від 13.03.2024

Кримінальне

Черняхівський районний суд Житомирської області

Збаражський О. М.

Ухвала від 17.04.2023

Кримінальне

Черняхівський районний суд Житомирської області

Збаражський О. М.

Ухвала від 28.03.2023

Кримінальне

Черняхівський районний суд Житомирської області

Збаражський О. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні