Рішення

від 29.03.2024 по справі 640/29167/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2024 року № 640/29167/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІМАТИЗАЦІЯ ТА ІНЖЕНЕРІЯ» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛІМАТИЗАЦІЯ ТА ІНЖЕНЕРІЯ» (далі також - ТОВ«КЛІМАТИЗАЦІЯ ТА ІНЖЕНЕРІЯ», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500000/2020/000027/1 від 13 листопада 2020 року;

2) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00576.

На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Колесніковій І.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року відкрито провадження у справі № 640/29167/20 правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року зупинено провадження по справі за позовом ТОВ «КЛІМАТИЗАЦІЯ ТА ІНЖЕНЕРІЯ» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови - до розгляду Шостим апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги ТОВ «КЛІМАТИЗАЦІЯ ТА ІНЖЕНЕРІЯ» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 640/29167/20.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову, якою заяву ТОВ «КЛІМАТИЗАЦІЯ ТА ІНЖЕНЕРІЯ» про заміну відповідача правонаступником у справі за позовом ТОВ «КЛІМАТИЗАЦІЯ ТА ІНЖЕНЕРІЯ» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови задоволено; замінено відповідача у справі - Одеську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) на його правонаступника - Одеську митницю як відокремлений підрозділ Держмитслужби (код ЄДРПОУ ВП 44005631).

У зв`язку із зазначеним, ухвалою суду від 18 січня 2024 року провадження у даній адміністративній справі поновлено, її розгляд продовжено за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваних рішень з огляду на відсутність у відповідача обґрунтованого сумніву щодо правомірності визначення позивачем митної вартості задекларованого до ввезення на митну територію України товару.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятих ним оскаржуваних рішень з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самого рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, так і дотримання визначеного законом порядку їх прийняття.

Такі доводи заперечені у наданій суду позивачем відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 листопада 2020 року ТОВ «КЛІМАТИЗАЦІЯ ТА ІНЖЕНЕРІЯ» до контролюючого органу подана електрона митна декларація ІМ 40 ДЕ №UA500020/2020/233 805, в якій заявлена митна вартість за резервним методом по транспортним засобам у зв`язку із консультацією з митними органами та іншим товарам - за ціною договору.

Згідно комерційного інвойсу від 25 вересня 2020 року № APLC-20017-1 до контракту №IGS-12/5 від 05 серпня 2020 року на адресу ТОВ «КЛІМАТИЗАЦІЯ ТА ІНЖЕНЕРІЯ» було поставлено товар: «квадроцикли 200 см3, приводний ремінь, передня фара ліва, передня фара права, задній фонар, шарова опора, ричаг ручника, котушка запалення, реле стартера 12Вт, 12А, комутатор, реле напруги 12Вт, 12А, задній амортизатор, задня звезда, задня ось, карбюратор, колодка передня, колодка задня, воздушний фільтр, цепь привідна, трос газу, кнопки управлення.»

10 листопада 2020 року від співробітників Митного посту надіслано позивачу електронне повідомлення про виявлені недоліки наданих документів. Зазначеним рішенням запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Листом від 11 листопада 2020 року № 16018/20/М/1 позивач повідомив митний орган, що наполягає на достатності усіх документів, що є у наявності відповідача для визначення митної вартості товарів. Додатково надав: копії калькуляції, сертифікату, платіжне доручення в іноземній валюті від 28 серпня 2020 року № 206 та висновок експерта № 1104/20 від 10 листопада 2020 року.

Посадова особа митного органу, відповідно до статті 55 Митного кодексу України, прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товару № UA500000/2020/000027/1 від 13 листопада 2020 року, відповідно до якого митну вартість скориговано на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 60 Митного кодексу України.

Митний орган відкоригував митну вартість товару, внаслідок чого вартість товару збільшено і у підсумку позивачу донараховано додатково податок на додану вартість у сумі 27 473, 43 грн та мито на транспортні засоби та шини у сумі 12 488, 13 грн, що в сумі складає 39 961, 56 грн.

Позивач подав нову вантажну митну декларацію ВМД № 500020/2020/234845 з наданням фінансових гарантій, відповідно до глави 45 Митного кодексу України, при цьому товар випущено у вільний обіг з митною вартістю визначеною декларантом та сплати різниці суми платежів, обчислених митним органом відповідно до прийнятого рішення про коригування митної вартості.

Не погоджуючись з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та відповідною карткою відмови відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.?

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що вміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частини 1 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною другою зазначеної статті є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість -операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо ідентичних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання : вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 4 статті 54 МК України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).

Відповідно до частин 1-3 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо обставин, які стали підставою прийняття оскаржуваних рішень, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до Інкотермс 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), CFR (Cost and Freight) «Вартість і фрахт» означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту.

Отже, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов`язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.

Відповідно до п. 4.1 контракту умови поставок зазначаються в Специфікаціях до договору, у відповідності до ІНКОТЕРМС 2010. В специфікації №16018 до контракту № IGS- 12/5 від 05 серпня 2020 року, що було надано при митному оформленні разом з митною декларацією, зазначені умови поставки CFR Pivdennyi.

Згідно Специфікації вантажовідправником є ZHEJIANG APOLLO MOTORCYCLE MANUFACTURER CO.,LTD, що повністю узгоджується із даними в коносаменті №MRFB20091533. Фрахт же в свою чергу здійснювався на замовлення та за рахунок компанії INNOVATION GOODS SUPPLY SP. Z. О. О. (Польща), яка згідно контракту № IGS-12/5 від 05 серпня 2020 року є постачальником декларанта (Товариства) на умовах відображених у розділі 4 цього контракту та Специфікації №16018 від 25 вересня 2020 року.

Таким чином, замовником експедиційних послуг (в тому числі морського фрахту), є постачальник (INNOVATION GOODS SUPPLY SP. Z. О. О.), якому декларантом (Товариством) було перераховано зазначену у поданих митному органу документах вартість товару за умови його доставки до морського порту України, тому, інших витрат, пов`язаних з експедицією імпортованих товарів, декларантом не здійснюється, що повністю кореспондується з відомостями у наданих при митному оформленні документах. На підтвердження оплати позивачем надано платіжне доручення № 206 від 28 серпня 2020 року.

Платіжне доручення містить дані щодо оплати на суму 85 584, 03 доларів США. Підставою для оплати від Товариства на адресу INNOVATION GOODS SUPPLY SP. Z. О. О. була Проформа-інвойс №7467-2020 від 17 серпня 2020 року. Зазначена передоплата була здійснена ще 28 серпня 2020 року. Підставою для проформи-інвойсу була специфікація № 7467- 2020, що є невід`ємною частиною контракту № IGS-12/5 від 05 серпня 2020 року. Однак в подальшому, у в`язку із виниклими змінами попиту ринку прийнято рішення про доповнення специфікації та укладено Додаткову угода №1 до Специфікації №7467-2020 від 25 вересня 2020 року. Так, відповідна передоплата була здійснена щодо товарів, описаних в Додатковій угоді № 1 до Специфікації № 167467-2020 від 25 вересня 2020 року.

В подальшому поставка відбувалась лише в частині першій Додаткової угоди № 1 до Специфікації №7467-2020 від 25 вересня 2020 року, яку виділено в окрему Специфікацію № 16018 від 25 вересня 2020 року для поставки.

Таким чином, товар за специфікацією від 25 вересня 2020 року № 16018 був оплачений ще 28 серпня 2020 року.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України транспортні (перевізні) документи подаються ЛИШЕ, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, що також підтверджується позицією судів.

Суд звертає увагу на те, що декларант не має обов`язку надавати документи стосовно вартості транспортування, у випадку якщо ці витрати включені до вартості товару.

При цьому, згідно умови поставки CFR (Cost and Freight) - «Вартість і фрахт» означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. При цьому, оскільки витрати на транспортування та фрахт понесені продавцем, це спростовує факт невизначеності повноти врахування транспортної складової у заявленій митній вартості товару.

Отже, у випадку якщо повна вартість доставки товару на митну територію України була включена у заздалегідь визначену вартість товару за контрактом - деталі організації та вартості його транспортування не впливають на визначення митної вартості товару.

Таким чином, незважаючи на той факт, що товариство мало право не надавати додаткові документи на підтвердження транспортування (зважаючи на той факт, що така вартість включена до вартості товару згідно з умовами поставки).

Щодо доводів відповідача про відсутність в наданих до митного оформлення документах інформації щодо конкретного числового значення вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням як складової частини ціни, суд зазначає, що наявність таких даних в наведених вище документах не передбачена законодавством, інвойси та специфікація надаються позивачу продавцем товару, відповідальність за внесені дані в цей документ несе продавець та інвойси містять всю необхідну інформацію для визначення митної вартості товару, зокрема, найменування, його кількість та ціна за одиницю, повна вартість, умови поставки, яка узгоджується з іншими документам, поданим під час розмитнення товару, тобто, розбіжності, в даному випадку, відсутні.

Крім того, вказані обставини не виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року по справі № 815/5852/17.

Отже, доводи відповідача про відсутність документів щодо підтвердження такої складової митної вартості товару як вартість пакування чи маркування товару не є обґрунтованими.

Відповідачем зазначено, що опис товарів у специфікації зазначені лише російською мовою, що не відповідає матеріалам, так як специфікація складена двома мовами - українською та англійською.

Щодо питання витрат на страхування, то страхування товарів не здійснювалось, оскільки відповідно до умови поставки, обраної Сторонами (CFR), обов`язок страхування товарів не передбачається.

З приводу сертифікату суд звертає увагу на те, сертифікат був у двох примірниках скерований митному органу. Як вказав позивач, помилково першочергово був підкріплений драфт сертифіката, однак в подальшому, після виявлення зазначеного було скеровано належним чином оформлений сертифікат, про що свідчить відмітка у графі 44 декларації.

Щодо посилання митного органу на ту обставину, що експертний висновок, поданий позивачем, містить ряд невідповідностей, вважаємо за необхідне зазначити, що даний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 53 МК України. Такі документи носять виключно інформаційний характер.

За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржувані рішення не містять, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, у даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.

Судом встановлено, що в рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митними деклараціями документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІМАТИЗАЦІЯ ТА ІНЖЕНЕРІЯ» (03143, місто Київ, вулиця Метрологічна, будинок 14, літ Б, офіс 410; код ЄДРПОУ 43090925) до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби (65078, місто Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, будинок 21-А; код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500000/2020/000027/1 від 13 листопада 2020 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00576.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІМАТИЗАЦІЯ ТА ІНЖЕНЕРІЯ» понесені останнім судові витрати у розмірі 2 102, 00 грн (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.