Рішення

від 19.03.2024 по справі 183/8982/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/8982/21

№ 2/183/1286/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.

секретаря судових засідань Аніськової А.В.,

розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Дніпропетровського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю,-

за участю представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_1 ,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року У грудні 2021 року Новомосковський міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просили стягнути безпідставно отриману допомоги по безробіттю у розмірі 35738,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на виконання положень Законів України «Про зайнятість населення» (від 05.07.2012 № 5067-УІ) та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (від 02.03.2000 № 1533-ІИ), Новомосковським міськрайонним центром зайнятості ОСОБА_1 взято на облік, як безробітного. В період з 28.01.2013 року по 01.11.2013 року, а також в період з 10.11.2017 року по 22.01.2018 року відповідач отримував допомогу по безробіттю.

17.03.2021 року ОСОБА_1 в черговий раз звернувся за отриманням допомоги по безробіттю, внаслідок перевірки було встановлено, що з 27.10.2004 року відповідач здійснював підприємницьку діяльність, був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 27.10.2004 року.

При цьому відповідач під час перебування в статусі зареєстрованого безробітного, умисно не виконав свої обов`язки застрахованої особи, а саме приховав факт працевлаштування, внаслідок чого ним безпідставно та надлишково отримано допомогу по безробіттю у зазначеному вище розмірі.

Ухвалою суду від 10.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження.

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2022 року позов Новомосковського міськрайонного центру зайнятості був задоволений.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року замінено сторону виконавчого провадження, стягувачем визнано Дніпропетровський обласний центр зайнятості (а.с. 63).

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2023 року скасоване заочне рішення, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом осіб (а.с. 91-94).

У відзиві на позов ОСОБА_1 посилається на те, що, звертаючись до Новомосковського міськрайонного центру зайнятості, як у 2013 році, так і у 2017 році він подавав правдиві відомості, та не мав намірів спотворювати будь-яку інформацію щодо себе. ОСОБА_1 наполягає на тому, що не був у встановленому порядку зареєстрований, як фізична особа-підприємець, не здійснював жодної підприємницької діяльності, не отримував доходів від будь-якої діяльності, тому і звернувся до центру зайнятості задля отримання відповідного статусу. Крім того, відповідач звернув увагу, що позивач, як у 2013, так і у 2017 році мав би перевірити його задля призначення виплат по безробіттю, однак цього не зробив.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, звернула увагу, що станом на 2013 і 2017 рік між центром зайнятості та відповідним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не було взаємодії, лише у 2021 році, коли відповідач в чергове звернувся до центру зайнятості задля отримання допомоги було виявлено, що він являється фізичною особою-підприємцем з 2004 року, йому було рекомендовано закрити підприємницьку діяльність. Така рекомендація відповідачем була виконана, однак виплачені суми по безробіттю підлягають поверненню, як безпідставно виплачені, до цих вимог не може бути застосована позовна давність.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, надав пояснення, що і у 2013, і у 2017 році, як і у 2021 році його документи приймали одні і ті ж працівники центру зайнятості, які мали можливість перевірити його на факт реєстрації як фізичної особи-підприємця, однак цього не зробили. Ця обставина і йому самому стала відома лише у 2021 році, оскільки він не подавав свої документи для здійснення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, підприємницькою діяльністю не займався, доходи від підприємницької діяльності не отримував, а тому наполягав на тому, що мав право на отримання допомоги по безробіттю у вказані в позові періоди.

Суд, дослідивши подані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 28.01.2013 року по 01.11.2013 року, а також в період з 10.11.2017 року по 22.01.2018 року був зареєстрований в Новомосковському міськрайонному центрі зайнятості як безробітній (а.с. 9-13).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 28.01.2013 р. та від 10.11.2017 року йому було надано статус безробітного.

В період з 28.01.2013 року по 01.11.2013 року, а також в період з 10.11.2017 року по 22.01.2018 року відповідач отримував допомогу по безробіттю (а.с. 18,19).

В результаті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», проведеного Новомосковським МЦЗ, було встановлено, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку у центрі зайнятості з мав статус фізичної особи-підприємця, здійснював підприємницьку діяльність з 27.10.2004 року (а.с. 17).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до абзацу 19 підпункту 1 пункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 р. № 792, центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня встановлення факту виконання зареєстрованим безробітним оплачуваної роботи (надання послуг), зайняття іншим видом діяльності згідно із статтею 4 Закону України Про зайнятість населення».

Отже, наведені норми закону пов`язують припинення виплати допомоги по безробіттю з виконання зареєстрованим безробітним оплачуваної роботи (надання послуг). Тобто встановлення такого факту є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов`язків та є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення на випадок безробіття.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015р.у справі № 21-20а15 та він має враховуватися судами згідно Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідні висновки викладено у постанові ВС від 26.09.2018 року у справі № 545/164/17-ц. Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14, а також з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати КЦС ВС від 06.02.2019 року, які відповідно до вимог ч. 4 ст.263 ЦПК України враховуються судом при ухваленні рішення.

Враховуючи наведене, добросовісність безробітного полягає у своєчасному повідомленні відповідного центру зайнятості про втрату ним права на отримання допомоги по безробіттю.

Таким чином, ОСОБА_1 в період 28.01.2013 року по 01.11.2013 року, а також в період з 10.11.2017 року по 22.01.2018 року відносився до категорії зайнятого населення та з цього часу не мав права перебувати на обліку в службі зайнятості.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Всупереч нормам чинного законодавства, ОСОБА_1 не повідомив Новомосковський міськрайонний центр зайнятості про наявність роботи, будучи поінформованим про свій обов`язок, визначений частиною 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Отже, наявність у застрахованої особи, яка має статус безробітної, оплачуваної роботи є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов`язків та є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення на випадок безробіття.

Згідно частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з неї з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

За період перебування на обліку в Новомосковському міськрайонному центрі зайнятості з 28.01.2013 року по 01.11.2013 року, а також в період з 10.11.2017 року по 22.01.2018 року ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіттю на загальну суму 35738,65 грн. (а.с. 18,19).

Отже, отримана ОСОБА_1 допомога по безробіттю підлягає поверненню з моменту виникнення обставини, що впливає на умови виплати відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Наказ про направлення повідомлення ОСОБА_1 про добровільне повернення допомоги по безробіттю було видано 08 квітня 2021 та направлено відповідачеві у встановленому порядку (а.с.20-21). При цьому вказані кошти відповідачем на час розгляду справи в суді добровільно повернуто не було.

Оцінюючи позицію відповідача щодо обов`язку позивача здійснювати перевірку на предмет здійснення підприємницької діяльності отримувачем допомоги суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 4 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним для проведення перевірки, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, 13.02.2009 N 60/62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України12 березня 2009 р. за N 232/16248, центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Обмін інформацією здійснюється між Державним центром зайнятості, Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України як центральними органами виконавчої влади.

При обміні даними позивача з органами Державної фіскальної служби України та Пенсійним фондом України було виявлено, що ОСОБА_1 , відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, зареєстрований як фізична особа-підприємець 27.10.2004 року, в той час коли перебував на обліку в міському центрі зайнятості в статусі безробітної.

Позивачем на підставі п. 3 Порядку та ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» проведено перевірку даних про що складений Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення (а.с. 17).

Сам позивач протягом судового розгляду не надав суду переконливих доказів про те, що внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України щодо реєстрації його як фізичної особи-підприємця, відбулося помилково чи безпідставно.

Крім того, відповідно частиною 4 ст.38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що «строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених Законами та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших випадків заборгованості перед Фондом не застосовується», внаслідок чого 23.03.2021 року відповідачеві направлено повідомлення про добровільне відшкодування безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю (а.с. 21), після чого, на підставі відповідного наказу (а.с. 20) організовано роботу по примусовому стягненню виплаченої допомоги.

Посилання відповідача на те, що він не отримував доходів, будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець тільки у відповідному реєстрі, не може бути підставою для відмови у стягненні безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, оскільки спеціальний закон покладає на оторимувача такої допомоги повідомити про всі обставини, які впливають на умови виплати такої допомоги.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Новомосковського міськрайонного центру зайнятості належить стягнути судовий збір у розмірі 2270 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Дніпропетровського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості безпідставно та надлишково виплачену матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі 35738 гривень 65 копійок (тридцять п`ять тисяч сімсот тридцять вісім гривень 40 копійок), як.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості судовий збір в розмірі 2 270,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач Дніпропетровський обласний центр зайнятості, код ЄДРПОУ 0340909, місцезнаходження: вул.Ю.Савченко, 12 м.Дніпро, індекс 49006.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Суддя О.В. Сорока.