Рішення

від 19.03.2024 по справі 127/22016/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/22016/23

Провадження № 2/127/2732/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2024 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошина С.В.,

за участю секретаря судового засідання Горденко Г.О.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шустера Я.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 та її представника - адвоката Педини О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Авто Шоп», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору комісії та договору купівлі-продажу автомобіля, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ «Торгівельний дім «Авто Шоп», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору комісії та договору купівлі-продажу автомобіля, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Позов мотивовано тим, що 17.02.2022 позивач придбала автомобіль марки Honda CR-V 2015 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 відповідно договору купівлі-продажу №8341/22/000169 від 17.02.2022 укладеного між позивачем та ТОВ «Торгівельний дім «Авто-шоп». 18.02.2022 позивач поїхала разом із батьком в ТСЦ №8047 РСЦ МВС України в м. Києві і подала заяву про реєстрацію транспортного засобу, де була проведена реєстрація права власності на наведений автомобіль за позивачем. Після реєстрації в ТСЦ МВС України ОСОБА_1 отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та д.н.з. НОМЕР_3 . Таким чином позивач набула право власності на спірний автомобіль. Ще до придбання наведеного транспортного засобу, її подруга та кума ОСОБА_4 , з якою вона давно знайома та перебуває в прекрасних відносинах, знаючи про майбутнє придбання транспортного засобу, звернулась до позивача з проханням надати їй автомобіль у тимчасове користування, оскільки автомобіль ОСОБА_4 постраждав у дорожньо-транспортній пригоді та ОСОБА_4 не було на чому їздити. Позивач маючи близькі та довірливі стосунки з ОСОБА_4 передала свій транспортний засіб останній у безстрокове користування. Після оформлення за позивачем права власності на спірний автомобіль, вона одразу передала його у користування ОСОБА_4 , а також передала їй ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Зазначає, що жодних довіреностей, генеральних довіреностей чи інших документів, які давали б право на відчуження вказаного автомобіля вона не надавала і не підписувала, ні для ОСОБА_4 , ні для будь-кого іншого. Далі ОСОБА_4 самостійно займалась обслуговуванням автомобіля та він був у неї в користуванні, позивач це бачила, коли приїжджала до неї та її мами в с. Марківці, Хмельницької області. Періодично остання повертала ОСОБА_1 автомобіль, коли це було потрібно, а через деякий час знову просила і позивач давала їй свій автомобіль в користування.

В жовтні 2022 року позивач помітила, що в мобільному застосунку «ДІЯ» зникло свідоцтво про реєстрацію автомобіля Honda CR-V. Зателефонувавши ОСОБА_4 позивач дізналась, що вона хворіє і знаходиться у мами в с. Марківці. В ході розмови ОСОБА_4 повідомила, що з м. Вінниця до них в село приїжджав її чоловік ОСОБА_5 та самовільно, без дозволу взяв автомобіль позивача, в подальшому повідомивши по телефону ОСОБА_4 , що ніби то для проходження технічного огляду. На той час ОСОБА_4 з ОСОБА_5 разом однією сім?єю не проживали, однак ОСОБА_5 приїжджав до неї в село провідувати сина. ОСОБА_4 повідомила, що на прохання повернути взятий без дозволу автомобіль, в телефонній розмові ОСОБА_5 повідомив, що поїхав за кордон, а машина на технічному обслуговуванні в м. Вінниця, на запитання чому у позивача в мобільному застосунку «ДІЯ» зникло свідоцтво про реєстрацію автомобіля, відповів, що йому не відомо.

Згодом ОСОБА_4 поїхала в м. Вінницю, де як їй сказав ОСОБА_5 перебуває автомобіль, однак на даному СТО автомобіля не було.

Позивач зазначає, що вона з ОСОБА_4 вирішили написати заяву в поліцію, так як на той час, ні де знаходиться авто, ні де перебуває ОСОБА_5 їм було невідомо.

08.11.2022 за заявою ОСОБА_4 Відділом №3 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області зареєстровано кримінальне провадження №12022243300000249 за ч. 1 ст. 289 КК України, автомобіль було знайдено та вилучено. Станом на час подання позову спірний автомобіль перебував на зберіганні у Відділі ВП №3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області.

Після затримання автомобіля, позивач дізналась, що згідно договору комісії №8341/22/1/001804, автомобіль HONDA CR-V, д.н.з. НОМЕР_3 нібито переданий позивачем ТОВ «Торгівельний дім «Авто шоп» для реалізації. Позивач зазначає, що вищевказаний договір комісії від 04.10.2022 року вона не укладала і не підписувала. При складанні акту технічного стану транспортного засобу №8341/22/1/001804 від 04.10.2022 року позивач присутньою не була, такий акт не підписувала, підпис в акті їй не належить, і є підробленим, що підтверджується висновком експерта від 05.05.2023 №CE-19/123-23/4504-ПЧ наданого Хмельницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, згідно якого підписи у договорі комісії від 04.10.2022 №8341/22/1/001804 та акті технічного стану транспортного засобу №8341/22/1/001804 від 04.10.2022 виконані не позивачем, а іншою особою.

05.10.2022 ТОВ «Торгівельний дім «Авто Шоп» продало спірний автомобіль згідно договору купівлі-продажу №8341/22/001498 ОСОБА_2 , та відповідно здійснено державну перереєстрацію транспортного засобу Honda CR-V, на нового власника ОСОБА_2 , видано д.н.з. НОМЕР_4 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

06.10.2022 ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу №0541/2022/3442628 продав спірний автомобіль ОСОБА_3 , та відповідно здійснено державну перереєстрацію транспортного засобу Honda CR-V, на нового власника ОСОБА_3 , видано їй д.н.з. НОМЕР_6 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 .

Позивач зазначає, що спірний автомобіль протягом трьох днів двічі перепродавався, що на її думку свідчить про приховання вказаного автомобіля, та вчинення дій, що утруднюють його повернення. Позивач вважає, що вказані обставини також свідчать, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є добросовісними набувачами.

Оскільки наміру реалізовувати спірний транспортний засіб позивач не мала, правочин на його реалізацію не укладала, нікому не доручала його укладати, жодних документів з цього приводу не підписувала, а тому стверджує, що транспортний засіб вибув з її власності поза її волею, у зв`язку з чим, посилаючись як на підставу своїх вимог на норми ст.ст. 203, 215, 321, 387, 388, 392 ЦК України, просить визнати недійсним договір комісії №8341/22/1/001804 від 04.10.2022, за яким ОСОБА_1 доручила ТОВ «Торгівельний дім «Авто Шоп» вчинити правочин щодо продажу транспортного засобу марки Honda CR-V 2015 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_8 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №8341/22/001498 від 05.10.2022, за яким ТОВ «Торгівельний дім «Авто Шоп» вчинив правочин щодо продажу ОСОБА_2 транспортного засобу марки Honda CR-V 2015 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_8 ; витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_3 транспортний засіб марки Honda CR-V 2015 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , та визнати за ОСОБА_1 право власності на даний автомобіль. Щодо судових витрат, просила стягнути з відповідачів на свою користь.

Ухвалою суду від 26.07.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

04.08.2023 на виконання вимог ухвали суду від 26.07.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, додатком до якої долучено звіт про незалежну оцінку вартості спірного автомобіля.

Ухвалою суду від 07.08.2023 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

05.09.2023 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Педини О.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Свою позицію обґрунтував тим, що в жовтні 2022 року ОСОБА_3 маючи намір придбати автомобіль за допомогою своїх знайомих, дізналась щодо продажу транспортного засобу марки Honda CR-V, після чого домовилась про зустріч з метою його огляду. Так 04.10.2022 в м. Вінниця, чоловік відповідача - ОСОБА_6 , оглянувший даний автомобіль, прийняв рішення щодо його придбання та задля його забезпечення, передано аванс в розмірі 500 доларів США із наступною домовленістю про його оформлення в Сервісному центрі МВС №0541 в м. Вінниця на 06.10.2022. При цьому машину на огляд їм надавав посередник на ім`я ОСОБА_7 , та невідомий їм раніше чоловік, який як згодом виявилось є ОСОБА_5 , яким і було передано аванс. ОСОБА_3 з чоловіком вирішили, що даний автомобіль буде зареєстровано за нею. 06.10.2022 згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу №0541/2022/3442628, укладеного в ТСЦ МВС № 0541 м. Вінниці ОСОБА_3 придбано у ОСОБА_2 автомобіль марки Honda CR-V, білого кольору, VIN- код НОМЕР_1 , вартістю 440 000,00 грн., на підтвердження чого було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 від 06.10.2022. При укладенні договору разом з ОСОБА_2 був присутній ОСОБА_5 , який йому в усьому допомагав. Після придбання, ОСОБА_3 суттєво поліпшила стан транспортного засобу, здійснивши його хімчистку, комплексне технічне обслуговування та необхідні ремонтні роботи, орієнтовно в розмірі 40 000 грн., оскільки автомобіль мав дещо неналежний стан. В подальшому, 14.11.2022 даний транспортний засіб було вилучено працівниками ВП №3 Хмельницького РУП ГУНП у Хмельницькій області, оскільки його було оголошено в розшук та згодом накладено на нього арешт.

Представник відповідача звертає увагу суду на те, що з листа ГСЦ МВС №31/1239А3-11813-2022 від 21.11.2022, слідує, що первинна реєстрація даного авто була здійснена 21.02.2018 за ОСОБА_8 , в послідуючому реєстрація здійснюється за посередництвом однієї і тієї ж юридичної особи - ТОВ «ТД «АВТО-ШОП», 27.01.2022 року за ОСОБА_9 ; 18.02.2022 року за ОСОБА_1 ; 05.10.2022 року за ОСОБА_2 . За останній рік даний автомобіль був тричі перереєстрований за посередництвом ТОВ «Торгівельний дім «Авто шоп», що спростовує твердження позивача про недобросовісність набуття даного авто відповідачем ОСОБА_3 , яка належним чином пройшла процедуру реєстрації транспортного засобу в ТСЦ МВС №0541 м. Вінниця без жодного посередництва та водночас підтверджує недобросовісність дій позивача та відповідача ОСОБА_2 , якими вчинялись усі реєстраційні дії за посередництвом довіреної організації, де за версією позивача був підроблений підпис на оскаржуваних договорах.

Відповідно, ОСОБА_3 будучи позбавленою можливості користуватися належним їй на праві власності та придбаного на законних підставах транспортним засобом, 22.05.2023 звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину та відповідно 22.05.2023 було внесено відомості до ЄРДР №12023020020000468 за ч.2 ст. 190 ККУ та розпочате досудове розслідування, по якому ОСОБА_3 визнано потерпілою.

Представник відповідача зазначає, що вказаний автомобіль окрім формальної реєстрації, не має жодного відношення до позивача, оскільки був придбаний за кошти подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_10 та ними ж постійно експлуатувався. Однак, періодично перереєстровувався на третіх осіб, з метою його приховування від кредиторів, оскільки останні мають ряд численних фінансових зобов?язань та боргів, частина з яких перебувають на примусовому виконанні в органах ДВС. На переконання представника відповідача про фіктивність таких дій може свідчити ціна т/з, який після першої реєстрації ОСОБА_8 був відчужений ОСОБА_9 за ціною 149 000,00 грн., після чого проданий ОСОБА_1 за 32 000,00 грн., натомість ОСОБА_3 придбала його за реальною ринковою ціною в розмірі 440 000,00 грн.

Крім того представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Педина О.А. зазначає, що висновок почеркознавчої експертизи від 05.05.2023, проведеної в межах досудового розслідування по кримінальному провадженню №12022243300000249, не може братись судом до уваги, оскільки дана експертиза проведена в межах кримінального провадження, по якому на даний час ведеться слідство, проведена без змоги з боку відповідача поставити на вирішення експертизи відповідні запитання.

Отже представник відповідача - адвокат Педина О.А. зауважує, що ОСОБА_3 набувши спірне майно у власність у визначений законний спосіб, пройшовши усі необхідні реєстраційні дії, без залучення жодних посередників, придбавши його у ОСОБА_2 , є другим власником після його відчуження позивачем, а тому не знала і не могла знати про те, що майно ймовірно вибуло з власності позивача поза її волею. На думку представника відповідача, стверджувати про добросовісність поведінки позивача, відсутності її волі та згоди під час відчуження транспортного засобу, стане можливе лише за наслідками розслідування кримінальних проваджень №12022243300000249 та №12023020020000468, а отже витребування майна матиме наслідок покладення на добросовісного набувача надмірного тягаря, який діючи добросовісно та в спосіб визначений законом набув право власності на майно, однак його втрачає і змушена буде шукати способи компенсації своїх втрат.

02.10.2023 на адресу суду від представника позивача - адвоката Шустера Я.В. надійшла відповідь на відзив, в якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві. Додатково зазначив, що у нього як представника виникають підозри, що ОСОБА_3 діяла спільно з ОСОБА_5 , оскільки відповідач ОСОБА_3 фактично підтримала пояснення ОСОБА_5 , які долучено до матеріалів кримінального провадження. Зазначає, що така підтримка пояснень, на його переконання свідчить про обізнаність ОСОБА_3 про незаконність відчуження спірного транспортного засобу та як наслідок незаконного набуття нею права власності на спірний транспортний засіб.

Інших заяв по суті спору матеріали справи не містять.

Ухвалою суду від 22.11.2023 підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Шустер Я.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та у його відповіді на відзив.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Суду пояснила, що в лютому 2022 року вона придбала спірний автомобіль. На прохання своєї куми ОСОБА_4 , вона пообіцяла передати їй в користування придбаний нею наведений вище транспортний засіб. Придбавши автомобіль, позивач передала його ОСОБА_4 у користування. Зазначила, що спірний автомобіль придбавався за кошти її родини, а саме її, батька та матері (за чиї саме не зазначила). Під час здійснення купівлі авто вона була особисто присутня та підписала договір купівлі-продажу. Зі сторони продавця був представник ТОВ «Торгівельний дім «Авто Шоп». Грошові кошти передавав батько позивача, але кому та в якому розмірі ОСОБА_1 зазначити не може, оскільки їй про це невідомо. Розбіжності в договорі щодо ціни в 32 000,00 грн. і реальною ціною, позивач пояснити також не може. На наступний день, а саме 18.02.2022 вона приїхала у ТСЦ МВС і займалась оформленням авто на себе. 18.02.2022, одразу після переоформлення транспортного засобу на позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_4 забрала у позивача автомобіль та поїхала у м. Вінницю. На запитання суду позивач зазначила, що за весь час з моменту придбання автомобіля вона сідала за його кермо 1 чи 2 рази, коли приїздила в гості до ОСОБА_4 та її мати в село. На запитання суду позивач повідомила, що ОСОБА_4 користувалась автомобілем з її згоди, автомобіль вона передала ОСОБА_4 добровільно та на невизначений строк користування. На запитання суду щодо індивідуальних особливостей спірного автомобіля, або будь - яких інших індивідуальних ознак спірного автомобіля, наклейок, тощо, позивач зазначити нічого не змогла. На запитання суду чому вона, як власник очікувала 1 місяць та 4 дні, щоб заявити про зникнення автомобіля, нічого зазначити не змогла. На запитання суду також повідомила, що на даний час спірний автомобіль знаходиться у неї на відповідальному зберіганні, в гаражі, що за адресою АДРЕСА_1 , точної адреси не пам`ятає, однак представила суду відповідний договір оренди гаражного приміщення. Технічний паспорт та ключі від спірного автомобіля також перебувають у неї, оскільки передані за ухвалою слідчого судді восени 2023 року.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції суду пояснив, що 03.10.2022 до нього зателефонував ОСОБА_5 і повідомив відповідачу, що у них з жінкою проблеми і запитав в нього чи можна здійснити перереєстрацію транспортного засобу на ім`я відповідача, на що останній погодився. Зазначив, що ОСОБА_5 був його знайомим, а саме він є кумом ОСОБА_11 , який в свою чергу являється кумом для відповідача. ОСОБА_2 знайомий з ОСОБА_5 більше десяти років і останній раз бачив його у жовтні 2022 року. Спірний транспортний засіб відповідач бачив під керуванням ОСОБА_5 мінімум три рази в різний час, тобто останній ним користувався. Суду повідомив, що 04.10.2022 він скинув ОСОБА_5 свої документи, а вже на наступний день вони разом поїхали до ТСЦ задля перереєстрації транспортного засобу. 06.10.2022 ОСОБА_5 зову зателефонував відповідачу повідомивши, що дане авто він має намір продати та попросив ОСОБА_2 приїхати до ТСЦ, на що відповідач погодився. Приїхавши в цей день в ТСЦ, автомобіль було продано ОСОБА_3 . Ним було підписано відповідний договір купівлі-продажу з ОСОБА_3 . Свій підпис у договорі купівлі-продажу (при пред`явленні його копії судом), в графі «продавець» відповідач впізнає.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Педина О.А. просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог та в обґрунтування своєї позиції зазначила, що в жовтні 2022 року її чоловікові зателефонував його знайомий ОСОБА_7 , який займається перепродажем автомобілів та запропонував чоловікові ОСОБА_3 придбати транспортний засіб, після чого останній скинув фото спірного автомобіля і вони між собою домовились про його огляд. 04.10.2022 чоловік відповідача оглянув даний автомобіль на АЗС та після огляду дав завдаток у розмірі 500 доларів США. На наступний день вони разом з чоловіком поїхали до ТСЦ, де уклали договір купівлі-продажу даного транспортного засобу, при цьому був присутній, як вона потім дізналась - ОСОБА_5 , і власник транспортного засобу - ОСОБА_2 . Згодом ОСОБА_5 та чоловік на ім`я ОСОБА_7 , який займається перепродажем автомобілів, та який запропонував з самого початку придбати цей автомобіль, залишили їй ключі і поїхали до її чоловіка за розрахунком. Грошові кошти її чоловік віддав лише після того, як автомобіль було переоформлено на неї, оскільки це була основна їх гарантія в тому, що договір є законним, оскільки його перевіряють в ТСЦ РСЦ МВС. Розрахунок її чоловіком було проведено в сумі, що еквівалентна 440 000, 00 грн., як про те зазначено у договорі - купівлі продажу. Коли розпочались всі ці проблеми та у них було вилучено автомобіль, її чоловік зв`язувався з ОСОБА_5 який пояснював, що авто належить йому з дружиною, однак необхідність його перереєстрації на ОСОБА_1 полягало в наявності у них боргових зобов`язань та арештів. Після чого у володіння і користування відповідача ОСОБА_3 автомобіль не повертався. На запитання суду повідомила, що будь - якого сумніву у законності укладення договору купівлі - продажу, на момент його укладення в неї не виникало. При укладенні договору був власник транспортного засобу, вони передали кошти, розмір яких наведений в договорі, їм передали авто та ключі. ТСЦ МВС видав їм державний номерний знак та технічний паспорт. На момент купівлі авто під арештом не перебувало.

Представник відповідача ТОВ «Торгівельний дім «Авто Шоп» в судове засідання повторно не з`явився, про місце, день та час проведення судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомлено.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду повідомила, що вона являється кумою позивача ОСОБА_1 . Зазначила, що в лютому 2022 року вона залишилась без автомобіля, у зв`язку з чим звернулась з проханням до ОСОБА_1 надати їй у тимчасове користування транспортний засіб, яке остання напередодні придбала в м. Києві. ОСОБА_1 надала згоду на таке прохання. ОСОБА_4 взяла транспортний засіб та користувалась ним до 03.10.2022. В цей день (03.10.2022) до неї приїхав чоловік ОСОБА_5 та забрав спірний автомобіль. Зателефонувавши до ОСОБА_5 він їй повідомив, що автомобіль він забрав на СТО. Зазначила, що вона в даний період хворіла та перебувала у Хмельницькій області у своєї матері. Після одужання вона поїхала у м. Вінницю на СТО, на якому мав бути спірний автомобіль, однак прибувши на місце транспортного засобу не виявилось. В листопаді 2022 року ОСОБА_4 звернулася із відповідною заявою до поліції щодо зникнення авто. Щодо ОСОБА_5 суду пояснила, що він виїхав за кордон, в них були складні стосунки, вони були у шлюбі однак мали його розірвати.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду повідомила, що вона є матір`ю ОСОБА_4 , її донька була дружиною ОСОБА_5 . Зазначила, що в лютому 2022 року її донька ОСОБА_4 взяла у тимчасове користування автомобіль у ОСОБА_1 . 03.10.2022 ОСОБА_5 приїхав до них в село, побачитись з сином та цього ж дня він взяв автомобіль, яким користувалась ОСОБА_4 , після чого він не з`являвся. На запитання суду повідомила, що вона була свідком того, як ОСОБА_5 сів за кермо автомобіля та поїхав. Побачивши це вона зайшла до хати та повідомила про це свою дочку ОСОБА_4 . Суду повідомила, що після цього її донька їздила до м. Вінниця у пошуках транспортного засобу, однак його не знайшла.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду повідомив, що він є чоловіком ОСОБА_3 . Зазначив, що приблизно в жовтні 2022 року до нього зателефонував товариш ОСОБА_7 , який запропонував йому придбати автомобіль марки Honda CR-V. 04.10.2022 він оглянув даний автомобіль на АЗС та залишив ОСОБА_7 завдаток в розмірі 500 доларів США та домовились про зустріч у сервісному центрі для перереєстрації транспортного засобу. Повідомив, що в сервісному центрі він присутній не був, на перереєстрації була присутня його дружина ОСОБА_3 , на ім`я якої і здійснювалась перереєстрація. Після чого до нього додому під`їхав продавець транспортного засобу з «перекупом», з яким він розрахувався. Зазначив, що доплата була в розмірі 10 300, 00 доларів США. Загальна вартість авто складала 10 800, 00 доларів США. Дане авто купувалось з дружиною для перепродажу, оскільки вони вже 11 років займаються купівлею-продажем автомобілів, це їх бізнес. Коли домовлялись про продаж з ОСОБА_5 , останній йому повідомляв, що автомобіль зареєстрований на його куму ОСОБА_1 , оскільки в нього та його дружини ОСОБА_4 є боргові зобов`язання. Також ОСОБА_5 пропонував йому 04.10.2022 поїхати в м. Київ та переоформити авто безпосередньо від ОСОБА_1 , на що свідок не погодився, оскільки він був зайнятий іншими справами. Після цього, як він потім дізнався, авто було переоформлено ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , і той уже як власник відчужив автомобіль його дружині. Свідок вказав, що в момент огляду автомобіля технічний паспорт на нього він не перевіряв і сказав, що розрахується за автомобіль лише коли ТСЦ буде здійснена перереєстрація права власності на його дружину ОСОБА_3 , оскільки це для нього слугувало основною гарантією законності договору. За автомобіль він повністю розрахувався. Суду повідомив, що близько чотирьох місяців тому він зателефонував ОСОБА_5 та повідомив йому, що в нього проблеми з даним автомобілем, на що ОСОБА_5 вказував, що цей автомобіль фактично його та ОСОБА_4 , однак згодом після того як ОСОБА_5 виїхав за кордон, ОСОБА_4 вирішила написати заяву щодо викрадення даного транспортного засобу.

Вислухавши учасників справи (їх представників), заслухавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 17.02.2022 між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Торгівельний дім «Авто-шоп» укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №8341/22/000169, згідно якого ОСОБА_1 придбала автомобіль марки Honda, моделі CR-V білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_10 . Ціна даного транспортного засобу, згідно договору складає 32 000, 00 гривень (а.с. 12). Після перереєстрації транспортного засобу 18.02.2022 в ТСЦ МВС України на ОСОБА_1 вона отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та державний номерний знак НОМЕР_3 .

Цього ж 18.02.2022 року ОСОБА_1 добровільно передала ОСОБА_4 безоплатно в володіння та користування, та на невизначений строк нині спірний транспортний засіб - Honda CR-V, д.н.з. НОМЕР_8 , а так само ключі від автомобіля та свідоцтво про його державну реєстрацію, повністю довіривши останній його обслуговування, догляд за ним, зберігання, тощо. Після передачі вказаного транспортного засобу у володіння та користування ОСОБА_4 . ОСОБА_1 лише двічі в період з 18.02.22 по 03.10.2022 сідала за його кермо, приїздивши до ОСОБА_4 в гості в с. Марківці, Летичівського району, Хмельницької області. Вказані обставини визнаються позивачем ОСОБА_1 та іншими учасниками справи, а тому в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Таким чином спірний транспортний засіб вибув з володіння ОСОБА_1 на підставі її вільного волевиявлення та у фактичне безстрокове володіння та користування особи, яка була визначена ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .

18.08.2016 ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , який розірвано 22.02.2023, на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.01.2023. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109143514).

Таким чином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 18.08.2016 по 22.02.2023.

03.10.2022 чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_5 перебуваючи в будинковолодінні, що в с. Марківці, Летичівського району Хмельницької області, де одночасно перебувала його дружина ОСОБА_4 , їх спільний малолітній син та мати ОСОБА_4 - ОСОБА_12 (теща ОСОБА_5 ) сів за кермо транспортного засобу марки Honda, моделі CR-V білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , попередньо отримавши ключі від наведеного транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу, безперешкодно залишив наведене будинковолодіння. Вказані обставини також визнаються учасниками справи, а тому в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України також не підлягають доказуванню.

Додатково наведена обставина доводиться показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_12 .

Відповідно до договору комісії №8341/22/1/001804 від 04.10.2022, транспортний засіб марки Honda, моделі CR-V білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , прийнято ТОВ «Торгівельний дім «Авто Шоп» на комісію для його подальшої реалізації. (а.с. 155-156).

05.10.2022 між відповідачем ОСОБА_2 та ТОВ «Торгівельний дім «Авто-шоп», яке діяло на підставі договору комісії №8341/22/1/001804 від 04.10.2022, укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №8341/22/001498, згідно якого ОСОБА_2 придбав автомобіль марки Honda, моделі CR-V білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_11 . (а.с. 157).

Після здійснення реєстрації права власності ОСОБА_2 в ТСЦ МВС України він отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 та державний номерний знак НОМЕР_4 . (а.с. 158)

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу №0541/2022/3442628 від 06.10.2022, укладеного в ТСЦ МВС 0541 РСЦ ГСЦ МВС, ОСОБА_2 передав у власність покупцеві ОСОБА_3 транспортний засіб марки Honda, моделі CR-V білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_4 . Ціна даного транспортного засобу складає 440 000, 00 гривень (а.с. 159). Після перереєстрації наведеного ТЗ в ТСЦ МВС України ОСОБА_3 отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 та державний номерний знак НОМЕР_6 .

Передача стороною покупця коштів в обумовленому наведеним вище договором розмірі підтверджується змістом самого договору, показами свідка ОСОБА_6 та визнається відповідачем ОСОБА_2 .

Дізнавшись на початку жовтня 2022 року, що з застосунку «Дія» зникла копія електронного свідоцтва про реєстрацію нині спірного транспортного засобу позивач ОСОБА_1 31.10.2022 звернулась до нотаріуса де посвідчила довіреність на ОСОБА_4 , згідно якої уповноважила її, з поміж іншого бути її представником в органах МВС України, Національної поліції України та в усіх судах з усіх питань, зокрема щодо подачі та отримання документів (а.с. 103).

07.11.2022 гр. ОСОБА_4 , як повноважний представник ОСОБА_1 , звернулась із заявою Відділу поліції №3 Хмельницького РУП ГУНП у Хмельницькій області, про вчинення кримінального правопорушення, що підтверджується копією витягу з ЄРДР від 08.11.2022, кримінальне провадження №12022243300000249. З даного витягу слідує, що згідно повідомлення ОСОБА_4 в с. Марківці, Летичівської ТГ, Хмельницького району Хмельницької області, невстановлена особа шахрайськими діями, ввівши в оману ОСОБА_4 , незаконно заволоділа автомобілем марки Honda, моделі CR-V, д.н.з. НОМЕР_8 , власником якого є ОСОБА_1 . Дане кримінальне правопорушення кваліфіковане за ч. 1 ст. 289 КК України (а.с. 14).

В ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022243300000249, було призначено судову почеркознавчу експертизу, за результатами проведення якої судовий експерт дійшов висновку, що підписи у договорі комісії №8341/22/1/001804 від 04.10.2022 в графі «Прізвище, ініціали, підпис уповноваженої особи, Розділу VII, Місцезнаходження і реквізити сторін. Комітент ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ІНН (ЄРДПОУ): НОМЕР_12 , Документ посвідчення особи: НОМЕР_13 від 15.02.2002 виданий Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві та в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №8341/22/1/001804 від 04.10.2022 в графі « ОСОБА_1 прізвище, ініціали, підпис» Комітент (довірена особа) від імені ОСОБА_1 , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 18-24).

22.05.2023 до Відділу поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області звернулась ОСОБА_3 із заявою про вчинення кримінального правопорушення, що підтверджується копією витягу з ЄРДР від 23.05.2023, кримінальне провадження №12023020020000468. З даного витягу слідує, що до вищезазначеного відділу поліції звернулась ОСОБА_3 , яка просила прийняти міри до малознайомих осіб, які в жовтні 2022 року, зловживаючи довірою, шахрайських шляхом, під приводом продажу транспортного засобу, заволоділи грошовими коштами потерпілою у розмірі 440 000, 00 грн., чим спричинили останній матеріальну шкоду. Дане кримінальне правопорушення кваліфіковане за ч. 2 ст. 190 КК України (а.с. 85).

Згідно ухвали слідчого судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 21.11.2022, накладено арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3 , а саме на автомобіль марки Honda CR-V, д.н.з. НОМЕР_8 , білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , який поміщено на зберігання на територію Відділу поліції №3 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області за адресою: вул. І. Франка, буд. 20, смт. Летичів (а.с. 100-102).

Згідно ухвали слідчого судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 12.09.2023 частково скасовано ухвалу Летичівського районного суду від 21.11.2022 в частині зберігання арештованого транспортного засобу, свідоцтва та ключів запалення до нього. Змінено місце зберігання арештованого майна: автомобіля марки «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_8 , VIN-код НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію автомобіля марки «Honda CR-V», білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_8 , серія НОМЕР_14 , ключа запалення до вказаного автомобіля та передано їх на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_1 . Заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо продажу, відчуження, розпорядження транспортним засобом «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_8 , свідоцтвом про реєстрацію автомобіля марки «Honda CR-V», білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , та ключами до вказаного автомобіля. Покладено обов`язок на ОСОБА_1 до скасування арешту на майно, забезпечити належне зберігання автомобіля марки «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_8 , VIN-код НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію автомобіля марки «Honda CR-V», білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_8 , серія НОМЕР_14 , ключа запалення до вказаного автомобіля, і безперешкодний доступ до них слідчим СВ ВП № 3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, експертам для проведення слідчих дій та для перевірки стану збереження арештованого майна.

Таким чином спірний транспортний засіб, ключі до нього, а так сам свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу перебувають у володінні позивача ОСОБА_1 .

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) «де факто» - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «де юре » - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Частина перша статті 388 ЦК України стосується випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Указане тлумачення частини першої статті 388 ЦК України є сталим у правовій доктрині та судовій практиці.

Правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов`язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи.

Під неправомірним заволодінням потрібно розуміти заволодіння особою чужим майном усупереч волі його власника. Умовою, яка визначає відмінність між правомірним та неправомірним володінням особою майном, є наявність відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі.

За змістом пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно, фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого в такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (довіреності, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено.

У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Отже, у разі наявності волі власника щодо передання іншій особі транспортного засобу, доказом якої є наявність у володільця реєстраційного документа на цей транспортний засіб, відсутні підстави вважати, що така особа володіє транспортним засобом неправомірно.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що у випадку, якщо власник із власної волі передав (вручив) рухому річ іншій особі, що мало наслідком позбавлення можливості впливу на таку річ, таку ситуацію слід кваліфікувати як вибуття рухомої речі з володіння власника за його волею.

Не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) таким, що відбулося не з його волі в розумінні положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України у випадку передачі майна власником іншій особі в користування.

Якщо воля на передачу володіння мала місце і потім відповідна річ була відчужена (неважливо - особою, якій власник передав володіння, чи будь-якою іншою особою), то задоволення віндикаційного позову до добросовісного набувача цієї речі виключається. При цьому відсутні підстави стверджувати, що має йтися лише про таку втрату володіння річчю з волі власника, яка зумовлена наданням власником іншій особі права розпоряджатися цією річчю, адже змішування волі власника на передання речі у фактичне володіння іншої особи та мотивів такого передання є неприпустимим. Так само не має значення, чи була відповідна річ передана власником у володіння іншої особи на певному правовому титулі чи без установлення такого.

Цей підхід ґрунтується на давній максимі германського права «Hand muss Hand wahren» (нім.: «рука за руку відповідає»), що означає: лише речі, які буквально вийшли з рук власника проти його волі, можуть бути витребувані. Натомість речі, які були власником добровільно передані особі, яка їх відчужила (чи втратила з подальшим відчуженням іншою особою), не можуть бути витребувані в добросовісного набувача.

Власник речі (у цьому випадку автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм, передбачений вимогами 388 ЦК України, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

Подібні висновки щодо неможливості витребування майна у добросовісного набувача із застосуванням правового механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України, у випадку добровільної передачі автомобіля у тимчасове користування, тобто за наявності відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі також було висловлено Верховним Судом: у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 червня 2021 року у справі № 761/44057/19 (провадження № 61-19405св20) та у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 липня 2023 року у справі № 753/18555/19 (провадження № 61-4246св23).

Із указаними правовими висновками погоджується Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.12.2023 (справа № 752/5281/20, провадження № 61-1371 сво 23).

У спірних правовідносинах судом встановлено, що у день придбання спірного автомобіля, тобто 18.02.2022 року ОСОБА_1 добровільно, безоплатно, та на невизначений строк передала ОСОБА_4 в володіння та користування, нині спірний транспортний засіб - Honda CR-V, д.н.з. НОМЕР_8 , а так само ключі від автомобіля та свідоцтво про його державну реєстрацію, повністю довіривши останній його обслуговування, догляд за ним, зберігання, тощо. Така передача будь - яким правочином не опосередковувалась та базувалась на усній домовленості позивача та ОСОБА_4 .

03.10.2022 чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_5 перебуваючи в будинковолодінні, що в с. Марківці, Летичівського району Хмельницької області, де одночасно перебувала його дружина ОСОБА_4 , їх спільний малолітній син та мати ОСОБА_4 - ОСОБА_12 (теща ОСОБА_5 ) шляхом вільного доступу, сів за кермо транспортного засобу марки Honda, моделі CR-V білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , попередньо отримавши ключі від наведеного транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу, безперешкодно залишив наведене будинковолодіння.

Вказані дії, як зазначила в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 відбувались в її присутності. Як пояснила остання в суді під присягою, вона бачила як ОСОБА_5 відкрив ворота, сів у автомобіль та поїхав, про що вона одразу повідомила ОСОБА_4 .

Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 гуртуються на тому, що як вона стверджує спірний транспортний засіб вибув з її володіння не з її волі іншим шляхом (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України).

Поряд з цим, з огляду на встановлення судом наведених вище обставин, суд встановив що майно ОСОБА_1 , як власником спірного транспортного засобу, було передано ОСОБА_4 добровільно, безоплатно та на невизначений строк, а тому суд відхиляє доводи позивача про те, що спірне майно вибуло з її володіння поза її волею.

Так само суд не може прийти до висновку, що спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_4 , поза її волею, як у особи, якій майно було передано власником, оскільки ОСОБА_4 станом на 03.10.2022 була одружена з ОСОБА_5 (вони були однією сім`єю), вона цього ж 03.10.2022 була обізнана про те, що автомобіль залишив її будинковолодіння, (про що достовірно засвідчила її мати, яка була допитана в суді як свідок - ОСОБА_12 , та яка повідомила, що одразу повідомила ОСОБА_4 про те, що автомобіль покинув будинковолодіння), та яка в період часу з 03.10.2022 по 07.11.2022 (рівно як і власник ОСОБА_1 ), тобто понад місяць (1 місяць і 4 дні) не вживали жодних дій, які б засвідчили про те, що спірне майно вибуло з їх володіння поза їх волею.

Такий тривалий термін зволікання з вжиттям передбачених законом заходів з повідомлення про вчинення, як зазначає позивач - злочину (стосовно як ОСОБА_1 так і ОСОБА_4 ) є нетиповим для особи, в якої майно було викрадено, а доводи ОСОБА_4 що в наведений період часу вона хворіла, та не могла вживати будь - яких заходів через стан здоров`я є перед судом не доведеними, будь - яких доказів з цього приводу (медичних документів) матеріали справи не містять.

В своїх показах свідок ОСОБА_4 не змогла назвати жодної адреси СТО, або будь - яким іншим чином ідентифікувати місця де вона шукала спірний автомобіль, а так само не змогла зазначити період часу (дату/дати) коли вона здійснювала такий пошук. Покази ОСОБА_4 в цій частині позбавлені будь - якої деталізації щодо місця, часу, обставин, що в сукупності з обставиною звернення до правоохоронного органу лише через 1 місяць і 4 дні з заявою про вчинення злочину, не свідчить про вибуття спірного транспортного засобу і поза її волею.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи сторони позивача, що спірний автомобіль вибув з її володіння поза її волею.

Таким чином в ході розгляду справи судом встановлено обставину добровільного передання позивачем належного їй автомобіля ОСОБА_4 разом із ключами та свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу на підставі усної домовленості. З володіння ОСОБА_4 спірний автомобіль вибув з її мовчазної згоди, а тому з урахуванням особливостей правого режиму транспортного засобу як рухомого майна, суд вважає, що за наведених встановлених фактичних обставин суд не може прийти до висновку, що спірний автомобіль вибув із володіння позивача, а потім і з володіння ОСОБА_4 не з їх волі.

Стосовно ОСОБА_3 судом встановлено, що вона як набувач не знала і не могла знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець ОСОБА_2 не має права відчужувати спірний автомобіль, оскільки ОСОБА_2 за документами був власником спірного транспортного засобу, договір купівлі - продажу укладався у відповідному відділенні ТСЦ РСЦ, відбувалась пряма перереєстрація транспортного засобу, під час якої перевірялось чи наявні обтяження на вказане майно, звірялись ідентифікаційні номерні знаки ТЗ, тощо, а тому на переконання суду ОСОБА_3 не знала, не допускала і не повинна була допускати наявність будь - яких перешкод для вчинення відповідного правочину. Наведені обставини у своїй сукупності, свідчать про добросовісність набувача, що є підставою для відмови в задоволенні позову про витребування у неї спірного майна.

У цьому зв`язку суд зважає також на те, що стороною позивача перед судом не доведено належними доказами факту того, що відповідач ОСОБА_3 як набувач, знала чи могла знати про наявність перешкод для вчинення правочину, в тому числі і про те, що відповідач ОСОБА_2 не мав права його відчужувати, а тому презумпцію добросовісності набувача позивачем не спростовано. (ст. 12 ЦК України)

Зміст правового зв`язку між позивачем ОСОБА_1 та спірним автомобілем, її волевиявлення щодо вибуття майна з її володіння, а також з огляду на встановлення судом факту добросовісності володільця ОСОБА_3 , яка придбала спірний автомобіль за відплатним договором вказує на те, що спірний автомобіль не підлягає витребуванню у добросовісного набувача ОСОБА_3 , у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про витребування спірного транспортного засобу в порядку ст. 388 ЦК України та визнання за позивачем права власності на дане майно.

Принагідно суд відзначає, що з отриманих в судовому засіданні пояснень позивача ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 судом встановлено, що дійсно, як про те стверджував представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Педина О.А., свідок ОСОБА_4 відносилась до спірного автомобіля, як до свого: ОСОБА_4 отримала спірний автомобіль в користування в день його придбання (18.02.2022) і користувалась ним до 03.10.2022, поки він не вибув з її володіння, вона його обслуговувала, ним користувалась, зберігала, зробила на нього відповідні наліпки (наклейки), саме вона звернулась до правоохоронних органів, коли вирішила заявити про зникнення автомобіля. В свою чергу позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні не змогла детально пояснити ні походження коштів на спірний автомобіль, ні причину передачі цього автомобіля в день придбання ОСОБА_4 , попри те, що придбання цього автомобіля (як вона пояснила в суді) здійснювалось з метою його подальшої передачі в оренду. Вона не змогла пояснити ні розбіжності в ціні цього автомобіля за документами та фактично, жодних індивідуальних ознак автомобіля, а так само причину зволікання для звернення до правоохоронних органів про зникнення автомобіля понад 1 місяць, хоча була обізнана про обставину вибуття автомобіля з володіння ОСОБА_4 , як вона зазначила, ще на початку жовтня 2022 року.

Поряд з цим ці обставини, на переконання суду, достовірно не свідчать про придбання цього автомобіля за кошти сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , такі твердження є припущенням, а тому суд не ставить їх в основу свого рішення.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними договору комісії №8341/22/1/001804 від 04.10.2022 та договору купівлі-продажу транспортного засобу №8341/22/001498 від 05.10.2022, суд зазначає наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).

Беручи до уваги те, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо витребування спірного транспортного засобу в порядку ст. 388 ЦК України та про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на дане майно, отже визнання недійсними договору комісії №8341/22/1/001804 від 04.10.2022 та договору купівлі-продажу транспортного засобу №8341/22/001498 від 05.10.2022 не призведе до відновлення будь - яких прав позивача, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про відмову у задоволені і цих позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12-13, 76-82, 141, 169, 259, 263 - 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Авто Шоп», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору комісії та договору купівлі-продажу автомобіля, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_12 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Авто Шоп», код ЄДРПОУ 44203994, адреса місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Наукова, буд. 7А;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_15 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_16 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Повний текст рішення суду складено 29.03.2024.

Суддя: