Ухвала

від 22.08.2024 по справі 127/22016/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

22 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 127/22016/23

провадження № 61-10379ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Сердюка В. В.

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Педини Олега Анатолійовича на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Авто Шоп», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору комісії, договору купівлі-продажу автомобіля, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності та

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Авто Шоп» (далі - ТОВ «ТД «Авто Шоп»), ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , у якому просила :

- визнати недійсним договір комісії від 04 жовтня 2022 року

№ 8341/22/1/001804, за яким вона доручила ТОВ «ТД «Авто Шоп» вчинити правочин щодо продажу транспортного засобу марки Honda CR-V 2015 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу

від 05 жовтня 2022 року, № 8341/22/001498 за яким ТОВ «ТД «Авто Шоп» вчинив правочин щодо продажу ОСОБА_3 транспортного засобу марки Honda CR-V 2015 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння в ОСОБА_1 транспортний засіб марки Honda CR-V 2015 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 ,

- визнати за нею право власності на транспортний засіб марки Honda CR-V

2015 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 .

Вказувала, що 17 лютого 2022 року вона придбала спірний автомобіль.

18 лютого 2022 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на цей автомобіль, отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу

НОМЕР_3 та державний номерний знак НОМЕР_2 .

Нею з ОСОБА_4 було погоджено спільне користування транспортним засобом. Вона передала в користування ОСОБА_4 автомобіль, ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Наміру відчужувати автомобіль не було, жодних документів з цього приводу вона не надавала і не підписувала.

У жовтні 2022 року вона виявила, що в мобільному застосунку «ДІЯ» зникло свідоцтво про реєстрацію автомобіля Honda CR-V.

Під час розмови з ОСОБА_4 остання повідомила, що її чоловік

ОСОБА_5 самовільно, без дозволу взяв автомобіль позивачки ніби для проходження технічного огляду та його не повернув. Зазначив, що авто перебуває на технічному обслуговуванні.

08 листопада 2022 року за заявою ОСОБА_4 Відділом № 3 Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (далі - Відділі № 3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області) зареєстровано кримінальне провадження

№ 12022243300000249 за частиною першою статті 289 Кримінального кодексу України, автомобіль було знайдено та вилучено. Станом на час звернення з позовом спірний автомобіль перебував на зберіганні у Відділі № 3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області.

Після затримання автомобіля було встановлено, що згідно з договором комісії

від 04 жовтня 2022 року № 8341/22/1/001804, він був нібито переданий нею до ТОВ «ТД «Авто шоп» для реалізації.

Однак договір комісії вона не укладала і не підписувала. При складенні акта технічного стану транспортного засобу від 04 жовтня

2022 року № 8341/22/1/001804 присутньою не була, такий акт не підписувала, підпис в акті їй не належить і є підробленим, що підтверджується висновком експерта від 05 травня 2023 року № CE-19/123-23/4504-ПЧ, наданого Хмельницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України.

За експертним висновком підписи в договорі комісії від 04 жовтня 2022 року

№ 8341/22/1/001804 та акті технічного стану транспортного засобу

від 04 жовтня 2022 року № 8341/22/1/001804 виконані не позивачкою, а іншою особою.

05 жовтня 2022 року ТОВ «ТД «Авто Шоп» продало спірний автомобіль згідно з договором купівлі-продажу № 8341/22/001498 ОСОБА_3 та, відповідно здійснено державну перереєстрацію транспортного засобу Honda CR-V на нового власника ОСОБА_3 , видано державний номерний знак НОМЕР_4 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

06 жовтня 2022 року ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу

№ 0541/2022/3442628 за 440 000,00 грн продав спірний автомобіль

ОСОБА_1 та, відповідно здійснено державну перереєстрацію транспортного засобу Honda CR-V на нового власника ОСОБА_1 , видано їй, державний номерний знак НОМЕР_6 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 .

Спірний автомобіль за три дні двічі перепродавався, що, на її думку, свідчить про приховування вказаного автомобіля та вчинення дій, які утруднюють його повернення.

Вважала, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є недобросовісними набувачами.

Транспортний засіб вибув з її власності поза її волею.

19 березня 2024 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області в задоволенні позову відмовлено.

21 червня 2024 року постановою Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_6 задоволено частково. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь власника ОСОБА_2 транспортний засіб марки Honda CR-V, 2015 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

19 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Педина О. А. через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2024 року, в якій просить її скасувати, рішення Вінницького міського суду Вінницької області

від 19 березня 2024 року залишити в силі.

Необхідно відмовити в відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення в справі, в якій ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.

Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).

Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

У справі предметом позову є вимоги про визнання недійсним договору комісії; визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу; витребування з чужого незаконного володіння транспортного засобу; визнання право власності на транспортний засіб.

Вказані вимоги пов`язані з витребуванням транспортного засобу марки Honda CR-V, 2015 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , вартість якого, як зазначено в судових рішеннях та в касаційній скарзі, складає 440 057,00 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (757 000,00 грн).

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову в відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Необхідність розгляду справи в касаційному суді заявник мотивує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме щодо застосування норм статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказує, що суд апеляційної інстанції трактував норми статті 388 ЦК України на власний розсуд та не застосував висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду в справі № 752/5281/20.

Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин заявницею не обґрунтовано.

Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Наведені заявником обставини не дають підстав вважати, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки він на обґрунтування своїх доводів не навів переконливих та обґрунтованих аргументів, які підтверджували б те, що касаційна скарга має бути розглянута Верховним Судом на підставі зазначеного підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та надання їм правової оцінки.

Посилання заявника на неврахування судом висновків, викладених в постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права в подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення в малозначній справі такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Обґрунтування фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики зводиться до підстав звернення з позовом, якими було обґрунтовано позовні вимоги і яким надано оцінку судом апеляційної інстанції.

З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Верховний Суд не вбачає підстав, за наявності яких судове рішення в справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, мало б бути переглянуте в касаційному порядку.

Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Заявник подав касаційну скаргу на судове рішення в справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Педини Олега Анатолійовича на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 червня

2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Авто Шоп», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору комісії, договору купівлі-продажу автомобіля, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

А. С. Олійник

В. В. Сердюк