Постанова

від 21.06.2024 по справі 127/22016/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/22016/23

Провадження № 22-ц/801/1240/2024

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошин С. В.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 рокуСправа № 127/22016/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Оніщука В. В., Сала Т. Б.,

за участю секретаря судового засідання Кобенди О. Ю.,

розглянув у відкритому судовомузасіданні справу № 127/22016/23за позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Торгівельний дім«Авто Шоп», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору комісії, договору купівлі-продажу автомобіля, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.03.2024, ухвалене у складі судді Волошина С. В. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 29.03.2024, -

в ст ан о в и в :

24.07.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Авто Шоп» (далі ТОВ «Торгівельний дім «Авто Шоп»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у якому просила :

- визнати недійсним договір комісії № 8341/22/1/001804 від 4.10.2022, за яким ОСОБА_1 доручила ТОВ «Торгівельний дім «Авто Шоп» вчинити правочин щодо продажу транспортного засобу марки Honda CR-V 2015 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8341/22/001498 від 5.10.2022, за яким ТОВ «Торгівельний дім «Авто Шоп» вчинив правочин щодо продажу ОСОБА_2 транспортного засобу марки Honda CR-V 2015 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_3 транспортний засіб марки Honda CR-V 2015 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 ,

- визнати за ОСОБА_1 право власності на даний автомобіль.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17.02.2022 позивач придбала автомобіль марки Honda CR-V 2015 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 відповідно договору купівлі-продажу №8341/22/000169 від 17.02.2022, укладеного між нею та ТОВ «Торгівельний дім «Авто-шоп». 18.02.2022 проведена реєстрація права власності на цей автомобіль за позивачем та ОСОБА_1 отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та д.н.з. НОМЕР_4 . Таким чином позивач набула право власності на спірний автомобіль.

За домовленістю з подругою та кумою ОСОБА_5 було погоджено спільне користування даним транспортним засобом. Після оформлення за позивачем права власності на спірний автомобіль, вона одразу передала його у користування ОСОБА_5 , а також передала їй ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Зазначає, що жодних довіреностей, генеральних довіреностей чи інших документів, які давали б право на відчуження вказаного автомобіля вона не надавала і не підписувала, ні для ОСОБА_5 , ні для будь-кого іншого. Періодично остання повертала ОСОБА_1 автомобіль, коли це було потрібно власниці, а через деякий час знову просила і позивач давала їй свій автомобіль в користування.

В жовтні 2022 року позивач помітила, що в мобільному застосунку «ДІЯ» зникло свідоцтво про реєстрацію автомобіля Honda CR-V. Зателефонувавши ОСОБА_5 позивач дізналась, що вона хворіє і знаходиться у мами в с. Марківці. В ході розмови ОСОБА_5 повідомила, що з м. Вінниця до них в село приїжджав її чоловік ОСОБА_6 та самовільно, без дозволу взяв автомобіль позивача, в подальшому повідомивши по телефону ОСОБА_5 , що ніби то для проходження технічного огляду. На той час ОСОБА_5 з ОСОБА_6 разом однією сім`єю не проживали, однак ОСОБА_6 приїжджав до неї в село провідувати сина. ОСОБА_5 повідомила, що на прохання повернути взятий без дозволу автомобіль, в телефонній розмові ОСОБА_6 повідомив, що поїхав за кордон, а машина на технічному обслуговуванні в м. Вінниця, на запитання чому у позивача в мобільному застосунку «ДІЯ» зникло свідоцтво про реєстрацію автомобіля, відповів, що йому не відомо.

Позивач зазначає, що вона з ОСОБА_5 вирішили написати заяву в поліцію, так як на той час, ні де знаходиться авто, ні де перебуває ОСОБА_6 їм було невідомо.

8.11.2022 за заявою ОСОБА_5 Відділом №3 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області зареєстровано кримінальне провадження №12022243300000249 за ч. 1 ст. 289 КК України, автомобіль було знайдено та вилучено. Станом на час подання позову спірний автомобіль перебував на зберіганні у Відділі ВП №3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області.

Після затримання автомобіля, позивач дізналась, що згідно договору комісії від 04.10.2022 року № 8341/22/1/001804, автомобіль HONDA CR-V, д.н.з. НОМЕР_4 , нібито переданий позивачем ТОВ «Торгівельний дім «Авто шоп» для реалізації.

Позивач зазначає, що вищевказаний договір комісії від 4.10.2022 вона не укладала і не підписувала. При складанні акту технічного стану транспортного засобу № 8341/22/1/001804 від 4.10.2022 позивач присутньою не була, такий акт не підписувала, підпис в акті їй не належить, і є підробленим, що підтверджується висновком експерта від 5.05.2023 № CE-19/123-23/4504-ПЧ наданого Хмельницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, згідно якого підписи у договорі комісії від 4.10.2022 № 8341/22/1/001804 та акті технічного стану транспортного засобу № 8341/22/1/001804 від 4.10.2022 виконані не позивачем, а іншою особою.

5.10.2022 ТОВ «Торгівельний дім «Авто Шоп» продало спірний автомобіль згідно договору купівлі-продажу № 8341/22/001498 ОСОБА_2 , та відповідно здійснено державну перереєстрацію транспортного засобу Honda CR-V, на нового власника ОСОБА_2 , видано д.н.з. НОМЕР_5 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 .

6.10.2022 ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу № 0541/2022/3442628 продав спірний автомобіль ОСОБА_3 , та відповідно здійснено державну перереєстрацію транспортного засобу Honda CR-V, на нового власника ОСОБА_3 , видано їй, д.н.з. НОМЕР_7 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 .

Позивач зазначає, що спірний автомобіль протягом трьох днів двічі перепродавався, що на її думку свідчить про приховання вказаного автомобіля, та вчинення дій, що утруднюють його повернення. Позивач вважає, що вказані обставини також свідчать, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є добросовісними набувачами.

Оскільки наміру реалізовувати спірний транспортний засіб позивач не мала, правочин на його реалізацію не укладала, нікому не доручала його укладати, жодних документів з цього приводу не підписувала, а тому стверджує, що транспортний засіб вибув з її власності поза її волею.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.03.2024 в задоволенні позову відмовлено. Судові витрати залишено за позивачем.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх. № 4212 від 30.04.2024) /т. 2 а. с. 29-38/, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповноту з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове про задоволення позовних вимог.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що спірний автомобіль вибув за волею позивача, оскільки вона самостійно передала його у користування ОСОБА_5 , тому несе ризик вибору контрагента, а ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, і тому спірний автомобіль не може бути витребуваний у добросовісного набувача.

Судом не надано оцінки тій обставині, що позивач передала автомобіль ОСОБА_5 , яка є її близькою подругою, виключно у тимчасове користування; автомобіль не передавався у розпорядження чи власність ОСОБА_5 та мав бути повернутий позивачу; жодних довіреностей, генеральних довіреностей та інших документів, які давали б право на відчуження автомобіля ОСОБА_1 не давала і не підписувала, ні для ОСОБА_5 , ні для будь кого іншого. І якщо у позивача і був намір передати автомобіль у тимчасове користування, то наміру передавати його комусь у власність не було. 8.11.2022 за заявою ОСОБА_5 Відділом № 3 Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області по факту вчинення злочину було зареєстровано кримінальне провадження 12022243300000249 за ч. 1 ст. 289 КК України незаконне заволодіння транспортним засобом.

Договір комісії від 4.10.2022 № 8341/22/1/001804, за яким ОСОБА_1 доручила ТОВ «Торгівельний дім «Авто Шоп» вчинити правочин щодо продажу транспортного засобу марки Honda CR-V 2015 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , позивач не підписувала, підпис в даному договорі їй не належить, що підтверджується висновком експерта від 5.05.2023 № СЕ-19/123-23/2504-ПЧ. Автомобіль реалізовано без участі та згоди позивача, на підставі дроблених документів, а отже автомобіль вибув з володіння ОСОБА_1 поза її волею.

ОСОБА_3 не є добросовісним набувачем, оскільки здійснюючи діяльність з торгівлі автомобілями, маючи багаторічний досвід, не вжила усіх розумних заходів, не виявила обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця ОСОБА_6 на відчуження майна, вже при огляді 4.10.2022 автомобіля знала, що він належить ОСОБА_1 , розуміла, що ОСОБА_2 є підставною особою, на якого оформили автомобіль на один день, оскільки домовлялись про купівлю з ОСОБА_6 та невідомим посередником, та жодного доказу платності придбання спірного автомобіля не наддала.

22.05.2024 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 1929) ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні адвокат позивача Шустер Я.В. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її адвокат Педина О.А. просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_2 та ТОВ « Торгівельний дім «Авто Шоп» у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. / т.2 а.с. 64,79, 85/

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України з таких підстав.

У справі встановлено наступні обставини.

17.02.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «Торгівельний дім «Авто-шоп» укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8341/22/000169, згідно якого ОСОБА_1 придбала автомобіль марки Honda, моделі CR-V білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_9 . Ціна даного транспортного засобу, згідно договору складає 32000, 00 гривень

/т. 1 а. с. 12/.

Після перереєстрації транспортного засобу 18.02.2022 в ТСЦ МВС України ОСОБА_1 отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та державний номерний знак НОМЕР_4 .

ОСОБА_1 добровільно передала ОСОБА_5 безоплатно у користування на невизначений строк транспортний засіб - Honda CR-V, д.н.з. НОМЕР_2 , а так само ключі від автомобіля та свідоцтво про його державну реєстрацію, повністю довіривши останній його обслуговування, догляд за ним, зберігання, тощо. Вказані обставини визнаються ОСОБА_1 та іншими учасниками справи, а тому в силу частини першої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

3.10.2022 чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_6 перебуваючи в будинковолодінні, що в с. Марківці, Летичівського району Хмельницької області, де одночасно перебувала його дружина ОСОБА_5 , їх спільний малолітній син та мати ОСОБА_5 ОСОБА_8 (теща ОСОБА_6 ) сів за кермо транспортного засобу марки Honda, моделі CR-V білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , скориставшись тим, що ключі від транспортного засобу були у відомому йому місці, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було в автомобілі, безперешкодно залишив наведене будинковолодіння. Вказані обставини визнані учасниками справи і в суді апеляційної інстанції, а тому в силу частини першої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до договору комісії № 8341/22/1/001804 від 4.10.2022, транспортний засіб марки Honda, моделі CR-V білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , прийнято ТОВ «Торгівельний дім «Авто Шоп» на комісію для його подальшої реалізації.

/т. 1 а. с. 155-156/.

5.10.2022 між відповідачем ОСОБА_2 та ТОВ «Торгівельний дім «Авто-шоп», яке діяло на підставі договору комісії № 8341/22/1/001804 від 4.10.2022, укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8341/22/001498, згідно якого ОСОБА_2 придбав автомобіль марки Honda, моделі CR-V білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_10 .

/т. 1 а. с. 157/.

Після здійснення реєстрації права власності ОСОБА_2 в ТСЦ МВС України отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 та державний номерний знак НОМЕР_5 .

/т. 1 а. с. 158/

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0541/2022/3442628 від 6.10.2022, укладеного в ТСЦ МВС 0541 РСЦ ГСЦ МВС, ОСОБА_2 передав у власність покупцеві ОСОБА_3 транспортний засіб марки Honda, моделі CR-V білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_5 . Ціна даного транспортного засобу складає 440000,00 грн.

/а. с. 159/

Після перереєстрації наведеного ТЗ в ТСЦ МВС України ОСОБА_3 отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 та державний номерний знак НОМЕР_7 .

Передача стороною покупця коштів ОСОБА_6 , а не власнику ОСОБА_2 визнається відповідачем ОСОБА_3 .

Дізнавшись на початку жовтня 2022 року, що з застосунку «Дія» зникла копія електронного свідоцтва про реєстрацію нині спірного транспортного засобу позивач ОСОБА_1 31.10.2022 звернулась до нотаріуса де посвідчила довіреність на ОСОБА_5 , згідно якої уповноважила її, з поміж іншого бути її представником в органах МВС України, Національної поліції України та в усіх судах з усіх питань, зокрема щодо подачі та отримання документів.

/т. 1 а. с. 103/.

7.11.2022 ОСОБА_5 , як повноважний представник ОСОБА_1 , звернулась із заявою до Відділу поліції №3 Хмельницького РУП ГУНП у Хмельницькій області, про вчинення кримінального правопорушення, що підтверджується копією витягу з ЄРДР від 8.11.2022, кримінальне провадження №12022243300000249. З даного витягу слідує, що згідно повідомлення ОСОБА_5 в с. Марківці, Летичівської ТГ, Хмельницького району Хмельницької області, невстановлена особа шахрайськими діями, ввівши в оману ОСОБА_5 , незаконно заволоділа автомобілем марки Honda, моделі CR-V, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 . Дане кримінальне правопорушення кваліфіковане за ч. 1 ст. 289 КК України.

/т. 1 а. с. 14/.

22.02.2023 року ОСОБА_5 розірвала шлюб з ОСОБА_6 на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.01.2023. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109143514).

1.06.2023 після проведення експертизи та встановлення факту підробки підпису ОСОБА_1 зареєстровано кримінальне провадження за ч. 1 ст. 358 КК України.

В ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022243300000249 призначено судову почеркознавчу експертизу, за результатами проведення якої судовий експерт дійшов висновку від 05.05.2023 року, що підписи у договорі комісії №8341/22/1/001804 від 4.10.2022 в графі «Прізвище, ініціали, підпис уповноваженої особи, Розділу VII, Місцезнаходження і реквізити сторін. Комітент ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІНН (ЄРДПОУ): НОМЕР_11 , Документ посвідчення особи: НОМЕР_12 від 15.02.2002 виданий Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві та в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №8341/22/1/001804 від 4.10.2022 в графі « ОСОБА_1 прізвище, ініціали, підпис» Комітент (довірена особа) від імені ОСОБА_1 , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою /т. 1 а. с. 18-24/.

22.05.2023 до Відділу поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області звернулась ОСОБА_3 із заявою про вчинення кримінального правопорушення, що підтверджується копією витягу з ЄРДР від 23.05.2023, кримінальне провадження №12023020020000468. З даного витягу слідує, що до вищезазначеного відділу поліції звернулась ОСОБА_3 , яка просила прийняти міри до малознайомих осіб, які в жовтні 2022 року, зловживаючи довірою, шахрайських шляхом, під приводом продажу транспортного засобу, заволоділи грошовими коштами потерпілої у розмірі 440000,00 грн., чим спричинили останній матеріальну шкоду. Дане кримінальне правопорушення кваліфіковане за ч. 2 ст. 190 КК України /т. 1 а. с. 85/.

Згідно ухвали слідчого судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 21.11.2022, накладено арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3 , а саме на автомобіль марки Honda CR-V, д.н.з. НОМЕР_2 , білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , який поміщено на зберігання на територію Відділу поліції №3 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області за адресою: вул. І. Франка, буд. 20, смт. Летичів /т. 1 а. с. 100-102/.

Згідно ухвали слідчого судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 12.09.2023 частково скасовано ухвалу Летичівського районного суду від 21.11.2022 в частині зберігання арештованого транспортного засобу, свідоцтва та ключів запалення до нього. Змінено місце зберігання арештованого майна: автомобіля марки «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію автомобіля марки «Honda CR-V», білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , серія НОМЕР_13 , ключа запалення до вказаного автомобіля та передано їх на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_1 . Заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо продажу, відчуження, розпорядження транспортним засобом «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтвом про реєстрацію автомобіля марки «Honda CR-V», білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , та ключами до вказаного автомобіля. Покладено обов`язок на ОСОБА_1 до скасування арешту на майно, забезпечити належне зберігання автомобіля марки «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію автомобіля марки «Honda CR-V», білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , серія НОМЕР_13 , ключа запалення до вказаного автомобіля, і безперешкодний доступ до них слідчим СВ ВП № 3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, експертам для проведення слідчих дій та для перевірки стану збереження арештованого майна.

Таким чином спірний транспортний засіб, ключі до нього, а так сам свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу перебувають у володінні позивача ОСОБА_1 ..

Відмовляючи взадоволенні позовнихвимог,суд першоїінстанції виходивз того,що усправі невстановлено,що спірнийавтомобіль вибувз володінняпоза волеювласника,оскільки ОСОБА_1 передала автомобільу користування ОСОБА_5 добровільно,а таз мовчазноїзгоди передалайого своємучоловіку ОСОБА_6 .Позивачем неспростована презумпціядобросовісного набувача ОСОБА_3 ,а вимогапро визнаннядоговору комісіїнедійсним непідлягає задоволенню,оскільки данийспосіб захистує неефективним.

Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог зроблено за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Щодо вимоги про визнання недійсним договір комісії № 8341/22/1/001804 від 4.10.2022, апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні даної вимоги з підстав не вірно обраного способу захисту, а саме його не ефективності, оскільки даний спосіб захисту не приведе до відновлення порушених прав позивача, суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, що містяться у постанові від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19, у яких зазначено, що при вирішенні спору саме суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд що є складовою класичного принципу jura novit curia («суд знає закони»).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

У вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зроблено висновок, що «у випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (наприклад, зайняттям та використанням іншою особою приміщення позивача за відсутності встановлених для цього правових підстав). Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується».

Відповідно до ст.ст. 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару ( ч.1 ст. 658 ЦК України). Тож розпоряджатися майном, за загальним правилом може тільки власник.

Серед винятків є вчинення правочину представником від імені власника товару.

За договором комісії одна сторона ( комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента ( ст. 1011 ЦК України).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Якщо спір стосується правочину, укладеного самим власником ( від його імені його представником), то його відносини з контрагентом мають договірний (зобов`язальний) характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник ( його представник) та володілець майна не перебували у договірних (зобов`язальних) відносинах один з одним, власник майна може використовувати тільки речово-правові способи захисту.

За загальним правилом, закріпленим у ст. 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

У справі встановлено, що договір комісії від 4.10.2022 позивач не укладала і не підписувала, не уповноважувала ТОВ «Торгівельний дім «Авто Шоп» вчиняти правочини від її імені, що підтверджується висновком експерта від 5.05.2023 № CE-19/123-23/4504-ПЧ наданого Хмельницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, згідно якого підписи у договорі комісії від 4.10.2022 № 8341/22/1/001804 та акті технічного стану транспортного засобу № 8341/22/1/001804 від 4.10.2022 виконані не позивачем, а іншою особою.

Зазначений висновок не спростовано відповідачами, а тому є письмовим доказом у справі та враховується судом при її розгляді.

За встановленими обставинами справи апеляційний суд дійшов висновку, що договір комісії від 4.10.2022 є неукладеним, а тому транспортний засіб вибув з володіння позивача поза її волею.

Таким чином, колегія суддів приходить висновку , що у задоволенні даної вимоги слід відмовити не з тієї підстави, що даний спосіб захисту є невірно обраним, оскільки є неефективним та не приведе до відновлення порушених прав позивача, а з тих підстав, що даний спосіб захисту є невірно обраним, оскільки не вимагає окремого визнання такого договору (договір, який неукладений) недійсним.

Оскільки правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним, відтак в задоволенні цієї вимог слід відмовити, водночас, це не виключає можливості застосувати наслідки за даним правочином, про які заявляє сторона, право якої порушено, у даному випадку позивач ОСОБА_1 .

Щодо вимоги про витребування автомобіля з чужого незаконного володіння, апеляційний суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала, що спірний автомобіль передала ОСОБА_5 лише у тимчасове користування, наміру відмовлятися від права власності на нього не мала та не бажала його відчужувати, тобто майно вибуло з її володіння поза її волею на підставі підроблених документів (договору комісії від 4.10.2022). Крім того, жодних правочинів щодо розпорядження та відчуження належного їй транспортного засобу позивач не вчиняла та не підписувала.

Суд першої інстанції не надав оцінки показам позивача щодо спільного використання автомобіля, як нею власником, так і ОСОБА_5 .

Так, у матеріалах справи наявні відомості про порушення ОСОБА_1 22.02.2022 року ПДР та порушення нею ст. 122 ч.1 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів. Дана інформація відображена у заяві про перереєстрацію саме спірного автомобіля. / т.1 а.с.30 зворот/

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, закон визначає можливість витребувати майно і у разі, якщо воно вибуло із володіння власника, а бо із володіння особи, якій він був переданий .

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловик проти України, № 15123/03, § 45, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), 6.12.2007).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED проти України, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23.01.2014).

Вирішуючи спори про витребування майна з чужого незаконного володіння судам слід встановити чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння, оскільки саме наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача, якому воно було передано за відплатним договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено належними доказами те, що автомобіль Honda CR-V 2015 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , вибув з володіння позивача на підставі договору комісії від 4.10.2022, який вона не укладала і не підписувала. При складанні акту технічного стану транспортного засобу № 8341/22/1/001804 від 4.10.2022 позивач присутньою не була, такий акт не підписувала, підпис в акті їй не належить, і є підробленим, що підтверджується висновком експерта від 5.05.2023 № CE-19/123-23/4504-ПЧ наданого Хмельницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України.

Відповідачі не спростували доводи позивача, що спірний договір комісії вчинений без волі ОСОБА_1 .

Таким чином, враховуючи те, що спірний автомобіль вибув з володіння позивача поза її волею, колегія суддів вважає, що обґрунтованими є позовні вимоги про витребування цього транспортного засобу з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 ..

При цьому, колегія суддів враховує, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, висновки викладені в постанові ВС від 28.12.2022 по справі № 127/33311/18.

Передача ОСОБА_5 спірного автомобіля у тимчасове користування не може свідчить про те, що останній вибув з володіння ОСОБА_1 з її волі, оскільки позивач не відмовлявся від права власності на нього та не погоджувала з іншими особами можливість продажу належного їй майна.

Встановивши, що належний на праві власності ОСОБА_9 автомобіль вибув з її власності поза її волею, всупереч встановленій законодавством процедурі, доказів волевиявлення позивача на відчуження належного їй автомобіля і отримання нею за це грошових коштів суду не надано, тому вимога про витребування автомобіля є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому колегія суддів враховує інтереси позивача, як власника спірного транспортного засобу, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, та вважає, що права та інтереси власника ОСОБА_1 , яка позбулася володіння автомобілем внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси добросовісного набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Отже, за обставин цієї справи апеляційний суд дійшов висновку про витребування спірного автомобіля з чужого незаконного володіння.

Колегія суддів відхиляє посилання захисника Балинської М.В. на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.12.2023 року у справі № 752/5281/20, враховуючи різні обставини даних справ. Так у справі, що переглядалася Верховним Судом, транспортний засіб був переданий у користуванні особі ( у тій справі власник передала автомобіль по довіреності посвідченій нотаріально Особі у володіння і користування), яка у подальшому його продала, тобто власник неналежним чином поставився до вибору особи, якій він передав річ, тоді як у справі, що переглядається власник автомобіля ОСОБА_1 добровільно передала автомобіль ОСОБА_5 , що не обмежується змістом ст. 388 ЦК України, і вже від цієї особи, без волі на те власника та ОСОБА_5 автомобіль вибув з їх володіння.

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 388 ЦК України розрізняється два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки.

У випадку, якщо новий власник речі знав, чи принаймні, повинний був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним.

Поза увагою суду першої інстанції залишився факт грубої необережності ОСОБА_3 , яка, як вона сама стверджує, протягом 11 років займається діяльністю щодо купівлі/продажу автомобілів, та не взяла до уваги конкретні обставини угоди, а саме (продажу автомобіля на наступний день після його купівлі ОСОБА_2 ; погодження істотних умов договору купівлі-продажу не з власником ОСОБА_2 , а з сторонньою особою ОСОБА_6 ; передача коштів не власнику, а сторонній особі), з яких ясно видно, що річ відчужується неправомірно.

Вимога власника про вилучення майна у недобросовісного власника підлягає задоволенню у всіх випадках.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8341/22/001498 від 5.10.2022.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 201/12569/16-ц.

За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8341/22/001498від 5.10.2022 є неефективним способом захисту, тому відступні правові підстави для задоволення цієї вимоги.

Щодо вимоги про визнання права власності на транспортний засіб.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановахвід 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19),задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Тобто правова мета віндикаційного позову як раз і полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Задоволенняпозову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 7.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

У постанові ВС від 31.01.2024 по справі № 242/2854/20 зазначено, що належним способом захисту порушеного права позивача можуть бути вимоги щодо витребування автомобіля, тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсною державної реєстрації автомобіля та визнання права власності слід відмовити саме з підстав обрання неналежного способу захисту прав.

Відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7.09.1998 № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 р.№ 1371) документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.

З огляду на викладене, вимога про визнання права власності на транспортний засіб задоволенню не підлягає, оскільки є неефективним способом захисту.

Підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: 1)неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи; 2)недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; 3)невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України).

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, а саме витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 транспортний засіб марки Honda CR-V, 2015 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 .

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, другоюстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню апеляційним судом частково, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_3 (оскільки задоволена саме вимога заявлена до нового власника) слід стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 4400,57 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 6600,85 грн.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.03.2024 у даній справі скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Торгівельний дім«Авто Шоп», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору комісії, договору купівлі-продажу автомобіля, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності, задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь власника ОСОБА_1 транспортний засіб марки Honda CR-V, 2015 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 4400,57 гривень та за подання апеляційної скарги в розмірі 6600,85 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючийсуддя Л. О. Голота

Судді: В. В. Оніщук

Т. Б. Сало

Повний текст постанови складено 21.06.2024.