Постанова

від 01.04.2024 по справі 917/985/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року м. Харків Справа № 917/985/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В..

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Зеленцової Євгенії Віталіївни, м. Полтава, (вх. №115 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі №917/985/23 (суддя Ківшик О.В., ухвалене в м.Полтава, дата складення повного тексту 27.12.2023р.)

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, м. Полтава,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Зеленцової Євгенії Віталіївни, м.Полтава,

про стягнення 116702,10грн.,

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях звернулось до господарського судку Полтавської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Зеленцової Євгенії Віталіївни про стягнення 116702,10грн. як безпідставно збережених (кошти за використання нерухомого майна, що належить до державної власності, за період з 19.02.2022 року по 25.11.2022 року).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням господарського суду Полтавської області від 18.01.2022 залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 у справі №917/1090/21, було визнано недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2019 № 30/53/19-Н - нежитлового приміщення площею 73,7 кв.м, що перебуває на балансі Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Фізичною особою - підприємцем Зеленцовою Євгенією Віталіївною; зобов`язано Фізичну особу - підприємця Зеленцову Євгенію Віталіївну звільнити та повернути приміщення балансоутримувачу - Полтавському фаховому коледжу транспортного будівництва державне нерухоме майно площею 73,7 кв.м, розміщене на першому поверсі в будівлі гуртожитку за адресою: вул. Небесної Сотні, 110, м. Полтава шляхом підписання акту приймання-передачі.

Листами від 27.04.2022 року № 12-121-01354, від 02.09.2022 року, від 03.11.2022 року № 18-121-03846 позивач, як орендодавець звертався до відповідача, як орендаря щодо повернення майна, яке було об`єктом оренди за вказаним вище договором.

Факт направлення вказаних листів на адресу відповідача підтверджується доданими до позовної заяви копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень з штрихкодовими ідентифікаторами №№3601101855010, 3601102009066, 3601102076162, проте вказані листи було повернуто відділенням поштового зв`язку з довідкою Ф.20 «за закінченням терміну зберігання».

Як вказував в позовній заяві позивач, орендар - Фізична особа-підприємець Зеленцова Євгенія Віталіївна звільнив приміщення 25.11.2022, про що зазначено в листі від 30.03.2023 №164/03.03-49 балансоутримувача - Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва, акт про повернення майна з оренди не складався.

Отже, як стверджував позивач, вказані вище обставини свідчать про факт використання відповідачем об`єкту оренди без достатньої правової підстави до 25.11.2022 (дня звільнення приміщення), однак без здійснення у наведений період плати за користування цим майном, яку б позивач міг отримувати від відповідача за наявності відповідної правової підстави - договору оренди між сторонами, у зв`язку із чим, відповідач, як фактичний користувач орендованого приміщення, що без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування ним, зобов`язаний повернути ці кошти державі на підстав частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, тобто відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу еквівалент плати за фактичне користування майном, який дорівнює розміру недоотриманої державним бюджетом орендної плати, яку ФОП Зеленцова Є.В. зобов`язана була сплачувати відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2019 № 30/53/19-Н, та розмір якої за період з 19.02.2022 по 25.11.2022 становить 116702,10грн.

Вказані обставини і стали підставою для звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом.

У відзиві на позову заяву подано до господарського суду Полтавської області 17.07.2023 відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, відповідач посилався на те, що Відповідно до Закону України «Про Фонд державного майна України», Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 31.01.2019 № 83 та постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» та на виконання наказу регіонального відділення від 24.09.2020 № 1244, проведено роботу по звільненню від орендної плати по договору від 10.07.2019 № 30/53/19Н на період дії карантину з 12.03.2020 до моменту його завершення у розмірі 100%, про що відповідача було повідомлено листом від 20.09.2020 № 18-122-07098.

Отже, як стверджував відповідач, вона на законних підставах була звільнена від сплати орендної плати за користування орендованим приміщенням з 12.03.2020.

Крім того, відповідач посилався на приписи пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», якою встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Указом Президента України №64/2022 у зв`язку із військовою агресією російської

федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалась відповідними указами Президента України.

Отже, за наведених обставин, відповідач вважав, що строк дії договору оренди державного нерухомого майна від 10.07.2019 № 30/53/19Н, який був укладений до 10.07.2022 включно, було продовжено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 та у зв`язку із введенням воєнного стану.

Таким чином, відповідач законно займав орендоване приміщення після 10.07.2022 до моменту його звільнення.

Окрім викладеного, відповідач також наголошував на тому, що рішення господарського суду Полтавської області від 18.01.2022 у справі 917/1090/21, у зв`язку із його оскарження до суду апеляційної інстанції, в силу приписів статті 241 Господарського процесуального кодексу України зупинило свою дію, а отже відповідач законно займав орендоване приміщення до моменту прийняття постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2022, а договір оренди нерухомого майна від 10.07.2019 №30/53/19-Н не вважався розірваним.

Враховуючи вищевикладене, відповідач наголошував, що не набував орендоване приміщення без достатньої правової підстави, а використовував його на підставі договору від 10.07.2019 №30/53/19-Н до моменту звільнення приміщення, коли відповідачу стало відомо про розірвання цього договору на підставі судового рішення.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі №917/985/23 позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Зеленцової Євгенії Віталіївни до Державного бюджету України на рахунок 76660,28грн.; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Зеленцової Євгенії Віталіївни на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях 1763,12грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач, як фактичний користувач приміщення, що без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування ним, зобов`язаний повернути ці кошти власнику приміщення на підставі частини першої статті 1212 ЦК України, тобто відшкодувати позивачу еквівалент плати за фактичне користування майном, який дорівнює розміру недоотриманої державним бюджетом орендної плати, яку відповідачка зобов`язана була сплачувати відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2019 № 30/53/19-Н.

Разом з тим, судом було встановлено, що 15.07.2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», відповідно до пункту 1 якого встановлено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідач був звільнений від орендної плати, про що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях повідомило Фізичну особу - підприємця Зеленцову Євгенію Віталіївну листом від 29.09.2020 № 18-122-07098.

Вказана постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 з 01.06.2022, у зв`язку із чим, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за період з 19.02.2022 по 31.05.2022 включно відповідач не отримав безпідставного збагачення за рахунок позивача (не зберігав без достатньої правової підстави у себе виплату, яку згідно із законом мав передати іншій особі в силу покладеного на нього законом зобов`язання).

Щодо суми безпідставно збережених коштів (еквівалент плати за фактичне користування майном, який дорівнює розміру недоотриманої державним бюджетом орендної плати, яку відповідач зобов`язаний був сплачувати відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2019 № 30/53/19-Н) за період 01.06.2022 по 25.11.2022 в сумі 76660,28грн., місцевий господарський суд зазначив про те, що рішенням господарського суду Полтавської області від 18.01.2022 залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 та постановою Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №917/1090/21, було визнано недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2019 №30/53/19-Н, отже відповідний договір є недійсним з моменту його вчинення, а тому він не породжує для сторін будь-яких правових наслідків.

За наведених обставин, суд визнав безпідставними та такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні норм законодавства посилання відповідача на дату набрання рішенням суду законної сили про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2019 № 30/53/19-Н з дня прийняття постанови апеляційної інстанції, та як наслідок неправомірності позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за період 01.06.2022 по 25.11.2022 в сумі 76660,28грн.

Крім того, судом були відхилені, як безпідставні, посилання відповідача на постанову Кабінету міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», з огляду на визнання судом недійсним укладеного між сторонами договору оренди та як наслідок, відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень вказаної постанови.

Фізична особа підприємець Зеленцова Євгенія Віталіївна з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі №917/985/23 в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2019 №30/53/19-Н, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Фізичною особою - підприємцем Зеленцовою Євгенією Віталіївною.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що пунктом 3.10. договору сторони погодили, що у разі невиконання обов`язку щодо повернення об`єкту оренди із закінченням (припиненням терміну дії цього договору орендар сплачує до державного бюджету (на рахунок, що відкривається на ім`я територіальних органів Державного казначейства) згідно чинного законодавства неустойку у розмірі подвійної оплати за користування майном за весь час прострочення строк фактичного користування майном з моменту припинення дії договору до факту повернення майна орендодавцеві за актом приймання-передачі.

Отже, пунктом 3.10. договору, встановлені підстави нарахування неустойки за умов дотримання певної процедури. Так, нарахування неустойки здійснюється за період часу «з моменту припинення дії договору до факту повернення майна орендодавцеві за актом приймання-передачі».

Апелянт наполягає, що датою припинення дії договору є дата ухвалення рішення Східним апеляційним господарським судом тобто - 09.08.2022 року, оскільки як було встановлено судом першої інстанції та відповідно до фактичних обставин справи, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2022 зупинено дію рішення господарського суду Полтавської області від 18.01.2022 у справі №917/1090/21 та відповідно зупинено юридичні наслідки цього рішення у вигляді визнання договору недійсним та обов`язку щодо повернення майна.

У зв`язку із чим, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність безпідставного отримання майна апелянтом з 19.02.2022 по 31.05.2022.

31.05.2022 є датою закінчення безоплатного користування приміщенням відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину». При цьому, сам договір був дійсним до моменту ухвалення постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2022, а отже період відсутності безпідставного утримання майна слід визначити період з 19.02.2022 по 09.08.2022.

Апелянт також наголошує, що готовий визнати борг у вигляді орендної плати за період з 01.06.2022 по 25.11.2022, однак стосовно нарахування неустойки за період 01.06.2022 по 25.11.2022 в сумі 76660,28грн., скаржник вважає таке нарахування -неправомірним, оскільки була порушена встановлена пунктом 3.10. договору процедура повернення майна, яке здійснюється виключно за актом приймання передачі об`єкту оренди, який апелянтом отримано не було. Так само, апелянтом не отримувалось повідомлення про припинення договору, що виключає наявність в його діях вини, як передмови до застосування штрафних санкцій

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця Зеленцової Євгенії Віталіївни на рішення господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі №917/985/23; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; ухвалено розгляд апеляційної скарги фізичної особи - підприємця Зеленцової Євгенії Віталіївни на рішення господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі №917/985/23 розпочати з 01.02.2024 без повідомлення учасників справи.

19.02.2024 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№2548), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги фізичної особи - підприємця Зеленцової Євгенії Віталіївни, рішення господарського суду Полтавської області від 18.12.2023р. у справі №917/985/23 залишити без змін.

20.02.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду відповідь на відзив (вх.№2607), в якій просить суд змінити рішення господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі №917/985/23 в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для врахування відповіді на відзив поданої апелянта, судова колегія виходить з наступного.

Зі змісту вказаної відповіді на відзив вбачається, що апелянтом фактично змінено вимоги апеляційної скарги, та у вказаній відповіді на відзив скаржник просить суд апеляційної інстанції змінити рішення господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі №917/985/23 в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки. Отже, зазначена відповідь на відзив фактично є зміною апеляційної скарги.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Судова колегія, перевіривши, чи відповідають ці пояснення вимогам статей 266, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо строків подання таких пояснень та меж розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, встановила наступне:

- фізична особа - підприємець Зеленцова Євгенія Віталіївна мала можливість змінити апеляційну скаргу виключно до 16.01.2024, але не скористалась таким правом, оскільки звернулось з відповідною відповіддю на відзив, лише 20.02.2024, тобто більш ніж через місяць після спливу цього строку.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне не враховувати зміну вимог апеляційної скарги, які заявлені апелянтом у відповіді на відзив, та розглядати апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Зеленцової Євгенії Віталіївни на рішення господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі №917/985/23 в межах її доводів та вимог.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 отримано позивачем 31.01.2024.

Клопотання від позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.07.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (надалі орендодавець) та ФОП Зеленцовою Є.В. (надалі - орендар) було укладено договір оренди №30/53/19-Н нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - договір оренди т.1 а.с.9-11), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно нежитлове приміщення, реєстровий номер (за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності) - 01393094.1.ЖГМЛГЯ001, надалі за текстом - "об`єкт оренди" (пункт 1.1. договору оренди).

Відповідно до пункту 1.2 договору оренди, об`єкт оренди знаходиться за адресою: вул. Небесної Сотні, 110, м. Полтава.

Загальна площа об`єкту оренди: складає 73,7 (сімдесят три цілих сім десятих) квадратних метра (пункт 1.3. договору оренди).

Згідно з пунктом 1.4. договір оренди, вартість об`єкта оренди визначена згідно з висновком про вартість станом на 28 лютого 2019 становить відповідно 755800,00грн. (пункт 1.4. договору оренди).

Об`єкт оренди знаходиться на балансі Полтавського будівельного технікуму транспортного будівництва, надалі за текстом - "балансоутримувач" (пункт 1.5. договору оренди).

Згідно з пунктом 1.6. договору оренди - майно передається в оренду з метою розміщення перукарні на площі 68,7 кв.м та кабінету масажу на площі 5,0 кв.м.

Відповідно до пункту 2.1 договору оренди, передача об`єкта оренди у користування орендаря здійснюється одночасно з підписанням договору та оформлюється актом приймання - передачі, який є невід`ємною частиною цього договору. В акті приймання - передачі вказується вартісна характеристика об`єкта оренди на момент передачі орендарю.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (пункт 2.2. договору оренди).

Пунктом 2.3. договору оренди сторони погодили, що в разі припинення цього договору об`єкт оренди повертається орендарем за участю утримувача аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Повернення об`єкта оренди здійснюється в останній день терміну дії цього договору та оформлюється актом приймання - передачі, який є невід`ємною частиною цього договору. Обов`язок по складанню акта приймання -передачі покладається на сторону, яка передає об`єкт оренди іншій стороні.

Передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на об`єкт оренди. Власником майна залишається Держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.5. договору оренди).

Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 219 року -4255,36грн (пункт 3.1. договору оренди).

Цей договір укладений строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців та діє з 19.07.2019 по 10.06.2022 включно (пункт 8.1. договору оренди).

Згідно з Актом приймання-передачі державного майна, що належить до державної власності від 10.07.2019, Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях передало, а ФОП Зеленцова Є.В. прийняла в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 73,7 кв.м за адресою: вул. Небесної сотні, 110, м. Полтава (т.1 а.с.12).

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.01.20222 року у справі №917/1090/21 (т.1 а.с. 17-25) визнано недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2019р. № 30/53/19-Н - нежитлового приміщення площею 73,7 кв.м, що перебуває на балансі Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Фізичною особою - підприємцем Зеленцовою Євгенією Віталіївною; зобов`язано Фізичну особу - підприємця Зеленцову Євгенію Віталіївну звільнити та повернути приміщення балансоутримувачу - Полтавському фаховому коледжу транспортного будівництва державне нерухоме майно площею 73,7 кв.м, розміщене на першому поверсі в будівлі гуртожитку за адресою: вул. Небесної Сотні, 110, м. Полтава шляхом підписання акту приймання-передачі.

За наслідками апеляційного розгляду, постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях залишено без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 18.01.2022 у справі № 917/1090/21 залишено без змін (т.1 а.с.26-31).

Постановою Верховного Суду від 08.11.2022 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зеленцової Євгенії Віталіївни залишено без задоволення; постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 і рішення господарського суду Полтавської області від 18.01.2022 у справі № 917/1090/21 залишено без змін.

На виконання даного рішення суду видано відповідні накази.

Листами від 27.04.2022 року № 12-121-01354, від 02.09.2022 року, від 03.11.2022 року № 18-121-03846 позивач, як орендодавець звертався до відповідача, як орендаря щодо повернення майна, яке було об`єктом оренди за вказаним вище договором (т.1 а.с. 32, 35, 37).

Факт направлення вказаних листів на адресу відповідача підтверджується доданими до позовної заяви копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень з штрихкодовими ідентифікаторами №№3601101855010, 3601102009066, 3601102076162 (т.1 а.с.33, 36, 38), проте вказані листи було повернуто відділенням поштового зв`язку з довідкою Ф.20 «за закінченням терміну зберігання».

Як вказував в позовній заяві позивач, орендар - Фізична особа-підприємець Зеленцова Євгенія Віталіївна звільнив приміщення 25.11.2022, про що зазначено в листі від 30.03.2023 №164/03.03-49 балансоутримувача - Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва (т.1 а.с. 34), акт про повернення майна з оренди не складався.

Отже, як стверджував позивач, вказані вище обставини свідчать про факт використання відповідачем об`єкту оренди без достатньої правової підстави до 25.11.2022 (дня звільнення приміщення), однак без здійснення у наведений період плати за користування цим майном, яку б позивач міг отримувати від відповідача за наявності відповідної правової підстави - договору оренди між сторонами, у зв`язку із чим, відповідач, як фактичний користувач орендованого приміщення, що без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування ним, зобов`язаний повернути ці кошти державі на підстав частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, тобто відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу еквівалент плати за фактичне користування майном, який дорівнює розміру недоотриманої державним бюджетом орендної плати, яку ФОП Зеленцова Є.В. зобов`язана була сплачувати відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2019 №30/53/19-Н, та розмір якої за період з 19.02.2022 по 25.11.2022 становить 116702,10грн.

Вказані обставини і стали підставою для звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом (т.1 а.с.1-41).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у даній справі позов задоволено частково, з підстав викладених вище (т.1 а.с.124-130).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, за змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України для кондекційних зобов`язань, характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

У цих висновках Суд звертається до послідовно сформульованої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постановах: від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), а також в постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 06.02.2019 у справі № 922/587/18, від 26.06.2019 у справі № 686/17335/18-ц (провадження № 61-4630св19), від 17.11.2021 у справі № 686/23793/17 (провадження № 61-87св21).

За змістом статті 326, частини першої статті 759, частини першої статті 762 Цивільного кодексу України користування майном здійснюється за договором найму (оренди) та є платним, відповідні права щодо розпорядження, в тому числі передачі об`єктів державної власності здійснюють відповідні органи державної влади

Судова колегія також зазначає, що спеціальні норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також з передачею права на експлуатацію такого майна, також передбачають платне користування об`єктами державного майна на підставі договору оренди (забороняється передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку, частина друга статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Як було зазначено вище, рішенням господарського суду Полтавської області від 18.01.2022 залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 та постановою Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №917/1090/21, було визнано недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2019 №30/53/19-Н - нежитлового приміщення площею 73,7 кв.м., що перебуває на балансі Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Фізичною особою - підприємцем Зеленцовою Євгенією Віталіївною; зобов`язано Фізичну особу - підприємця Зеленцову Євгенію Віталіївну звільнити та повернути приміщення балансоутримувачу - Полтавському фаховому коледжу транспортного будівництва державне нерухоме майно площею 73,7 кв.м., розміщене на першому поверсі в будівлі гуртожитку за адресою: вул. Небесної Сотні, 110, м. Полтава шляхом підписання акту приймання-передачі.

Листами від 27.04.2022 № 12-121-01354, від 02.09.2022, від 03.11.2022 № 18-121-03846 позивач, як орендодавець звертався до відповідача, як орендаря щодо повернення майна, яке було об`єктом оренди за вказаним вище договором (т.1 а.с. 32, 35, 37).

Факт направлення вказаних листів на адресу відповідача підтверджується доданими до позовної заяви копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень з штрихкодовими ідентифікаторами №№3601101855010, 3601102009066, 3601102076162 (т.1 а.с.33, 36, 38), проте вказані листи було повернуто відділенням поштового зв`язку з довідкою Ф.20 «за закінченням терміну зберігання».

Проте, орендар - Фізична особа-підприємець Зеленцова Є.В. звільнив орендоване приміщення лише 25.11.2022, про що зазначено в листі від 30.03.2023 №164/03.03-49 балансоутримувача - Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва (т.1 а.с. 34).

Отже, матеріалами справи підтверджується факт використання відповідачем об`єкту оренди без достатньої правової підстави до 25.11.2022 (дня звільнення приміщення), однак без здійснення у наведений період плати за користування цим майном, яку б позивач міг отримувати від відповідача за наявності відповідної правової підстави - договору оренди між сторонами.

Таким чином, здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин, судова колегія приходить до висновку про те, що в заявленому у даній справі періоді відносини з фактичного користування відповідачем об`єктом без договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене відповідач, як фактичний користувач об`єкту оренди, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цього майна зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування ним у наведений період, зобов`язаний повернути ці кошти власнику об`єкту на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, а тому, у спірних правовідносинах, що виникли з кондикційних зобов`язань доведення вини відповідача не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна (спірної суми орендної плати) ним за рахунок іншої - позивача.

Тлумачення статті 1212 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок, що до безпідставно набутого майна набувача, з урахуванням розумності, відноситься користування чужим майном (майном потерпілого). Причому потерпілий, якому належить майно, яким користувався набувач, має право вимагати від набувача повернення такого збагачення.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №759/9443/17, що відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що відповідач, як фактичний користувач приміщення, що без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування ним, зобов`язаний повернути ці кошти власнику приміщення на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, тобто відшкодувати позивачу еквівалент плати за фактичне користування майном, який дорівнює розміру недоотриманої державним бюджетом орендної плати, яку відповідач зобов`язаний був сплачувати відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2019 №30/53/19-Н.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем до місцевого господарського суду (т.1 а.с.76), сума безпідставно збережених коштів (еквівалент плати за фактичне користування майном, який дорівнює розміру недоотриманої державним бюджетом орендної плати, яку відповідач зобов`язаний був сплачувати відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2019 №30/53/19-Н) за період з 19.02.2022 по 25.11.2022 становить 116702,10 грн.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, 15.07.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», відповідно до пункту 1 якої, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідач, як орендар державного майна, був звільнена від орендної плати, про що позивачем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях було повідомлено позивача - Фізичну особу - підприємця Зеленцову Євгенію Віталіївну листом від 29.09.2020 № 18-122-07098 (т.1 а.с. 57).

Вказана постанова втратила чинність згідно пункту 15 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 № 634 з 01.06.2022 року.

Отже, за період з 19.02.2022 по 31.05.2022 включно відповідач не отримав безпідставного збагачення за рахунок позивача (не зберіг без достатньої правової підстави у себе виплату, яку згідно із законом мав передати іншій особі в силу покладеного на нього законом зобов`язання), місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів за період з 19.02.2022 по 31.05.2022 в сумі 40041,82грн.

Судова колегія зазначає, що рішення господарського суду у відповідній частині не оскаржено учасниками справи, а отже, не є предметом розгляду в даному апеляційному провадженні.

Щодо суми безпідставно збережених коштів (еквівалент плати за фактичне користування майном, який дорівнює розміру недоотриманої державним бюджетом орендної плати, яку відповідач зобов`язаний був сплачувати відповідно до договору оренди від 10.07.2019р. № 30/53/19-Н нерухомого майна) за період 01.06.2022 по 25.11.2022 в сумі 76660,28грн., судова колегія зазначає наступне.

Як було зазначено вище, рішенням господарського суду Полтавської області від 18.01.2022 залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 та постановою Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №917/1090/21 (т.1 а.с. 17-25), визнано недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2019 №30/53/19-Н - нежитлового приміщення площею 73,7 кв.м, що перебуває на балансі Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Фізичною особою - підприємцем Зеленцовою Євгенією Віталіївною; зобов`язано Фізичну особу - підприємця Зеленцову Євгенію Віталіївну звільнити та повернути приміщення балансоутримувачу - Полтавському фаховому коледжу транспортного будівництва державне нерухоме майно площею 73,7 кв.м, розміщене на першому поверсі в будівлі гуртожитку за адресою: вул. Небесної Сотні, 110, м. Полтава шляхом підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином, судовим рішенням у справі №917/1090/21, яке набрало законної сили встановлено недійсність договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2019 № 30/53/19-Н.

Водночас, стаття 216 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки рішенням господарського суду Полтавської області від 18.01.2022 залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 та постановою Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №917/1090/21, було визнано недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2019 № 30/53/19-Н, відповідний договір є недійсним з моменту його вчинення, а тому він не породжує для сторін будь-яких правових наслідків.

Отже, за наведених обставин, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні норм законодавства посилання апелянта на дату набрання рішенням суду законної сили про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2019 № 30/53/19-Н з дня прийняття постанови апеляційної інстанції, та як наслідок неправомірності позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за період 01.06.2022 по 25.11.2022 в сумі 76660,28грн.

Окрім викладеного, судова колегія зазначає, що зі змісту прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що скаржник просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі №917/985/23 в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2019 №30/53/19-Н, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Фізичною особою - підприємцем Зеленцовою Євгенією Віталіївною.

Крім того, зі змісту мотивувальної частини апеляційної скарги вбачається, що апелянт вважає суму безпідставно збережених коштів (еквівалент плати за фактичне користування майном, який дорівнює розміру недоотриманої державним бюджетом орендної плати, яку відповідач зобов`язаний був сплачувати відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2019 №30/53/19-Н) за період 01.06.2022 по 25.11.2022 в сумі 76660,28грн. неустойкою, нарахованою позивачем на підставі пункту 3.10 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2019 №30/53/19-Н.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що предметом позовних вимог у даній справі є вимога позивача до відповідача, як фактичного користувача приміщення, що без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування ним, зобов`язаний повернути ці кошти власнику приміщення на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, тобто відшкодувати позивачу еквівалент плати за фактичне користування майном, який дорівнює розміру недоотриманої державним бюджетом орендної плати, яку відповідач зобов`язаний був сплачувати відповідно до договору оренди від 10.07.2019 №30/53/19-Н нерухомого майна.

Отже, відносини з фактичного користування відповідачем об`єктом без договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати у даній справі за своїм змістом є кондикційними, у зв`язку із чим, посилання скаржника в апеляційній скарзі на положення пункту 3.10 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2019 № 30/53/19-Н, яким встановлено підстави для стягнення неустойки є безпідставними.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі №917/985/23 та спростовуються наведеними вище висновками суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Зеленцової Євгенії Віталіївни не підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273 п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Зеленцової Євгенії Віталіївни залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі №917/985/23 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 31.03.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий