Рішення

від 20.03.2024 по справі 902/1449/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2024 р. Cправа № 902/1449/23

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.

За участю представників сторін:

позивача: Давидюк В.А., ордер ВК №1115673 від 08.01.2024 (в режимі ВКЗ);

відповідача: Піпко А.М., ордер АВ №1106960 від 13.12.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БЕТОН СЕРВІС" (вул. Стельмаха Володимира, буд. 32А, м. Рівне, 33018)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Оріон" (вул. Гонти, 45Д, м. Вінниця, 21017)

про: стягнення 724 149, 98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БЕТОН СЕРВІС" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Оріон" про стягнення 749 001,60 грн заборгованості, з яких 540 280,50 грн - основного боргу, 195 729,05 грн - пені та 12 992,05 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №БВ 01/02 від 01.02.2023 року, в частині повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 29.11.2023 відкрито провадження у справі №902/1449/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 18.12.2023.

14.12.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позову.

18.12.2023 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження на 10 днів строк на подачу відповіді на відзив.

На визначену судом дату в судове засідання 18.12.2023 з`явився представник відповідача.

За наслідками судового засідання суд протокольними ухвалами задовольнив клопотання позивача та відклав підготовче засідання на 22.01.2024.

Враховуючи неявку у судове засідання представника позивача суд ухвалою від 20.12.2023 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

15.01.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Рівненської області або в будь-якому іншому суді м. Рівне.

Ухвалою суду від 16.01.2024 задоволено заяву представника позивача та доручено Господарському суду Рівненської області забезпечити проведення судового засідання у справі №902/1449/23, призначене на 22.01.2024 о 11:00 год, у режимі відеоконференції за участю представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БЕТОН СЕРВІС".

19.01.2024 від представника позивача надійшли клопотання про витребування доказів та заява про зміну місця реєстрації позивача.

22.01.2024 до суду від представника позивача надійшли заява про зменшення позовних вимог, в частині стягнення пені та відповідь на відзив, в якій спростовує твердження відповідача та просить задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

На визначену судом дату в судове засідання 22.01.2024 з`явились представники сторін, водночас представник позивача приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Рівненської області.

За наслідками судового засідання суд протокольними ухвалами зобов`язав представника позивача надати суду уточнення щодо клопотання про витребування доказів, долучив до матеріалів справи відповідь на відзив, прийняв заяву про зменшення позовних вимог, як таку що подана в строки передбачені ст. 46 ГПК України, відклав розгляд клопотання про витребування доказів до надання уточнень, продовжив строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та оголосив перерву в судовому засіданні до 12.02.2024.

23.01.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Рівненської області або в будь-якому іншому суді м. Рівне.

Ухвалою суду від 24.01.2024 задоволено заяву представника позивача та доручено Господарському суду Рівненської області забезпечити проведення судового засідання у справі №902/1449/23, призначене на 12.02.2024 о 15:30 год, у режимі відеоконференції за участю представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БЕТОН СЕРВІС".

25.01.2024 від представника позивача до суду надійшло уточнене клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 26.01.2024 з метою з`ясування всіх обставин справи, в їх сукупності, задоволено клопотання про витребування доказів та витребувано у Головного управління ДПС у Вінницькій області інформацію по видатковим накладним (актам виконаних робіт), перелік яких зазначено у відповідній ухвалі.

06.02.2024 до суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшла запитувана ухвалою суду інформація.

09.02.2024 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення щодо наданої інформації Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.

На визначену судом дату в судове засідання 12.02.2024 з`явились представники сторін, водночас представник позивача приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Рівненської області.

За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою задовольнив усне клопотання представника відповідача та відклав підготовче засідання на 26.02.2024.

12.02.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Рівненської області або в будь-якому іншому суді м. Рівне.

Ухвалою суду від 13.02.2024 задоволено заяву представника позивача та доручено Господарському суду Рівненської області забезпечити проведення судового засідання у справі №902/1449/23, призначене на 26.02.2024 о 15:00 год, у режимі відеоконференції за участю представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БЕТОН СЕРВІС".

23.02.2024 від представника відповідача до суду надійшли заперечення, в яких останній спростовує твердження позивача викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях.

На визначену судом дату в судове засідання 26.02.2024 з`явились представники сторін, водночас представник позивача приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Рівненської області.

За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті на 20.03.2024.

27.02.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Рівненської області або в будь-якому іншому суді м. Рівне.

Ухвалою суду від 28.02.2024 задоволено заяву представника позивача та доручено Господарському суду Рівненської області забезпечити проведення судового засідання у справі №902/1449/23, призначене на 20.03.2024 о 14:30 год, у режимі відеоконференції за участю представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БЕТОН СЕРВІС".

19.03.2024 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення та заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

На визначену судом дату в судове засідання 20.03.2024 з`явились представники сторін, водночас представник позивача приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Рівненської області.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та просив суд задовольнити позовні вимоги, повернути зайво сплачений судовий збір та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив зазначивши, що позовні вимоги не обґрунтовані та недоведені, а також зазначив, що заява позивача про понесені судові витрати на правничу допомогу подана за день до судового засідання що унеможливило подачу заперечень щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу. Також представник відповідача заявив усне клопотання що докази понесених витрат відповідача на правничу допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.03.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.02.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БЕТОН СЕРВІС" (позивач, в договорі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Оріон" (відповідач, в договорі Покупець) укладено договір поставки № БВ 01/02

Відповідно до предмету договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця бетон товарний, розчини цементні різних марок, фундаментні блоки, пісок та щебінь (далі по тексту Товар), портландцемент різних марок, а Покупець, в свою чергу, зобов`язується оплатити та прийняти товар по кількості та цінам передбачених у видатковій накладній. Умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору (п. 1.1. та п. 1.2. Договору).

Ціна на товар, що поставляється за цим Договором, вказана у видатковій накладній. Ціна на товар після укладання договору може переглядатись за ініціативою Постачальника з укладанням нової специфікації. У випадку непогодження між сторонами змін до ціни на товар, сторони вправі поставити питання про розірвання договору (п. 2.1. та п. 2.2. Договору).

Поставка товару здійснюється на умовах СРТ склад отримувача, у кількості та асортименті, що вказані у заявці Покупця. Склад отримувача: Енергетична. Поставка товару здійснюється протягом 2-х днів з моменту отримання Постачальником від Покупця відповідної заявки. Перехід до Покупця права власності та ризиків на товар відбувається в момент його передачі Постачальником Покупцю та підписання видаткових накладних. Час на розвантаження автоміксера становить 1 (одну) годину. За затримку в розвантаженні автоміксера понад одну годину сплачується штраф в розмір 650,00 (шістсот п`ятдесят) гривень за кожну годину простою (п. 3.1. - 3.3. Договору).

Кількість та асортимент товару визначається у видатковій накладній. Якість Товару повинна відповідати технічним умовам заводу виробника та державним стандартам, діючим на території України і підтверджуватися паспортом, якщо того вимагає чинне законодавство України (п. 4.1. та п. 4.2. Договору).

Оплата товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня виставлення рахунку-фактури Постачальником, на умовах 50% попередньої оплати за товар. Розрахунки по даному договору за фактично отриманий товар проводяться на протязі 3-х банківських днів з моменту його приймання передачі. Сторони допускають проведення розрахунків на умовах взаємозаліку тобто зарахування однорідних взаємних вимог по інших договорах (п. 5.3. Договору).

У випадку порушення строків поставки. Постачальник зобов`язується сплатити Покупцю пеню в розмірі 0.1% віл суми непоставленого (нелопоставленого) товару за кожен день прострочення. У випадку порушення Покупцем строків проведення оплати по даному договору, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки (п. 6.1. та п. 6.2. Договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення його печатками Сторін і діє до 31.12.203 р., але до повного виконання зобов`язань Сторонами відповідно цього Договору, Договір може бути пролонговано, що оформлюється Додатковою угодою. Якщо термін дії Договору сплинув, а сторони продовжують виконувати його умови без підписання Додаткової угоди, що свідчить про їх бажання пролонгувати Договір, він вважається пролонгованим на тих самих умовах строком на календарний рік або до моменту укладання нового договору (п. 7.3. Договору).

Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від виконання фінансових зобов`язань перед другою Стороною (п. 7.4. Договору).

Як слідує з матеріалів справи позивачем на виконання умов договору за період з 01.02.2023 по 27.07.2023 було поставлено товар та надано послуги доставки товару на загальну суму 1 040 280,50 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та актами здачі-приймання робіт (надання послуг) в яких зазначено договір № БВ 01/02 від 01.02.2023 відповідно до якого поставлено товар та надано послуги (а.с.12-68).

Видаткові накладні та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з 01.02.2023 по 30.06.2023 (а.с. 12-56) підписані та скріплені печатками сторін, водночас видаткові накладні та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з 01.07.2023 по 27.07.2023 (а.с. 57-68) не підписані зі сторони відповідача.

Відповідач на виконання вимог договору за період з 30.06.2023 по 02.11.2023 здійснив оплату на суму 500 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями з призначенням платежу оплата за товар згідно договору №БВ 01/02 від 01.02.2023 (а.с. 103-106).

17.10.2023 позивач направив на поштову адресу відповідача претензію про погашення заборгованості, направлення претензії підтверджується описом вкладення в цінний лист (а.с.80-81).

13.11.2023 відповідач направив на поштову адресу позивача відповідь на претензію про погашення заборгованості в якій зазначив, що згідно наявних у відповідача первинних документів поставка товару за договором складає лише 670 645,00 грн з якої 500 000,00 грн оплачені, тому сума заборгованості за договором складає 170 645,00 грн та неоплачена лише через те, що позивачем не виставлено рахунку-фактури на дану суму, дана відповідь позивачем не отримана, що стверджується наявними в матеріалах справи доказами.

В матеріалах справи також наявний лист відповідь Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо запитуваної ухвалою суду інформації, в якому зазначено, що відповідно до даних Інформаційних систем ДПС України, ТОВ "Торговий Дім "Оріон" (код ЄДРПОУ 35904430) в Додатку 1 до податкових декларацій з ПДВ за звітні (податкові) періоди лютий - липень 2023 року задекларовані операції з придбання у постачальника ТОВ "ІНТЕР БЕТОН СЕРВІС" з індивідуальним податковим номером 450762817164, за період складання податкових накладних лютий - липень 2023 року на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) в розмірі 881775,45 грн., сума ПДВ 176355,04 гривень.

Не повна оплата відповідачем отриманого товару та наданих послуг стала підставою звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення 724 149,98 грн, з яких 540 280,50 грн - основного боргу, 170 877,43 грн - пені та 12 992,05 грн - 3% річних, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вимоги позовної заяви є незаконними та необґрунтованими, відтак такими, що не підлягають до задоволення, оскільки згідно наявних у відповідача та підписаних сторонами видаткових накладних позивач поставив відповідачу в період з 01.02.2023 року по 30.06.2023 року товар на загальну суму 670 645,00 грн. Відповідач провів оплату за отриманий товар в сумі 500 000,00 грн тому виконав обов`язок оплати 50 % оплати за товар, а решту суми 170 645,00 грн. не оплачені у зв`язку з відсутністю рахунку-фактури, виставлення якого передбачено п. 5.3 Договору.

На переконання відповідача, оскільки позивач не виставив рахунок-фактуру на оплату не можна вважати, що сплили визначені в п. 5.3 Договору строки оплати, а відповідно відсутнє прострочення сплати за Договором з боку ТОВ «ТД «Оріон».

Також відповідач наголошує на тому, що умовами Договору передбачено те, що відповідач має обов`язок оплачувати позивачу виключно поставлений ним товар на суму, зазначену у підписаних сторонами видаткових накладених та не передбачено оплату будь-яких інших послуг, зокрема, перевезення товару. Натомість позивач надає акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), в яких вказано, що за договором № БВ01\02 від 01.03.2023, в яких вказано послуги доставки.

З огляду на викладене за твердженням відповідача він не допустив прострочення оплати за Договором, адже обов`язок оплати за поставлений товар має місце протягом трьох банківських днів з дати виставлення позивачем відповідачу рахунку-фактури, який виставлений не був.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що позивач в розрахунку зазначає видаткові накладні та акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), тим самим помилково ототожнює суми поставленого товару і вартість послуг доставки, а також видаткові накладні та акти які не підписані сторонами, а відповідно нараховує штрафні санкції на суми, які не є підтвердженими та вказує незрозумілі періоди нарахування штрафних санкцій всупереч приписам ч. 6 ст. 232 ГК України.

З огляду на викладене, за твердженням відповідача, підтвердженим документально є наявність у відповідача обов`язку сплатити позивачу вартість поставленого товару, що наразі не сплачена, в сумі 170645,00 грн. протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури, а оскільки такий рахунок не виставлено досі відповідач не допускав порушення прав позивача, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що ознайомившись із відзивом відповідача, позивач вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що в період співпраці між позивачем та відповідачем, обмін документами (видатковими накладними, актами) відбувався через водіїв, які безпосередньо здійснювали доставку товару. Так, в день отримання товару, водій передавав документи уповноваженим особам покупця для підписання, після чого повертав їх продавцю вже підписаними. Вказане підтверджується скріншотами з електронної переписки, що велась між сторонами шляхом обміну повідомленнями на електронну пошту для уточнення інформації. Так, з офіційної електронної пошти відповідача tov.tdorion@gmail.com на адресу позивача inter.beton.vinnica@gmail.com направлялись листи, якими підтверджено розмір заборгованості. Також, із вказаних листів чітко вбачається, що на електронну пошту відповідача направлявся лист із запитом про підписання акту виконаних робіт, а у відповідь надійшло повідомлення, що «все вірно». Пізніше, вже після пред`явлення претензії, видаткові накладні також передавались водієм, однак покупець від їх отримання відмовився у зв`язку з наявністю спору між сторонами.

Позивач звертає увагу суду на висновок Великої Палати Верховного Суду щодо оцінки електронної переписки де зазначено, що повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

На переконання позивача у відзиві на позовну заяву представник відповідача залишає поза увагою, що обов`язок виставлення рахунку-фактури виникає у постачальника лише за умови 50% попередньої оплати, однак поставки розпочались 01.02.2022, а перша оплата - 30.06.2022 тобто не за попередньою оплатою. Відтак, в даному випадку підлягає застосуванню п. 5.3.1. Договору, який встановлює, що розрахунки по даному договору за фактично отриманий товар проводиться на протязі 3-х банківських днів з моменту його приймання передачі.

Твердження відповідача щодо відсутності в умовах договору оплати за доставку товару, позивач спростовує тим, що Договором не було погоджено умов доставки товару від продавця покупцю, оскільки останній зобов`язувався забирати товар власним транспортом і в доставці не було необхідності. Проте, пізніше, відповідач повідомив про проблеми із транспортом і попросив позивача в подальшому доставляти товар до складу отримувача. Враховуючи довірливі відносини, які склались під час співпраці між ТОВ «ТД «Оріон» та ТОВ «Інтер Бетон Сервіс», між ними було усно домовлено про доставку товару продавцем до складу покупця із включенням її вартості до видаткових накладних та виставлені окремі Акти приймання - передачі.

Також, позивач звертає увагу на те, що підписання видаткових накладних та актів виконаних робіт здійснювалось не одноразово протягом лютого - червня 2022 року і за вказаний період (і аж до пред`явлення позову) жодної претензії або вимоги стосовно порушення продавцем умов укладеного договору відповідачем не надано та матеріали справи не містить, а вперше про відмову від оплати вартості доставки відповідач заявив у відзиві на позовну заяву, тобто майже через 5 місяців після включення вартості доставки та після підписання відповідачем первинних документів, підтверджуючих поставку товару. Відтак відповідач беззаперечно знав про включення вартості доставки та необхідності її оплати, оскільки всі вказані документи повністю відповідали домовленостям. Дані господарські операції в повному обсязі відображені у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних позивача. Відтак, враховуючи реєстрацію всіх видаткових накладних та актів виконаних робіт в Єдиному реєстрі податкових накладних та отримання компенсації податку на додану вартість відповідачем, позивач вважає що факт отримання товару та наданих послуг підтверджується та виконано позивачем в повному обсязі.

Саме з метою отримання додаткових доказів на підтвердження реального руху активів та у зв`язку з наявними запереченнями відповідача про факт поставки товару в липні 2022 року, представником позивача робилися запити до ГУ ДПІ у Рівненській області, а в подальшому подано до суду клопотання про витребування відповідних доказів.

Щодо твердження відповідача про нарахування позивачем пені поза межами шести місяців всупереч приписам ч. 6 ст. 232 ГК України, позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені в межах 6-ти місячного строку нарахування.

У додаткових поясненнях позивач зазначає що відповідь ГУ ДПС у Вінницькій області підтвердила те, що ТОВ «Інтер Бетон Сервіс» зареєструвало всі податкові накладні на поставку товару та надання послуг (вартість доставки) за період лютий - липень 2023 року, а ТОВ «Торговий Дім «Оріон» згідно Додатку 1 до податкових декларацій ПДВ за цей же період - підтвердило факт придбання ним товарів (надання послуг) на загальну суму 881 775,45 грн та ПДВ 176 355,04 грн, а всього в розмірі 1 058 130,49 грн.

У запереченнях відповідачем поміж іншого викладено ті самі обґрунтування що і у відзиві на позовну заяву та зазначено що відповідь ГУ ДПС у Вінницькій області не підтверджує те, що ТОВ «ТД «Оріон» сформовано податковий кредит за фактом поставки товару і надання послуг ТОВ «Інтер Бетон Сервіс» за вказаними в ухвалі суду від 26.01.2024 року видатковими накладними та актами виконаних робіт на загальну суму 1040280,50 грн. Натомість у відповіді від 06.02.2023 року зазначено про загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) в розмірі 881775,45 грн., сума ПДВ 176355,04 гривень., тобто разом на 1058130,49 грн., а позивач не пояснює неспівпадіння вказаної ним суми за Договором в розмірі 1040280,50 грн. та суми 1058130,49 грн., що вказана у відповіді від 06.02.2024, а доказів надання послуг взагалі не надано.

Окремо відповідач звертає увагу суду на те, що п. 5.3.1. Договору передбачено розрахунки по Договору за фактично отриманий товар і в жодному пункті Договору не передбачено обов`язку відповідача оплачувати будь-які послуги, окрім вартість товару. Відтак, для нарахування пені за умовами Договору за прострочення оплати послуг поставки не має законних підстав.

Підсумовуючи викладене, відповідач вважає, що у суду відсутні законні підстави для стягнення з відповідача за Договором боргу за послуги доставки 688760,50 грн., в т. ч. простою 520,00 грн., а для стягнення боргу за поставлений товар 188760,50 грн., за винятком не підписаних сторонами видаткових накладних на суму 50817,50 грн., тобто на суму 137 943,00 грн. суд має встановити факт прострочення оплати з боку відповідача, оскільки на переконання відповідача факт прострочення оплати не настав в зв`язку з не виставленням позивачем рахунка-фактури. Також відповідач зазначає про не вірність розрахунку пені та 3% річних здійсненого позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вирішуючи питання щодо наявності факту порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких останній звернувся, суд враховує наступне.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів позивач на виконання умов договору поставки №БВ01/02 від 01.02.2023 за період з 01.02.2023 по 30.06.2023 включно на підставі обопільно підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних поставив відповідачу товар на суму 670 645,50 грн та надав послуги доставки товару на суму 261 020,00 грн, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін Актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Також в матеріалах справи наявні видаткові накладні на суму 58 137,50 грн та Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 25 000,00 грн які не підписані зі сторони відповідача.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 500 000,00 грн.

З огляду на наявні в справі докази позивач вважає, що за відповідачем на день розгляду справи рахується заборгованість за договором поставки №БВ01/02 від 01.02.2023 в сумі 540 280,50 грн, при цьому відповідач визнає заборгованість по договору лише в сумі 137 934,00 грн щодо підписаних видаткових накладних та зазначає, що факт порушення зобов`язань по договору відсутній оскільки позивачем не виставлено рахунка-фактури.

Щодо тверджень відповідача про відсутність у нього обов`язку за договором оплачувати послуги доставки товару суд зазначає наступне.

Відповідач виставлені позивачем акти наданих послуг з доставки заперечує чим на думку суду сам собі суперечить, оскільки як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних обопільно підписаних та скріплених печатками сторін в більшості з них визначено загальну вартість як товару так і послуг доставки, водночас відповідач визнає їх як факт поставки товару за договором і не заперечує включення в дані видаткові накладні вартість доставки.

Крім того, акти надання послуг з доставки за період з 01.02.2023 по 30.06.2023 підписані та скріплені печаткою відповідача без будь-яких заперечень.

Також у всіх актах надання послуг є посилання на договір поставки №БВ01/02 від 01.02.2023.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач знав та не заперечував про окреме визначення розміру вартості доставки товару від вартості самого товару та необхідності її оплати.

Твердження відповідача щодо необхідності виставлення позивачем рахунка-фактури судом оцінюються критично, оскільки згідно умов Договору, а саме п. 5.3. встановлений порядок оплати товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 3 банківських днів з дня виставлення рахунку-фактури Постачальником на умовах 50 % попередньої оплати.

При цьому, відповідача залишає поза увагою, що обов`язок виставлення рахунку-фактури виникає у постачальника лише за умови 50% попередньої оплати.

В той же час, поставка товару розпочалась з 01.02.2022, а перша оплата відповідачем проведене лише 30.06.2022, що не як не може вважатись попередньою оплатою.

Крім того, Договором передбачено два випадки можливого проведення розрахунку між сторонами - за попередньою оплатою в розмірі 50% або за фактично отриманий товар.

Відтак, в даному випадку підлягає застосуванню п. 5.3.1. Договору, який встановлює, що розрахунки по даному договору за фактично отриманий товар проводяться на протязі 3-х банківських днів з моменту його приймання передачі.

З огляду на викладене відповідач мав розрахуватись за отриманий товар та надані послуги з доставки на протязі 3-х банківських днів з моменту його приймання передачі і в даному випадку позивач не зобов`язаний виставляти рахунок-фактури.

Щодо не підписання відповідачем видаткових накладних та актів виконаних робіт (надання послуг) за період з 01.07.2023 по 27.07.2023 суд зазначає наступне.

Дані господарські операції в повному обсязі відображені у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних позивача.

Згідно усталеної практики Верховного Суду підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Відтак, податкова накладна, виписана позивачем на постачання товару (надання послуг) на користь відповідача є доказом вчинення правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно відповідей податкових органів (ГУ ДПС у Рівненській області і ГУ ДПС у Вінницькій області) ТОВ «Торговий Дім «Оріон» задекларувало придбання у постачальника ТОВ «Інтер Бетон Сервіс» за період складання податкових накладних лютий - липень 2023 року на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) в розмірі 881 775,45 грн, сума ПДВ 176 355,04 грн.

В результаті, відповідач отримав податковий кредит на вказану суму чим визнав факт, як поставки товару, так і надання послуг позивачем.

Окрім того, Касаційний господарський суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця). Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Данні висновки викладені Касаційним господарським судом у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15 та від 29.01.2020 у справі №916/922/19.

З огляду на викладене, наявними у справі доказами підтверджується поставка позивачем відповідачу товару та надання послуг доставки на загальну суму 1 040 280,50 грн та оплату відповідачем лише 500 000,00 грн.

Поряд з тим, матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем остаточного розрахунку за отриманий та доставлений товар на суму 540 280,50 грн.

Також матеріалами справи підтверджується визнання відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 137 934,00 грн, у зв`язку із чим суд вважає позовну вимогу про стягнення 540 280,50 грн заборгованості правомірною та обґрунтованою.

Крім того, судом оцінюються критично твердження відповідача, викладені у запереченнях, щодо розгляду судом клопотання про витребування доказів від 25.01.2024, на наступний день після надходження, поза судовим засіданням, без з`ясування позиції відповідача щодо нього, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 18.01.2024 представником позивача в системі «Електронний суд» сформовано клопотання про витребування доказів. В судовому засіданні 22.01.2022 судом повідомлено представників сторін про надходження даного клопотання та його зміст, представник відповідача в судовому засіданні щодо даного клопотання заперечив. Суд дослідивши дане клопотання зобов`язав представника позивача надати суду уточнення щодо клопотання про витребування доказів та протокольною ухвалою, зокрема, відклав розгляд клопотання про витребування доказів до його уточнення.

25.01.2024 від представника позивача до суду надійшло уточнене клопотання про витребування доказів.

Як встановлено у ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази (ч.3 ст.81 ГПК України).

Суд розглянувши уточнене клопотання позивача про витребування доказів, дослідивши матеріали справи з метою засування всіх обставин справи в їх сукупності та з метою не допущення затягування судового процесу, ухвалою від 26.01.2024 задовільнив клопотання позивача про витребування доказів та витребував у Головного управління ДПС у Вінницькій області інформацію по видатковим накладним (актам виконаних робіт), перелік яких зазначено у відповідній ухвалі.

З огляду на викладене, задовольнивши клопотання позивача про витребування доказів суд жодним чином не порушив права відповідача визначені в ст. 42 ГПК України та не порушив принцип господарського судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, що реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 170 877,43 грн - пені та 12 992,05 грн - 3% річних, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 6.2 Договору, у випадку порушення Покупцем строків проведення оплати по даному договору, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки.

Даним пунктом сторони визначили розмір штрафної санкції (пені) саме за порушення строків проведення оплати за даним договором, а не за отриманий товар, тому твердження відповідача про неможливість застосування штрафної санкції у вигляді пені до суми не оплачених послуг доставки є помилковими, оскільки всі акти виконаних робіт (наданих послуг) містять посилання на договір поставки №БВ 01/02 від 01.02.2023.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов`язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань.

З огляду на викладене вище твердження відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем 3% річних на суму заборгованості за надані послуги з доставки товару судом оцінюються критично та до уваги не беруться.

В розрахунку пені та 3% річних здійсненого позивачем та доданого до заяви про зменшення позовних вимог судом виявлено недоліки, а саме позивачем не вірно визначено період нарахування пені, пеню взято на загальну суму заборгованості за період 6 місяців до дня подачі позовної заяви.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З огляду на норми Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином судом здійснено власний розрахунок пені за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН", за кожною видатковою накладною та актом надання послуг окремо в межах шести місяців, з урахуванням здійснених відповідачем проплат та періоду нарахування визначеного позивачем, та встановлено що заявлені позивачем пеня в розмірі 170 877,43 грн та 3% річних в розмірі 12 992,05 грн не перевищує розміру пені та 3% річних обчислених судом, а тому підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

З огляду на викладене позовні вимоги є підставні, ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах, нормах законодавства та підлягають до задоволення.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Згідно із ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст.ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачі не спростували доводів позовної заяви, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір при поданні позовної заяви до суду - в розмірі 8 989,00 грн, згідно квитанцій до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3325063137.1 на суму 49989,00 грн та № 0.0.3325073383.1 на суму 4000,00 грн від 24.11.2023.

Як зазначалось вище позивач, в строки передбачені ч. 2 ст. 46 ГПК України, подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Одночасно з заявою про зменшення позовних вимог позивачем подано до суду клопотання про повернення судового збору, в зв`язку із зменшенням позовних вимог.

Оскільки з заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 724 149,98 грн заборгованості з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", позивач мав сплатити 8689,80 грн поверненню з Державного бюджету підлягає судовий збір в розмірі 299,20 грн на підставі ухвали суду.

З огляду на викладене розподілу між сторонами підлягає судовий збір в розмірі 8689,80 грн.

В зв`язку з задоволенням позовних вимог витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Крім того, в зв`язку з поданням представником позивача заяви про понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу за день до судового засідання, з метою не порушення принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та надання часу відповідачу на письмове обґрунтування своєї позиції щодо заявленої заяви, данні витрати слід призначити до розгляду в судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 126, 129, 231-233, 238, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Оріон" (вул. Гонти, 45Д, м. Вінниця, 21017, код ЄДРПОУ 35904430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БЕТОН СЕРВІС" (вул. Стельмаха Володимира, буд. 32А, м. Рівне, 33018, код ЄДРПОУ 45076284) 540 280,50 грн. - основного боргу, 12 992,05 грн. - 3% річних, 170 877,43 грн. - пені та 8689,80 грн - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БЕТОН СЕРВІС" зайво сплачений судовий збір за відповідною ухвалою.

5. Призначити судове засідання щодо розгляду заяви позивача про стягнення понесених витрат на правову допомогу на 01.04.2024 о 16:30 год.

6. Примірник повного судового рішення направити сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 01 квітня 2024 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи