Рішення

від 20.03.2024 по справі 922/5064/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024м. ХарківСправа № 922/5064/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Катречко Д.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області (62303, Харківська обл., Харківський р-н, м. Дергачі, вул. 1 Травня) в інтересах держави, в особі позивача Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області (62341, Харківська обл., Харківський р-н., с. Циркуни, вул. Соборна, буд. 26) до відповідача 1 Харківської районної державної адміністрації Харківської області (61098, м. Харків, шосе Григорівське буд. 52) відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 68, офіс 3) провизнання недійсним договору та повернення земельної ділянкиза участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача 1: не з`явився;

відповідача 2: Мазепа Г.Б.;

прокурора: Клейн Л.В.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача 1 Харківської районної державної адміністрації Харківської області, відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" про:

1. Визнання недійсним договору оренди землі від 04.03.2020 року, укладеного між Харківської районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" щодо оренди земельної ділянки площею 10 га з кадастровим номером: 6325185000:03:023:0020, розрахованої за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району, Харківської області;

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" повернути земельну ділянку площею 10 га за кадастровим номером 6325185000:03:023:0020, розрахованої за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району, Харківської області - об`єднаній територіальній громаді в особі Циркунівської сільської ради Харківського району, Харківської області.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 04.12.2023 року позовну заяву Керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області (вх. 5064/23) залишено без руху.

08.12.2023 року від прокурора через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 33896/23) про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 11.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.12.2023 року знято з розгляду справу № 922/5064/23 у зв`язку із порушенням функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, та призначити підготовче засідання у справі на "24" січня 2024 р. о(б) 12:20 год. про що повідомити учасників справи. Продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є обов`язковою.

21.12.2023 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 35176/23) у якому останній, просить суд, розглянути справу у відповідності до вимог чинного законодавства та винести обґрунтоване та законне рішення. Також відповідачем 1 відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

27.12.2024 року від прокурора через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 35724/23).

04.01.2024 року від прокурора через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 278/24).

10.01.2024 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 792/24).

24.01.2024 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшли документи для долучення до матеріалів справи (вх. № 2167/24).

24.01.2024 року від прокурора через канцелярію суду надійшли документи для долучення до матеріалів справи (вх. № 2218/24).

Ухвалою суду від 24.01.2024 року знято з розгляду справу № 922/5064/23, у зв`язку із оголошенням станом на час розгляду справи 24.01.2024 року у м. Харкові повітряної тривоги. Призначено підготовче засідання у справі на "07" лютого 2024 р. о(б) 11:20 год. про що повідомлено учасників справи. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є обов`язковою.

29.01.2024 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшли документи для долучення до матеріалів справи (вх. № 2542/24).

31.01.2024 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2807/24).

01.02.2024 року від прокурора через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 2932/24).

01.02.2024 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. № 2990/24).

02.02.2024 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшла зава (вх. № 3022/24).

05.02.2024 року від прокурора через канцелярію суду надійшли документи для долучення до матеріалів справи (вх. № 3127/24).

07.02.2024 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву (вх. № 3475/24).

07.02.2024 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3477/24).

07.02.2024 року від прокурора через канцелярію суду надійшли документи для долучення до матеріалів справи (вх. № 3489/24).

07.02.2024 року від прокурора через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 3491/24).

07.02.2024 року від прокурора через канцелярію суду надійшли документи для долучення до матеріалів справи (вх. № 3492/24).

У підготовчому засіданні 07.02.2024 року судом було заслухано прокурора, який надав пояснення щодо наданих до суду заперечень на клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи доказів, та зазначив, про відповідачем не дотримано вимог Господарського процесуального кодексу України, щодо подання доказів, зазначення у кого наявні оригінали. Ухвалою суду від 07.02.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відмовлено у клопотанні прокурора викладеному у наданих до суду запереченнях на клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи доказів, а саме постанов Верховного Суду, оскільки відповідні докази надані відповідачем, а саме постанови Верховного суду, є загальновідомими та доступними іншим учасникам справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвалою суду від 07.02.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 28 лютого 2024 року о(б) 12:00 год.

08.02.2024 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшло клопотання про поновлення строку (вх. № 3671/24).

23.02.2024 року від прокурора через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 5059/24).

27.02.2024 року від прокурора через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 5318/24).

28.02.2024 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 5358/24).

28.02.2024 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення (вх. № 5481/24).

Ухвалою суду від 28.02.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання відповідача 2 про поновлення строку на подання відзиву, поновлено строк на подання відзиву, відзив долучено до матеріалів справи. Судом задоволено клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 28.02.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче засідання у справі, та призначено справу до розгляду по суті на 06 березня 2024 року о(б) 11:20 год.

Ухвалою суду від 06.03.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 13 березня 2024 року о(б) 13:20 год.

07.03.2024 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення документів (вх. № 6391/24).

12.03.2024 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. № 6799/24).

Ухвалою суду від 13.03.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 20 березня 2024 року о(б) 13:30 год.

18.03.2024 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшло клопотання про доступ до електронної справи (вх. № 7362/24).

Уповноважені представники позивача та відповідача 1 у призначене судове засідання з розгляду справи по суті не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Присутній у судовому засіданні з розгляду справи по суті прокурор надав усні пояснення щодо позовних вимог та просив суд, позов задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Присутній у судовому засіданні з розгляду справи по суті представник відповідача 2 проти задоволення позову заперечував. просив суд відмовити у його задоволенні з підстав викладених у наданому до суду відзиві на позовну заяву.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, та надані докази, заслухавши уповноважених представників відповідача 2 та прокурора, суд встановив наступне.

Як зазначає прокурор, у ході вивчення питання дотримання вимог земельного законодавства в частині передачі в оренду земельних ділянок державної та комунальної власності, розташованих на території Харківського (колишнього Дергачівського) району Харківської області, Дергачівською окружною прокуратурою встановлено порушення в частині дотримання процедури передачі земельної ділянки рекреаційного призначення в оренду, а саме Окружною прокуратурою встановлено, що розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 29.12.2007 року № 3314 надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Декарт Плюс» (відповідачу 2) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в оренду орієнтовною площею 10,00 га, у тому числі: 5, 85 га, за рахунок земель запасу категорії водного фонду та 4,15 га, за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення (зі зміною її цільового призначення з віднесенням до земель категорії рекреаційного призначення), розташовану за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради (позивача) для створення зони відпочинку.

Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 28 листопада 2011 року № 685 «Про надання земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕКАРТ ПЛЮС» на території Харківського району» затверджено землевпорядну документацію та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕКАРТ ПЛЮС» в оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 10 га, в тому числі: 5,8407 га за рахунок земель запасу категорії водного фонду без зміни цільового призначення та 4,1593 га інших захисних насаджень за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення зі зміною цільового призначення на категорію земель рекреаційного призначення, розташовану на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, для створення зони відпочинку (пункти 1, 2 розпорядження).

Також прокурор зазначає, що на підставі вказаного розпорядження 04 березня 2020 року між Харківської районною державною адміністрацією (відповідач 1, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декарт Плюс» (відповідач 2, орендар) було укладено договір оренди землі.

Пунктом 1 договору сторони погодили. що орендодавець на підставі Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Податкового кодексу України, розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 28.11.2011 року № 685, враховуючи рішення ХХVІ сесії VІІ скликання Циркунівської сільської ради від 31.01.2020 року "Про встановлення орендної плати за земельну ділянку" надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення державної власності для створення зони відпочинку, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району, Харківської області.

В оренду передається земельна ділянка площею 10,0000 га кадастровий номер: 6325185000:03:023:0020 (пункт 2 договору).

Згідно пунктів 3, 4 договору, на земельній ділянці не має об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури. На земельній ділянці немає будинків, будівель, споруд та інших об`єктів, які передаються в оренду разом із нею.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2019 рік становить 7 332 652,00 грн. (пункт 5 договору).

Згідно пункту 8 договору, договір укладається строком на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне права поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 договору, сторони погодили, що орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Циркунівської сільської ради у розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки у сумі 219 979,56 грн. на рік.

Земельні ділянка передається в оренду для створення зони відпочинку. Цільове призначення земельної ділянки - 07.01 - Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, категорія земель - землі рекреаційного призначення (пункту 14, 15 договору).

За твердженнями прокурора, згідно договору від 04.03.2020 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6325185000:03:023:0020 була передана в оренду для створення зони відпочинку. При цьому, пунктами 3, 4 вказаного договору визначено, що на земельній ділянці не має об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури. На земельній ділянці немає будинків, будівель, споруд та інших об`єктів, які передаються в оренду разом з нею.

Вищевикладене за твердженнями прокурора свідчить про те, що передача в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6325185000:03:023:0020 була проведена всупереч процедурі визначеній у статті 134 Земельного кодексу України, а саме без проведення земельних торгів, що є порушенням вимог земельного законодавства, оскільки передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 Земельного кодексу України, що стало причиною звернення прокурора, із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17).

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У судовому процесі, зокрема в господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц та від 27.02.2019 року у справі №761/3884/18.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист інтересів держави та брати участь у цих справах.

Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурором заявлено позовні вимоги про:

- визнання недійсним договору оренди землі від 04.03.2020 року, укладеного між Харківської районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" щодо оренди земельної ділянки площею 10 га з кадастровим номером: 6325185000:03:023:0020, розрахованої за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району, Харківської області;

- зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" повернути земельну ділянку площею 10 га за кадастровим номером 6325185000:03:023:0020, розрахованої за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району, Харківської області - об`єднаній територіальній громаді в особі Циркунівської сільської ради Харківського району, Харківської області.

Обґрунтовуючи звернення із відповідним позов до суду, прокурор зазначає, що окружною прокуратурою встановлено, що Харківська обласна державна адміністрація не мала законних підстав для передачі в оренду земельної ділянки інакше, як за результатами проведення земельних торгів. При цьому, якщо би право на земельну ділянку (право оренди та право власності) надавалося за результатами земельних торгів, то до міського бюджету було би забезпечено надходження більшого обсягу грошових коштів, адже ціна за якою відповідні фізичні та юридичні особи отримують права на земельні ділянки була би тільки початковою на відповідних торгах та могла би суттєво збільшитись. Таким чином, за твердженнями прокурора, громаді с. Циркуни наноситься матеріальна шкода (збитки) у вигляді упущеної вигоди. Також зазначає, що внаслідок передачі земельної ділянки у поза конкурсний спосіб Циркунівська сільська рада втратила права законного очікування отримати найбільш економічно вигідну пропозицію.

Також прокурор зазначає, що оскільки власником земельної ділянки з кадастровим номером 6325185000:03:023:0020 на теперішній час є Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області, та оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6325185000:03:023:0020, площею 10 га, розташована за межами населеного пункту на території Циркунівської міської ради Харківського району Харківської області підлягає поверненню на користь об`єднаної територіальної громади в особі Ціркунівської сільської ради.

Порушення прав територіальної громади, яка є невід`ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів. Циркунівська сільська рада як власник земельної ділянки, відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд, Циркунівська сільська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси об`єднаної територіальної громади, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права власності. Оскільки Циркунівська сільська рада є власником земельної ділянки, на її території знаходиться орендована земельна ділянка та кошти за її оренду надходять на рахунок вказаної ради, її визначено позивачем у справі.

Листом від 18.08.2023 року № 57-109-3035 вих-23 Дергачівська окружна прокуратура повідомила Циркунівську сільську раду про виявлені порушення та просила надати інформацію про вжиті селищною радою заходи щодо реагування на зазначене порушення. Із відповіді Циркуніської сільської ради від 28.08.2023 року № 02-24/443 вбачається. що на даний час у сільській раді відсутні підстави для звернення до суду із позовом, оскільки до її повноважень не відноситься перевірка правомірності розпоряджень Харківської обласної державної адміністрації.

Вищевикладене за твердженнями прокурора є свідченням бездіяльності органу місцевого самоврядування та про його не бажання вживати заходи щодо відновлення порушених інтересів держави та територіальної громади. Тому, з метою виконання покладених на органи прокуратури функцій та завдань, реалізуючи права, передбачені вказаними нормативно правовими актами, Дергачівська окружна прокуратура Харківської області звернулась до суду із відповідним позовом в інтересах держави в особі Циркунівської сільської ради Харківського району, Харківської області.

Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише па підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Статтею 172 Цивільного кодексу України передбачено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 4 статті 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно пунктом а частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частинами другою, третьою статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно зі статтею 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

В абзаці 15 статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 3 частини 9 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські, районні в містах ради мають право мати об`єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, визначивши її як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.11.2023 року № 352973440 та від 01.12.2023 року за № 356726134 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6325185000:03:023:0020 зареєстровано за: Держава, орган державної влади, Держава Україна в особі Харківської обласної державної адміністрації (дата 13.03.2020 року № запису 35991598). Також з вищевказаних витягів вбачається, що відповідач 1 - Харківська районна державна адміністрація Харківської області є також і орендодавцем земельної ділянки за кадастровими номерами 6325185000:03:023:0020 за оспорюваним договором оренди від 04.03.2020 року.

З аналізу вищевикладеного слідує, що власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6325185000:03:023:0020 є Держава Україна в особі Харківської обласної державної адміністрації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постанові від 15.09.2020 року у справі №469/1044/17.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями частини 2 статті 153 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц, право володіння, як складова права власності на нерухоме майно, завжди належить власникові майна.

Права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

З аналізу вищевикладеного слідує, що допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду із позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. Тому негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 Земельного кодексу України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

Відповідно до позовних вимог, прокурор просить суд, визнати недійсним договір оренди землі від 04.03.2020 року, укладений між Харківською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" щодо оренди земельної ділянки площею 10 га з кадастровим номером: 6325185000:03:023:0020, розрахованої за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району, Харківської області, та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" повернути земельну ділянку площею 10 га за кадастровим номером 6325185000:03:023:0020, розрахованої за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району, Харківської області - об`єднаній територіальній громаді в особі Циркунівської сільської ради Харківського району, Харківської області, власником якої є Держава в особі Харківської обласної державної адміністрації.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови ВП від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18).

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

З аналізу вищевикладеного слідує, що звернення до суду прокурором в інтересах держави повинно бути попередньо обґрунтованим та містити інформацію щодо порушення інтересів держави.

При цьому, прокурором здійснено звернення, в особі позивача Циркунівської сільської ради (спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району), однак позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області, як власника спірної земельної ділянки), що не відповідає вимогам частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі №922/1830/19.

Вищевикладене є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 04.03.2020 року, укладеного між Харківської районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" щодо оренди земельної ділянки площею 10 га з кадастровим номером: 6325185000:03:023:0020, розрахованої за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району, Харківської області та зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" повернути земельну ділянку площею 10 га за кадастровим номером 6325185000:03:023:0020, розрахованої за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району, Харківської області - об`єднаній територіальній громаді в особі Циркунівської сільської ради Харківського району, Харківської області.

Щодо клопотання відповідача 2 про застосування строку позовної давності до позовних вимог, викладеного у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 35176/23 від 21.12.2023 року), суд зазначає, що оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав звернення прокурора до суду в інтересах позивача (в особі органу, не уповноваженого державою здійснювати відповідні функції, щодо спірної земельної ділянки), вимога прокурора зводиться до позову пред`явленого державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області, як власника спірної земельної ділянки), то відсутні і підстави для застосування позовної давності у даній справі.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень, заперечень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на прокурора.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області (62341, Харківська обл., Харківський р-н., с. Циркуни, вул. Соборна, буд. 26, ЄДРПОУ 044396685);

відповідач 1: Харківська районна державна адміністрація Харківської області (61098, м. Харків, шосе Григорівське буд. 52, ЄДРПОУ 04058775);

відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 68, офіс 3, ЄДРПОУ 34860439);

прокурор: Керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області (62303, Харківська обл., Харківський р-н, м. Дергачі, вул. 1 Травня).

Повне рішення складено "01" квітня 2024 р.

СуддяО.О. Ємельянова