Ухвала

від 17.04.2024 по справі 922/5064/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

17 квітня 2024 року м. ХарківСправа № 922/5064/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали справи та заяви (вх. № 9979/24 від 15.04.2024 року) заявника (відповідача 2) про ухвалення додаткового рішення

за позовом Керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області (62303, Харківська обл., Харківський р-н, м. Дергачі, вул. 1 Травня) в інтересах держави, в особі позивача Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області (62341, Харківська обл., Харківський р-н., с. Циркуни, вул. Соборна, буд. 26) до відповідача 1 Харківської районної державної адміністрації Харківської області (61098, м. Харків, шосе Григорівське буд. 52) відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 68, офіс 3) про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача 1 Харківської районної державної адміністрації Харківської області, відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" про:

1. Визнання недійсним договору оренди землі від 04.03.2020 року, укладеного між Харківської районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" щодо оренди земельної ділянки площею 10 га з кадастровим номером: 6325185000:03:023:0020, розрахованої за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району, Харківської області;

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" повернути земельну ділянку площею 10 га за кадастровим номером 6325185000:03:023:0020, розрахованої за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району, Харківської області - об`єднаній територіальній громаді в особі Циркунівської сільської ради Харківського району, Харківської області.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.03.2024 року у позові відмовлено.

03.04.2024 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 8896/24) про ухвалення додаткового рішення, у якій останній, просить суд, прийняти заяву до розгляду. Ухвалити додаткове судове рішення по справі №922/5064/23, яким стягнути з позивачів витрати на професійну правничу допомогу у сумі 39 937,00 грн. на особистий рахунок відповідача ТОВ ДЕКАРТ ПЛЮС.

Ухвалою суду від 08.04.2024 року заяву (вх. № 8896/24 від 03.04.2024 року) відповідача 2 про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

15.04.2024 року від представника відповідача 2 через канцелярію суду вдруге надійшла заява (вх. № 9979/24) про ухвалення додаткового рішення, у якій останній, просить суд, прийняти заяву до розгляду. Поновити пропущений строк на подачу цієї заяви. Ухвалити додаткове судове рішення по справі №922/5064/23, яким стягнути з позивачів витрати на професійну правничу допомогу у сумі 39937,00 грн. на особистий рахунок відповідача ТОВ «ДЕКАРТ ПЛЮС».

Розглянувши надану відповідачем 2 вдруге заяву (вх. № 9979/24 від 15.04.2024 року) про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

При цьому, відповідачем 2 у наданому до суду відзиві на позовну заяву не було зазначено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат які останній поніс та очікує понести у в`язку із розглядом справи.

Натомість, відповідачем було надано до суду клопотання (вх. № 5358/24 від 27.02.2024 року) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме доказів сплати відповідачем 2 витрат на правничу допомогу, у вигляді платіжної інструкції №37 від 20.02.2024 року.

У наданому клопотанні, відповідачем 2 зазначено, що повний розрахунок витрат на правничу допомогу, які останній має сплачувати у зв`язку із розглядом справи №922/5064/23, разом з актом виконаних робіт у відповідності до законодавства буде подано протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Розподіл витрат на професійну правничу допомогу врегульовано статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З аналізу вищевикладеного слідує, що для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України який є присічним, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Проте, відповідачем 2 заяву (вх. № 8896/24 від 03.04.2024 року) про ухвалення додаткового рішення із доказами у підтвердження їх понесення, було подано до суду із пропущенням встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України процесуального строку, який є присічним.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 20.03.2024 року у позові відмовлено.

Згідно вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази надаються до закінчення судових спорів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом, за умови, що до закінчення судових спорів у справі була зроблена про цю відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів течії встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду на подання доказів понесення судових витрат є присічним.

Враховуючи вищевикладене, та оскільки судом 20.03.2024 року прийнято рішення у справі, докази щодо понесення судових витрат заявник (відповідач 2) мав подати до 26.03.2024 включно.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.04.2024 року представник відповідача 2 адвокат Мазепа Г.Б. вдруге звернувся до господарського суду із заявою (вх. № 9979/24) про ухвалення додаткового рішення разам із доказами у їх підтвердження, у якій останнім заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подачу цієї заяви.

В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача 2 зокрема зазначає, що під час ухвалення судового рішення суд не вирішив питання про судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені відповідачем ТОВ «ДЕКАРТ ПЛЮС» при розгляді справи №922/5064/23. В матеріалах справи міститься клопотання представника відповідача 2 про залучення копії платіжки у сумі 39 937,00 грн., яка сплачена відповідачем 2 адвокатові в рамках отримання правничої допомоги у цій справі. В цьому ж клопотанні міститься заява представника відповідача 2 про подачу відповідних доказів на підтвердження понесених судових витрат в рамках правничої допомоги, які будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Також представник відповідача 2 зазначає, що останнім було зроблено заяву до закінчення судових дебатів про подачу суду доказів здійснення витрат на правничу допомогу. За твердженнями представника відповідача 2, судом у судовому засіданні 20.03.2024 року було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення був підписаний 01.04.2024 року Отже, саме починаючи з 21.03.2024 року почався відлік 5-денного процесуального строку на подачу відповідної заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат між сторонами згідно із приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Також представник відповідача 2 зазначає, що згідно наказу № 197 від 07.11.2023 року «Про затвердження Змін до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» місто Харків було включено до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії (UA63120270000028556 Харківська міська територіальна громада з 15.09.2022). За твердженнями відповідача 2, внаслідок численних ракетних ударів та ударів дронами (понад 15-ти) по місту Харкову та Харківській області в ніч на 22.03.2024 року, що викликало спочатку тимчасове залишення міста без світла. В подальшому, з 25.03.2024 року почали діяти планові, а де-інколи і аварійні відключення електроживлення у всіх районах міста Харкова, передмістя та області, у тому числі за місцем розташуванням офісу АО Мазепа та партнери, що унеможливило здійснення адвокатським об`єднанням своєї діяльності.

У зв`язку із чим, керівником АО «Мазепа та партнери» 22.03.2024 року було прийнято рішення у вигляді наказу про тимчасове припинення роботи адвокатського об`єднання внаслідок відсутності електроживлення. Також представник відповідача 2 зазначає, що на балансі адвокатського об`єднання відсутній електро - генератор, що робить роботу об`єднання неможливим, або інші подібні пристрої - що підтверджується довідкою. При цьому, поновлення роботи адвокатського об`єднання відбулося на підставі відповідного наказу, прийнятого керівником 02.04.2024 року.

Вищевказана на думку представника заявника (відповідача 2) адвоката Мазепи Г.Б. свідчить про поважність останнім причин пропуску строку для підготовки (виготовлення) та подачі до суду доказів понесення відповідачем 2 витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Згідно із статтею 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

З аналізу вищевикладеного слідує, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Із правового контексту наведеної норми слідує, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено заявником, та чи підлягає він поновленню. Тому, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.03.2023 року у справі № 910/17791/17, від 26.10.2022 року у справі № 910/13813/21, від 01.09.2022 року у справі № 904/8456/21.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Питання про поважність причин пропуску строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, дослідивши зміст клопотання про поновлення процесуального строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу можна зробити висновок, що заявник не вказав непереборних чи інших обставин, які б унеможливлювали / перешкоджали подати суду належним чином оформлену заяву та відповідні докази, в межах визначеного Господарським процесуальним кодексом України п`ятиденного строку якій є присічним та не може бути поновлений судом, оскільки встановлення та дотримання такого строку не є втручанням в право на доступ на правосуддя, оскільки відповідає легітимній меті такого обмеження, спрямованій на вчасний розгляд справи та належне користування сторонами своїми процесуальними правами.

При цьому, самі лише посилання заявника (відповідача 2) на те, що внаслідок численних ракетних ударів по місту Харкову та Харківській області в ніч на 22.03.2024 року, що викликало спочатку тимчасове залишення міста без світла, в подальшому, з 25.03.2024 року почали діяти планові, а де-інколи і аварійні відключення електроживлення у всіх районах міста Харкова, передмістя та області, у тому числі за місцем розташуванням офісу АО Мазепа та партнери, що унеможливило здійснення адвокатським об`єднанням своєї діяльності, не свідчить про те, що адвокат заявника, чи сам заявник був позбавлений можливості з 21.03.2024 року вчасно подати відповідні докази до суду. При цьому, ані заявником (відповідачем 2) ані представником заявника адвокатом Мазепа Г.Б. не надано до суду належних та допустимих доказів у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України що у період з 21.03.2024 року по 26.03.2024 року за місцем розташування заявника (відповідача 2)) чи його представника адвоката було взагалі відсутнє електропостачання, що не дало можливості вчасно вчинити усі процесуальні дії.

Самі лише посилання заявника (відповідача 2) на наказ керівника АО «Мазепа та партнери» про тимчасове припинення роботи адвокатського об`єднання внаслідок відсутності електроживлення, не може свідчити про відсутність дійсної можливості у відповідача 2 чи його представника у визначені пунктом 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строки подати до суду заяву із відповідними доказами.

Суд звертає увагу представника заявника (відповідача 2), як вбачається із матеріалів справи, представник відповідача 2 адвокат Мазепа Г.Б. був присутній у судовому засіданні 20.03.2024 року, у якому судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, та оскільки представник відповідача 2 у справі є адвокатом, то в силу наявності відповідної освіти та кваліфікації, не міг не бути не обізнаний із правами та обов`язками сторони, встановленою тривалістю розгляду справи, порядком і строками вчинення відповідних процесуальних дій, розглядом справи господарським судом відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України тощо, та з наслідками невчинення відповідних процесуальних дій у визначені пунктом 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строки, які є присічними.

У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України зазначається, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Таке визначення є традиційним для науки процесуального права.

З огляду на вищевикладене, відповідач 2, як юридична особа, не обмежений у виборі свого представника та зобов`язаний реалізовувати надані йому права добросовісно та у визначені законом строки

Також суд не приймає посилання заявника на те, що місто Харків було включено до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, оскільки відповідні посилання не підтверджують об`єктивної неможливості виконати вимоги процесуального закону у встановлений пунктом 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строки, а введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди розглядають справі Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (N 3236/03 від 03.04.2008 року) зазначив, що розгляд питання про поновлення строку на оскарження відбувається в межах дискреційних повноважень національних судів, однак таке повноваження не є необмеженим. Від судів вимагається вказувати підстави. При цій можливості відновлення пропущеного процесуального рядка пов`язується з наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі ознаки, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Для поновлення строки необхідним є наведення конкретних положень, надання відповідних доказів на підтвердження їх реалізації, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації особою своїх прав.

При цьому, матеріали заяви не містять, а заявником (відповідачем 2) у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України не надано до суду належних та допустимих доказів, що перешкоджали заявнику (відповідачу 2) вчинити усі дії у визначені пунктом 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строки, які є присічними, також не надано до суду і доказів впливу таких обставин на своєчасність реалізації заявником (відповідачем 2) своїх процесуальних прав.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті матеріали, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України судить докази за своїм внутрішнім переконанням, що обґрунтовується на загальному, повному, об`єктивному та окремому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, та оскільки заявником (відповідачем 2) докази понесення фактичних витрат на правову допомогу були подані поза межами строку, встановленого пунктом 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та не доведення заявником (відповідачем 2) поважності причин пропуску строку на подання доказів понесення судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У зв`язка із тим, що заява (вх. № 9979/24 від 15.04.2024 року) заявника (відповідача 2) про ухвалення додаткового рішення та додані до неї докази була подана до суду із пропущенням вставного частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строку який ж є присічним, суд у відповідності до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишає її без розгляду.

Керуючись статтями 118, 119, 123, 124, 126, 129, 221, 232 - 235, 244, 525 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання заявника (відповідача 2) викладене у 2 пункті прохальної частини заяви (вх. № 9979/24 від 15.04.2024 року) про ухвалення додаткового рішення про поновлення пропущеного строку на подачу цієї заяви - залишити без задоволення.

Заяву (вх. № 9979/24 від 15.04.2024 року) заявника (відповідача 2) про ухвалення додаткового рішення - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, а саме 17.04.2024 року.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням

Ухвалу підписано 17 квітня 2024 року

СуддяО.О. Ємельянова