Постанова

від 23.10.2024 по справі 922/5064/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/5064/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва О. Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 (Медуниця О. Є. - головуючий, судді: Істоміна О. А., Стойка О. В.) у справі

за позовом керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області

до: (1) Харківської районної державної адміністрації, (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс"

про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову

1. У листопаді 2023 року керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області (далі - "Прокурор") в інтересах держави в особі Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області (далі - "Позивач", Циркунівська сільрада) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської районної державної адміністрації (далі - "Відповідач-1", Харківська РДА) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" (далі - "Відповідач-2", ТОВ "Декарт-Плюс"), в якому просив:

- визнати недійсним договір оренди землі від 04.03.2020, укладений між Харківською РДА і ТОВ "Декарт Плюс" щодо оренди земельної ділянки площею 10 га з кадастровим номером: 6325185000:03:023:0020, розташованої за межами населеного пункту на території Циркунівської сільради (далі - Договір оренди);

- зобов`язати ТОВ "Декарт Плюс" повернути земельну ділянку площею 10 га з кадастровим номером 6325185000:03:023:0020, розташовану за межами населеного пункту на території Циркунівської сільради (далі також - спірна земельна ділянка), об`єднаній територіальній громаді в особі Позивача.

2. Позовні вимоги узагальнено обґрунтовані доводами про те, що відведена під нове будівництво спірна земельна ділянка, яка є предметом Договору оренди була передана Харківською РДА в користування ТОВ "Декарт Плюс" всупереч вимогам статті 134 Земельного кодексу України, тобто без проведення земельних торгів, що свідчить про незаконність цієї передачі та є підставою для визнання недійсним вказаного правочину.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

3. Розглядаючи заявлений позов, судами встановлено, що розпорядженням Харківської РДА від 29.12.2007 № 3314 ТОВ "Декарт Плюс" було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в оренду орієнтовною площею 10,00 га, у тому числі: 5, 85 га, за рахунок земель запасу категорії водного фонду та 4,15 га, за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення (зі зміною її цільового призначення з віднесенням до земель категорії рекреаційного призначення), розташовану за межами населеного пункту на території Циркунівської сільради для створення зони відпочинку.

4. В подальшому розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 28.11.2011 № 685 "Про надання земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" на території Харківського району" затверджено землевпорядну документацію та надано ТОВ "Декарт Плюс " в оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 10 га, в тому числі: 5,8407 га за рахунок земель запасу категорії водного фонду без зміни цільового призначення та 4,1593 га інших захисних насаджень за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення зі зміною цільового призначення на категорію земель рекреаційного призначення, розташовану на території Циркунівської сільради, для створення зони відпочинку.

5. На підставі вказаного розпорядження 04.03.2020 Харківська РДА (як орендодавець) і ТОВ "Декарт Плюс" (як орендар) уклали Договір оренди.

5.1. В пункті 1 Договору оренди вказано, що орендодавець на підставі Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Податкового кодексу України, розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 28.11.2011 № 685, враховуючи рішення ХХVІ сесії VІІ скликання Циркунівської сільради від 31.01.2020 "Про встановлення орендної плати за земельну ділянку" надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення державної власності для створення зони відпочинку, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Циркунівської сільради.

5.2. В оренду передається земельна ділянка площею 10,0000 га кадастровий номер: 6325185000:03:023:0020 (пункт 2 Договору оренди).

5.3. Згідно з пунктами 3, 4 Договору оренди, на земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури. На земельній ділянці немає будинків, будівель, споруд та інших об`єктів, які передаються в оренду разом із нею.

5.4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2019 становить 7 332 652,00 грн (пункт 5 Договору оренди).

5.5. Згідно з пунктом 8 Договору оренди, договір укладається строком на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

5.6. В пункті 9 Договору оренди сторони погодили, що орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Циркунівської сільради у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у сумі 219 979,56 грн на рік.

5.7. Земельна ділянка передається в оренду для створення зони відпочинку. Цільове призначення земельної ділянки - 07.01 - Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, категорія земель - землі рекреаційного призначення (пункти 14, 15 Договору оренди).

6. На думку Прокурора, Харківська обласна державна адміністрація не мала законних підстав для передачі в оренду спірної земельної ділянки інакше, як за результатами проведення земельних торгів. Внаслідок же передачі земельної ділянки у позаконкурсний спосіб Циркунівська сільрада втратила право на отримання найбільш економічно вигідної пропозиції.

7. Листом від 18.08.2023 № 57-109-3035 вих-23 Прокурор повідомив Циркунівську сільраду про виявлені порушення та просив надати інформацію, чи вживалися нею заходи щодо відновлення порушених інтересів держави, шляхом звернення до суду з позовом про визнання Договору оренди недійсним та повернення спірної земельної ділянки, і якщо ні - то вказати причини їх невжиття та повідомити про намір звернення до суду.

8. У відповідь Циркунівська сільрада направила Прокурору листа від 28.08.2023 № 02-24/443, в якому зазначила, що на даний час у сільської ради відсутні правові підстави для звернення до суду із позовом, оскільки до її повноважень не відноситься перевірка правомірності розпоряджень Харківської обласної державної адміністрації.

9. Виходячи з цих обставин, Прокурор і звернувся до місцевого суду з позовом у даній справі.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

10. Господарський суд Харківської області рішенням від 20.03.2024 у задоволенні позову відмовив.

11. Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що Прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави особі Циркунівської сільради до Харківської РДА, тобто фактично пред`явив позов держави до неї самої. За висновком господарського суду першої інстанції таке визначення суб`єктного складу учасників цієї справи (де позивач і відповідач збігаються) не відповідає вимогам частини першої статті 45 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), унеможливлює наявність спору як такого, а відтак унеможливлює і його розгляд.

12. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову від 25.06.2024, якою рішення місцевого господарського суду скасував та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав недійсним Договір оренди та зобов`язав ТОВ "Декарт Плюс" повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді Циркунівської сільради.

13. Свою постанову апеляційний суд мотивував такими аргументами і обставинами.

13.1. Так, оспорюваний Договір оренди укладено між Харківською РДА і ТОВ "Декарт Плюс" 04.03.2020. Водночас 27.05.2021 набрав чинності пункт 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, згідно з яким спірна земельна ділянка тепер перебуває у комунальній власності Циркунівської сільради. Звідси позов у цій справі заявлено в особі уповноваженого органу до іншої сторони оспорюваного правочину (ТОВ "Декарт Плюс") з вимогою, зокрема, й про зобов`язання саме Відповідача-2 повернути спірну земельну ділянку на користь територіальної громади. Отже, збіг позивача і відповідача в одній особі у спірних правовідносинах відсутній.

13.2. З матеріалів цієї справи слідує, що Прокурор згідно з вимогами статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з`ясовував обставини невжиття Позивачем заходів щодо захисту порушених прав держави, проте Циркунівська сільрада, отримавши у серпні 2023 року лист Прокурора з повідомленням про порушення норм земельного законодавства протягом розумного строку самостійно не звернулася до суду з позовом в інтересах держави, натомість надала відповідь про те, що на даний час у сільської ради відсутні правові підстави для звернення до суду із позовом - тобто фактично повідомила про відсутність наміру щодо такого звернення.

13.3. За викладеного звернення Прокурора з позовом у цій справі не можна вважати необґрунтованим, адже підстави для такого представництва та його процедура ним повністю дотримані.

13.4. Частиною другою статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України.

13.5. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

13.6. Як вбачається з матеріалів цієї справи, ТОВ "Декарт Плюс" поза процедурою земельних торгів отримало в оренду спірну земельну ділянку за Договором оренди для створення зони відпочинку. При цьому, в пунктах 3, 4 вказаного договору чітко визначено, що на земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури (будівель, споруд), які передаються в оренду разом з нею.

13.7. За таких обставин, підставними є доводи Прокурора про те, що передача в оренду спірної земельної ділянки була проведена всупереч процедурі визначеній у статті 134 Земельного кодексу України, а саме без проведення земельних торгів, що є порушенням вимог земельного законодавства. Відповідно, спірний Договір оренди підлягає визнанню недійсним в порядку приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства. Спірна ж земельна ділянка підлягає поверненню власнику.

13.8. В суді першої інстанції Харківська РДА заявила про застосування позовної давності, стверджуючи, що про імовірні порушення земельного законодавства, що стосувалися недотримання процедури передачі спірної земельної ділянки в оренду, органам прокуратури було відомо з листопада 2017 року, коли керівник Харківської місцевої прокуратури № 6 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Харківської ОДА про скасування розпорядження від 28.11.2011 № 685.

13.1. Між тим, оскільки з 02.04.2020 (тобто до закінчення трирічного строку, який Харківська РДА починає обчислювати від листопада 2017 року) набрав чинності Закон, згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який наразі продовжує діяти суд апеляційної інстанції констатував, що позовну давність у цій справі Прокурор не пропустив.

Касаційна скарга

14. Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Декарт Плюс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

15. Скаржник стверджує, що постанову апеляційного господарського суду прийнято з неправильним застосуванням, зокрема, статей 123, 124 Земельного кодексу України (в редакції Кодексу, чинній на час прийняття Харківською РДА розпорядження № 3314 від 29.12.2007), абзацу 3 пункту 1 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008 № 509-VI за відсутності висновку Верховного Суду з питань правильного застосування вказаних норм у подібних правовідносинах.

16. У цій частині пояснює, що чинне за час видання Харківською РДА розпорядження № 3314 від 29.12.2007 земельне законодавство не передбачало обов`язкового проведення земельних торгів для передачі спірної земельної ділянки в оренду. В подальшому, коли такі вимоги було введено, законодавець передбачив, що у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проєкту відведення земельної ділянки до 01.01.2008 передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

17. Звідси передача ТОВ "Декарт Плюс" спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів у спірних правовідносинах відбувалася цілком правомірно, адже станом на момент їх виникнення вимог про обов`язкове проведення таких торгів земельне законодавство не містило. Проте, внаслідок застосовування до правовідносин сторін положень чинного законодавства, а не того, що було чинними станом на момент їх виникнення, апеляційний господарський суд помилково дійшов протилежних висновків.

18. Крім цього, скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також не враховано висновку Верховного Суду щодо правильного застосовування цієї норми у подібних правовідносинах, який було викладено у постанові від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18.

19. У цій частині ТОВ "Декарт Плюс" зазначає, що у спірних правовідносинах Циркунівська сільрада на бездіяла, а навпаки чітко відповідала Прокурору, що не вбачає правових підстав для звернення до суду. Тобто у цій справі були відсутні підстави для представництва інтересів держави Прокурором, проте апеляційний господарський суд цьому належної уваги не надав.

20. Окремо скаржник також відмічає, що звертаючись до суду з позовом у цій справі Прокурор пропустив, встановлений Цивільним кодексом України трирічний строк позовної давності. Наполягає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що введенні в державі карантинні обмеження та воєнний стан самі по собі пропущених процесуальних строків не поновлюють, в той час як Прокурор не доводив, що такий строк пропущено з дійсно об`єктивних причин. За викладеного вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосовував статті 256, 257, 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зробив це без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 348/1237/15-ц, від 10.05.2018 у справі № 914/1708/17, від 17.04.2024 у справі № 903/877/20, від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 та ін.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

21. У відзиві на касаційну скаргу Прокурор заперечує проти наведених у ній доводів. Скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою. З постановою апеляційного суду погоджується, а тому у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, оскаржувану постанову залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

22. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП (Костюк О. В.) і представника Відповідача-2 (Мазепа Г. Б.), дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Щодо наявності правових підстав для представництва Прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах

24. Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

25. Частинами третьою, п`ятою статті 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

26. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

27. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

28. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19 зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

29. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

30. Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

31. У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

32. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

33. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

34. Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

35. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

36. Як вже зазначалося, суд апеляційної інстанції в ході розгляду цієї справи встановив, що Прокурор згідно з вимогами статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з`ясовував обставини невжиття Позивачем заходів щодо захисту порушених прав держави, проте Циркунівська сільрада, отримавши у серпні 2023 року лист Прокурора з повідомленням про порушення норм земельного законодавства протягом розумного строку самостійно не звернулася до суду з позовом в інтересах держави, натомість надала відповідь про те, що на даний час у сільської ради відсутні правові підстави для звернення до суду із позовом - тобто фактично повідомила про відсутність наміру щодо такого звернення. Звідси суд апеляційної інстанції виснував, що звернення Прокурора з позовом у цій справі у листопаді 2023 року не можна вважати необґрунтованим, адже підстави для такого представництва та його процедура ним повністю дотримані.

37. Здійснивши касаційне провадження у цій справі, Верховний Суд вважає, що такі висновки суду попередньої інстанції повністю узгоджуються з наведеними нормами матеріального та процесуального права, а також висновками суду касаційної інстанції щодо їх правильного застосовування.

38. Аргументи скаржника у цій частині зводяться виключно до незгоди із наданою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених обставин справи та по суті є власним розумінням поняття "бездіяльність уповноваженого органу", яке при цьому не узгоджується із згаданими висновками Верховного Суду щодо нього.

39. Доводи ж про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду із постанови від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18 є безпідставними, адже на відміну від обставин цієї справи, суд касаційної інстанції у тій справі виходив із установлених судами попередніх інстанцій обставин недотримання прокурором обов`язкової процедури, передбаченої абзацом 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Суд касаційної інстанції у тій справі констатував, що наразі бездіяльність Львівської ОДА і Стрийської РДА (органи, в особі яких прокурор подавав позов в інтересах держави) не можна вважати встановленою за умов відсутності будь-яких звернень прокурора до зазначених органів до подання позову з метою надання цим органам можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. Водночас у справі № 922/5064/23 подібні обставини місця не мали, а тому і стверджувана ТОВ "Декарт Плюс" неузгодженість правозастосування у цьому випадку відсутня.

40. Звідси підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України в частині здійсненого апеляційним судом застосовування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" свого підтвердження в межах касаційного провадження не знайшла.

Щодо суті спору

41. Вирішуючи питання щодо суті спірних правовідносин, Верховний Суд виходить з того, що чинна на час укладення оспорюваного Договору оренди частина друга статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою та третьою статті 134 ЗК України.

42. Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

43. Як підставно відмітив суд апеляційної інстанції, виходячи із системного аналізу положень частини другої статті 124 і абзацу 2 частини другої статті 134 ЗК України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

44. Між тим як слідує із установлених обставин цієї справи, ТОВ "Декарт Плюс" поза процедурою земельних торгів отримало в оренду спірну земельну ділянку для створення зони відпочинку, тобто фактично нового будівництва. Пунктами 3, 4 оспорюваного Договору оренди чітко визначено, що на земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури (будівель, споруд), які передаються в оренду разом з нею.

45. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що передача в оренду спірної земельної ділянки могла відбутися виключно за наслідками проведення земельних торгів, яких у спірних правовідносинах неправомірно проведено не було.

46. Доводи ж касаційної скарги про те, що земельні торги у спірних правовідносинах не були обов`язковими Верховний Суд відхиляє і в мотивування своєї позиції зазначає таке.

47. 14.10.2008 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008 № 509-VI.

48. Відповідно до абзацу 3 підпункту 17 пункту 2 розділу I наведеного Закону пункт 1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України доповнено, абзацом третім такого змісту:

"У разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів)".

49. Водночас відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" абзац 3 підпункту 17 пункту 2 розділу I цього Закону діє протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

50. В свою чергу пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" вказаного Закону передбачено, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розглядаються в установленому законом порядку; передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

51. Таким чином, положення абзацу 3 підпункту 17 пункту 2 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" діяли до 14.10.2010. До цієї дати зберігали чинність і рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проєкту відведення земельної ділянки, прийняті і не виконанні до набрання вказаним Законом чинності. Для подальшого ж оформлення у користування земельної ділянки після 14.10.2010 необхідно було звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади для отримання нового дозволу (прийняття відповідного рішення) на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому ЗК України.

52. Судом попередньої інстанції встановлено, що розпорядженням Харківської РДА від 29.12.2007 № 3314 ТОВ "Декарт Плюс" було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для передачі її в оренду. Між тим, виходячи з наведених вище норм матеріального права, зазначене розпорядження було чинним до 14.10.2010 і виходячи із обставин даної справи станом на вказану дату реалізовано так і не було. Звідси отримання ТОВ "Декарт Плюс" спірної земельної ділянки на підставі нечинного розпорядження Харківської РДА від 29.12.2007 № 3314 у позаконкурентний спосіб у подальшому після 14.10.2010 виключалося.

53. За викладеного, аргументи касаційної скарги про помилковість висновків апеляційного господарського суду щодо неможливості укладення Договору оренди спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів суд касаційної інстанції визнає безпідставними та необґрунтованими.

54. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України у цього касаційному провадженні також не підтвердилась.

Щодо позовної давності

55. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц надано такі висновки:

"Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється статтями 123, 124 ЗК України. Цей порядок полягає в такому:

Зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У клопотанні ззазначаються, зокрема, орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення і додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування надає дозвіл (або мотивовану відмову у його наданні).

За замовленням заінтересованої особи виконавець розробляє проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Він погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у користування, яким затверджує проєкт землеустрою щодо відведення ділянки.

Передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеного рішення шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, правовідносини оренди виникають лише в момент укладення договору оренди.

До цього моменту, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме - щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку. Етапи цих переговорів такі:

Звертаючись до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зацікавлена особа звертається до власника земельної ділянки - держави або територіальної громади (в особі відповідного органу) з пропозицією про укладення в майбутньому договору оренди (предмет якого на цей час точно не визначений) та про проведення переговорів з цього приводу.

У дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Конкретизується ж земельна ділянка у проєкті землеустрою. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).

Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цього висновку.

Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням проєкту землеустрою є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою.

Затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою.

Таким чином, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди.

Після цього сторони укладають договір оренди, в якому сторонами погоджується вже не тільки конкретна земельна ділянка, а і всі інші умови договору. З цього моменту виникають договірні правовідносини".

56. Верховний Суд зазначає, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

57. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

58. Оспорюваний у цій справі Договір оренди сторони уклали 04.03.2020 і саме з цього моменту між сторонами виникли договірні правовідносини. Звідси і позовна давність за вимогами про визнання вказаного договору недійсним не могла розпочатися раніше дати його укладення. Сплив трьох років загальної позовної давності у спірних правовідносинах припадав на 06.03.2023.

59. Водночас Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. В подальшому дію воєнного стану було неодноразово продовжено, він триває і досі.

60. При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

61. З викладеного слідує, що з часу запровадження в Україні воєнного стану перебіг позовної давності, зокрема, і за вимогами Прокурора у цій справі про визнання недійсним Договору оренди та про зобов`язання Відповідача-2 повернути спірну земельну ділянку зупинився. Відтак і на момент звернення Прокурора до суду з відповідними вимогами позовна давність ще не спливла.

62. Жодної суперечності із загальними висновками Верховного Суду України, на які посилається скаржник у касаційній скарзі щодо обрахунку початку перебігу позовної давності у даному випадку немає. Цитовані ж ним висновки Верховного Суду щодо впливу карантинних обмежень та воєнного стану на процесуальні строки у судових провадженнях є нерелевантними до спірних правовідносин цієї справи, адже позовна давність інститутом процесуального права не являється.

63. Звідси підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України і у частині здійсненого апеляційним судом застосування положень статей 256, 257, 261 ЦК України свого підтвердження не знайшла.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

65. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

66. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду попередньої інстанції про задоволення позову, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

Розподіл судових витрат

67. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 922/5064/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.