Постанова

від 25.06.2024 по справі 922/5064/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/5064/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,

представників сторін:

прокурора Горгуль Н.М.;

від позивача не з`явився;

від відповідачів не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.1081Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 20.03.2024 (суддя Ємельянова О.О., повний текст складено 01.04.2024) у справі №922/5064/23

за позовом Керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, м.Дергачі Харківської області, в інтересах держави, в особі позивача Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, с.Циркуни Харківської області,

до відповідачів:

1. Харківської районної державної адміністрації Харківської області, м.Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс", м.Харків,

про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача-1 - Харківської районної державної адміністрації Харківської області, відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" про:

- визнання недійсним договору оренди землі від 04.03.2020, укладеного між Харківською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" щодо оренди земельної ділянки площею 10 га з кадастровим номером: 6325185000:03:023:0020, розташованої за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" повернути земельну ділянку площею 10 га за кадастровим номером 6325185000:03:023:0020, розташовану за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, об`єднаній територіальній громаді в особі Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.03.2024 у справі №922/5064/23 у позові відмовлено.

В обґрунтування вказаного рішення господарський суд із посиланням на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №826/3115/17, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, зазначив, що прокурором здійснено звернення, в особі позивача Циркунівської сільської ради (спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району), однак позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області, як власника спірної земельної ділянки), що не відповідає вимогам частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Не погодившись із означеним рішенням, Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.03.2024 у справі №922/5064/23 та ухвалити нове рішення, яким позов Керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області задовольнити.

На переконання апелянта, оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, з огляду на наступне:

- суд першої інстанції зазначив, що позов фактично пред`явлено державою до себе самої (в особі Харківської районної державної адміністрації як власника спірної земельної ділянки), однак, враховуючи положення п.24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, на теперішній час дійсним власником спірної земельної ділянки є не Харківська обласна державна адміністрація, а Циркунівська сільська рада, яку і визначено позивачем у справі; абсолютна більшість позовів, що вже були розглянуті Верховним Судом, у тому числі Великою Палатою Верховного Суду, а також тих, що перебувають на розгляді судів усіх інстанцій, мають одночасно як у складі позивачів, так і у складі відповідачів суб`єктів владних повноважень; найважливішим для оцінки спірних правовідносин є те, що прокурор звернувся з позовом про оскарження дій суб`єкта владних повноважень на захист цивільних прав Українського народу;

- Господарським судом Харківської області взагалі не надано оцінки доводам прокурора з приводу того, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325185000:03:023:0020 була передана в оренду ТОВ «Декарт Плюс» всупереч вимогам ст.134 Земельного кодексу України, тобто без проведення земельних торгів, оскільки передавалася не з метою обслуговування та експлуатації існуючих на ній об`єктів нерухомого майна, а під будівництво створення зони відпочинку, що передбачало обов`язкову умову для її передачі проведення земельних торгів; відповідне є підставою для визнання спірного договору оренди недійсним у судовому порядку відповідно до ст.215 ЦК України.

Через підсистему Електронний суд 26.04.2024 від Харківської обласної прокуратури надійшла заява, за змістом якої, на виконання вимог п.2 ч.3 ст.258 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), направлено докази сплати судового збору у розмірі 8 052,00 грн. за подання апеляційної скарги у справі №922/5064/23 (платіжна інструкція №989 від 23.04.2024).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 20.03.2024 у справі №922/5064/23. Встановлено строк по 22.05.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань (за наявності), що пов`язані з розглядом апеляційної скарги. Призначено розгляд апеляційної скарги на "25" червня 2024 р. о 10:30 год. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою. Витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/5064/23.

Вказану ухвалу було доставлено до електронних кабінетів усіх учасників справи, в тому числі, і другого відповідача, ТОВ "Декарт Плюс", 02.05.2024 о 03:59 год., що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками (т.3, а.с. 154 158).

08.05.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли на запит матеріали справи №922/5064/23.

25.06.2024, тобто в день судового засідання, призначеного ухвалою від 01.05.2024, представник ТОВ "Декарт Плюс" адвокат Мазепа Г.Б. подав клопотання (вх.№8522, 8523), в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату, зазначаючи про те, що йому як представнику другого відповідача лише 25.06.2024 стало відомо про судове засідання суду апеляційної інстанції, а також вказуючи на неотримання від апелянта матеріалів у справі та необізнаність із текстом апеляційної скарги та додатків до неї, у зв`язку з чим, за твердженням заявника, йому необхідний додатковий час для ознайомлення з матеріалами справи.

На підтвердження повноважень адвоката Мазепи Г.Б. щодо представництва інтересів ТОВ "Декарт Плюс" у Східному апеляційному господарському суді до клопотання додано ордер від 25.06.2024 на надання правничої (правової) допомоги на підставі договору про надання правової допомоги від 25.12.2018.

У судовому засіданні 25.06.2024 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання 25.06.2024, не скористалися своїм процесуальним правом на участь представників у вказаному засіданні.

Розглянувши клопотання представника другого відповідача, ТОВ "Декарт Плюс", про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Представник другого відповідача в обґрунтування поважності таких причин посилається на неотримання від апелянта матеріалів у справі та необізнаність із текстом апеляційної скарги та додатків до неї.

Однак стороною у справі (відповідачем) є саме ТОВ "Декарт Плюс" як юридична особа, а не адвокат як представник зазначеного товариства.

Як вбачається з додатків до апеляційної скарги, а саме, з опису вкладення до цінного листа (т.3, а.с.139) копію скарги прокурор направив на належну адресу ТОВ "Декарт Плюс" (м.Харків, вул. Сумська, 68, офіс 3), яка є адресою реєстрації підприємства згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і яку зазначено також представником відповідача в направленому до суду апеляційної інстанції клопотанні. При цьому другий відповідач не надав суду апеляційної інстанції пояснень стосовно причин неотримання поштової кореспонденції, надісланої на адресу ТОВ "Декарт Плюс".

Окрім того, в ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Як було встановлено вище, ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 про відкриття апеляційного провадження та призначення розгляду справи на 25.06.2024 сторони отримали 02.05.2024, тобто завчасно.

Отже, другий відповідач мав досить часу для вирішення питання щодо представництва своїх інтересів у судовому засіданні 25.06.2024 враховуючи, що договір з адвокатом Мазепою Г.Б., який представляв інтереси ТОВ "Декарт Плюс" також і в суді першої інстанції, укладено іще 25.12.2018 і що вказаний представник не був позбавлений можливості своєчасно звернутися з заявою про ознайомлення з матеріалами справи (в тому числі, і з апеляційною скаргою) у системі "Електронний суд".

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 24.04.2024 у справі № 910/435/23, від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22, відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Однак заявник клопотання не довів неможливості розгляду апеляційної скарги в даній справі без участі представника ТОВ "Декарт Плюс".

Колегія суддів також враховує, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалася.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, колегія суддів дійшла висновку про відмову представникові ТОВ "Декарт Плюс" у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні за відсутності представника другого відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

У ході вивчення питання дотримання вимог земельного законодавства в частині передачі в оренду земельних ділянок державної та комунальної власності, розташованих на території Харківського (колишнього Дергачівського) району Харківської області, Дергачівською окружною прокуратурою встановлено порушення в частині дотримання процедури передачі земельної ділянки рекреаційного призначення в оренду, а саме Окружною прокуратурою встановлено, що розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 29.12.2007 року № 3314 надано Товариству з обмеженою відповідальністю Декарт Плюс (відповідачу 2) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в оренду орієнтовною площею 10,00 га, у тому числі: 5, 85 га, за рахунок земель запасу категорії водного фонду та 4,15 га, за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення (зі зміною її цільового призначення з віднесенням до земель категорії рекреаційного призначення), розташовану за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради (позивача) для створення зони відпочинку.

Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 28 листопада 2011 року № 685 Про надання земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю ДЕКАРТ ПЛЮС на території Харківського району затверджено землевпорядну документацію та надано Товариству з обмеженою відповідальністю ДЕКАРТ ПЛЮС в оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 10 га, в тому числі: 5,8407 га за рахунок земель запасу категорії водного фонду без зміни цільового призначення та 4,1593 га інших захисних насаджень за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення зі зміною цільового призначення на категорію земель рекреаційного призначення, розташовану на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, для створення зони відпочинку (пункти 1, 2 розпорядження).

На підставі вказаного розпорядження 04 березня 2020 року між Харківської районною державною адміністрацією (відповідач 1, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Декарт Плюс (відповідач 2, орендар) було укладено договір оренди землі (т.1, а.с.3).

Пунктом 1 договору сторони погодили, що орендодавець на підставі Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Податкового кодексу України, розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 28.11.2011 року № 685, враховуючи рішення ХХVІ сесії VІІ скликання Циркунівської сільської ради від 31.01.2020 року "Про встановлення орендної плати за земельну ділянку" надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення державної власності для створення зони відпочинку, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району, Харківської області.

В оренду передається земельна ділянка площею 10,0000 га кадастровий номер: 6325185000:03:023:0020 (пункт 2 договору).

Згідно з пунктами 3, 4 договору, на земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури. На земельній ділянці немає будинків, будівель, споруд та інших об`єктів, які передаються в оренду разом із нею.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2019 рік становить 7 332 652,00 грн. (пункт 5 договору).

Згідно з пунктом 8 договору, договір укладається строком на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 договору сторони погодили, що орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Циркунівської сільської ради у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у сумі 219 979,56 грн. на рік.

Земельні ділянка передається в оренду для створення зони відпочинку. Цільове призначення земельної ділянки - 07.01 - Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, категорія земель - землі рекреаційного призначення (пункту 14, 15 договору).

На думку прокурора, Харківська обласна державна адміністрація не мала законних підстав для передачі в оренду земельної ділянки інакше, як за результатами проведення земельних торгів; внаслідок передачі земельної ділянки у позаконкурсний спосіб Циркунівська сільська рада втратила права законного очікування отримати найбільш економічно вигідну пропозицію.

Листом від 18.08.2023 № 57-109-3035 вих-23 (т.1, а.с.86) Дергачівська окружна прокуратура повідомила Циркунівську сільську раду про виявлені порушення та просила надати інформацію, чи вживалися сільською радою заходи щодо відновлення порушених інтересів держави, шляхом звернення до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним та повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6325185000:03:023:0020, і якщо ні то вказати причини і повідомити про намір звернення до суду.

У відповідь Циркунівська сільська рада направила прокурору листа від 28.08.2023 № 02-24/443 (т.1, а.с. 87, зворотний бік), в якому зазначила, що на даний час у сільської ради відсутні правові підстави для звернення до суду із позовом, оскільки до її повноважень не відноситься перевірка правомірності розпоряджень Харківської обласної державної адміністрації.

28.11.2023 прокурор подав позовну заяву в даній справі до Господарського суду Харківської області.

Під час розгляду справи Харківська районна державна адміністрація Харківської області (перший відповідач), заявила про застосування позовної давності (т.1, а.с. 132), стверджуючи, що про імовірні порушення земельного законодавства, що стосувалися недотримання процедур передачі спірної земельної ділянки в оренду, органам прокуратури було відомо з листопада 2017 року.

Оскаржуваним рішенням від 20.03.2024 господарський відмовив у задоволенні позовних вимог із наведених вище підстав, зазначивши, що, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав звернення прокурора до суду в інтересах позивача (в особі органу, не уповноваженого державою здійснювати відповідні функції, щодо спірної земельної ділянки), вимога прокурора зводиться до позову пред`явленого державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області, як власника спірної земельної ділянки), то відсутні і підстави для застосування позовної давності у даній справі.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в даній справі та визначення ним відповідачем у справі Харківської районної державної адміністрації Харківської області, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, за змістом вказаної норми, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Як було встановлено вище, спірний договір оренди від 04.03.2020 укладено між Харківської районною державною адміністрацією (відповідач 1, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Декарт Плюс (відповідач 2, орендар).

Разом з тим, в силу п. 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який набрав чинності з 27.05.2021 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-ІХ, спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності Циркунівської сільської ради, а тому вказана сільська рада є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах відповідні обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються її учасниками.

Отже, компетентним органом у спірних правовідносинах є Циркунівська сільська рада.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Відповідні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 918/571/23 тощо.

Як було встановлено вище, Циркунівська сільська рада у серпні 2023 року отримала від прокурора листа з повідомленням про порушення норм земельного законодавства, однак протягом розумного строку самостійно не звернулася до суду з позовом в інтересах держави, натомість надала відповідь про те, що на даний час у сільської ради відсутні правові підстави для звернення до суду із позовом тобто фактично повідомила про відсутність наміру щодо такого звернення.

За таких обставин, на думку колегії суддів, подання прокурором відповідного позову у листопаді 2023 року узгоджується з вищенаведеними вимогами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про недотримання прокурором вимог чинного законодавства при зверненні з позовом, оскільки, на думку суду першої інстанції, позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області, як власника спірної земельної ділянки).

В обґрунтування такої правової позиції господарський суд посилається на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №826/3115/17.

Разом з тим, як вбачається із вказаної постанови, її прийнято в адміністративній справі за позовом Міністерства екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України про скасування розпорядження останньої. Суд касаційної інстанції зазначив, що право Міністерства екології та природних ресурсів України на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про скасування розпорядження Державної регуляторної служби України не закріплені у жодному нормативно-правовому акті, тому Міністерство екології та природних ресурсів України у цій справі не має права на звернення до суду. Тобто у вказаній справі Великою Палатою Верховного Суду розглядалося питання щодо наявності права у державного органу звертатися з адміністративним позовом до суду між двома суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Натомість у даній справі №922/5064/23 спір виник з господарських правовідносин, а саме, заявлено позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди (тобто господарського договору), при цьому, як було встановлено вище, прокурор належним чином обґрунтував наявність у нього права на подання такого позову в інтересах держави в особі Циркунівської сільської ради як власника спірної земельної ділянки.

У постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 (на яку також посилається господарський суд в оскаржуваному рішенні) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, оскільки в цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області, отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області), разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.

Як вбачається із справи №922/5064/23, що розглядається, прокурор визначив першим відповідачем Харківську районну державну адміністрацію Харківської області як сторону спірного договору оренди землі від 04.03.2020, укладеного з ТОВ "Декарт Плюс". Разом з тим, як було встановлено вище, враховуючи положення п.24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, на теперішній час дійсним власником спірної земельної ділянки є не Харківська обласна державна адміністрація, а Циркунівська сільська рада, яку і визначено позивачем у справі про що обґрунтовано зазначає прокурор в апеляційній скарзі.

Окрім того, позовну вимогу про зобов`язання повернути спірну земельну ділянку з метою відновлення порушених прав держави, що власне і становить мету звернення прокурора до суду пред`явлено не до державного органу, а до орендаря земельної ділянки, ТОВ "Декарт Плюс". Тобто в даному випадку, на думку колегії суддів, відсутні підстави для висновку про те, що позов пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої.

Необхідно також враховувати, що у справі, яка розглядається спір виник із господарських правовідносин, які існували між його сторонами. Отже сторонами господарських (цивільних) відносин може бути також держава в особі її органів.

У цій справі органи влади, розпоряджаючись земельною ділянкою, передаючи її в оренду, виконують функції власника і орендодавця земельної ділянки, яка надається в оренду, а не виконує владні функції.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц). Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом також у постанові від 16.04.2024 у справі № 927/238/22 за позовом заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію та припинення власності на земельну ділянку в якій суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення господарського суду про задоволення позову прокурора, і суд касаційної інстанції з цим погодився.

За таких обставин, колегія суддів не визнає обґрунтованими посилання суду першої інстанції на постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №826/3115/17, а також від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, оскільки суб`єктний склад учасників, правовідносини та характер позовних вимог, спрямованих на захист прав держави, у вказаних справах не подібні до тих, що мають місце в даній справі №922/5064/23.

Отже, оскаржуване рішення господарського суду, мотивоване тим, що державою пред`явлено позов до неї самої, підлягає скасуванню як таке, що прийнято при неправильному застосуванні господарським судом частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України що призвело до прийняття передчасного рішення про відмову в позові без розгляду позовних вимог по суті.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог прокурора в даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною другою статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України.

Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 76 - 85 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №922/443/20, сформульовано такий правовий висновок щодо питання застосування статей 124, 134 Земельного кодексу України:

«Виходячи із системного аналізу положень частини 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Таке правове регулювання з боку законодавця створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів. Верховний Суд звертається до власних правових висновків у постановах від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19».

Як вбачається з матеріалів цієї справи №922/5064/23 та не спростовано її учасниками в суді першої та апеляційної інстанції, ТОВ "Декарт Плюс" поза процедурою земельних торгів отримало в оренду земельну ділянку площею 10 га з кадастровим номером: 6325185000:03:023:0020 за спірним договором оренди від 04.03.2020 для створення зони відпочинку. При цьому, пунктами 3, 4 вказаного договору визначено, що на земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури (будівель, споруд), які передаються в оренду разом з нею.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що передача в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6325185000:03:023:0020 була проведена всупереч процедурі визначеній у статті 134 Земельного кодексу України, а саме без проведення земельних торгів, що є порушенням вимог земельного законодавства.

Відповідно, спірний договір оренди підлягає визнанню недійсним в порядку вищенаведених приписів ст. 203, 215 ЦК України, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, оскільки, як правильно зазначено прокурором, Харківська обласна державна адміністрація не мала законних підстав для передачі в оренду земельної ділянки інакше, як за результатами проведення земельних торгів; внаслідок передачі земельної ділянки у поза конкурсний спосіб Циркунівська сільська рада втратила право законного очікування отримати найбільш економічно вигідну пропозицію.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 12.06.2024 у справі № 917/1708/23, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що укладення договору оренди землі без участі в земельних торгах з порушенням приписів, зокрема, ст.134 Земельного кодексу України, є підставою для визнання недійсним такого договору оренди.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" повернути земельну ділянку площею 10 га за кадастровим номером 6325185000:03:023:0020, розташовану за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, об`єднаній територіальній громаді в особі Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону у разі недійсності правочину.

У разі, якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, і таке майно залишається у набувача, то позов про визнання правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності правочину є ефективним способом захисту.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 19.06.2024 у справі № 917/1796/23, в якій суд касаційної інстанції погодився з обґрунтованістю позову прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (укладеного між фізичною особою та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) та, як наслідок, про повернення вказаної земельної ділянки територіальній громаді в особі відповідної селищної ради, якій станом на час розгляду справи цю ділянку було передано в комунальну власність.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, друга позовна вимога прокурора також підлягає задоволенню.

Щодо застосування позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (статті 257, 261 Цивільного кодексу України).

Водночас позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався чи міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Відповідні висновки викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 906/871/21.

Як було встановлено вище, під час розгляду цієї справи №922/5064/23 в суді першої інстанції Харківська районна державна адміністрація Харківської області (перший відповідач), заявила про застосування позовної давності, стверджуючи, що про імовірні порушення земельного законодавства, що стосувалися недотримання процедур передачі спірної земельної ділянки в оренду, органам прокуратури було відомо з листопада 2017 року, коли керівник Харківської місцевої прокуратури №6 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Харківської обласної державної адміністрації про скасування розпорядження від 28.11.2011 №685 Про надання земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю ДЕКАРТ ПЛЮС на території Харківського району.

Стосовно наведених аргументів колегія суддів зазначає, що, як вбачається з Єдиного реєстру судових рішень, такий позов (у справі №910/20323/17) дійсно було подано прокурором у листопаді 2017 року.

При відрахуванні позовної давності тривалістю у три роки від листопада 2017 року її закінчення припадає на листопад 2020 року, тоді як позов у даній справі №922/5064/23 прокурор подав у листопаді 2023 року.

Разом з тим, при вирішенні питання, чи дійсно прокурор пропустив позовну давність, слід врахувати наступне.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон), розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Закон набрав чинності 02.04.2020, тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим Законом (пункт 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №167/1058/20).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

В подальшому дію воєнного стану було неодноразово продовжено, він тривав і на час подання прокурором позову в цій справі, і на час її розгляду судами першої та апеляційної інстанції.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Отже, оскільки з 02.04.2020 (тобто до закінчення трирічного строку, який перший відповідач починає обчислювати від листопада 2017 року) набрав чинності Закон, згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діяв на усій території України і станом на 28.11.2023 (дата подання позовної заяви) суд апеляційної інстанції зазначає, що в даній справі №922/5064/23 прокурор подав позов до суду першої інстанції в межах позовної давності.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 17.04.2024 у справі № 903/877/20.

З огляду на вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції (як такого, що прийнято при неповному з`ясуванні обставин,що мають значення для справи) та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

З урахуванням приписів ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.79, 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 20.03.2024 у справі №922/5064/23 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 04.03.2020, укладений між Харківською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" щодо оренди земельної ділянки площею 10 га з кадастровим номером: 6325185000:03:023:0020, розташованої за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 68, офіс 3, код ЄДРПОУ 34860439) повернути земельну ділянку площею 10 га за кадастровим номером 6325185000:03:023:0020, розташовану за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, об`єднаній територіальній громаді в особі Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області (62341, Харківська обл., Харківський р-н., с. Циркуни, вул. Соборна, буд. 26, код ЄДРПОУ 04396685).

Стягнути з Харківської районної державної адміністрації Харківської області (61098, м. Харків, шосе Григорівське буд. 52, код ЄДРПОУ 04058775) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м.Київ, рахунок UA 178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010) 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 4026,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Декарт Плюс" (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 68, офіс 3, код ЄДРПОУ 34860439) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м.Київ, рахунок UA 178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010) 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 4026,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.07.2024.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.В. Стойка