Ухвала

від 29.03.2024 по справі 925/1567/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

29 березня 2024 року Черкаси справа №925/1567/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:

від позивача: Марченко В., Чередниченко Д.О. - адвокати за ордерами;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловозоремонтний завод "Укртрансдизель" (м. Христинівка, Уманський район, Черкаська область Україна) до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім вагонобудівної компанії" (м. Тбілісі, Грузія) про стягнення 200 000,00 доларів США, що еквівалентно 7 252 860 грн.

ВСТАНОВИВ:

17.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепловозоремонтний завод "Укртрансдизель" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою та просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім вагонобудівної компанії" (м. Тбілісі, Грузія) на свою користь заборгованість в розмірі 200 000,00 доларів США по сплаті авансу за ремонт тепловоза, що еквівалентно 7 252 860 грн., на підставі договору № 12-10/2021 від 12.10.2021, укладеного між сторонами у справі.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження Господарським судом Черкаської області з урахуванням ч. 10 ст. 29 ГПК України - за місцем знаходження майна відповідача.

Предметом спору у справі є стягнення з відповідача авансової вартості проведеного позивачем ремонту тепловоза серії ЧМЄ-3 номер 5126 (зав. № 13930, 1985 р.в.) що належить ТОВ "Торговий дім вагонобудівної компанії" (м. Тбілісі, Грузія) і в даний час перебуває в Україні на території позивача і це підтверджується доводами у позові та Актом № 02/23 від 04.12.2023 Черкаської митниці, які суду додатково надано позивачем на вимогу ухвали від 21.11.2023.

Ухвалою від 18.12.2023 суд відкрив провадження у справі та визначився із призначенням чотирьох засідань для розгляду справи. Ухвалу разом із позовною заявою позивачем було перекладено грузинською та направлено судом для вручення відповідачу через Міністерство юстиції Грузії.

Станом на час проведення засідання 29.03.2024 Мін`юсту Грузії суд повторно направив на виконання доручення на надання правової допомоги. Документи по справі також було направлено безпосередньо відповідачу за його адресою у м. Тбілісі (Грузія).

Доказів вручення відповідачу копії позову та ухвал по справі у суду немає.

За доводами представників позивача спір не врегульовано. Тепловоз в даний час знаходиться на території підприємства-позивача. Представники стверджують, що позивач вже поніс витрати на транспортування тепловоза та на його частковий ремонт. Сторонами не вирішується питання про припинення зобов`язань. Відповідач не повідомив позивача про відмову від ремонту та витребування тепловоза.

В засідання 29.03.2024 позивачем подано заяву про забезпечення позову від 28.03.2024, якою просить накласти арешт на тепловоз.

Представники позивача заяву підтримали і просять суд її задовольнити.

За правилами ст. 136,137 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Верховним Судом у своїх постановах неодноразово було звернуто увагу, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, а оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Також, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Умовою застосування заходів забезпечення позову з урахуванням предмету позову може бути достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Водночас достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно зі ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивач просить врахувати, що згідно висновків п. 23 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Суд вважає, що заяву позивача про забезпечення позову слід задовольнити, виходячи з наступного:

В обґрунтування заяви вказано, що між сторонами справі 12.10.2021 укладено Договір № 12-10/2021 з Додатком № 1, предметом якого є ремонт позивачем тепловозів за замовленням відповідача.

На виконання умов Договору 17.02.2022 позивачем було поставлено до зони митного контролю Одеської залізниці ДФС тепловоз ЧМЭ-3, 1985 року виготовлення, заводський № 5126 (а.с. 56, накладна а.с. 62), який в подальшому перевезено на підприємство позивача. Позивач надав докази оплати ним транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення локомотиву на суму 176 507,85 грн. (а.с. 55).

01.03.2022 позивач зареєстрував митну декларацію № UA902080/2022/800996 із задекларованим строком вивезення тепловоза - 19.06.2022. Цю обставину встановлено також і при вирішені спору в справі № 706/350/23 Христинівського районного суду Черкаської області (постанова Шорстого апеляційного адмінсуду від 13.09.2023 (а.с. 77).

Згідно положень Митного кодексу з 01.03.2022 у позивача розпочався строк митної переробки тепловоза згідно умов Договору із відповідачем та ст. 151 Митного кодексу.

Даною нормою передбачено, що строк переробки товарів на митній території України встановлюється митним органом у кожному випадку під час видачі дозволу підприємству, виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом іноземних товарів для переробки. За заявою підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів на митній території України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може перевищувати 365 днів, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

Якщо товари, поміщені у митний режим переробки на митній території, не можуть бути своєчасно реекспортовано внаслідок накладення на них арешту (крім арешту внаслідок позовів приватних осіб), вилучення у справі про порушення митних правил, аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, строк переробки на митній території зупиняється на час такого арешту (вилучення, аварії, дії обставин непереборної сили).

За правилами п. 4.7. Договору між сторонами, доставку тепловоза на ремонт в Україну та повернення його відповідачу в Грузію після ремонту повинен провести позивач за власний рахунок.

Позивач приступив до виконання ремонтних робіт, однак доставка тепловоза замовнику-відповідачу з 24.02.2022 неможлива через блокування морських портів України з боку рф, що є загально відомим фактом та підтверджується Торгово-промисловою палатою України.

Згідно п. 3.2. Договору між сторонами, відповідач розраховується за ремонти по кожному тепловозу окремо. При цьому відповідач повинен сплатити аванс 200 000 доларів США за кожен переданий в ремонт тепловоз протягом 20 банківських днів після офоормлення акта приймання-передачі між Замовником та АТ "Грузинська залізниця".

Відомостей про складення такого Акту у справі немає. За даними дорожньої відомості (а.с. 60) тепловоз № 5126 доставлявся паромом та Одеською залізницею до ст. Христинівка.

Претензією від 06.04.2023 (а.с. 83) за Договором між сторонами позивач вимагав у відповідача сплати йому аванс 200 000 доларів США і вказав, що між сторонами Договору акт приймання-передачі не складався, однак тепловоз згідно митної декларації з 17.02.2022 перебуває на території України для проведення ремонта, тому факт передачі тепловоза відбувся і відповідач повинен виконати свої фінансові зобов`язання по Договору.

Позивач склав власний акт приймання тепловоза ЧМЕ 3 № 5126 від 01.03.2022 (а.с. 70) і його отримання для ремонта і перебування за власним місцем знаходження не заперечує.

Станом на час проведення засідань у справі докази проведення між сторонами розрахунків за спірними коштами відсутні.

Відповідач відзив на позов не надіслав, доказів намірів врегулювання спору суду не подає.

Як вже вказано судом, справа розглядається за правилами загального позовного провадження Господарським судом Черкаської області з урахуванням ч. 10 ст. 29 ГПК України - за місцем знаходження майна відповідача на території України, яким є тепловоз.

Ціна позову складає 200 000 доларів США, що еквівалентно 7 252 860 грн.

Також за правилами ГПК України, при доведеності позовних вимог позивач матиме право на стягнення з відповідача судового збору і всіх судових витрат, які пов`язані із вирішенням спору.

При цьому за даними інвойса № Т-01/22 від 12.02.2022 (а.с. 65) заявлена вартість тепловоза серії ЧМЄ-3 зав. № 5126 становить лише 137 106 доларів США.

Суд враховує, що відповідач є юридичною особою з місцем реєстрації в Грузії (а.с. 27), що впливатиме на тривалість виконавчого провадження та створюватиме труднощі стягувачу для контролю за цим виконавчим провадженням у випадку задоволення позову.

Відомості про фінансові спроможності та наявність іншого майна у боржника для погашення боргу перед позивачем у справі відсутні.

Спір стосується вимоги про стягнення грошових коштів з відповідача на користь позивача.

Однак суд враховує, що у відповідача є нічим не обмежена в даний час можливість в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, зокрема і тепловоз, який тимчасово перебуває в ремонті у позивача, що беззаперечно в майбутньому утруднить виконання судового рішення у справі, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту саме на наявне та приналежне відповідачу майно, яке прибуло в Україну та задекларовано як власність відповідача, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки щодо арештованого майна, яке за умовами договору перебуває у позивача у володінні протягом всього часу ремонту, в даному випадку буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним (в тому числі відчужувати).

При цьому у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну та нічим не обмежену можливість розрахуватись із позивачем коштами без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника (така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Суд вважає, що з урахуванням сукупності обставин у даній конкретній справі обраний позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на тепловоз, заявленої вартості якого навіть не вистачає для покриття авансу для ремонту, є адекватним із заявленими позивачем вимогами. При цьому тепловоз все ще перебуває в ремонті на території України і тому накладення на нього арешту не спричинить негативних наслідків для відповідача. Суд вважає, що вимоги позивача із накладенням арешту на майно є співмірним із можливими негативними наслідками від вжиття заходів забезпечення позову та з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів і невиконанням рішення суду, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт.

З підстав викладеного заяву про забезпечення позову слід задовольнити, а позивача зобов`язати цю заяву та ухвалу перекласти грузинською для направлення відповідачу у справі.

Наступне засідання слід призначити на раніше визначену ухвалою суду від 18.12.2023 дату -- 22 квітня 2024 року.

Оскільки все ще триває процедура виконання судового доручення про надання правової допомоги і вручення ухвали відповідачу у справі, то провадження у справі слід зупинити до часу проведення наступного судового засідання в порядку п. 4) ч. 1 ст. 228 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 182,183, 234 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відкласти підготовче засідання у справі на 12:00 год. 22 квітня 2024 року.

Звернути увагу сторін, що ухвалою від 18.12.2023 наступні засідання у справі призначено на:

12:00 год. 22 квітня 2024

12:00 год. 24 травня 2024.

Одне із засідань в подальшому буде визначено судом для початку розгляду справи по суті.

Засідання відбудуться у приміщенні Господарського суду Черкаської області за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 307, тел. канцелярії суду: 31-21-49.

В порядку ч. 2 ст. 119 ГПК України продовжити обом сторонам строк на подання суду відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення до наступного засідання 22 квітня 2024 року.

Запропонувати відповідачу до 22 квітня 2024 року подати суду заперечення щодо підсудності спору Господарському суду Черкаської області та проти належності відповідача.

Запропонувати обом сторонам подати суду обґрунтування та докази, за матеріальним правом якої держави слід вирішувати спір.

Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Задовольнити клопотання позивача у заяві від 28.03.2024 про забезпечення позову та накласти арешт на тепловоз ЧМЭ-3, 1985 року виготовлення, заводський № 5126, який був ввезений на митну територію України згідно митної декларації № UA902080/2022/800996 та знаходиться на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловозоремонтний завод "Укртрансдизель" Україна, Черкаська область, м. Христинівка, вул. Пушкіна, 2/А (код 33819678).

Тепловоз належить боржнику: Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім вагонобудівної компанії" (0144, м. Тбілісі, Грузія, вул. Самгеретіс, № 76а, Надзаладевський район, код 400315690).

Зобов`язати позивача перекласти заяву про забезпечення позову від 28.03.2024 та дану ухвалу грузинською мовою і надати їх переклади суду у 10й термін з часу виготовлення повного тексту ухвали для направлення відповідачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення 29 березня 2024 року та може бути оскаржена в 10денний строк до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалу може бути пред`явлено до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання нею законної сили.

Зупинити провадження у справі до часу наступного засідання з урахуванням повторного направлення доручення про надання правової допомоги до Міністерства юстиції Грузії.

Повний текст ухвали складено 30 березня 2024 року

Суддя Н.М. Спаських