Рішення

від 26.03.2024 по справі 161/19008/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/19008/23

Провадження № 2/161/798/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.

за участю секретаря судового засідання Вольської А.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до директора Крупівського навчально-реабілітаційного центру Гринчук Юлії Юріївни, Крупівського навчально-реабілітаційного центру, про визнання протиправними дій, усунення перешкод у виконанні трудових обов`язків та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Позов обґрунтовує тим, що наказом директора Крупівської допоміжної школи-інтернату Луцького району Волинської області №81 від 01.09.1999 його було прийнято на посаду вихователя у Крупівській допоміжній школі-інтернаті Луцького району Волинської області, а 01.09.2001 переведено на посаду вчителя.

Наказом управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації №77-к від 01.06.2005 його було призначено виконуючим обов`язки директора Крупівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Волинської обласної ради. Розпорядженням голови Волинської обласної ради №152-р від 29.07.2005 його призначено на посаду директора Крупівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату на контрактній основі.

Рішенням сесії Волинської обласної ради №13/22 від 21.06.2007 Крупівську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат реорганізовано у Крупівський навчально-реабілітаційний центр для дітей з вадами зору. Пізніше, рішенням Волинської обласної ради №12/48 від 21.06.2012 Крупівський навчально-реабілітаційний центр для дітей з вадами зору Волинської обласної ради перейменовано на Крупівський навчально-реабілітаційний центр (далі Центр).

Наказом управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації №159-к від 25.09.2020 на підставі розпорядження голови Волинської обласної ради №245 від 15.09.2020 ОСОБА_1 звільнено 30.09.2020 з посади директора Центру у зв`язку із закінченням терміну дії контракту, відповідно до підпункту «а» пункту 20 контракту, укладеного 29.07.2005 та пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України.

На підставі розпорядження голови Волинської обласної ради №246 від 15.09.2020 наказом управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації №165-к від 30.09.2020 позивача призначено з 01.10.2020 тимчасово виконувачем обов`язків директора Центру до призначення директора.

Відповідно до наказу управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації №146-к від 31.08.2023 на підставі розпорядження голови Волинської обласної ради №409 від 31.08.2023 позивача звільнено з тимчасово виконувача обов`язків директора Центру у зв`язку з призначенням директорки ОСОБА_4 .

Зазначає, що у зв`язку зі звільненням з тимчасово виконувача обов`язків директора, він і надалі залишається на посаді вчителя у даному закладі. Проте, 05.09.2023 зателефонувавши до відповідача з метою повідомлення про перебування на лікарняному, він дізнався, що більше у даному закладі не працює, трудові відносини між ним та закладом відсутні, у зв`язку з звільненням останнього з т.в.о. директора Центру.

Такі дії відповідача, він вважає не допуском до роботи, оскільки з посади вчителя його ніхто не звільняв, відтак дії відповідача є протиправними та позбавляють його роботи та відповідно її оплати як засобів для існування.

Недопуск до роботи вплинув на його моральний стан, адже він пропрацював у навчальному закладі 24 роки, не планував звільнятися, а тому пережите, завдало йому та його сім`ї значних переживань, що виразилися у розладі сну, нервуванні та зміні звичного способу життя.

Вважає, що такими діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 30000,00 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд визнати протиправними дії директорки Центру ОСОБА_5 щодо не допуску його до робочого місця та не включення його в тарифікацію педагогічних працівників на 2023-2024 навчальний рік; зобов`язати директорку Центру ОСОБА_5 усунути йомуперешкоди увиконанні трудовихобов`язків вчителяшляхом включеннядо тарифікаціїпедагогічних працівниківна 2023-2024навчальний рік із забезпеченням повного тижневого навантаження, що становить 18 годин. Стягнути з Центру середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 30000,00 грн., а також понесені у справі судові витрати.

Ухвалою судді від 06.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Від відповідача Крупівського навчально-реабілітаційного центру надійшов відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що за згоди ОСОБА_1 у порядку передбаченому ч.1 ст.32 КЗпП України, його було переведено на іншу посаду, тобто його статус працівника в Центрі був змінений спочатку з посади вихователя на посаду вчителя, а в подальшому на посаду директора Центру. Інших трудових відносин між ОСОБА_1 та Центром, які мають триваючий характер немає. Оскільки ОСОБА_1 було переведено на посаду директора, то функції вчителя він виконував виключно у зв`язку з виробничою необхідністю, а саме відсутністю вільних (не перенавантажених) вчителів або викладачів з відповідних предметів. Таким чином, через звільнення ОСОБА_1 з посади директора, за ним не могли бути збережені години педагогічного навантаження, адже посада вчителя не була його ні основним місцем роботи, ні роботою по сумісництву. Відтак, позивач, після звільнення, не мав права на викладацькі години чи педагогічне навантаження у Центрі, бо він не був працівником Центру після звільнення з посади директора 31.08.2023, з якої він був звільнений на підставі розпорядження голови Волинської обласної ради № 409 від 31.08.2023 і законність якого він не оскаржував. При цьому, з посади вчителя, позивача ніхто не звільняв і не міг звільнити, тому, що посаду вчителя, як і попередню посаду вихователя він не займав, а читав освітні предмети лише за суміщенням, яке не потребувало укладення окремого трудового договору. Посилаючись на викладене, відповідач просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, у якому зазначив, що на посаду вчителя він був переведений директором навчального закладу, а на посаду в.о. директора призначався управлінням освіти і науки, після розпорядження органу державної влади, що унеможливлює переведення з посади вчителя на посаду в.о. директора. Зазначив, що в трудовій книжці та наказі про призначенні в.о. директора, не мітиться пунктів щодо переведення позивача з посади вчителя на посаду виконуючого обов`язків, або звільнення з посади вчителя, а лише про призначення на посаду, що не тягне за собою звільнення з посади вчителя. Враховуючи наведене, просив суд позов задовольнити.

До початку розгляду справи від директора Центру ОСОБА_5 надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлений позов підтримали та просили задовольнити з наведених у позовній заяві підстав. Зазначили, що загальний розмір середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню, становить 109459,32 грн., додавши відповідні розрахунки.

Представник відповідача Крупівського навчально-реабілітаційного центру заявленого позову не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні з мотивів, наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача Крупівського навчально-реабілітаційного центру, дослідивши матеріали справи та надані суду докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що виключає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, устаном, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Наказом директора Крупівської допоміжної школи-інтернату Луцького району Волинської області №81 від 01.09.1999 ОСОБА_1 прийнято на посаду вихователя у Крупівській допоміжній школі-інтернаті Луцького району Волинської області, а 01.09.2001 переведено на посаду вчителя.

Згідно з ч.2 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Таким чином, між ОСОБА_1 , як вчителем та Крупівською допоміжною школою-інтернатом Луцького району був укладений трудовий договір.

Відповідно до наказу управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації №77-к від 01.06.2005 ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки директора Крупівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Волинської обласної ради. Наказом Центру № 58 від 01.06.2005 у зв`язку зі звільненням з посади директора ОСОБА_6 призначити виконуючим обов`язки директора ОСОБА_1 з 01.06.2005 з оплатою згідно тарифікації, підставою став вищевказаний наказ управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації.

Розпорядженням голови Волинської обласної ради №152-р від 29.07.2005 ОСОБА_1 призначено на посаду директора Крупівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату на контрактній основі.

Рішенням сесії Волинської обласної ради №13/22 від 21.06.2007 Крупівську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат реорганізовано у Крупівський навчально-реабілітаційний центр для дітей з вадами зору. Пізніше, рішенням Волинської обласної ради №12/48 від 21.06.2012 Крупівський навчально-реабілітаційний центр для дітей з вадами зору Волинської обласної ради перейменовано на Крупівський навчально-реабілітаційний центр.

Таким чином, з ОСОБА_1 було укладено трудовий договір за яким він був прийнятий на посаду вчителя, а з 29.07.2005 з ним був укладений контракт за яким та на час дії якого, він був призначений на посаду директора.

Наказом управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації №159-к від 25.09.2020 на підставі розпорядження голови Волинської обласної ради №245 від 15.09.2020 ОСОБА_1 звільнено 30.09.2020 з посади директора Центру у зв`язку із закінченням терміну дії контракту, відповідно до підпункту «а» пункту 20 контракту, укладеного 29.07.2005 та пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України.

На підставі розпорядження голови Волинської обласної ради №246 від 15.09.2020 наказом управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації №165-к від 30.09.2020 позивача призначено з 01.10.2020 тимчасово виконувачем обов`язків директора Центру до призначення директора.

Відповідно до наказу управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації №146-к від 31.08.2023 на підставі розпорядження голови Волинської обласної ради №409 від 31.08.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади тимчасово виконувача обов`язків директора Центру у зв`язку з призначенням директорки ОСОБА_4 .

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що після звільнення ОСОБА_1 з посади тимчасово виконувача обов`язків директора Центру, його не допускають до виконання трудових обов`язків як вчителя Центру.

Відмова у допуску до роботи обґрунтована тим, що позивач за особистою згодою змінив свій статус у закладі освіти спочатку з посади вихователя, перейшовши на посаду вчителя, а тому трудові відносини, які виконував ОСОБА_1 , як вчитель освітнього закладу, за його згодою були припинені ним у 2005 році. Оскільки протягом перебування на посаді директора ОСОБА_1 здійснював додаткову викладацьку роботу у межах 12 год. за погодженням відповідного органу освіти, то така діяльність не була його основним місцем робота, а була роботою по суміщенню, відтак підстав для допуску ОСОБА_1 до роботи як вчителя Центру немає. (а.с.17).

Надаючи правову оцінку діям Центру, суд враховує, що з позивачем було укладено два договори, а саме у 1999 році за яким ОСОБА_1 був призначений на посаду вихователя, з якої 01.09.2001 переведений на посаду вчителя та у 2005 році строковий контракт за яким ОСОБА_1 був призначений на посаду директора.

При цьому, будучи призначеним на посаду виконуючим обов`язки директора вперше, а згодом директором, ОСОБА_1 не було звільнено із посади вчителя Центру, що вбачається із наданих та досліджених судом документів. Таким чином у Центрі позивач обіймав дві посади, а відтак звільнення його з посади директора, не свідчить про звільнення його з посади вчителя цього Центру.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про загальну середню освіту», який діяв на час призначення ОСОБА_1 на посаду директора, призначення на посаду керівника державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснює відповідний орган управління освітою. Призначення на посаду та звільнення з посади інших працівників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснює його керівник.

Наведене дає підстави для висновку, що суб`єкт призначення як і суб`єкт звільнення з посади вчителя та посади директора є різним, що суперечить можливості автоматичного звільнення з посади вчителя при звільненні з посади директора, в той час коли особа не була звільнена з посади вчителя при першочерговому призначенні на посаду директора.

Таким чином, суд дійшов висновку, що призначенням на посаду директора Центру ОСОБА_1 не було звільнено з посади вчителя, при цьому посада директора є адміністративно-господарською та не сумісництвом посад, а тому звільнення позивача з посади директора не потягло за собою його звільнення з посади вчителя, а відтак недопущення його до виконання посадових обовязків вчителя є порушенням його трудових прав.

Щодо посилання сторони відповідача на застосування до спірних правовідносин постанови Верховного Суду від 27.02.2023 у справі № 382/561/19 (провадження № 61-7114св22), то суд звертає увагу на те, що в справі яка переглядалася судом касаційної інстанції, позивач була звільнена з посади вчителя порядком переводу на посаду в.о. директора, а в подальшому переведена з посади в.о. директора на посаду директора. Займана нею посада була донавантажена годинами посади вчителя у зв`язку з виробничою необхідністю, що свідчило про суміщення професій, наказу про прийняття позивача як вчителя не видавалося. Таким чином, звільнення працівника з основної роботи, а це з посади директора, свідчить про не можливість такою особою виконувати додаткову роботу та не потребує видання наказу про звільнення його від виконання додаткових обов`язків.

Проте, у справі яка розглядається, позивач ОСОБА_1 обіймав у Центрі дві посади та при призначенні на посаду в.о. директора, а згодом і директора не був звільнений з посади вчителя. При цьому, основним місцем роботи ОСОБА_1 є саме посада вчителя Центру, однак в подальшому обіймаючи посаду директора, він у відповідності до п.91 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1992 № 102, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 27.05.1993 за № 56, вів викладацьку роботу з дозволу відповідного органу управління освіти, за яким неодноразово звертався Центр, що підтверджується копіями таких листів від 02.09.2021, 02.09.2022 (а.с.55, 56) та відповідними наказами Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації від 13.09.2021, 06.09.2022 (а.с. 57,58).

Оскільки, суд дійшов висновку про порушення трудових прав позивача, то їх слід відновити шляхом визнання протиправними дій директорки Крупівського навчально-реабілітаційного центру ОСОБА_5 щодо недопуску ОСОБА_1 до робочого місця та не включення його в тарифікацію педагогічних працівників на 2023-2024 навчальний рік. Зобов`язати директорку Крупівського навчально-реабілітаційного центру ОСОБА_5 усунути ОСОБА_1 перешкоди у виконанні трудових обов`язків вчителя шляхом включення до тарифікації педагогічних працівників на 2023-2024 навчальний рік із забезпеченням тижневого навантаження, що становить 18 годин.

Обґрунтовуючи забезпечення тижневого навантаження у 18 годин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про освіту» Керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Згідно з ч.1 ст.25 Закону України «Про загальну середню освіту» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності обсягом менше тарифної ставки, передбаченої частиною першою цієї статті, встановлюється тільки за його згодою. Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається у разі зміни кількості годин з окремих предметів, що передбачається робочим навчальним планом, або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства України про працю.

Розподіл педагогічного навантаження у загальноосвітньому навчальному закладі здійснюється його керівником і затверджується відповідним органом управління освітою.

Відповідно до пункту 63 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженоїнаказом Міністерства освіти і науки України №102 від 15 квітня 1993 року, навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі.

У ст.94 КЗпП Українинадано визначення заробітної плати - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі ст.22цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно ч. 3 ст. 32 КЗпП України,у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Ст.25Закону України«Про загальнусередню освіту» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що розподіл педагогічного навантаження у загальноосвітньому закладі здійснюється його керівництвом і затверджується відповідним органом управління освітою. Частиною другою цієї статті встановлено, що педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу, незалежно від підпорядкування, типу і форми власності, обсягом менше тарифної ставки встановлюється лише за його згодою.

Згідно з висновком щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 559/321/16-ц (провадження № 14-367цс18), зменшення педагогічного навантаження тягне за собою зміну режиму роботи вчителя, і, як наслідок, - відповідне зменшення заробітної плати, що в силу вимог частини третьоїстатті 32 КЗпП Україниє зміною істотних умов праці.

Порядок нарахування, розрахунок та обчислення заробітної плати педагогічним працівникам визначено Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти (далі - Інструкція), яка затвердженанаказом Міністерства освіти і науки України № 102 від 15 квітня 1993 року.

Пунктом 63 Інструкції визначено, що оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться, виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок.

Також необхідно враховувати положення Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016 - 2020 роки, підписаної Сторонами 23 листопада 2016 року (далі - Галузева угода), яка набула чинності з дня її підписання. Положення Галузевої угоди діють безпосередньо та поширюються на працівників закладів освіти, які перебувають у сфері дії Сторін цієї Угоди, і є обов`язковими для включення до колективних договорів, угод нижчого рівня (пункт 1.4 Галузевої угоди).

У підпункті 6.3.1 Галузевої угоди її Сторони рекомендують керівникам закладів та установ освіти при встановленні вчителям навчального навантаження на новий навчальний рік зберігати, як правило, його обсяг, а також дотримуватися принципу наступності роботи, викладання предметів у класах, групах.

Також Міністерство освіти і науки України рекомендує органам управління освітою, керівникам закладів освіти забезпечити дотримання чинного законодавства щодо повідомлення працівників про введення нових і зміну чинних умов праці, зокрема педагогічних працівників щодо обсягу навчального (педагогічного) навантаження на наступний навчальний рік, не пізніше ніж за 2 місяці до їх запровадження (підпункт 5.3.17 Галузевої угоди).

Таким чином, за положеннями зазначених вимог закону зменшення педагогічного навантаження тягне за собою зміну режиму роботи вчителя і, як наслідок зменшення заробітної плати, що є зміною істотних умов праці.

Як вбачається із наказу № 71-к/тр від 01.09.2022 «Про затвердження тарифікації педагогічних працівників на 2022/2023 н.р.», ОСОБА_1 мав викладацькі години в розмірі 12 год. на тиждень з наступних предметів: всесвітня історія, історія України, громадянська освіта, трудове навчання (а.с.22).

Наказом № 86к/тр від 01.09.2023 «Про затвердження тарифікації педагогічних працівників на 2023/2024 н.р.» ОСОБА_1 не було включено до тарифікації педагогічних працівників на 2023/2024 н.р., при тому, що викладацькі години з предметів, які викладав ОСОБА_1 були наявні та були розподілені між іншими працівниками.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічна діяльність вчителя включає діяльність у межах його педагогічного навантаження, норма якого на одну тарифну ставку становить 18 навчальних годин на тиждень.

Таким чином, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами педагогічне навантаження позивача на час перебування ним на посаді вчителя, суд вважає за можливе у відповідності до вищевказаної норми, забезпечення ОСОБА_1 тижневим навантаження у 18 годин, з урахуванням того, що таке навантаження передбачене на 2023/2024 н.р.

Вирішуючи питання про порушення трудового права позивача у визначений ним спосіб, суд керується можливістю захисту позивачем своїх прав в межах одного цього судового провадження, без нових звернень до суду, оскільки вимога позивача про включення його до тарифікації педагогічних працівників на 2023-2024 навчальний рік із забезпеченням тижневого навантаження, що становить 18 годин є похідною від вимоги про усунення перешкод у виконанні трудових обов`язків вчителя та не є передчасною.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Центру середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз.4 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середнього годинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. ередньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (п.8 Порядку).

Із довідки наданої Центром, заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці, а саме за червень 2023 року становить 9839,01 грн., а за липень 2023 року 2869,70 грн.

Проте, такий розрахунок проведений з урахуванням дванадцятигодинного навантаження, а тому суд приймає до уваги розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який наданий стороною позивача з визначенням середньоденної заробітної плати в сумі 614,94 грн.

З урахуванням наведеного, середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу у вересні 2023 року становить 15988,44 грн. (26 робочих днів), у жовтні 2023 року 15988,44 грн. (26 робочих днів), у листопаді 2023 року 15988,44 грн. (26 робочих днів), у грудні 2023 року 15988,44 грн. (26 робочих днів), у січні 2024 року 16603,38 грн. (27 робочих днів), у лютому 2024 року 15373,50 грн. (25 робочих днів) та у березні 2024 року 13528,68 грн. (22 робочих дні), що загалом становить 109459,32 грн.

Таким чином з Центру з користь позивача слід стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 109459,32 грн.

Ч.1 ст. 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Отже, указане положення має загальне принципове значення, за змістом якого, саме особа, яка безпосередньо постраждала від протиправних дій іншої особи має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди.

Частиною другою указаної статті надано визначення такої категорії як моральна шкода, а саме: моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Так при визначенні розміру заподіяної відповідачем позивачу моральної шкоди шляхом недопуску позивача до виконання ним трудових обовязків вчителя, суд враховує тривалість таких дій, зміни в житті позивача після таких дій, вплив дій відповідача на його повсякденне життя, зміну звичного способу життя.

З урахуванням конкретних обставин справи, характеру наслідків протиправних дій відповідача, суд вважає, що належною компенсацією завданої позивачу моральної шкоди, що підлягає стягненню на його користь, є сума у розмірі 3000,00 грн.

Також, ОСОБА_1 заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

За змістомст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4ст. 137 ЦК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір № 25-а/23 про надання правничої допомоги від 06.09.2023, додаток № 1 від 06.09.2023 до договору № 25-а/23 про надання правничої допомоги від 06.09.2023, акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) № 18 від 29.12.2023 на суму 15000,00 грн., квитанцію № 04/23 від 29.12.2023 на суму 15000,00 грн., акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) № 05 від 01.03.2024 на суму 10500,00 грн., квитанцію № 02/24 від 04.03.2023 на суму 10500,00 грн.

На підставі наведеного, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час затрачений на їх виконання, а також складність даної справи, з відповідача на користь позивача, слід стягнути 5000,00 грн. судових витрат пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, саме такий розмір на думку суду буде співрозмірним та достатнім.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивач відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, судовий збір в сумі 2422,40 грн. (позовна вимога не майнового характеру 1211,20 грн. + позовна вимога майнового характеру 1211,20 грн.), слід стягнути з Центру в дохід держави.

Приймаючи рішення про стягнення судового збору саме з Центру, суд враховує, що ОСОБА_5 , яка є директором Центру, вчиняє дії від його імені.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст.2, 3-5, ч.3 ст.12, 81-82, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 15-16, 23 ЦК України, ст.ст. 21, 237-1, 238 КЗпП України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії директорки Крупівського навчально-реабілітаційного центру Гринчук Юлії Юріївни щодо недопуску ОСОБА_1 до робочого місця та не включення його в тарифікацію педагогічних працівників на 2023-2024 навчальний рік.

Зобов`язати директорку Крупівського навчально-реабілітаційного центру ОСОБА_5 усунути ОСОБА_1 перешкоди у виконанні трудових обов`язків вчителя шляхом включення до тарифікації педагогічних працівників на 2023-2024 навчальний рік із забезпеченням тижневого навантаження, що становить 18 годин.

Стягнути з Крупівського навчально-реабілітаційного центру на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 109459 (сто дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) гривень 32 копійки.

Стягнути з Крупівського навчально-реабілітаційного центру на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3000 (п`ять тисяч гривень) 00 копійок та витрат понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Крупівського навчально-реабілітаційного центру в дохід держави судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: директора Крупівськогонавчально-реабілітаційногоцентру ГринчукЮлія Юріївна (адреса: вул. Центральна, 104, с. Крупа, Луцький район, Волинська область);

Відповідач: Крупівський навчально-реабілітаційний центр (адреса: вул. Центральна, 104, с. Крупа, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 20148727).

Повний текст рішення складений 01 квітня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта