У х в а л а
4 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 161/19008/23
Провадження № 61-11538ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Піддубний Олександр Олександрович (далі - адвокат),
на постанову Волинського апеляційного суду від 27 червня 2024 року
у справі за позовом скаржника до директора Крупівського навчально-реабілітаційного центру Гринчук Юлії Юріївни (далі - директор), Крупівського навчально-реабілітаційного центру (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, усунення перешкод у виконанні трудових обов`язків, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди і
в с т а н о в и в:
1. У жовтні 2023 року скаржник звернувся до суду з позовом, у якому просив: (1) визнати протиправними дії директора щодо недопуску скаржника до робочого місця та невключення його у тарифікацію педагогічних працівників на 2023-2024 навчальний рік; (2) зобов`язати директора усунути перешкоди у виконанні скаржником трудових обов`язків вчителя шляхом включення до тарифікації педагогічних працівників на 2023-2024 навчальний рік із забезпеченням повного тижневого навантаження, що становить 18 годин; (3) стягнути з відповідача на користь скаржника 109 459,32 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 30 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.
2. 6 листопада 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області постановив ухвалу, згідно з якою відкрив провадження у справі. Зазначив, що справу розглядатиме у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки спір є малозначним.
3. 26 березня 2024 року цей суд ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив частково позовні вимоги скаржника: (1) визнав протиправними дії директора щодо недопуску до робочого місця та невключення скаржника у тарифікацію педагогічних працівників на 2023-2024 навчальний рік; (2) зобов`язав директора усунути перешкоди у виконанні скаржником трудових обов`язків вчителя шляхом включення до тарифікації педагогічних працівників на 2023-2024 навчальний рік із забезпеченням повного тижневого навантаження, що становить 18 годин; (3) стягнув із відповідача на користь скаржника 109 459,32 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 3 000,00 грн моральної шкоди та 5 000,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги; (4) у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
4. 27 червня 2024 року Волинський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову.
5. 5 серпня 2024 року адвокат в інтересах скаржника подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення - про задоволення позову.
6. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
6.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
6.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
6.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
6.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).
6.5. Суд першої інстанції в ухвалі від 6 листопада 2023 року про відкриття провадження у справі вказав, що спір є малозначним.
6.6. Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що справа має для нього виняткове значення. Мотивував тим, що працював на посаді вчителя 24 роки, мав «неабиякий зв`язок з дітьми», з посади вчителя звільнятися не планував, а «одномоментний та неочікуваний недопуск до робочого місця» грубо порушив його право на працю, принизив честь, гідність і ділову репутацію, зумовив втрату «нормальних життєвих зв`язків»; невиплата заробітку, що є єдиним доходом, поставила сім`ю скаржника у скрутне матеріальне становище.
6.7. Такі доводи скаржника не можна вважати належним обґрунтуванням виняткового значення для нього справи. Зокрема він не надав будь-яких підтверджень того, що разом із сім`єю перебуває у скрутному матеріальному становищі, що дохід від відповідача був єдиним. З огляду на це потребу у касаційному перегляді судового рішення саме у цій справі скаржник належно не аргументував. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначних справах можливо оскаржити у касаційному порядку, скаржник не мотивував. Отже, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
7. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
7.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
7.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
7.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
7.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
7.5. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази на користь його позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.
7.6. Отже, скаржник подав касаційну скаргу на судове рішення, яке за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання скаржником касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність його права на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
у х в а л и в :
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 27 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до директора Крупівського навчально-реабілітаційного центру Гринчук Юлії Юріївни, Крупівського навчально-реабілітаційного центру про визнання протиправними дій, усунення перешкод у виконанні трудових обов`язків, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 04.09.2024 |
Оприлюднено | 10.09.2024 |
Номер документу | 121471326 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Гудима Дмитро Анатолійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні