Ухвала

від 04.09.2024 по справі 161/19008/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

4 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 161/19008/23

Провадження № 61-11538ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Піддубний Олександр Олександрович (далі - адвокат),

на постанову Волинського апеляційного суду від 27 червня 2024 року

у справі за позовом скаржника до директора Крупівського навчально-реабілітаційного центру Гринчук Юлії Юріївни (далі - директор), Крупівського навчально-реабілітаційного центру (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, усунення перешкод у виконанні трудових обов`язків, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди і

в с т а н о в и в:

1. У жовтні 2023 року скаржник звернувся до суду з позовом, у якому просив: (1) визнати протиправними дії директора щодо недопуску скаржника до робочого місця та невключення його у тарифікацію педагогічних працівників на 2023-2024 навчальний рік; (2) зобов`язати директора усунути перешкоди у виконанні скаржником трудових обов`язків вчителя шляхом включення до тарифікації педагогічних працівників на 2023-2024 навчальний рік із забезпеченням повного тижневого навантаження, що становить 18 годин; (3) стягнути з відповідача на користь скаржника 109 459,32 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 30 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.

2. 6 листопада 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області постановив ухвалу, згідно з якою відкрив провадження у справі. Зазначив, що справу розглядатиме у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки спір є малозначним.

3. 26 березня 2024 року цей суд ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив частково позовні вимоги скаржника: (1) визнав протиправними дії директора щодо недопуску до робочого місця та невключення скаржника у тарифікацію педагогічних працівників на 2023-2024 навчальний рік; (2) зобов`язав директора усунути перешкоди у виконанні скаржником трудових обов`язків вчителя шляхом включення до тарифікації педагогічних працівників на 2023-2024 навчальний рік із забезпеченням повного тижневого навантаження, що становить 18 годин; (3) стягнув із відповідача на користь скаржника 109 459,32 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 3 000,00 грн моральної шкоди та 5 000,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги; (4) у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

4. 27 червня 2024 року Волинський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову.

5. 5 серпня 2024 року адвокат в інтересах скаржника подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення - про задоволення позову.

6. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

6.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

6.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

6.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

6.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).

6.5. Суд першої інстанції в ухвалі від 6 листопада 2023 року про відкриття провадження у справі вказав, що спір є малозначним.

6.6. Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що справа має для нього виняткове значення. Мотивував тим, що працював на посаді вчителя 24 роки, мав «неабиякий зв`язок з дітьми», з посади вчителя звільнятися не планував, а «одномоментний та неочікуваний недопуск до робочого місця» грубо порушив його право на працю, принизив честь, гідність і ділову репутацію, зумовив втрату «нормальних життєвих зв`язків»; невиплата заробітку, що є єдиним доходом, поставила сім`ю скаржника у скрутне матеріальне становище.

6.7. Такі доводи скаржника не можна вважати належним обґрунтуванням виняткового значення для нього справи. Зокрема він не надав будь-яких підтверджень того, що разом із сім`єю перебуває у скрутному матеріальному становищі, що дохід від відповідача був єдиним. З огляду на це потребу у касаційному перегляді судового рішення саме у цій справі скаржник належно не аргументував. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначних справах можливо оскаржити у касаційному порядку, скаржник не мотивував. Отже, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

7. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

7.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

7.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

7.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

7.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

7.5. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази на користь його позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.

7.6. Отже, скаржник подав касаційну скаргу на судове рішення, яке за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання скаржником касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність його права на доступ до суду.

Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 27 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до директора Крупівського навчально-реабілітаційного центру Гринчук Юлії Юріївни, Крупівського навчально-реабілітаційного центру про визнання протиправними дій, усунення перешкод у виконанні трудових обов`язків, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко