Ухвала

від 01.04.2024 по справі 2-814/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 2-814/10

провадження № 61-4148ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Булгакова Віталія Сергійовича на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Євгеній Петрович, акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», на постанову про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Є. П. (далі - приватний виконавець Макушев Є. П.), заінтересована особа - акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України»).

Скарга мотивована тим, що 29 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - Булгаков В. С. ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1 та довідався, що 14 листопада 2022 року приватним виконавцем Макушевим Є. П. на виконання виконавчого листа № 2-814/10 від 17 липня 2014 року та на підставі заяви представника АТ «Державний ощадний банк України» Старжик П. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення

з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії - Правобережне відділення № 6719, заборгованості за Кредитним договором

у розмірі 173 865,70 грн, судових витрат по сплаті державного мита в розмірі 1 700,00 грн та 120,00 грн витрат на ІТЗ судового процесу.

Зі змісту виконавчого листа № 2-814/10 вбачається, що рішення суду набрало законної сили 01 квітня 2010 року, а строк пред`явлення виконавчого листа до виконання 01 квітня 2013 року. Водночас, на зворотній стороні виконавчого листа зазначено, що його видано 17 липня 2014 року. Матеріали виконавчого провадження не містять ухвали суду про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Крім того, просив звернути увагу суду на наступні обставини. Судове рішення

від 01 березня 2010 року ухвалено на користь ВАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії - Правобережне відділення № 6719, з кодом ЄДРПОУ: 02759083. Заява про відкриття виконавчого провадження № 103.20-12/1

від 19 листопада 2022 року підписана представником АТ «Державний ощадний банк України» за довіреністю Старжик П. А. з зазначенням коду ЄДРПОУ організації 00032129. У пункті 6 прохальної частини заяви про відкриття виконавчого провадження заявник просить перерахувати стягнуті з ОСОБА_1 кошти на рахунок юридичної особи з кодом ЄДРПОУ: 09305480. У матеріалах виконавчого провадження відсутні документи, які свідчать про пов`язаність або підпорядкованість позивача у судовій справі, заявника у ВП та особи, на користь якої заявник просить перерахувати кошти. На думку представника скаржника, особа - ініціатор виконавчого провадження, не є стягувачем у розумінні положень закону, оскільки зазначені особи мають відмінні ідентифікаційні коди юридичних осіб. Документи, які підтверджували правонаступництво між зазначеними особами

у матеріалах виконавчого провадження також відсутні. Скаржника не було повідомлено про відкриття виконавчого провадження у встановлений законом спосіб. ОСОБА_1 на даний час проходить службу в Збройних Силах України, а тому позбавлений можливості отримувати поштові відправлення.

Враховуючи вищевикладене, просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 14 листопада 2022 року.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження задоволено.

Визнано протиправним рішення приватного виконавця Макушева Є. П. щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2-814/10, виданого 17 липня 2014 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з пропущеним строком пред`явлення до виконання.

Скасовано постанову приватного виконавця Макушева Є. П. про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 14 листопада 2022 року.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання становить один рік з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили, тобто, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження 18 квітня 2018 року, прийнявши рішення про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2, діяв не у спосіб, передбачений законом, а тому постанова приватного виконавця

Макушева Є. П. про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1

від 14 листопада 2022 року теж є протиправною.

Крім того, суд зазначив, що виконавче провадження відкрито на підставі заяви від особи, яка не наділена такими повноваженнями.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» задоволено.

Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року скасовано та прийнято нову постанову.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління, судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 864,00 грн.

Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що виконавчий документ, виданий на підставі рішення суду в даній цивільній справі, може бути пред`явлений до примусового виконання протягом трьох років

з наступного дня після повернення виконавчого листа стягувачу, а висновки суду першої інстанції щодо того, що такий строк становить один рік є помилковими.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що 14 листопада 2022 року приватним виконавцем Макушевим Є. П. законно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-814/10, виданого 17 липня 2014 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (ВП НОМЕР_1).

Стягувачем у виконавчому документі є саме юридична особа ПАТ «Державний ощадний банк України», яке змінило назву на АТ «Державний ощадний банк України», а тому державний виконавець не мав правових підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі заяви уповноваженого представника АТ «Державний ощадний банк України».

21 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Булгаков В. С. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року (надійшла до суду 22 березня 2024 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити рішення про задоволення скарги та змінити мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначеного судового рішення представник заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вказує, що виконавче провадження було відкрито після закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Також представник заявника зазначає, що заяву про відкриття виконавчого провадження було подано особою, яка не мала повноважень для такого звернення.

Колегія суддів, оцінивши доводи касаційної скарги та норми права, застосовані судом апеляційної інстанції, вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Судами встановлено, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії - Правобережне відділення № 6719, заборгованість за кредитним договором у розмірі 173 865,70 грн, судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 700,00 грн та 120,00 грн витрат на ІТЗ судового процесу.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2013 року задоволено заяву про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та оформлення виконавчого листа належним чином, подану представником ПАТ «Державний ощадний банк України» Мазур Н. А.

Поновлено ПАТ «Державний ощадний банк України» строк для пред`явлення виконавчого листа від 01 березня 2010 року у справі № 2-814/10 за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії - Правобережне відділення

№ 6719, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відкликано виконавчий лист № 2-814/10 від 01 березня 2010 року про стягнення на користь ПАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії - Правобережне відділення № 6719, з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 173 865,70 грн.

Видано новий виконавчий лист у справі № 2-814/10 за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії - Правобережне відділення № 6719, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який оформлено належним чином.

17 липня 2014 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області видано виконавчий лист у справі № 2-814/10 за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії - Правобережне відділення

№ 6719, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно листа Саксаганського ВДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вих. № 2834/11441 від 08 лютого 2023 року, відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження та згідно відміток державних виконавців на виконавчому листі, виконавчий лист, виданий 17 липня 2014 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у справі № 2-814/10, перебував на примусовому виконанні у відділі.

У період з 21 серпня 2014 року по 28 січня 2016 року на виконанні у Саксаганському ВДВС у м. Кривому Розі перебувало виконавче провадження № 44492239 (вперше) з виконання виконавчого листа № 2-814/10 від 17 липня 2014 року, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 175 685,70 грн на користь ПАТ «Державний ощадний банк України». Виконавче провадження завершено 28 січня 2016 року на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (боржник - фізична особа чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку).

У період з 18 квітня 2018 року по 28 серпня 2019 року на виконанні перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 (вдруге) з виконання виконавчого листа № 2-814/10 від 17 липня 2014 року. Виконавче провадження завершено 28 серпня 2019 року на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

У період з 09 серпня 2021 року по 24 жовтня 2022 року на виконанні перебувало виконавче провадження НОМЕР_3 (втретє) з виконання виконавчого листа №2-814/10 від 17 липня 2014 року. Виконавче провадження завершено 24 жовтня 2022 року на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

14 листопада 2022 року представник АТ «Державний ощадний банк України» Старжик П. А. звернувся до приватного виконавця Макушева Є. П. з заявою про відкриття виконавчого провадження виконавчого листа № 2-814/10, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 17 липня 2014 року, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , на користь філії - Дніпропетровське обласне правління АТ «Державний ощадний банк України», заборгованості з кредитним договором у розмірі 173 865,70 грн, судового збору

у розмірі 1 700,00 грн та 120,00 грн витрат на ІТЗ.

14 листопада 2022 року приватним виконавцем Макушевим Є. П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-814/10, виданого 17 липня 2014 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (ВП НОМЕР_1).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Зазначене конституційне положення відображено у статті 18 ЦПК України, згідно

з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.

Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх

у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами

у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом та інше.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, чинній на момент ухвалення рішенням суду, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно- правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня

2001 року у справі № 3-рп/2001).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІ І від 02 червня 2016 року.

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІI від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року.

Для пункту 5 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі

№ 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6).

Разом з тим, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку

з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється

з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частини четверта та п`ята статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується.

Норми щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебувають у системному зв`язку із застосуванням норм, що регулюють завершення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу.

Із системного аналізу указаних норм Закону України «Про виконавче провадження» можна зробити висновок, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Схожі за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року в справі № 910/18165/13, постанові Верховного Суду

від 11 червня 2019 року в справі № 804/2721/15, у постанові Верховного Суду

від 07 лютого 2020 року в справі № 2018/6-343/11, в ухвалі Верховного Суду

від 02 жовтня 2020 року в справі № 336/1023/20.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що річний строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

від 01 березня 2010 року, перервався 21 серпня 2014 року та після завершення виконавчого провадження 28 січня 2016 року на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (боржник - фізична особа чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку), його перебіг розпочався спочатку.

Тобто, річний строк пред'явлення виконавчого листа до виконання сплив 28 січня 2017 року - після набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІ І від 02 червня 2016 року.

Отже, виконавчий документ, виданий на підставі рішення суду в даній справі, може бути пред`явлений до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після повернення виконавчого листа стягувачу.

Повторно виконавчий лист пред'явлено до виконання 18 квітня 2018 року, тобто

в межах трирічного строку, та виконавче провадження завершено 28 серпня

2019 року.

Повторно виконавчий лист пред'явлено до виконання 09 серпня 2021 року, тобто

в межах трирічного строку, та виконавче провадження завершено 24 жовтня

2022 року.

14 листопада 2022 року, тобто в межах трирічного строку після повернення виконавчого листа, АТ «Державний ощадний банк України» звернулося до приватного виконавця Макушева Є. П. з заявою про відкриття виконавчого провадження виконавчого листа № 2-814/10 виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 17 липня 2014 року.

Верховний Суд погоджується з висновком Дніпровського апеляційного суду стосовно того, що 14 листопада 2022 року приватним виконавцем Макушевим Є. П. винесено законну постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-814/10, виданого 17 липня 2014 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

(ВП НОМЕР_1).

Верховний Суд не бере до уваги посилання представника заявника на те, що

у 2014 році виконавчий документ був прийнятий з пропуском строку подачі виконавчого документа з таких підстав.

За пунктом четвертим Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» (далі - Закон № 2677-VІ) , який набрав чинності з 09 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Таким чином, поширення дії норм вказаного Закону на правовідносини щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа (правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду України

від 20 січня 2016 року № 6-711цс15).

У даній справі суд видав виконавчий лист 17 липня 2014 року, тобто після набрання чинності Законом № 2677-VІ, тому строк та порядок пред`явлення цього виконавчого листа до виконання визначається цим Законом.

Також, Верховний Суд звертає увагу представника заявника на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 21 серпня 2014 року не була скасована

у встановлений законом спосіб.

Крім того, посилання представника ОСОБА_1 на те, що виконавче провадження було відкрито за заявою неуповноваженої особи, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Зміна типу акціонерного товариства з публічного на приватне не є його реорганізацією. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

При цьому, згідно з абзацу 2 частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки, стягувачем

у виконавчому документі є саме юридична особа ПАТ «Державний ощадний банк України», яке змінило назву на АТ «Державний ощадний банк України», державний виконавець не мав правових підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі заяви уповноваженого представника АТ «Державний ощадний банк України».

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів

у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права

є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення, то колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 20 лютого 2024 року є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Булгакова Віталія Сергійовича на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Євгеній Петрович, акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», на постанову про відкриття виконавчого провадження, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник