Постанова

від 20.09.2024 по справі 2-814/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 2-814/10

провадження № 61-1329 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

позивач - акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Булгакова Віталія Сергійовича на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У 2010 році відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ВАТ «Державний ощадний банк України»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовна заява обґрунтована тим, що 11 лютого 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 804/1, на підставі якого відповідач отримав кредит в сумі 29 041 Євро для здійснення оплати за автомобіль марки «TOYOTA CAMRY» строком на 84 місяці. За умовами договору відповідач зобов`язався сплачувати кредит ануїтетними платежами в розмірі 515 Євро щомісячно, а також відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 11, 5 % річних. Остаточний термін погашення кредиту визначено не пізніше 10 лютого 2015 року.

Банк свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 01 вересня 2009 року виникла заборгованість по кредитному договору в розмірі 173 865, 70 грн, яка складається з: суми простроченої заборгованості по кредиту - 29 359, 90 грн, простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитом - 8 339, 58 грн, залишку по сплаті кредиту - 134 263, 88 грн, пені за прострочення платежу - 1 902, 34 грн.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в розмірі 173 865, 70 грн та судові витрати, які складаються з суми сплаченого державного мита в розмірі 1 700 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої інстанції та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2010 року позов ВАТ «Державний ощадний банк України» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Правобережне відділення № 6719 заборгованість за кредитним договором в розмірі 173 865, 70 грн, а також судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 173 865, 70 грн, яка підлягає стягненню з позичальника.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2013 року заяву ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено; поновлено ПАТ «Державний ощадний банк України» пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа від 01 березня 2010 року у справі № 2-814/10 за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Відкликано виконавчий лист № 2-814/10від 01 березня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Правобережне відділення № 6719 заборгованості в розмірі 173 865, 70 грн.

Видано новий виконавчий лист по справі № 2-814/10, оформлений належним чином.

Ухвала мотивована тим, що встановлений законом строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання ПАТ «Державний ощадний банк України» пропустив з поважних причин, оскільки отримав його лише 27 грудня 2012 року після неодноразових звернень до суду, а тому наявні підстави для поновлення цього строку та оформлення нового виконавчого листа у справі № 2-814/10.

20 лютого 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Булгаков В. С. звернувся до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2013 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року цивільна справа №2-814/10 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії -Правобережне відділення № 6719 до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості була витребувана із Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Булгакова В. С. на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2013 року.

Листом від 24 лютого 2023 року б/н Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області повідомив про знищення цивільної справи № 2-814/10 у зв`язку з закінченням строків зберігання.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області направлено копії матеріалів апеляційного провадження № 22-ц/803/3704/23 для вирішення питання про відновлення судового провадження у справі № 2-814/10 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Правобережне відділення № 6719 до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2023 року відмовлено у відновленні втраченого судового провадження у справі № 2-814/10 з підстав, передбачених частиною третьою статті 494 ЦПК України, через недостатність зібраних судом матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження в частині процесуальних та інших матеріалів справи.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Булгакова В. С. на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2013 року повернуто заявникові.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із апеляційною скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскільки судове провадження у справі № 2-814/10 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Правобережне відділення № 6719 до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості не відновлено, належним чином оформлені матеріали справи у апеляційного суду відсутні, то розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Булгаков В. С., на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2013 року є неможливим, оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Зважаючи на те, що чинним ЦПК України не врегульовано питання повернення апеляційної скарги, поданої на судове рішення у справі, в якій втрачене судове провадження, суд апеляційної інстанції, застосувавши аналогію права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню заявниці на підставі статті 357 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Булгаков В. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року й передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 2-7985/2003, постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 2-7772/10, від 26 липня 2023 року у справі № 321/1154/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано матеріали цивільної справи № 2-814/10 із Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У квітні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, не врахував, що перелік підстав для повернення апеляційної скарги, визначений статтею 357 ЦПК України, є вичерпним та не може бути розтлумачений розширено і так, щоб формулювати нові, не передбачені процесуальним законом підстави.

Отже, застосування судом апеляційної інстанції аналогії права і повернення апеляційної скарги на підставі статті 357 ЦПК України у справі, що переглядається, є недопустимим, оскільки процесуальний закон не визначає такої підстави для повернення апеляційної скарги, як неповне відновлення судового провадження, і це не є прогалиною у законодавчому регулюванні.

Повернення апеляційної скарги у зв`язку з тим, що втрачене судове провадження відновлено лише частково, суперечить нормам процесуального права та позбавляє заявника права на перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що вказує на порушення права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від АТ «Державний ощадний банк України», у якому зазначено, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права; просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін.

Звертає увагу Верховного Суду на те, що ухвала Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2023 року про відмову у відновленні втраченого судового провадження ОСОБА_1 не оскаржувалась.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Булгакова В. С. підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що право на суд включає в себе не тільки право ініціювати провадження, а й право розраховувати на розгляд спору судом (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2002 року у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99, пункт 25; від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України», заява № 377/02, пункт 52).

ЄСПЛ зазначав, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).

ЄСПЛ у рішенні від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03, зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі», заява № 39199/98).

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Питання про повернення апеляційної скарги врегульоване ЦПК України, який визначає підстави та порядок повернення апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Тобто, якщо скаржник не усунув недоліків апеляційної скарги, визначених в ухвалі про залишення без руху, у строк, встановлений судом, вона вважається неподаною і повертається скаржнику.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: 1) апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено; 2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання; 3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції; 4) скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (частина п`ята статті 357 ЦПК України).

Інших підстав для повернення апеляційної скарги процесуальний закон не передбачає.

Отже, цей перелік підстав для повернення апеляційної скарги не може бути розтлумачений розширено і так, щоб формулювати нові, не передбачені процесуальним законом підстави.

Повноваження суду апеляційної інстанції чітко визначені та врегульовані ЦПК України. Надання повноважень суду апеляційної інстанції на ухвалення певних процесуальних рішень з підстав, не передбачених процесуальним законом, є порушенням принципу законності, який полягає в обов`язку суду неухильно дотримуватися у своїй діяльності приписів Конституції та законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції є судом встановлення, дослідження та з`ясування питань про факти, тому може встановлювати обставини справи, приймати, досліджувати та надавати оцінку доказам.

Відповідно до частини першої статті 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Згідно з частиною другою статті 494 ЦПК України в ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів (частина третя статті 494 ЦПК України).

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 2-7985/2003 (провадження № 61-9312сво22).

Суд застосовує аналогію закону й аналогію права тоді, коли, на переконання суду, певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого є прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Відсутність у процесуальних кодексах положень про аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, провадження № 14-31цс21).

Той факт, що у ЦПК України не визначено повноважень для суду апеляційної інстанції щодо повернення апеляційної скарги у разі втрати судового провадження та неможливості його відновити повністю або в необхідній частині, не є прогалиною у законодавстві, яка підлягає довільному усуненню.

Отже, застосування судом апеляційної інстанції аналогії права і повернення апеляційної скарги на підставі статті 357 ЦПК України у справі, що переглядається, є недопустимим, оскільки процесуальний закон не визначає такої підстави для повернення апеляційної скарги, як не відновлення судового провадження, і це не є прогалиною у законодавчому регулюванні.

Відповідно до статті 494 ЦПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження або у разі перегляду судового рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у відновленні втраченого судового провадження чи відновлено його частково, зобов`язаний ухвалити відповідне судове рішення у межах своєї компетенції та повноважень, у переліку яких повернення апеляційної скарги не передбачено.

Верховний Суд зазначає, що перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Отже, повернення апеляційної скарги у зв`язку з тим, що втрачене судове провадження не відновлено, суперечить нормам процесуального права та позбавляє заявника права на перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що вказує на порушення права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції.

Побідні висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 14 лютого 2023 року у справі № 2-о-45/10 (провадження № 61-3386св23), від 15 травня 2024 року у справі № 2-771/1994 (провадження № 61-10992св23), від 28 червня 2023 року у справі № 2-7772/10 (провадження № 61-10334св21), від26 липня 2023 року у справі № 321/1154/18 (провадження № 61-5799 св 23).

Верховний Суд звертає увагу на те, що за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що 30 серпня 2023 року (день постановлення ухвали про відмову у відновленні втраченого судового провадження у справі № 2-814/10) Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у цій справі вирішувалось питання про ухвалення додаткового рішення за заявою АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк».

Таким чином, наявність ухвали суду від 30 серпня 2023 року про відмову у відновленні втраченого провадження у справі № 2-814/10 не завадила прийняттю судових рішень у цій справі.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції розподілу судових витрат не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Булгакова Віталія Сергійовича - задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

' Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович