Ухвала

від 18.10.2024 по справі 2-814/10

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10491/24 Справа № 2-814/10 Суддя у 1-й інстанції - Ан О.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

18 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

заслухавши доповідьсудді доповідача Зубакової В.П. по апеляційнійскарзі ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2013 року по цивільній справі за позовомВідкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії Правобережне відділення №6719, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У 2010 році Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі ВАТ «Державний ощадний банк України»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі АТ «Державний ощадний банк України»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2010 року позов ВАТ «Державний ощадний банк України» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії Правобережне відділення № 6719, заборгованість за кредитним договором в розмірі 173 865, 70 грн, а також судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2013 рокузаяву ПАТ«Державний ощадний банк України» задоволено.

Поновлено ПАТ«Державний ощадний банк України» пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа від 01 березня 2010 року у справі № 2-814/10 за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Відкликано виконавчий лист № 2-814/10від 01 березня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ«Державний ощадний банк України» в особі філії Правобережне відділення № 6719 заборгованості в розмірі 173 865, 70 грн.

Видано новий виконавчий лист по справі № 2-814/10, оформлений належним чином.

20 лютого 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Булгаков В. С. звернувся до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2013 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року цивільна справа №2-814/10 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії Правобережне відділення № 6719, до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості була витребувана із Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Булгакова В. С. на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2013 року.

Листом від 24 лютого 2023 року б/н Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області повідомив про знищення цивільної справи № 2-814/10 у зв`язку з закінченням строків зберігання.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області направлено копії матеріалів апеляційного провадження № 22-ц/803/3704/23 для вирішення питання про відновлення судового провадження у справі № 2-814/10 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії Правобережне відділення № 6719, до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2023 року відмовлено у відновленні втраченого судового провадження у справі № 2-814/10 з підстав, передбачених частиною третьою статті 494 ЦПК України, через недостатність зібраних судом матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження в частині процесуальних та інших матеріалів справи.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Європейський суд з прав людини зауважував, що:

«відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року)»;

«одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року)»;

«вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року)»;

«складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року)».

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі

№ 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) зазначено, що «відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц). ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (див. також частину третю статті 3 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний за змістом припис був передбачений у частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний припис є у частині першій статті 118 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII, а також був передбачений у частині першій статті 72 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, застосовним досудових рішень, ухвалених судами першої інстанції перед набранням чинності цією редакцією кодексу, такі рішення набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу. Аналогічний припис передбачений у підпункті 13 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII. Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294 й абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження

№ 61-37352сво18) зазначено, що «оскільки апеляційна скарга учасниками справи була подана 03 квітня 2018 року на рішення суду першої інстанції, ухвалене 24 квітня 2013 року, то апеляційний суд правильно керувався нормами ЦПК України у редакції, що діяла з 15 грудня 2017 року. Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя стаття 3 ЦПК України). При цьому ОСОБА_2 знала про існування заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року, копію якого їй було вручено 17 травня 2013 року (т. 1, а. с. 64). 31 травня 2013 року ОСОБА_2 подала заяву про перегляд заочного рішення, яку 11 вересня 2013 року судом було розглянуто та у задоволенні заяви відмовлено. Проте лише 03 квітня 2018 року, тобто майже через п`ять років з часу ухвалення та отримання відповідачкою заочного рішення, воно було оскаржено до апеляційного суду. У зв`язку з викладеним Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відійти від висновку, викладеному у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 369/8537/15-ц (провадження № 61-25773св18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 635/8219/15-ц (провадження № 61-35336св18), згідно з якими процесуальний строк, зазначений у частині другій статті 358 ЦПК України при відсутності винятків, може бути поновлений і що процедура апеляційного оскарження визначається на момент ухвалення судових рішень, а не на момент подачі апеляційної скарги».

У частині другій статті 294 ЦПК України в редакції, яка була чинною на день ухвалення оскарженого рішення, було передбачено, що Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

У частині першій статті 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. (частина перша статті 127 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема на рішення суду, - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду(частина друга статті354 ЦПКУкраїни).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин,крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу(частина третя статті354 ЦПКУкраїни).

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення,крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справиабо не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17 (провадження № 61-678св20) зазначено, що «виходячи з аналізу частини другої статті358 ЦПКУкраїни у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року у справі № 753/4792/17 (провадження № 61-2722св23) вказано, що «сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 301/2320/15-ц (провадження № 61-9348св22) зазначено, що «з огляду на імперативний характер частини другої статті358 ЦПКУкраїни (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) та присічність річного строку, визначеного вказаною процесуальною нормою, який поновленню не підлягає, суд позбавлений за таких обставин можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для з`ясування поважності причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою вказаної особи, поданою після спливу річного строку з дня постановлення оскаржуваного рішення».

Як встановлено колегією суддів, у даній справі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2013 року подано до суду 20 лютого 2023 року, тобто майже через 10 років після постановлення оскаржуваної ухвали суду.

Матеріали цивільної справи № 2-814/10 знищено у зв`язку з закінченням строків зберігання, а ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2023 року, яка набрала законної сили та не була оскаржена ОСОБА_1 , відмовлено у відновленні втраченого судового провадження у справі № 2-814/10 з підстав, передбачених частиною третьою статті 494 ЦПК України, через недостатність зібраних судом матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження в частині процесуальних та інших матеріалів справи.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 не наведено виняткових обставин для подання ним апеляційної скарги після спливуодного рокуз дняскладення повного текстусудового рішення,що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження

Керуючись ст. 358 ЦПК України, -

У X В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,у відкритті апеляційного провадження по поданій ним апеляційній скарзі на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2013 року по цивільній справі за позовомВідкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії Правобережне відділення №6719, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Апеляційну скаргу та додані до неї матеріали повернути особі, що її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: