Постанова

від 01.04.2024 по справі 1-13/2010

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року

м. Київ

провадження № 51-3773 ск 20

Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року щодо нього,

встановив:

За вироком Апеляційного суду Київської області від 15 липня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 147, ч. 4 ст. 187, пунктами 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Верховний Суд України ухвалою від 14 липня 2011 року за наслідками розгляду касаційного подання прокурора, касаційних скарг засуджених та захисників змінив зазначений вирок, виключивши з нього рішення суду про визнання як доказу показань ОСОБА_2 , які він давав під час проведення з ним судово-психіатричної експертизи, а також пом`якшив призначене ОСОБА_3 покарання за пунктами 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та, відповідно, за сукупністю злочинів, до 15 років позбавлення волі. У решті вирок залишено без змін.

До Київського апеляційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Апеляційного суду Київської області від 15 липня 2010 року, в порядку передбаченому ст. 353 КПК України 1960 року, як пропущеного з поважних причин.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Апеляційного суду Київської області від 15 липня 2010 року.

Так, відповідно до вимог ч. ч. 2, 4 ст. 386 КПК України 1960 року касаційні скарги на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.

Системне тлумачення положень ч. 2 ст. 353, ч. 4 386 КПК 1960 року дозволяє зробити висновок, що в разі пропуску строку на апеляційне (касаційне) оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання апеляційної (касаційної) скарги, можуть заявити клопотання перед судом, який постановив вирок, про відновлення пропущеного строку.

Тобто, вказані норми кримінально-процесуального закону регулюють питання щодо відновлення строку на касаційне оскарження судових рішень особам, які мають право на подання касаційної скарги, зокрема, особам, чиї касаційні скарги ще не розглядалися касаційним судом по суті.

Як вбачається з матеріалів провадження, на час звернення захисника ОСОБА_4 до апеляційного суду з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Апеляційного суду Київської області від 15 липня 2010 року, ОСОБА_2 вже скористався своїм правом на подачу касаційної скарги, при цьому була дотримана належна правова процедура щодо забезпечення касаційного оскарження засудженим відповідного судового рішення, а саме вироку апеляційного суду.

Таким чином, у своєму клопотанні захисник фактично порушував питання про поновлення строку на повторне касаційне оскарження вироку, однак процедура повторного касаційного перегляду судових рішень нормами КПК 1960 року не передбачена.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними в ухвалі Верховного Суду від 12 квітня 2018 року (справа №596/681/17, провадження №51-1804 км 18).

Крім того, зі змісту касаційної скарги, засуджений ОСОБА_2 , як на підставу для скасування ухвали апеляційного суду, вказує на те, що розгляд клопотання щодо поновлення строку на касаційне оскарження вироку Апеляційного суду Київської області від 15 липня 2010 року відбувся без нього та без участі його захисника ОСОБА_4 , так як вони не були повідомлені про день та час розгляду цього клопотання.

При цьому, з оскаржуваної ухвали апеляційного суду вбачається, що захисник ОСОБА_4 та його підзахисний ОСОБА_2 були належним чином повідомлені про розгляд вказаного клопотання, так як захисником було надіслано заяву на адресу суду про відкладення розгляду клопотання, яка не містила будь-яких даних на підтвердження неможливості прибути в судове засідання, що свідчить про його обізнаність щодо розгляду клопотання. А від засудженого ОСОБА_2 жодних клопотань про проведення судового засідання за його участю до суду не надходило.

Відповідно до вимог ст. 353 КПК України 1960 року неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, у зв`язку з чим апеляційний суд не порушуючи вимог закону, ухвалив рішення за результатами розгляду такого клопотання.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінальної справи. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування ухвали апеляційного суду, в касаційній скарзі не встановлено.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 388 КПК 1960 року, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України -

постановив:

Відмовити у витребуванні справи за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року про відмову у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Апеляційного суду Київської області від 15 липня 2010 року, для перевірки в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1