Ухвала

від 19.11.2024 по справі 1-13/2010

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1-13/2010 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/3672/2024 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року та постановити нову якою задовольнити клопотання захисника засудженого про заміну покарання у вигляді довічного позбавлення волі на більш м`яке строкове покарання.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням принципу законності, невідповідності фактичним обставинам, порушенням порядку дослідження доказів.

Сторона захисту вказує, що на час звернення захисника ОСОБА_8 до суду, з клопотанням про заміну покарання у вигляді довічного позбавлення волі на більш м`яке строкове покарання у відповідності до положень ст. 82 КК України, ОСОБА_7 вже відбув більше ніж 15 років позбавлення волі.

Разом з тим, захисником на обґрунтування свого клопотання про заміну покарання у вигляді довічного позбавлення волі на більш м`яке строкове покарання, у відповідності до положень ст. 82 КК України, була додана характеристика, за весь час перебування засудженого в установах виконання покарань і яка була офіційно надана адміністрацією установи та мала інші відомості, що сам же суд і встановив.

Інших документів характерезуючих ОСОБА_7 в судовому засіданні досліджено не було, в самому рішенні відсутня інформація та посилання яку саме, наявну в матеріалах особової справи, характеристику судді вивчали що прийшли до такої позиції відносно засудженого ОСОБА_7 .

Фактично надана характеристика і є тим документом, який містить в собі інформацію передбачену наказом Наказом МЮУ №294/5 від 19.01.2023.

Також не було заслухано представника адміністрації, де на разі тривалий час перебуває засуджений і який не був викликаний в судове засідання 31.01.2024 року, і міг би надати вичерпну інформацію. Дії суддів вказують на неповноту судового розгляду та надання переваги доводам однієї зі сторін провадження, замість всебічного, безстороннього вивчення матеріалів справи.

Це твердження, крім всього іншого, підтверджується відсутністю надання судом першої інстанції оцінки, чи спроб спростування, доданої до клопотання захисника, характеристики на засудженого ОСОБА_7 , яка була офіційно надана адміністрацією установи, та охоплює весь період часу знаходження в установах кримінальних покарань та містить інформацію про такий ступень виправлення засудженого, відповідно до якого адміністрація установи прийшла до висновку про можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке.

Окремо сторона захисту звертає увагу, що судом першої інстанції в супереч презумпції невинуватості в основу судового рішення покладено інформацію про наявне кримінальне провадження, за яким будь-яких остаточних судових рішень не постановлено. Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

А отже, враховуючи факт дії презумпції невинуватості, посилання суду щодо порушеного кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 вкотре свідчить про необгрунтованість ухвали, та її невідповідність встановленим приписам КПК щодо судових рішень в частині обґрунтованості та законності.

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги, також фізичний стан засудженого, зокрема вік, стан здоров`я, погане самопочуття, що в свою чергу також має братись до уваги під час вирішення відповідних клопотань.

Відтак, на думку захисника, оскаржувана ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року, не відповідає вимогам встановлених ст. 370 КПК України в частині законності, обґрунтування та вмотивованості.

В свою чергу не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року та постановити нову якою задовольнити клопотання захисника про заміну покарання у вигляді довічного позбавлення волі на більш м`яке строкове покарання.

Обґрунтування апеляційної скарги засудженого є аналогічними за змістом апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 .

Заслухавши доповідь судді,

пояснення захисника ОСОБА_8 , який підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити,

пояснення засудженого ОСОБА_7 , який підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити.

пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисника та засудженого,

перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у виді позбавлення волі на певний строк, аргументуючи це тим, що в матеріалах особової справи щодо засудженого ОСОБА_7 відсутні вказані в положенні документи, зокрема: висновок щодо ступеня виправлення засудженого, оцінка ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, індивідуальний план виправлення та ресоціалізації, а також дані, що він/або його захисник звертався письмово до адміністрації виконання покарань з клопотанням про надання відповідних документів.

Крім того, як встановлено з досліджених в судовому засіданні матеріалів особової справи ОСОБА_7 , останній наразі притягається до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України, у кримінальному провадженні № 22019101110000122 від 09.08.2019 року, яке перебуває на стадії судового розгляду в Бориспільському міськрайонному суді Київської області.

Також відповідно до характеристики, наявної в матеріалах особової справи, ОСОБА_7 характеризується негативно, що з урахуванням наведеного не дає підстав вважати, що засуджений став на шлях виправлення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 82 КК України, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття рішення є доведеність того, що він став на шлях виправлення.

Отже, становлення особи на шлях виправлення це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м`якого покарання.

Висновок про становлення особи на шлях виправлення повинен бути зроблений на підставі всебічного врахування відомостей про поведінку засудженого за весь період перебування в установі виконання покарання.

ОСОБА_7 засуджений вироком Апеляційного суду Київської області від 15.07.2010 за ч. 2 ст. 147, ч. 4 ст. 187, п.п. 3, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Верховного суду України від 14.07.2011 вищевказаний вирок в частині призначеного покарання залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів провадження, 21 жовтня 2011 року ОСОБА_7 направлений для подальшого відбування покарання, призначеного вироком Апеляційного суду Київської області від 15 липня 2010 року до ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)». На підставі ухвали Київського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року, якою ОСОБА_7 переведений з ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» до ДУ «Київський слідчий ізолятор» для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування у рамках кримінального провадження № 22019101110000122, ОСОБА_7 02 листопада 2021 року прибув до ДУ «Київський слідчий ізолятор. З 02 листопада 2021 та по теперішній час ОСОБА_7 утримується в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Відповідно до копії характеристики на засудженого ОСОБА_7 наданої виконувачем обов`язків начальника СІЗО - арештного дому державної установи «Київський слідчий ізолятор ОСОБА_9 , за час знаходження у місцях позбавлення волі засуджений ОСОБА_7 характеризується таким чином:

З 21.07.2009 утримувався в Київському слідчому ізоляторі (№ 13) міста Київ. За час перебування характеризувався негативно. Допустив порушення режиму утримання, за що був притягнутий до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи. До праці не залучався. Заохочень не мав. Стягнення погашено у встановленому законом порядку.

З 21.10.2011 перебував в державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)». По прибуттю був розподілений до відділення соціально-психологічної служби на дільницю максимального рівня безпеки для відбування покарання. Під час відбування покарання в уставної допустив одне порушення режиму відбування покарання, яке виразилось в зберіганні заборонених предметів, за що був притягнутий до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи. Стягнення було погашено у встановленому законом порядку.

Згодом змінив свою поведінку на кращу, почав приймати активну участь у житті установи. За сумлінну поведінку та активну участь у роботах пов`язаних з благоустроєм установи та поліпшенням житлово-побутових умов сектору МРБ, був чотири рази заохочений правами начальника установи.

У взаємовідносинах з іншими засудженими конфліктів не мав, дотримувався правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, спальне місце утримував у чистоті та порядку, мав зовнішній охайний вигляд. До майна і предметів установи якими користувався ставився дбайливо, всі законні вимоги персоналу установи виконував в повному обсязі.

Згодом засуджений ОСОБА_7 змінив свою поведінку на гіршу, допустив одне порушення режиму, яке виразилося у зберіганні заборонених речей, за що був притягнутий до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи. Стягнення погашено у встановленому законом порядку.

Підтримував зв`язок з дружиною шляхом зустрічей під час побачень, телефонних розмов, отримував від неї посилки та передачі.

З 02.11.2021 по теперішній час утримується в державній установі «Київський слідчий ізолятор», на секторі максимального рівня безпеки для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі. Правила внутрішнього розпорядку виконує у повному обсязі, порушень режиму утримання не допускає, стягнень не має. Заходи виховного характеру відвідує регулярно, у відношенні до представників адміністрації установи тактовний, ввічливий. Товариський, миролюбний. Дотримується правил особистої гігієни, стежить за своїм зовнішнім виглядом. За складом характеру спокійний, послідовний та докладний у своїх справах, обережний та розважливий.

Крім того, під час апеляційного розгляду захисником засудженого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_8 було долучено до матеріалів провадження висновок щодо ступеня виправлення та оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, наданого ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Відповідно до вказаного висновку, зокрема, засуджений ОСОБА_7 довів своє виправлення та може бути представлений до можливого застосування до нього більш м`якого покарання відповідно до ст. 82 КК України.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, матеріали провадження, які були належним чином оцінені судом першої інстанції, навіть за додержання ОСОБА_7 правил поведінки в установі, характеризуючі особу дані, в своїй сукупності, підтримання соціально-корисних зв`язків з дружиною, то такі відомості не свідчать про глибокі зміни у свідомості засудженого ОСОБА_7 , які б вказували, що останній став на шлях виправлення, а невідбута частина призначеного йому судом покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінена строковим покаранням.

Колегія суддів вважає, що строк відбутого засудженим до довічного позбавлення волі покарання є недостатнім, а тому його заміна на даний час не сприятиме виправленню ОСОБА_7 та досягненню мети покарання, передбаченої ст.50 КК України.

На виконання вимог ЄСПЛ, викладених у рішенні Пєтухов проти України, 06 листопада 2022 року набрав чинності Закон України № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року щодо гуманізації окремих норм кримінального законодавства стосовно застосування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим законом гарантується право особи, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, звернутися до суду з клопотанням про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

При цьому суд не зобов`язаний автоматично задовольняти кожне подібне звернення особи по факту відбуття останньою покарання строком від 15 років. Таке рішення про заміну покарання відноситься до дискреційних повноважень суду та ухвалюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально. При цьому для суду є важливим дослідити у сукупності всі відомості, які характеризують особу засудженого, оскільки суд повинен переконатися в тому, що за час відбування покарання в особистості засудженого відбулися певні позитивні зміни, які свідчать, що останній дійсно став на шлях виправлення, яке може відбутися без відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання, оскільки неможливо наразі констатувати, що засуджений ОСОБА_7 у період відбування покарання своєю поведінкою засвідчив успішність процесу виправлення, а призначене йому судом покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінене строковим покаранням.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення колегією суддів не встановлено.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні, у зв`язку з чим залишає апеляційній скарги захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_7 без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року без змін.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року - залишити без змін.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4