Ухвала

від 29.03.2024 по справі 754/10032/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:754/10032/23

Провадження №: 2-з/755/123/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві заяву позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

у с т а н о в и л а:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

27.03.2024 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, у якій позивач просить накласти арешт на:

- земельну ділянку (кадастровий номер: 3222981504:04:202:0006; площа 0,2725 (га); для ведення особистого селянського господарства; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1849434032229; номер відомостей про речове право: 31945563), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 ;

- будинок АДРЕСА_1 право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 (реєстраційний номер майна 4519862);

- квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2329141780000; номер відомостей про речове право: 41395655) право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 ;

- статутний (складений) капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙДЕРМ» (розмір статутного капіталу - 300000,00 грн.);

- легковий автомобіль марки «MAZDA», модель-3, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 .

Вимоги заяви мотивовано тим, що в провадженні суду знаходиться справа №754/10032/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Наведений вище перелік майна є предметом спору, на яке претендує позивач у розмірі частки. Позивач вказує, що майно є спільною сумісною власністю сторін і може бути відчужене без його згоди на користь третіх осіб, отже у разі невжиття заходів забезпечення позову, це утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. На теперішній час відповідачка вже відчужила спірний автомобіль MAZDA», модель-3, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , на користь третьої особи без згоди позивача. Гроші після продажу автомобіля відповідачка позивачу не передала. Не накладення арешту може утруднити або ж навіть зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, виходячи з того, що майно вже буде відчужене та переоформлене по кілька разів (що відбувається в даному випадку) на підставі підроблених документів.

Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, додатки до неї та матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно ч.ч. 1, 6, 7, 11 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Як вбачається з матеріалів справи позивач заявляє, зокрема, майнові вимоги щодо частини: земельної ділянки, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 ; будинку АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2 ; Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙДЕРМ»; легкового автомобіля марки «MAZDA», модель-3, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що між сторонами у справі дійсно виник спір щодо рухомого та нерухомого майна і його поділу.

При невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи, і відповідне свідчить, що між сторонами дійсно існує спір.

Припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду про поділ майна подружжя, є обґрунтованим, і суд враховує, що автомобіль, на частину якого претендує позивач, вже є відчуженим.

Враховуючи майновий характер позовних вимог, відповідачка має об`єктивну можливість розпорядитися належним їй майном на власний розсуд, зокрема, відчужити його в будь-який спосіб, що може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду про поділ майна подружжя в разі задоволення позову.

Вирішуючи заяву сторони позивача про забезпечення позову, суд вважає, що накладення арешту на майно, як вид забезпечення позову, у даному випадку є обґрунтованим та такими, що дозволить виконати рішення суду у разі задоволення або часткового задоволення позовних вимог, адже відчуження спірного майна чи його подальше обтяження або інші види розпорядження майном, які можуть бути застосовані стороною відповідача, з урахуванням наявності спору щодо майна, тобто наявності правової невизначеності щодо прав на майно, дійсно призведе до ускладнення або ж взагалі неможливості виконання рішення суду (у разі задоволення/часткового задоволення позову), в залежності від способу здійснення розпорядження цими правами, ураховуючи також, що на даний час відповідач не обмежений у можливості розпорядження майном.

Ураховуючи, що позовними вимогами є визнання за позивачем майнових прав на частину спірного майна, накладення арешту на таке спірне майно забезпечить неможливість його відчуження/обтяження, що сприятиме можливості розгляду справи у розумні строки, та у разі задоволення або часткового задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача, оскільки за умови зміни власника або застосування обтяження відповідне утруднить виконання рішення суду та породить необхідність подальших звернень позивача до суду за захистом своїх прав, отже в такому випадку захист порушених прав не буде ефективним (у разі якщо судом буде встановлено порушення прав позивача та необхідність їх захисту).

Разом з цим, суд встановив неспівмірність вимог про застосування заходів забезпечення позову з позовними вимогами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнати за ним майнові права на частину нерухомого майна, натомість у заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на цілі частки такого майна, що явно є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, а тому суддя вважає, що в цій частині заява позивача має бути задоволена частково шляхом накладення арешту на частину спірного нерухомого майна.

Крім того, з матеріалів заяви вбачається, що спірний автомобіль «MAZDA» відчужений 14.09.2023 року і його власником наразі є ОСОБА_3 , який не є відповідачем у справі, натомість аналіз положень п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України свідчить про те, що арешт може бути накладений на майно, яке належать або підлягають передачі відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідачу ОСОБА_2 спірний автомобіль не належить і відсутні будь-які підстави вважати, що він підлягає передачі відповідачці, відтак в частині накладення арешту на автомобіль суд відмовляє в повному обсязі.

Також не підлягають задоволенню в повному обсязі вимоги позивача про накладення арешту на статутний капітал ТОВ «МАЙДЕРМ» виходячи з наступного.

Як зазначив Верховний Суд у постанові №638/19826/15-ц від 11.12.2019 року, грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску.

ТОВ «МАЙДЕРМ» не є відповідачем у цій справі, а кошти внесені у його статутний капітал є власністю цього товариства, тобто вони не належать відповідачці ОСОБА_2 , як учасниці товариства, а тому відсутні підстави для накладення арешту на статутний капітал вказаного господарського товариства.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення у відповідності до положень ст. 154 ЦПК України суд не вбачає, оскільки не вбачається будь-яких реальних збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Відповідач може понести витрати на сплату судового збору у разі оскарження ухвали суду про забезпечення позову в апеляційному порядку, однак такі витрати відносяться до судових і підлягають розподілу при вирішенні спору по суті у кінцевому рішенні суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 353-355 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

Заяву позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Накласти арешт на частину:

- земельної ділянки (кадастровий номер: 3222981504:04:202:0006; площа 0,2725 (га); для ведення особистого селянського господарства; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1849434032229; номер відомостей про речове право: 31945563), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 ;

- будинку АДРЕСА_1 право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 (реєстраційний номер майна 4519862);

- квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2329141780000; номер відомостей про речове право: 41395655) право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 .

В іншій частині заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали складений та підписаний суддею 29.03.2024 року.

Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Боржник: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя -