Ухвала

від 21.03.2024 по справі 496/1620/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/515/24

Справа № 496/1620/24 1-кс/496/814/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

директора ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_9 в інтересах власника майна ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» на ухвалу слідчого судді Біляївського райсуду Одеської обл. від 06.03.2024 про накладення арешту на майно в межах к/п №12024164250000233 від 29.02.2024 за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Оскарженою ухвалою слідчого судді в межах к/п №12024164250000233 від 29.02.2024 за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України було задоволено клопотання ст. дізнавача СД ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_10 та накладено арешт із забороною відчуження, користування та розпорядження на майно, вилучене під час проведення 29.02.2024 огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

- сітки у кількості 10 шт. довжиною 90 м кожна;

- човен, бортовий номер ЯОД 2787;

- водні біоресурси карась 13 шт., карп 91 шт., білий амур 1 шт., лящ 17 шт., які передано на відповідальне зберігання до ПП «Клест».

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що вилучені вищезазначені речі можуть містити відомості, які можуть бути використанні як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому мають суттєве значення для подальшого розслідування вказаного кримінального провадження, отже є необхідність у накладенні арешту на вищевказані речі задля забезпечення завдання кримінального провадження.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_9 , в інтересах власника майна ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» не погодився із оскаржуваною ухвалою, вважаючи її необґрунтованою з огляду на наступні обставини:

- поза увагою слідчого судді залишилось те, що в діях рибалок ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» відсутні ознаки будь-якого кримінального правопорушення та, натомість, наявні лише ознаки адміністративного правопорушення, оскільки в даному випадку промисловий вилов водних біоресурсів проводився на підставі належного дозволу, в дозволений час, у дозволеному місці, дозволеними знаряддями та способами лову, будь-якого умислу здійснювати незаконний вилов водних біоресурсів у рибалок не було, а невідповідність довжини сіток для промислового лову вимогам «Правил промислового рибальства в басейні Чорного моря» не свідчить про вчинення кримінального правопорушення;

- слідчим суддею не було враховано того, що ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» є добросовісним набувачем зазначеного майна, стосовно товариства не здійснюється кримінальне провадження, в межах якого було виявлено та вилучено майно, застосування заходів обтяження майна стосовно сіток та човна, належних товариству, буде необґрунтованим та порушить права власника ТОВ «, призведе до блокування роботи підприємства, а виловлені водні ресурси повинні бути оприбутковані підприємством з внесенням відповідного запису в промисловий журнал;

- з клопотанням про арешт майна третьої особи в даному випадку, всупереч вимог ч. 2 ст. 64-2 КПК України, звернувся суб`єкт, який такого права не має дізнавач.

Посилаючись на викладені обставини, представник ОСОБА_9 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання дізнавача про арешт майна.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна ОСОБА_7 та ОСОБА_9 та директора ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» ОСОБА_8 , які підтримали вимоги апеляційної скарги думку прокурора ОСОБА_11 , який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На переконання апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, зазначених вимог закону дотримався з огляду на наступне.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище норми основного закону узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

При цьому ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні... ; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В свою чергу, п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

На підставі аналізу змісту клопотання в зазначеному к/п №12024164250000233 вбачається, що дізнавач просив накласти арешт на зазначене у ньому майно, зокрема, сітки, човен та водні біоресурси, з метою забезпечення збереження такого майна як речового доказу (а.с. 1-3).

Окрім того, відповідно до клопотання дізнавача про накладення арешту на майно, витягу з ЄРДР у вищевказаному к/п (а.с. 4) та інших матеріалів провадження, СД ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України за матеріалами правоохоронних та контролюючих органів стосовно вилову живих водних біоресурсів, зокрема, карась (13 шт.), карп (91 шт.), білий амур (1 шт.), лящ (17 шт.) забороненими засобами лову сітями.

Згодом, в ході проведення 29.02.2024 огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 на узбережжі річки Дністер, було виявлено та вилучено карась - 13 шт., карп - 91 шт., білий амур - 1 шт., лящ - 17 шт., які передано під відповідальне зберігання до ПП «Клест»; сітки в кількості 10 шт.- довжиною 90 м, а також човен, бортовий номер ЯОД 2787, який поміщено до подвір`я ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. (а.с. 6-20).

При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Диспозиція ч. 1 ст. 249 КК України, досудове розслідування за ознаками якої здійснюється в межах к/п №12024164250000233, передбачає кримінальну відповідальність за незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

Із системного аналізу наявних у розпорядженні апеляційного суду матеріалів вбачається, що органом досудового розслідування здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за фактом використання рибалками ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» (далі по тексту ТОВ) ОСОБА_12 та ОСОБА_13 заборонених засобів для промислового лову риби, зокрема, використання сіток, довжина яких не відповідає вимогам Правил промислового рибальства в басейні Чорного моря, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №1284 від 15.06.2023.

В цьому контексті, надаючи оцінку посиланням представника ТОВ про те, що в діях вищезгаданих рибалок відсутні ознаки будь-якого кримінального правопорушення та, натомість, наявні лише ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП (грубе порушення правил рибальства), колегія суддів зауважує на тому, що такі твердження є передчасними, натомість, кваліфікуючою ознакою кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України є завдання істотної шкоди, розмір якої наразі встановлюється органом досудового розслідування.

Відтак, остаточно факт наявності або відсутності в діях рибалок ознак кримінального або адміністративного правопорушення підлягає встановленню в процесі подальшого здійснення досудового розслідування та збирання відповідних доказів.

Натомість, аналіз долучених до клопотання дізнавача матеріалів кримінального провадження дає підстави стверджувати про те, що вилучені 29.02.2024 під час проведення огляду місця події сітки в кількості 10 шт., довжиною 90 м кожна, а також водні біоресурси (карась, карп, білий амур, лящ) в даному кримінальному провадженні відповідають критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки вищевказані сітки використовувались в якості знаряддя вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, а водні біоресурси, тобто риба, були об`єктами кримінально протиправних дій в даному кримінальному провадженні.

Що стосується необхідності накладення арешту на належний на праві використання ТОВ човен, бортовий номер НОМЕР_1 , апеляційний суд наголошує на наступному.

Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» здійснює підприємницьку діяльність, пов`язану із морським та прісноводним рибальством, відповідно до дозволу №PRD7MAX2024 від 29.01.2024 має право на спеціальне використання водних біоресурсів в пониззі р. Дністер та Дністровського лиману строком до 31.12.2024, арештований човен ЯОД 2787, відповідно до дозволу №ДД-5/3 від 15.02.2024 на спеціальне використання водних біоресурсів, використовується товариством на законних підставах для здійснення промислового рибальства.

Вищезгаданий човен ЯОД 2787 на праві приватної власності належить рибалці товариства ОСОБА_12 та використовується ТОВ на підставі договору фрахтування судна №1/2023 від 01.01.2023.

За встановленихобставин,накладення арештуна вищезазначенийчовен ЯОД 2787, який перебуває у використанні ТОВ , призведе до надмірного обмеження права товариства на здійснення підприємницької діяльності, а також не відповідатиме принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, з огляду також на існування підстав для накладення арешту на безпосереднє знаряддя вчинення кримінального правопорушення сітки, а також на предмет кримінального правопорушення водні біоресурси.

Що стосується посилань апелянта на те, що клопотання про накладення арешту на майно було подано неуповноваженим суб`єктом, колегія суддів такі доводи вважає вочевидь помилковими з огляду на таке.

Так, дійсно, ч. 2 ст. 64-2 КПК України передбачено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Разом із тим, ч. 1 ст. 171 КПК України встановлює, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

За таких обставин апеляційний суд констатує, що, враховуючи наявне неоднозначне застосування вимог закону в даному випадку, колегія суддів наголошує на тому, що клопотання дізнавача про арешт майна в к/п №12024164250000233 погоджено прокурором (а.с. 3), що свідчить про відсутність будь-яких істотних порушень вимог закону з боку органу досудового розслідування при складенні та погодженні клопотання про арешт майна.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд констатує, що в даному випадку слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на вилучені належні ТОВ сітки для лову риби та водні біоресурси, з метою забезпечення збереження такого майна як речового доказу, оскільки є достатні підстави стверджувати про те, що вилучене майно було об`єктом та знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України за фактом незаконного зайняття рибним промислом, натомість, накладення арешту на човен ЯОД 2787 становитиме надмірне обмеження права ТОВ на здійснення законної підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Згідно з п. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

В свою чергу, п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України встановлює, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Відтак, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя допустив невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам справи, не звернувши увагу на необґрунтованість клопотання дізнавача в частині необхідності накладення арешту на човен ЯОД 2787, вилучений під час проведення огляду місця події, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали про часткове задоволення клопотання дізнавача про накладення арешту на сітки в кількості 10 шт., довжиною 90 м кожна, та водні біоресурси (карась - 13 шт., карп - 91 шт., білий амур - 1 шт., лящ - 17 шт.).

Отже, апеляційна скарга представника підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню, з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання дізнавача про арешт майна з підстав, викладених апеляційним судом вище.

Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_9 , в інтересах власника майна ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Біляївського райсуду Одеської обл. від 06.03.2024, якою в межах к/п №12024164250000233 від 29.02.2024 за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України накладено арешт на майно, відповідно до переліку в резолютивній частині ухвали, вилучене під час проведення 29.02.2024 огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання ст. дізнавача СД ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_10 та накласти арешт на наступне майно:

- сітки у кількості 10 шт. довжиною 90 м кожна;

- водні біоресурси карась 13 шт., карп 91 шт., білий амур 1 шт., лящ 17 шт., які передано на відповідальне зберігання до ПП «Клест».

В іншій частині, в задоволенні клопотання ст. дізнавача СД ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_10 - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4