Ухвала

від 21.03.2024 по справі 496/1620/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/534/24

Справа № 496/1620/24 1-кс/496/858/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙСУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» на ухвалу слідчого судді Біляївського райсуду Одеської обл. від 08.03.2024 про накладення арешту на майно в межах к/п №12024164250000233 від 29.02.2024 за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Оскарженою ухвалою слідчого судді в межах к/п №12024164250000233 від 29.02.2024 за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України було задоволено клопотання ст. дізнавача СД ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_7 та накладено арешт із забороною відчуження, користування та розпорядження на мотор марки «Yamaha».

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що вилучене майно повинно бути досліджено експертом, внаслідок чого існують підстави для задоволення клопотання дізнавача та накладення арешту на зазначений вище мотор для запобігання можливості його приховування, пошкодження, знищення, передачі та відчуження.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» не погодився із оскаржуваною ухвалою, вважаючи її необґрунтованою з огляду на наступні обставини:

- поза увагою слідчого судді залишилось те, що в діях рибалок ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» відсутні ознаки будь-якого кримінального правопорушення та, натомість, наявні лише ознаки адміністративного правопорушення, оскільки в даному випадку промисловий вилов водних біоресурсів проводився на підставі належного дозволу, в дозволений час, у дозволеному місці, дозволеними знаряддями та способами лову, будь-якого умислу здійснювати незаконний вилов водних біоресурсів у рибалок не було, а невідповідність довжини сіток для промислового лову вимогам «Правил промислового рибальства в басейні Чорного моря» не свідчить про вчинення кримінального правопорушення;

- слідчим суддею не було враховано того, що ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» є добросовісним набувачем зазначеного майна, стосовно товариства не здійснюється кримінальне провадження, в межах якого було виявлено та вилучено майно, застосування заходів обтяження майна стосовно мотору марки «Yamaha», належного товариству, буде необґрунтованим та порушить права власника ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ», призведе до блокування роботи підприємства;

- мотор марки «Yamaha» в межах зазначеного кримінального провадження не визнано речовим доказом, натомість, в матеріалах наявні дві постанови, оформлені різними датами, про визнання речовими доказами іншого вилученого майна;

- поза увагою слідчого судді залишилось те, що, в порушення вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання про арешт майна подано на 7-мий день після вилучення майна;

- з клопотанням про арешт майна третьої особи в даному випадку, всупереч вимог ч. 2 ст. 64-2 КПК України, звернувся суб`єкт, який такого права не має дізнавач.

Посилаючись на викладені обставини, представник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання дізнавача про арешт майна.

Учасники провадження в судове засідання апеляційного суду не з`явились, не зважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце апеляційного розгляду.

Від представника ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» ОСОБА_8 надійшла заява, в якій останній просив проводити розгляд його скарги за його відсутності, а також вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Прокурор Біляївської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_9 також звернувся із клопотанням про проведення апеляційного розгляду без його участі, в якому заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника, посилаючись на те, що вилучене майно є речовим доказом та скасування арешту майна позбавить орган дізнання можливості встановити обставини, які підлягають доказуванню.

Враховуючи неявку учасників провадження в судове засідання, колегія суддів, керуючись при цьому вимогами ч. 4 ст. 405 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд провести за відсутності учасників процесу та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На переконання апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, зазначених вимог закону дотримався з огляду на наступне.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище норми основного закону узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

При цьому ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні... ; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В свою чергу, п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

На підставі аналізу змісту клопотання в зазначеному к/п №12024164250000233 вбачається, що дізнавач просив накласти арешт на зазначене у ньому майно, зокрема, мотор марки «Yamaha», з метою забезпечення збереження такого майна як речового доказу, хоча при цьому конкретно мету накладення арешту на майно не визначив, посилаючись на загальні положення як ст. 170 КПК України, так і ст. 96-1 КК України, яка визначає поняття спеціальної конфіскації майна (а.с. 1-2).

Окрім того, відповідно до клопотання дізнавача про накладення арешту на майно, витягу з ЄРДР у вищевказаному к/п №12024164250000233 (а.с. 3) та інших матеріалів провадження, СД ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України за матеріалами правоохоронних та контролюючих органів стосовно вилову живих водних біоресурсів, зокрема, карась (13 шт.), карп (91 шт.), білий амур (1 шт.), лящ (17 шт.) забороненими засобами лову сітями.

Згодом, в ході проведення 29.02.2024 огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 на узбережжі річки Дністер, було виявлено та вилучено карась - 13 шт., карп - 91 шт., білий амур - 1 шт., лящ - 17 шт., які передано під відповідальне зберігання до ПП «Клест»; сітки в кількості 10 шт.- довжиною 90 м, а також човен, бортовий номер ЯОД 2787, з мотором марки «Yamaha», який поміщено до подвір`я ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. (а.с. 5-7).

При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Диспозиція ч. 1 ст. 249 КК України, досудове розслідування за ознаками якої здійснюється в межах к/п №12024164250000233, передбачає кримінальну відповідальність за незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

Із системного аналізу наявних у розпорядженні апеляційного суду матеріалів вбачається, що органом досудового розслідування здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за фактом використання рибалками ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» (далі то тексту ТОВ) ОСОБА_10 та ОСОБА_11 заборонених засобів для промислового лову риби, зокрема, використання сіток, довжина яких не відповідає вимогам Правил промислового рибальства в басейні Чорного моря, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №1284 від 15.06.2023.

Будучи послідовним у висловленні своєї позиції, аналізуючи доводи апелянта стосовно наявності в діях рибалок ТОВ ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП (грубе порушення правил рибальства) та відсутність ознак кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що остаточно факт наявності або відсутності в діях рибалок ознак кримінального або адміністративного правопорушення підлягає встановленню в процесі подальшого здійснення досудового розслідування та збирання відповідних доказів, при цьому, кваліфікуючою ознакою кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України є завдання істотної шкоди, розмір якої наразі встановлюється органом досудового розслідування.

При цьому, ухвалою слідчого судді Біляївського райсуду Одеської обл. від 06.03.2024 вже було накладено арешт на виявлені та вилучені під час проведення огляду місця події сітки в кількості 10 шт., довжиною 90 м кожна; човен ЯОД 2787 та водні біоресурси (карась, білий амур, карп та лящ) з метою забезпечення збереження такого майна в якості речового доказу в зазначеному кримінальному провадженні.

В подальшому, дізнавач повторно звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення окремо арешту на наявний на корпусі раніше арештованого човна ЯОД 2787 мотор марки «Yamaha», без зазначення ідентифікуючих ознак такого мотору.

При цьому, апеляційний суд наголошує на тому, що клопотання дізнавача не містить дати його складення та узгодження (а.с. 1), не містить конкретної мети накладення арешту на нього, а також містить посилання на вимоги закону України про кримінальну відповідальність, які регулюють застосування спеціальної конфіскації (ст. 96-1 КК України), релевантність якої в зазначеному кримінальному провадженні органом дізнання в поданому клопотанні не обґрунтована.

Вищезгадані обставини, з урахуванням факту попереднього накладення арешту на човен ЯОД 2787, на корпусі якого розміщений мотор марки «Yamaha», породжують обґрунтовані сумніви у колегії суддів в необхідності звернення органу дізнання із окремим клопотанням про накладення арешту на човен, без зазначення його ідентифікуючих ознак та конструктивних особливостей, а також без зазначення конкретної мети накладення арешту на такий мотор.

Окрім того, суд апеляційної інстанції констатує, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.03.2024 було частково задоволено апеляційну скаргу представника ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» ОСОБА_6 , скасовано ухвалу слідчого судді Біляївського райсуду Одеської обл. від 06.03.2024 та постановлено нову ухвалу, якою клопотання дізнавача про арешт майна задоволено частково та накладено арешт на сітки у кількості 10 шт., довжиною 90 м кожна, а також водні біоресурси; в іншій частині в задоволенні клопотання відмовлено (справа №496/1620/24, провадження №11-сс/813/515/24).

В зазначеній ухвалі апеляційний суд дійшов висновку про те, що вищезгадані сітки та водні біоресурси відповідають критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України в зазначеному к/п №12024164250000233 за фактом незаконного зайняття рибним промислом, зокрема, являються об`єктом та знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, натомість, накладення арешту на човен ЯОД 2787 становитиме надмірне обмеження права ТОВ на здійснення законної підприємницької діяльності, внаслідок чого суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні клопотання дізнавача в частині накладення арешту на вищевказаний човен ЯОД 2787, належний на праві користування ТОВ.

Так, ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» здійснює підприємницьку діяльність, пов`язану із морським та прісноводним рибальством, відповідно до дозволу №PRD7MAX2024 від 29.01.2024 має право на спеціальне використання водних біоресурсів в пониззі р. Дністер та Дністровського лиману строком до 31.12.2024, арештований човен ЯОД 2787, відповідно до дозволу №ДД-5/3 від 15.02.2024 на спеціальне використання водних біоресурсів, використовується товариством на законних підставах для здійснення промислового рибальства, зокрема, на підставі договору фрахтування судна №1/2023 від 01.01.2023, укладеного між товариством та рибалкою ОСОБА_10 власником човна.

Окрім того, заслуговують на увагу посилання представника ТОВ про те, що вищевказаний мотор марки «Yamaha» в зазначеному кримінальному провадженні не визнано речовим доказом, натомість, в матеріалах провадження міститься постанова дізнавача про визнання речовим доказом іншого вилученого під час проведення огляду місця події майна, а саме сіток в кількості 10 шт., човна ЯОД 2787 та водних біоресурсів (а.с. 22-23).

Що стосується посилань апелянта на те, що клопотання про накладення арешту на майно було подано неуповноваженим суб`єктом, колегія суддів такі доводи вважає вочевидь помилковими з огляду на таке.

Так, дійсно, ч. 2 ст. 64-2 КПК України передбачено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Разом із тим, ч. 1 ст. 171 КПК України встановлює, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

За таких обставин апеляційний суд констатує, що, враховуючи наявне неоднозначне застосування вимог закону в даному випадку, колегія суддів наголошує на тому, що клопотання дізнавача про арешт майна в к/п №12024164250000233 погоджено прокурором (а.с. 2), що свідчить про відсутність будь-яких істотних порушень вимог закону з боку органу досудового розслідування при складенні та погодженні клопотання про арешт майна.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить переконання, що органом досудового розслідування не було доведено того, що майно, на яке просить накласти арешт дізнавач, зокрема, мотор марки «Yamaha», відповідає встановленим законом критеріям речових доказів в зазначеному кримінальному провадженні за фактом незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Згідно з п. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

В свою чергу, п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України встановлює, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Відтак, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя допустив невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам справи, не звернувши увагу на необґрунтованість клопотання дізнавача в частині необхідності накладення арешту на мотор марки «Yamaha», що є підставою для скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання дізнавача про накладення арешту на майно.

Отже, апеляційна скарга представника підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню, з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання дізнавача про арешт майна з підстав, викладених апеляційним судом вище.

Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Біляївського райсуду Одеської обл. від 08.03.2024, якою в межах к/п №12024164250000233 від 29.02.2024 за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України накладено арешт на мотор марки «Yamaha» скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання ст. дізнавача СД ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_7 про накладення арешту на мотор марки «Yamaha» вилучений в ході проведення 29.02.2024 огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 на узбережжі річки Дністер.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4