Постанова

від 20.03.2024 по справі 910/12731/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/12731/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Адвокатського об`єднання "Правова та економічна безпека" - Нагалка Я.Я.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "УНН" - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "УНН"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 (суддя: Гулевець О.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 (колегія суддів: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.)

у справі за позовом Адвокатського об`єднання "Правова та економічна безпека" (далі - АО "Правова та економічна безпека")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "УНН" (далі - ТОВ "УНН")

про захист особистого немайнового права на недоторканість ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

ВСТУП

1. Інформаційне агентство "Українські національні новини" (УНН) розмістило на веб-сайті низку статей, у яких згадувалося адвокатське об`єднання "Правова та економічна безпека" та його адвокати. Адвокатське об`єднання звернулося до суду до ТОВ "УНН", просило визнати недостовірною, спростувати та видалити певну інформацію з цих статей.

2. За результатами розгляду справи суд позовні вимоги задовольнив частково, в частині позовних вимог - закрив провадження, в іншій частині - відмовив, а крім того, розподілив судовий збір нарівно між сторонами, вказав про неможливо точно визначити пропорції задоволення позовних вимог.

3. ТОВ "УНН" звернулося до суду першої інстанції з заявою про розподіл судових витрат, в якій просило стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 300 000,00 грн. Суд відмовив у задоволенні цієї заяви, з посиланням на ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначивши, що спір був викликаний неправильними діями відповідача.

4. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- чи може суд в основному рішенні, яким частково відмовлено у задоволенні позовних вимог, а щодо частини вимог - закрито провадження, покласти витрати зі сплати судового збору на сторони нарівно, а у додатковому рішенні при вирішенні питання компенсації витрат на правничу допомогу покласти всі витрати на відповідача з посиланням на ч.9 ст.129 ГПК (спір виник внаслідок неправильних дій сторони);

- чи може публікація статті на веб-сайті інформаційного агентства вважатися неправильними діями сторони в контексті застосування ч.9 ст.129 ГПК.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

5. У листопаді 2022 року АО "Правова та економічна безпека" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "УНН" про:

- визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації АО "Правова та економічна безпека", інформацію, яка була поширена на вебсайті Інформаційного агентства "Українські національні новини" ("УНН") "https://www.unn.com.ua/" в мережі Інтернет;

- зобов`язання ТОВ "УНН" не пізніше наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням у цій справі спростувати та видалити недостовірну інформацію про АО "Правова та економічна безпека", яка поширена на вебсайті "https://www.unn.com.ua/.

6. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що інформація, розміщена відповідачем на вебсайті Інформаційного агентства "Українські національні новини" (УНН) стосовно АО "Правова та економічна безпека", яка доступна необмеженому колу осіб, не є оціночними судженнями та містить конкретні фактичні дані щодо адвокатів АО "Правова та економічна безпека", які не відповідають дійсності, є неправдивими та такими, що завдають шкоди діловій репутації позивача.

7. Господарський суд міста Києва рішенням від 19.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023:

- закрив провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання ТОВ "УНН" не пізніше наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням у цій справі видалити недостовірну інформацію про АО "Правова та економічна безпека", яка поширена на веб-сайті https://www.unn.com.ua/, а саме: в абз.2 публікації (статті) від 06.01.2022, в абз.3 публікації (статті) від 06.01.2022, в абз.4 публікації (статті) від 06.01.2022;

- в іншій частині позовні вимоги задовольнив частково: визнав недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації АО "Правова та економічна безпека", інформацію, яка була поширена на веб-сайті ІА "УНН" ("УНН") "https://www.unn.com.ua/" в мережі Інтернет; зобов`язав ТОВ "УНН" не пізніше наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням у цій справі спростувати недостовірну інформацію про АО "Правова та економічна безпека", яка поширена на веб-сайті "https://www.unn.com.ua/"; зобов`язав ТОВ "УНН" не пізніше наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням у цій справі видалити недостовірну інформацію про АО "Правова та економічна безпека", яка поширена на веб-сайті https://www.unn.com.ua/, а саме: в абз.9 публікації (статті) від 05.01.2022, в абз.10 публікації (статті) від 06.01.2022, в абз.3 публікації (статті) від 01.11.2022, в назві публікації (статті) від 04.11.2022, в абз.4 публікації (статті) від 04.11.2022, в абз.5 публікації (статті) від 11.11.2022, в абз.6 публікації (статті) від 11.11.2022;

- в іншій частині позову відмовив.

8. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, таким:

- поширена спірна інформація в публікаціях від 05.01.2022, 06.01.2022, 01.11.2022, 04.11.2022, 11.11.2022 стосується АО "Правова та економічна безпека", впливає на ділову репутацію юридичної особи та може мати наслідки порушення інтересів позивача, оскільки інформація зазначена в контексті здійснення адвокатами їх професійної, адвокатської діяльності, як учасниками адвокатського об`єднання;

- щодо вимоги про визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації АО "Правова та економічна безпека" інформації, яка була поширена на веб-сайті УНН "https://www.unn.com.ua/" в мережі Інтернет 01.11.2022, 21.12.2021, 06.01.2022: оспорювана інформація не порушує права і охоронювані законом інтереси позивача;

- враховуючи відсутність на час розгляду справи на веб сайті "https://www.unn.com.ua/" в публікації (статті) від 06.01.2022 недостовірної інформації, яка заявлена позивачем у вимозі про видалення такої, суд закриває провадження у справі в частині цих вимог на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК (відсутній предмет спору).

9. Суд першої інстанції також вказав, що витрати зі сплати судового збору відповідно до ч.4 ст.129 ГПК покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну (послався на п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК" від 21.02.2013 №7). Стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3 721,50 грн (50% від сплаченої позивачем суми збору).

Короткий зміст заяви

10. 24.04.2023 ТОВ "УНН" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про розподіл судових витрат, в якій просило стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 300 000,00 грн.

11. На підтвердження здійснених витрат на правничу допомогу, надало: копію договору про надання правової допомоги від 01.07.2019, укладеного між ТОВ "УНН" та адвокатом Захарчуком І.А., додаткову угоду №15 від 17.12.2022 до договору про надання правової допомоги від 01.07.2019, акт приймання-передачі наданих послуг №15 від 20.04.2023.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

12. Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.05.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023, відмовив у задоволенні заяви ТОВ "УНН" про розподіл судових витрат.

13. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, таким:

- суд має застосовувати ч.9 ст.129 ГПК за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони;

- підставою для задоволення позову стало поширення відповідачем неправдивих відомостей стосовно позивача, а саме інформації, що порушила особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації АО "Правова та економічна безпека", отже спір справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, які фактично призвели до вимушеного звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав;

- судові витрати відповідача, понесені ним під час розгляду справи, покладаються на нього, оскільки спір у цій справі виник саме внаслідок його неправильних дій, у зв`язку з чим заява ТОВ "УНН" про розподіл судових витрат не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

14. 27.11.2023 ТОВ "УНН" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ТОВ "УНН" про розподіл судових витрат.

15. ТОВ "УНН" посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.3 ч.2 ст.287 ГПК, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

- щодо одночасного застосування ч.4 ст.129 ГПК та ч.9 ст.129 ГПК в одній і тій же справі під час розподілу судових витрат;

- щодо застосування ч.9 ст.129 ГПК з підстави, що позов був частково задоволений; вказує, що якби позивач не заявив вимоги, у задоволенні яких суд відмовив, то відповідач би не поніс витрати на правничу допомогу у заявлених розмірах.

16. У касаційній скарзі скаржник зазначає таке:

- суди попередніх інстанцій не зазначили, які саме неправильні дії вчинив відповідач, опублікувавши статтю (інформацію), щодо якої у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі; якби позивач не заявляв ці вимоги, то відповідач не поніс би витрати у таких розмірах у зв`язку із захистом цих статей та інформації;

- витрати на правничу допомогу розраховувалися в такому порядку: за захист однієї оспорюваної статті позивач оплачує адвокату 50 000,00 грн правової допомоги; за шість статей сума склала 300 000,00 грн; це зазначалося в судовому засіданні під час розгляду заяви про розподіл судових витрат;

- необхідно врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (щодо відшкодування витрат незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено), від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 (розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником, а отже є визначеним), від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 (щодо відсутності обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості), від 05.09.2019 у справах №826/841/17, №820/4280/17, №826/13270/16 (стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й спонуканням іншої сторони утримуватися від подання безпідставних заяв).

17. 05.02.2024 надійшов відзив АО "Правова та економічна безпека", в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

18. У відзиві АО "Правова та економічна безпека" вказує, зокрема:

- закон відокремлює судовий збір від інших видів судових витрат; як правильно вказало ТОВ "УНН" у касаційній скарзі, Господарський суд міста Києва при ухваленні рішення по суті справи застосував ч.4 ст.129 ГПК, яка стосується всіх інших видів судових витрат, пов`язаних з розглядом справи; однак фактичне застосування не тієї норми процесуального закону не призвело до неправильного розподілу судових витрат в цілому, оскільки як положення ч.1 ст.129 ГК (які стосуються саме судового збору), так і положення ч.4 ст.129 ГПК (які стосуються інших судових витрат), передбачають покладання на сторони судових витрат (у випадку часткового задоволення позову) пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що власне і зробив суд першої інстанції;

- для розгляду справи не має жодного значення відсутність висновку Верховного Суду щодо одночасного застосування ч.4 ст.129 ГПК та ч.9 ст.129 ГПК, оскільки при вирішенні питання щодо розподілу інших судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) Господарський суд міста Києва застосував положення ч.9 ст.129 ГПК, а при вирішенні питання щодо розподілу судового збору помилково (але без наслідків у вигляді неправильного розподілу) взяв до уваги ч.4 ст.129 ГПК;

- суд першої інстанції один вид судових витрат (витрати на правничу допомогу) поклав на відповідача повністю, а інший (витрати зі сплати судового збору) - частково, що не суперечить положенням діючого процесуального законодавства;

- можливість касаційного оскарження судових рішень з підстав неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, обмежена виключно рішеннями, які визначені пунктами 2, 3 ч.1 ст.287 ГПК, і до складу яких не входять судові рішення, які є предметом оскарження в рамках поданої відповідачем касаційної скарги;

- ч.9 ст.129 ГПК наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, однак за умови, що відповідний висновок суду має бути належним чином обґрунтованим (послався на постанову Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №911/813/21);

- з урахуванням висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 06.02.2023 у справі №41/1-10, очевидним є той факт, що ч.9 ст.129 ГПК є спеціальною нормою в співвідношенні із загальною нормою ч.4 ст.129 ГПК та, як наслідок, підлягає пріоритетному застосуванню до правовідносин, незважаючи на часткове задоволення позову в тій чи іншій справі, оскільки принцип пропорційного відшкодування судових витрат у разі часткового задоволення позовних вимог закріплено в ч.4 ст.129 ГПК;

- у постановах Верховного Суду від 21.04.2023 у справі №904/1725/22, від 20.04.2023 у справі №904/124/22, від 20.04.2023 у справі №904/613/22, від 20.04.2023 у справі №904/1754/22, від 31.03.2023 у справі №910/20525/21, від 30.03.2023 у справі №904/392/22, від 27.03.2023 у справі №904/934/22, в яких позовні вимоги були задоволені частково, суд, з урахуванням ч.9 ст.129 ГПК, поклав судові витрати на відповідачів;

- доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не містять змістовного обґрунтування щодо ухвалення відповідних рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а отже не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі.

19. 05.02.2024 від АО "Правова та економічна безпека" надійшло клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "УНН", в якому зазначає, зокрема, таке:

- оскаржувані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню;

- у п.2 ч.1 ст.287 ГПК (ухвали суду першої інстанції, що підлягають касаційному оскарженню після перегляду їх в апеляційному порядку), відсутня як ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення (яка фактично була постановлена Господарським судом міста Києва), так і ухвала про відмову у задоволенні заяви ТОВ "УНН" про розподіл судових витрат.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

20. Верховний Суд ухвалою від 12.01.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "УНН", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 28.02.2024.

21. У судовому засіданні 28.02.2024 Верховний Суд оголосив перерву до 13.03.2024, а у засіданні 13.03.2024 - до 20.03.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо клопотання про закриття касаційного провадження

22. АО "Правова та економічна безпека" у клопотанні від 05.02.2024 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "УНН" зазначає, що ухвала суду першої інстанції про відмову в прийнятті додаткового рішення після її перегляду в апеляційному порядку не підлягає касаційному оскарженню.

23. Верховний Суд відхиляє це клопотання з огляду на таке.

24. У ч.1 ст.244 ГПК встановлені випадки, коли суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.

25. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.244 ГПК).

26. Отже, зі змісту ст.244 ГПК вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об`єднана палата) від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 та Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).

27. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (ч.1 ст.254 ГПК).

28. Окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення (п.19 ч.1 ст.255 ГПК).

29. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч.4 ст.244 ГПК).

30. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 ч.1 ст.255 ГПК, після їх перегляду в апеляційному порядку (п.2 ч.1 ст.287 ГПК).

31. Верховний Суд звертає увагу, що Об`єднана палата у постанові від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 дійшла висновку щодо можливості відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, якою переглянуто додаткове рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат.

32. Таку позицію підтримав також Верховний Суд у постанові від 01.07.2021 №01/10/5026/779/2011, відхиливши клопотання учасника справи про закриття касаційного провадження у справі як помилково відкритого.

33. Крім того, Верховний Суд ухвалами від 06.09.2023 у справі №905/1840/21 та від 20.03.2023 у справі №911/2410/13 відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами на додаткову ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, якою її переглянуто, вказавши, що оскаржувані додаткові ухвали є похідним рішенням від первісного судового акта та його невід`ємною складовою, тому касаційні скарги подані на судове рішення, що підлягає касаційному оскарженню.

34. Верховний Суд в ухвалі від 06.09.2023 у справі №905/1840/21 вказав таке:

"Крім того, від Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" надійшло клопотання, в якому просить відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у справі №905/1840/21, оскільки вважає, що касаційну скаргу подано на ухвалу про відмову ухвалити додаткове рішення, яка не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Як убачається з норми пункту 13 частини першої статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Ураховуючи те, що оскаржувана додаткова ухвала є похідним рішенням від ухвали Господарського суду Донецької області від 07.03.2023 про закриття провадження у справі та його невід`ємною складовою, касаційну скаргу подано на судове рішення, що підлягає касаційному оскарженню".

35. Верховний Суд також враховує, що за результатом розгляду справи №911/2410/13 Верховний Суд ухвалив постанову від 19.04.2023, а за результатом розгляду справи №905/1840/21 - постанову від 06.03.2024.

36. Оскільки оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у цій справі в силу ст.244 ГПК є похідним рішенням від первісного судового акта (рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2023, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023) та його невід`ємною складовою, касаційну скаргу подано на судове рішення, що підлягає касаційному оскарженню.

37. З огляду на це, відсутні підстави для задоволення клопотання АО "Правова та економічна безпека" про закриття провадження у справі.

Щодо розподілу судових витрат

38. Суди попередніх інстанцій за результатом розгляду справи відмовили ТОВ "УНН" (відповідач) у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, вказавши, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача (поширення неправдивих відомостей стосовно позивача), які фактично призвели до вимушеного звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав, тому судові витрати відповідача, понесені ним під час розгляду справи, покладаються на нього.

39. ТОВ "УНН" у касаційній скарзі вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо одночасного застосування ч.4 ст.129 ГПК та ч.9 ст.129 ГПК в одній і тій же справі під час розподілу судових витрат (Господарський суд міста Києва стягнув на користь позивача 1/2 судових витрат, оскільки позов задоволений частково, а витрати на правничу допомогу поклав на ТОВ "УНН", вказавши, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача) та щодо застосування ч.9 ст.129 ГПК з підстави, що позов був частково задоволений (вказує, що суди попередніх інстанцій не зазначили, які саме не правильні дії вчинив відповідач, опублікувавши статті; якби позивач не заявив вимоги, у задоволенні яких суд відмовив, то відповідач би не поніс витрати на правничу допомогу у заявлених розмірах).

40. Верховний Суд частково погоджується із доводами скаржника з огляду на таке.

Щодо застосування різних підходів при розподілі витрат за сплати судового збору (поділ між сторонами нарівно) та витрат на правничу допомогу (покладення на відповідача)

41. ТОВ "УНН" стверджує, що суд першої інстанції при розподілі судових витрат застосував різні підходи: витрати зі сплати судового збору розподілив порівну (а не поклав всі витрати на відповідача), а витрати на правничу допомогу поклав відповідача повністю.

42. Так, ТОВ "УНН" вказує, що Господарський суд міста Києва у рішенні від 19.04.2023 застосував норму ч.4 ст.129 ГПК, поклавши витрати по сплаті судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; суд зазначив, що якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. Водночас суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі застосував вже іншу норму ч.9 ст.129 ГПК, вказав, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (хоч і не вказав, яких саме), тому витрати на правничу допомогу покладаються на нього.

43. На думку скаржника, суд не мав права застосувати різні підходи при вирішенні питання щодо судових витрат в основному та додатковому рішенні.

44. Верховний Суд відхиляє ці доводи позивача виходячи з таких міркувань.

45. При ухваленні рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (п.5 ч.1 ст.237 ГПК). У резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат (п.2 ч.5 ст.238 ГПК).

46. Судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

47. У ч.1 ст.123 ГПК встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

48. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.123 ГПК).

49. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені у Законі "Про судовий збір".

50. Згідно з ч.3 ст.129 ГПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

51. Правові засади визначення розміру, порядку сплати та стягнення витрат на професійну правничу допомогу регламентовані Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та статтями 126, 129 ГПК, якими, зокрема, визначені критерії співмірності, пропорційності, реальності і розумності витрат на оплату послуг адвоката, якими має керуватися суд при розподілі таких витрат.

52. Отже, ГПК розмежовує такі складові судових витрат як витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

53. Верховний Суд зауважує, що судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу за своєю правовою суттю є двома окремими видами судових витрат, порядок визначення розміру, сплати, відшкодування яких не залежить один від одного.

54. Так, наприклад, ставка судового збору, яка підлягає сплаті за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, встановлюється Законом "Про судовий збір", а витрати на професійну правничу допомогу визначаються сторонами у договорі про надання правничої допомоги, а їх розмір залежить від обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

55. Отже, однією з відмінностей між судовим збором та витратами на професійну правничу допомогу, є відмінність у характері відносин та методах правового регулювання (публічно-правових чи приватноправових).

56. Загальні правові засади розподілу судових витрат визначені у ст.129 ГПК. У ч.1 цієї статті містяться положення про розподіл судового збору, а у ч.4 - інших судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

57. Так, відповідно до ч.4 ст.129 ГПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

58. Як у п.2 ч.1 ст.129 ГПК, так і у п.3 ч.4 ст.129 ГПК встановлено, що судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, законом встановлений принцип пропорційності розподілу судових витрат.

59. Результатом розгляду цієї справи фактично є часткове задоволення позовних вимог.

60. Господарський суд міста Києва у рішенні від 19.04.2023 стягнув з відповідача на користь позивача 50% від сплаченої позивачем суми судового збору, вказавши, що витрати зі сплати судового збору відповідно до ч.4 ст.129 ГПК покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

61. Дійсно, як правильно вказує АО "Правова та економічна безпека", суд першої інстанції при ухваленні рішення по суті справи мав застосувати ч.1 ст.129 ГПК (яка стосуються саме судового збору), а не ч.4 ст.129 ГПК (яка стосується всіх інших видів судових витрат, пов`язаних з розглядом справи), однак обидві норми передбачають принцип пропорційності розподілу судових витрат, який і застосував суд.

62. На відміну від загального правила пропорційного розподілу судових витрат у випадку часткового задоволення позовних вимог, що закріплене у частинах 1 та 4 ст.129 ГПК, в частинах 5-7 і 9 ст.129 ГПК визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

63. Верховний Суд у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду (далі - Корпоративна палата) у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 розподілив витрати пропорційно (враховуючи часткове задоволення касаційної скарги та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову, перерозподілив судовий збір за подання позову, апеляційної та касаційної скарг пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог), а у додатковій постанові від 06.07.2022 поклав всі витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції на відповідача, вказавши, що спір виник внаслідок його неправильних дій (затвердження вочевидь заниженої вартості акцій).

64. Корпоративна палата у додатковій постанові від 06.07.2022 у справі №905/671/19 зазначила, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

65. Отже, при розгляді справи №905/671/19 Верховний Суд при вирішенні питання компенсації витрат виходив із можливості застосування судом різних підходів до розподілу судових витрат зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.

66. Такий же підхід до розподілу судових витрат, за яким витрати зі сплати судового збору були розподілені пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а витрати на правничу допомогу повністю покладені на одну зі сторін в силу ч.9 ст.129 ГПК, застосований у постановах Верховного Суду від 06.08.2021 у справі №922/2030/20, від 16.11.2022 у справі №916/1860/21, від 21.03.2023 у справі №911/813/21, від 05.07.2023 у справі №910/8861/21.

67. Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі №911/813/21, на яку посилається АО "Правова та економічна безпека", також підтвердив можливість пропорційного розподілу витрат зі сплати судового збору та повного покладення витрат на правничу допомогу на відповідача в силу ч.9 ст.129 ГПК. Верховний Суд вказав, що норма ч.9 ст.129 ГПК є спеціальною в співвідношенні із загальною нормою ч.4 ст.129 ГПК, та, як наслідок, підлягає пріоритетному застосуванню, незважаючи на часткове задоволення позову.

68. Отже, якщо за результатами розгляду справи суд встановить наявність підстав для застосування ч.9 ст.129 ГПК, тобто встановить, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони або зловживання такою стороною процесуальними правами, він може відступити від загального підходу до розподілу судових витрат та покласти їх повністю або частково на таку сторону, навіть якщо при розподілі витрат зі сплати судового збору судом був застосованій інший підхід (розподіл витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

69. Відтак, Верховний Суд відхиляє доводи ТОВ "УНН" про те, що суд першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат не мав права застосувати різні підходи до розподілу судових витрат в основному та додатковому рішенні, а саме витрати зі сплати судового збору покладати на сторони порівну (пропорційний розподіл), а витрати на правничу допомогу - лише на ТОВ "УНН" в силу ч.9 ст.129 ГПК.

Щодо застосування ч.9 ст.129 ГПК

70. Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

71. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК). Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.126 ГПК).

72. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст.129 ГПК).

73. За результатами розгляду справи по суті спору суди попередніх інстанцій позов АО "Правова та економічна безпека" задовольнили частково, в частині деяких позовних вимог - закрили провадження у справі, в іншій частині позовних вимог - відмовили у задоволенні позову.

74. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні заяви ТОВ "УНН" про стягнення витрат на правничу допомогу.

75. Розглядаючи заяву ТОВ "УНН" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суди попередніх інстанцій керувались ч.9 ст.129 ГПК та вказали, що саме внаслідок неправильних дій відповідача (ТОВ "УНН") виник спір у цій справі.

76. Частиною 9 ст.129 ГПК визначено два випадки, за яких суд з власної ініціативи може відступити від загального правила розподілу судових витрат (від правила їх пропорційного розподілу): 1) зловживання стороною чи її представником процесуальними правами; 2) виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

77. Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі №911/813/21 вказав, що ч.9 ст.129 ГПК наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, однак за умови, що відповідний висновок суду має бути належним чином обґрунтованим. Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Така позиція Верховного Суду є сталою та послідовною, викладена також у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №912/2171/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21 та в додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19.

78. Верховний Суд зауважує, що спір у цій справі виник у зв`язку із незгодою позивача лише з деякими висловлюваннями, які містилися в опублікованих ТОВ "УНН" статтях, а не з повним змістом статей.

79. Так, з рішення Господарського суду міста Києва вбачається, що позивач висловлював свою незгоду з певними висловлюваннями та просив спростувати певну інформацію у статтях, що були поширені на веб сайті https://www.unn.com.ua/:

- від 21.12.2021: "у Тарпана заявляють, що держава нібито винна йому ще 180 млн грн за недобудований "глибоководний випуск"";

- від 05.01.2022: "у справі "глибоководного випуску" адвокати підозрюваних хотіли визнати докази обвинувачення недопустимими";

- від 06.01.2022: "у спробах порятунку Тарпана: до яких "трюків" і зловживань вдаються адвокати одеського втікача";

- від 01.11.2022: "у колишнього одеського депутата Тарпана аж 7 адвокатів: хто захищає втікача";

- від 04.11.2022: "поки МВС розшукувало Тарпана, адвокати возили його в Америку - фото";

- від 11.11.2022: "справа Тарпана: у прокуратурі пояснили, чому адвокат може безкарно приховувати місцеперебування розшукуваного".

80. Верховний Суд звертає увагу, що ст.34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

81. Інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (ч.1 ст.1 Закону "Про інформацію"). Масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб (ч.1 ст.22 Закону "Про інформацію").

82. Інформаційними агентствами є зареєстровані як юридичні особи суб`єкти інформаційної діяльності, що діють з метою надання інформаційних послуг (ст.1 Закону "Про інформаційні агентства", який діяв на час звернення позивача з позовом у цій справі).

83. Інформаційна продукція - матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення потреб суб`єктів інформаційних відносин. Інформаційною послугою є діяльність з надання інформаційної продукції споживачам з метою задоволення їхніх потреб (ч.1 ст.23 Закону "Про інформацію").

84. Забороняються втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб`єкти владних повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом (ч.2 ст.24 Закону "Про інформацію").

85. Верховний Суд враховує (obiter dictum), що Закон "Про інформаційні агентства" втратив чинність у зв`язку з тим, що 31.03.2023 набув чинності Закон "Про медіа", який спрямований, зокрема, на забезпечення реалізації права на свободу вираження поглядів, права на отримання різнобічної, достовірної та оперативної інформації, на забезпечення прав користувачів медіа-сервісів, регулювання діяльності у сфері медіа відповідно до принципів прозорості, справедливості та неупередженості, стимулювання конкурентного середовища, рівноправності і незалежності медіа.

86. Отже, сама по собі публікація статей не може вважатися противоправною дією, а є реалізацією відповідачем (як інформаційним агентством) права на свободу вираження поглядів і вільного поширення інформації.

87. За результатами розгляду цієї справи суд деякі позовні вимоги АО "Правова та економічна безпека" задовольнив частково, в частині позовних вимог - закрив провадження, в іншій частині - відмовив.

88. АО "Правова та економічна безпека", обґрунтовуючи правильність застосування судами попередніх інстанцій ч.9 ст.129 ГПК та покладення всіх витрат на правничу допомогу на ТОВ "УНН", у відзиві на касаційну скаргу послалося на постанови Верховного Суду від 21.04.2023 у справі №904/1725/22, від 20.04.2023 у справі №904/124/22, від 20.04.2023 у справі №904/613/22, від 20.04.2023 у справі №904/1754/22, від 31.03.2023 у справі №910/20525/21, від 30.03.2023 у справі №904/392/22, від 27.03.2023 у справі №904/934/22.

89. Проаналізувавши згадані АО "Правова та економічна безпека" постанови Верховного Суду, суд касаційної інстанції вважає, що вони ухвалені за неподібних правовідносин, оскільки у кожній з наведених справ суд дійшов висновку про те, що спір виник із неправильних дій залізниці, які призвели до порушення зобов`язання щодо своєчасної доставки вантажу.

90. Водночас предметом спору у цій справі є захист особистого немайнового права на недоторканість ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

91. АО "Правова та економічна безпека" не навело постанов Верховного Суду, в яких би було вказано про те, що публікація інформаційним агентством/засобом масової інформації статей може бути визнана як неправильна дія.

92. ТОВ "УНН" правильно вказує, що суди попередніх інстанцій належним чином не обґрунтували, внаслідок яких саме неправильних дій відповідача (ТОВ "УНН") виник спір у цій справі, враховуючи, що позивач у цій справі оскаржував не в цілому зміст статей, а лише висловлював незгоду із наявністю в них деяких висловлювань, крім того, в низці позовних вимог суд відмовив.

93. Фактично і суд першої інстанції, і суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи відмову ТОВ "УНН" у компенсації його витрат на правничу допомогу, по суті обмежилися одним реченням (суди зазначили, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, які фактично полягають у поширенні на веб сайті https://www.unn.com.ua/, що належить ТОВ "УНН", публікацій, які містили недостовірну інформацію стосовно позивача АО "Правова та економічна безпека"), що не відповідає вимогам до мотивації судового рішення.

94. У рішенні ЄСПЛ від 06.09.2005 у справі "Салов проти України", заява №65518/01, суд наголосив, що згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27.09.2001 у справі "Hirvisaari v. Finland", заява №49684/99).

95. У пунктах 32, 34, 36 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими; підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими; вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення.

96. Тобто, в кожному судовому рішенні мають бути наведені мотиви його прийняття та обґрунтування таких мотивів. Вказане надасть можливість зрозуміти, з чого саме виходив суд при ухваленні рішення.

97. Оскільки суди попередніх інстанцій при вирішення питання про розподіл судових витрат належним чином не встановили та не обґрунтували, внаслідок яких неправильних дій відповідача виник спір у цій справі, та не надали відповіді на ключовий аргумент ТОВ "УНН" (оскільки рішення у цій справі частково ухвалено на користь відповідача, то витрати на професійну допомогу адвоката у цій частині повинні бути відшкодовані позивачем), то справа підлягає направленню на новий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

98. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

99. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.300 ГПК).

100. Оскільки для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має дослідити і оцінити надані учасником справи докази, а Верховний Суд в силу ст.300 ГПК позбавлений такої можливості, з огляду на що не може самостійно ухвалили нове рішення у цій справі, то справа (щодо розгляду заяви ТОВ "УНН" про розподіл судових витрат) підлягає направленню на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

101. Частиною 3 ст.310 ГПК передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

102. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи №910/12731/22 щодо розгляду заяви про розподіл судових витрат на новий розгляд.

103. Під час нового розгляду суд повинен дослідити надані сторонами докази, оцінити ключові доводи сторін з урахуванням правових висновків, що викладені у цій постанові, і встановити ті обставини, на важливість яких звернув увагу Верховний Суд вище.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "УНН" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у справі №910/12731/22 скасувати.

3. Справу №910/12731/22 (щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "УНН" про розподіл судових витрат) направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець