Ухвала

від 02.04.2024 по справі 158/1877/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 158/1877/23

провадження № 61-4019ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 листопада 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Олика Агро» про розірвання договорів оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Олика Агро» (далі - ПП «Олика Агро») про розірвання договорів оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 18 вересня 2017 року з ПП «Олика Агро» уклала два договори оренди землі, за умовами яких передала відповідачу у строкове, платне користування належні їй земельні ділянки сільськогосподарського призначення: площею 3,1880 га з кадастровим номером 0721881600:06:000:0114; площею 0,5817 га з кадастровим номером 0721881600:06:000:0351, що знаходяться на території Дідичівської сільської ради, Ківерцівського району, Волинської області. Строк укладення договорів становить 7 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою.

Крім того вказувала, що 04 вересня 2020 року з ПП «Олика Агро» також уклала договори оренди землі, а саме належних їй земельних ділянок площею 0,5816 га, кадастровий номер - 0721881600:06:000:0350, та площею 3,1886 га, кадастровий номер - 0721881600:06:000:0113, які знаходяться на території Цуманської сільської ради, Ківерцівського району, Волинської області. Строк укладення договорів становить 10 років.

ПП «Олика Агро» з 2021 року невчасно та не в повному розмірі сплачує орендну плату за вищевказаними договорами оренди землі.

Враховуючи наведене, позивачка ОСОБА_1 просила суд розірвати договори оренди землі: від 18 вересня 2017 року, земельної ділянки площею 3,1880 га, кадастровий номер: 0721881600:06:000:0114; земельної ділянки площею 0,5817 га, кадастровий номер: 0721881600:06:000:0351; та договори оренди землі: від 04 вересня 2020 року, земельної ділянки площею 0,5816 га, кадастровий номер: 0721881600:06:000:00350; земельної ділянки площею 3,1886 га, кадастровий номер: 0721881600:06:000:011, які укладені між нею та відповідачем ПП «Олика Агро» і зобов`язати останнього повернути їй вказані земельні ділянки.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв`язку з касаційною скаргою на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 листопада 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Положеннями зазначеної статті передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Особа, яка подала касаційну скаргу, повинна врахувати, що у разі посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої

статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з наведенням обґрунтувань таких доводів.

Виконання зазначених процесуальних вимог має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Тобто, заявник має не лише навести зміст відповідного пункту згаданих статей процесуального закону, а й викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до наведених вище правових норм.

Так, перевіркою змісту поданої у цій справі ОСОБА_1 касаційної скарги установлено, що вона не містить посилань на конкретний підпункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження та належних обґрунтувань такого посилання. Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи, незгоди позивача із оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанції та посиланням на нормативно-правові акти, що свідчить про формальний підхід скаржника до належного оформлення касаційної скарги в частині обов`язкового зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням частини другої статті 389 ЦПК України.

Узагальнюючи наведене, оскільки заявником не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження, тому, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом.

Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Керуючись статтею 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 листопада 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Олика Агро» про розірвання договорів оренди земельної ділянки вважати неподаною та повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков