Ухвала

від 02.04.2024 по справі 568/770/22

РАДИВИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 568/770/22

Провадження № 6/568/17/24

02 квітня 2024 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області:

суддя Сільман А.О.

секретар судового засідання Саган В.В.,

представник позивача ОСОБА_1

за участю відповідача ОСОБА_2 , його представника ОСОБА_3

розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення у справі №568/770/22

за позовом ОСОБА_4

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Радивилівська міська рада Дубенського району Рівненської області.

про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя

ВСТАНОВИВ

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 18.07.2023 р. у справі № 568/770/22 на 12 місяців, шляхом сплати щомісячного платежу у рівних частках.

В обгрунтування заяви посилався на те, що на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, народжених у шлюбі з позивачкою, яка не сплачує аліменти на їх утримання та новороджена дочка від другого шлюбу. Стверджує, що отриманого ним у 2023 р. доходу від здійснення підприємницької діяльності, не вистачає для належного забезпечення його сім`ї, яка складається з 5 чоловік.

Наголосив, що на виконання рішення суду у цій справі, він добровільно сплатив 36057,96 грн., залишок заборгованості складає 136617 грн.

У письмових поясненнях представник позивача заперечив вимоги заяви. Наголосив, що заявником не наведено обставин, які мають особливий характер та які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

В судовому засіданні відповідач та його представник підтримали вимоги заяви про розстрочку виконання рішення суду. Наголосили, що позивачка матеріально не допомагає дітям, обов`язок щодо їх забезпечення лежить виключно на відповідаче. Враховуючи спад виробництва, матеріальне становище його сім`ї, просили розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

В судовому засіданні представник позивача заперечив вимоги заяви. Зауважив, що позивачка повністю сплатила заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей, а тому доводи відповідача про те, що він самостійно утримує дітей є безпідставними. Стверджує, що відповідачу на праві власності належить нерухоме майно, за рахунок якого судове рішення буде виконане.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового провадження, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 18.07.2023 р. в порядку поділу спільного майна стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1/2 частини вартості транспортного засібу ОСОБА_5 , 2012 р.в. в сумі 163343,33 грн., визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частки нежитлового приміщення зерновий склад, за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 3180 грн. судового збору за розгляд позовної заяви; 6150,88 грн. за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи.

14.03.2024 р. відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 18.07.2023 р. у справі № 568/720/22 на 12 місяців, шляхом сплати щомісячного платежу у рівних частках по 11384,7 грн.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, як би національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»).

Розстрочка - це спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановленні наперед.

Згідно положень ч. ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Статтею 33 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Суд враховує, що при вирішенні заяв сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суду потрібно мати на увазі, що, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідно до положень ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач просив відстрочити виконання судового рішення, посилаючись на той факт, що на його утриманні перебувають двоє дітей від шлюбу з позивачкою, яка не приймає участі в їх матеріальному забезпеченні. Проте, в матерілах справи міститься квитанція про сплату ОСОБА_4 на користь відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей в загальній сумі 43387,10 грн.

Посилаючись на зменшення отриманих доходів, заявник не надав суду належні дані з яких можна встановити розмір його доходу у різні періоди та наявність фактичного його зменшення.

Крім того, і сам лише факт зменшення розміру доходу від підприємницької діяльності не є належним підтвердженням тяжкого матеріального стану, який об`єктивно не дозволяє виконати рішення суду, оскільки матеріальний стан не оцінюється виключно поточними доходами чи витратами, оскільки до характеристики матеріального стану належать також наявність у заявника на праві власності нерухомого та цінного рухомого майна, за рахунок якого можна виконати рішення суду, банківських заощаджень тощо.

З матеріалів справи вбачається, що на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 належить нерухоме майно, за рахунок якого він має достатню можливість виконати рішення суду щодо погашення залишку стягнутої з нього суми.

Наведені заявником обставини не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що заявником не обґрунтовано винятковості випадку, у зв`язку з яким слід розстрочити або відстрочити виконання рішення суду, не зазначено достатніх обставин та не надано доказів, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 353, 435 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про розстрочку та відстрочку виконання рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 18.07.2023 р. у справі № 568/770/22 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст виготовлений 02.04.2024 р.

Суддя А.О. Сільман