Ухвала

від 16.04.2024 по справі 568/770/22

РАДИВИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 568/770/22

Провадження № 2-др/568/3/24

16 квітня 2024 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

суддя Сільман А.О.

секретар судового засідання Саган В.В.

представник позивача ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №568/770/22

за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Радивилівська міська рада Дубенського району Рівненської області

про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 02.04.2024 р. у справі № 568/770/22 відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 18.07.2023 року.

08.04.2024 р. ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27500 грн.

В письмових поясненнях відповідач просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу в повному обсязі. Враховуючи складність справи, тривалість судового процесу, обсягу виконаних робіт та їх необхідність для розгляду справи, вважає, що відсутні підстави для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 09.04.2024 р. заяву прийнято до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги заяви та просив стягнути з відповідача 27500 грн. витрат на правничу допомогу. Пояснив, що відповідно до акту № 1 до договору про надання правничої допомоги та акту приймання-передачі наданих послуг від 02.04.2024 р. витрати на правничу допомогу в сумі 27500 грн. складаються з 25000 грн. за позитивний результат для позивача за розгляд заяви про розстрочку виконання рішення суду та 2500 грн. за участь адвоката в судовому засіданні.

В судовому засіданні відповідач заперечив вимоги заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Вважає, що до нього не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та позивачем.

Розглянувши матеріали справи, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Представник позивача в письмових поясненнях щодо розстрочення виконання рішення заявив про надання доказів, що підтверджують розмір понесених його довірителем судових витрат.

В контексті наведених норм та викладених обставин суд вважає необхідним ухвалити додаткове рішення у цивільній справі щодо розподілу судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16 листопада 2022 року).

Установлено, що в письмових поясненнях позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу, вказавши, що докази таких витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рушення.

08.04.2024 р. позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27500 грн.

На підтвердження наданих послуг, представником позивача долучено: договір про надання правової допомоги №01-05/24-04 від 01.04.2024 р., Додаток № 1 до договору, рахунок №02-01/24-04 на суму 27500 грн. та акт прийому-передачі наданих послуг від 02.04.2024 р.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.04.2024 р. між ОСОБА_3 та адвокатським бюро "Бернацький і Партнери" в особі керуючого бюро Бернацького П.В. укладено договір про надання правової допомоги № 01-05/24-04.

Відповідно до умов Договору, Бюро бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу у справі за заявою ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 18.07.2023 р. у справі № 568/770/22.

Відповідно до п. 4.1 Договору розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається згідно умов договору. Розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, також може визначитися сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

Бюро надає клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, обсяг наданої правової послуги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору (п. 5.1).

01.04.2024р. між ОСОБА_3 та адвокатським бюро "Бернацький і Партнери" в особі керуючого бюро Бернацького П.В. укладено Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги. Відповідно до умов якого, сторони дійшли згоди, що клієнт здійснює Бюро виплату гонорару у фіксованому розмірі на його поточний рахунок, а саме: за послуги в суді першої інстанції, після підписання цього Додатку суму в розмірі 25000 грн. протягом 30 банківських днів після прийняття судом позитивного для клієнта судового рішення у справі (п. 1.1).

Пунктом 1.2 Додатку передбачено, що участь адвоката в одному судовому засіданні в суді першої інстанції коштує 2500 грн., після прийняття судом рішення у справі.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 02.04.2024 р., загальна вартість послуг становить 27500 грн.

В матеріалах справи міститься рахунок № 02-01/24-04 від 02.04.2024 р. на оплату послуг за надання правової допомоги у справі № 568/770/22 на суму 27500 грн.

Суд враховує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Для вирішення питання про розподіл судових витрат, суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridisv. Greece, заява N31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Відповідно до п. 1.1 Договору від 01.04.2024 р., сторони дійшли згоди, що клієнт здійснює Бюро виплату гонорару у фіксованому розмірі на його поточний рахунок, зокрема, 25000 грн. протягом 30 банківських днів після прийняття судом позитивного для клієнта судового рішення у справі.

Позивач не навів доводів та доказів розумності витрат за "гонорар успіху", їх співмірності зі складністю справи та значенням для позивача. Враховуючи складність справи, встановлені обставини, обсяг виконаних адвокатом робіт, покладення обов`язку на відповідача відшкодувати позивачу гонорар успіху в розмірі 25000 грн. не буде відповідати загальним засадам цивільного судочинства - засадам розумності та справедливості.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву позивача та стягнути з відповідача 2500 грн. витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони.

На підставі викладеного та керуючись ст. 141, 270, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Ухвалити додаткову ухвалу у цивільній справі №568/770/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2500 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Третя особа: Радивилівська міська рада Дубенського району Рівненської області (Рівненська обл., Дубенський р-н, м.Радивилів, вул. Паркова, 5)

Повний текст виготовлений 17.04.2024 р.

Суддя А.О. Сільман