Ухвала

від 01.04.2024 по справі 755/15015/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/15015/23

Провадження №: 2/755/2725/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Дубенко Г.В.,

розглянувши в підготовчому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Харченко Оксани Олексіївни про поновлення строків на подачу зустрічного позову, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

21 березня 2024 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 , поданий представником - адвокатом Харченко О.О. через систему «Електронний суд».

26 березня 2024 року до суду надійшла відповідь відзив позивача ОСОБА_2 , подана представником - адвокатом Дубовиком О.В. через систему «Електронний суд. 29 березня 2024 року вказана відповідь на відзив надійшла засобами поштового зв`язку.

30 березня 2024 року до суду надійшли заперечення відповідача ОСОБА_1 , подані представником - адвокатом Харченко О.О. через систему «Електронний суд».

29 березня 2024 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ВАЛПРИМ» про поділ спільного майна подружжя, поданий представником - адвокатом Харченко О.О. через систему «Електронний суд». (т.2 а.с.19-25)

01 квітня 2024 року в підготовчому засіданні представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Харченко О.О. подано заяву про поновлення строків на подачу зустрічного позову, обґрунтовану тим, що знадобилось більше часу для аналізу справи та підготування зустрічного позову. Також у заяві зазначається, що процес підготування зустрічної позовної заяви ускладнювала відстань між адвокатом та клієнтом, яка перебуває за кордоном, представник не завжди могла зв`язатись з клієнткою. Крім того, постійні ракетні обстрілами та повітряні тривоги, перебування в укриттях та бомбосховищах ускладнювали можливість зв`язку між клієнтом та адвокатом. Також, через перебування відповідача за кордоном ускладнювався процес всебічного аналізу справи і вивчення всіх документів, необхідних для повноцінного підготування зустрічного позову.

В підготовчому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Харченко О.О. просила поновити строк на подачу зустрічного позову та прийняти зустрічний позов, наводячи доводи аналогічні викладеним у письмовій заяві про поновлення строків на подачу зустрічного позову.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Дубовиком О.В. в підготовчому засіданні заперечував проти подовження строку на подання зустрічного позову та прийняття зустрічного позову. Зазначив, що всі документи, на які є посилання у зустрічному позові долучені до відзиву, поданому до суду ще 21 березня 2024 року.

Вивчивши доводи заяви про поновлення строків на подачу зустрічного позову, вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).

Згідно з положенням ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, №30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффрделя Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.49 ЦПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року про відкриття провадження у справі роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву в строк, що не може перевищувати 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження.

Вказаною ухвалою відповідачеві також роз`яснено право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

В підготовчому засіданні 20 лютого 2024 року за клопотанням представника відповідача було оголошено перерву, у зв`язку із тим, що відповідач не отримав копію позовної заяви з додатками за адресою зареєстрованого місця проживання. При цьому представник відповідача відмовилась від пропозиції суду ознайомитись з матеріалами справи.

В підготовчому засіданні 01 квітня 2024 року представник відповідача підтвердила, що отримала від представника позивача копію позовної заяви з додатками 26 лютого 2024 року.

Стороною відповідача відзив на позовну заяву було подано 21 березня 2024 року, проте зустрічний позов подано до суду лише 29 березня 2024 року, тобто через 32 дні після отримання копії позовної заяви з додатками та через 8 днів після подання відзиву.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Однак сторона відповідача не скористалась свої правом на подання заяви про продовження строку на подання зустрічного позову, відповідно до вимог ч.2 ст. 127 ЦПК України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжено.

Разом з тим, сам по собі факт введення в Україні воєнного стану, періодичне оголошення повітряних тривог, перебування відповідача (представництво інтересів якого в даному судовому провадженні здійснює адвокат) за межами України не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку.

При цьому суд наголошує, що строк на подачу відзиву і зустрічного позову був встановлений судом, отже сторона відповідача, в разі наявності документально підтверджених об`єктивних причин неможливості подання зустрічного позову у визначені судом строки, мала подати заяву про продовження такого строку до його закінчення, а не після спливу такого строку подавати заяву про його поновлення.

Аналізуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Харченко Оксани Олексіївни про поновлення строків на подачу зустрічного позову, оскільки строк на подання зустрічного позову сплив, у визначені ч.2 ст. 127 ЦПК України сторона відповідача не подала до суду заяву про продовження строку на подання зустрічного позову, а поновлення такого строку після його закінчення суперечить положенням ст. 127 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

З урахуванням викладеного та зважаючи на те, що зустрічна позовна заява подана з порушенням ч. 1 ст. 193 ЦПК України, суд убачає підстави для повернення зустрічного позову заявнику, що не позбавляє відповідача права звернутись до суду з окремим позовом в загальному порядку.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 10, 126, 127, 193, 194, 260, 353 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

У задоволені заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Харченко Оксани Олексіївни про поновлення строків на подачу зустрічного позову - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ВАЛПРИМ» про поділ спільного майна подружжя - повернути заявнику.

Копію зустрічної позовної заяви долучити до матеріалів справи.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення з цим позовом до суду в загальному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали суду складено 02 квітня 2024 року

Суддя: