Постанова

від 11.06.2024 по справі 755/15015/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2024 року м. Київ

Справа № 755/15015/56

Провадження: № 22-ц/824/10459/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Харченко Оксани Олексіївни в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року, постановлену під головуванням судді Гаврилової О. В.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

у с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року до суду звернувся ОСОБА_2 із вказаним позовом.

29 березня 2024 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ВАЛПРИМ».

01 квітня 2024 року в підготовчому засіданні представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Харченко О.О. подано заяву про поновлення строків на подачу зустрічного позову, обґрунтовану тим, що знадобилось більше часу для аналізу матеріалів справи та підготування зустрічного позову. Також у заяві зазначається, що процес підготування зустрічної позовної заяви ускладнювала відстань між адвокатом та клієнтом, яка перебуває за кордоном, представник не завжди могла зв`язатись з клієнткою. Крім того, постійні ракетні обстрілами та повітряні тривоги, перебування в укриттях та бомбосховищах ускладнювали можливість зв`язку між клієнтом та адвокатом. Також, через перебування відповідача за кордоном ускладнювався процес всебічного аналізу справи і вивчення всіх документів, необхідних для повноцінного підготування зустрічного позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року у задоволенні заяви адвоката Харченко О. О. в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строків на подачу зустрічного позову відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Харченко О. О. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що що суд першої інстанції формально підійшов до оцінки поважності причин пропуску процесуальних строків та не врахував те, що разом із зустрічним позовом подано клопотання про поновлення процесуального строку на його подання, яке зумовлено обставинами непереборної сили а саме, введенням військового стану на всій території України, та проживанням відповідачки за межами України. Вказані обставини судом першої інстанції безпідставно відхилені, і як наслідок повернуто зустрічний позов, що перешкоджає відповідачці у доступі до правосуддя. Окрім того, просила зауважити, що суд першої інстанції так і не надіслав їй копію позовної заяви з додатками до того часу, поки представник відповідача самостійно не ознайомився з ними.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 01 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Дубовик О. В. в інтересах ОСОБА_2 доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважав необґрунтованими, оскільки представник відповідача безпідставно пропустила встановлений судом процесуальний строк на подачу зустрічного позову, і при цьому, своїми діями, відмовляючись ознайомитися з матеріалами справи, 20.02.2024 року сприяла настанню негативних процесуальних наслідків у вигляді відмови суду в прийнятті зустрічного позову. Також зазначив, що не заслуговують на увагу доводи відповідача про перешкоди в роботі, пов`язані з постійними повітряними тривогами та обстрілами, оскільки наразі вся країна живе і працює в таких умовах і ЦПК в цій частині не містить виключень.

24.05.2024 від адвоката Харченко О. А. в інтересах ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якому представник відповідача зазначила, що позивач перекручує інформацію, трактує законодавство на власний розсуд, чим вводить суд в оману, тому, доводи позивача, викладені у відзиві, не заслуговують на увагу суду.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання 14.12.2023 року.

Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Інформація про належне повідомлення учасників справи про дату та час підготовчого засідання в матеріалах справи відсутня.

14.12.2023 року від адвоката Харченко О. О. в інтересах ОСОБА_1 надійшло клопотання, у якому остання повідомлила, що не отримувала копії позовної заяви з її додатками, у зв`язку з чим просила направити позовну заяву на її електронну пошту. (т.1, а. с. 162- 166).

22 березня 2024 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 , поданий представником - адвокатом Харченко О.О. (т.1, а. с. 201 - 229).

29 березня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив позивача ОСОБА_2 , подана представником - адвокатом Дубовиком О.В. (т. 1, а. с. 193-199).

29 березня 2024 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ВАЛПРИМ», про поділ спільного майна подружжя. (т.2, а. с.19-25)

В підготовчому засіданні 01 квітня 2024 року представник відповідача підтвердила, що отримала від представника позивача копію позовної заяви з додатками 26 лютого 2024 року.

Тобто, процесуальний строк на подання відзиву розпочався 26 лютого 2024 року та закінчився 12 березня 2024 року.

01 квітня 2024 року в підготовчому засіданні адвокатом Харченко О.О. в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про поновлення строків на подачу зустрічного позову.

Відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що відзив на позов подано у строк, передбачений ст. 178 ЦПК України, та заявником не було доведено наявність поважних причин неможливості одночасно із заявою по суті справи подати зустрічний позов, а тому відмовлено представнику ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на подачу зустрічного позову. Окрім того, зазначено, що сам по собі факт введення в Україні воєнного стану, періодичне оголошення повітряних тривог, перебування відповідача за межами України не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 та п. 3 ч.2 ст.49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Згідно до ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, що затверджений Верховною Радою України на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан, що призвело до часткової неможливості здійснення правосуддя та порушення строків, що визначені нормами цивільного процесуального законодавства України для вирішення питання про відкриття провадження.

Відповідно до ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 127 цього ж Кодексу визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно зі ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Частина 7 цієї ж статті закріплює, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Прецедентна практика ЄСПЛ виходить із того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Разом із тим, судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), оскільки особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на доступ до правосуддя та реалізацію своїх процесуальних прав як учасника судового процесу.

Колегія суддів звертає увагу, що норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Поновлення пропущеного з поважних причин строку на апеляційне оскарження є одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права особи на доступ до суду. Право на доступ до суду не є абсолютним і обмежене строком звернення до суду. Встановлення строку оскарження судового рішення обумовлене необхідністю дотримання такого елемента принципу верховенства права, як правова визначеність.

Крім того, ст. 190 ЦПК України визначено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Отже, законодавець чітко визначив, що надсилання копій позовної заяви разом з додатками належить до обв`язку суду і саме, суд відповідальний за належне отримання сторонами у визначений законодавством строк і спосіб.

Однак, як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не надіслав копії позовних заяв, також не повідомив в ухвалі про відкриття, що вказану процесуальну дію виконує позивач, а відтак відлік строку на подачу відзиву та зустрічної позовної заяви не можна вважати таким, що належно почався і закінчився.

Разом з тим, суд відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви, вказував на те, що сам по собі факт введення в Україні воєнного стану, періодичне оголошення повітряних тривог, перебування відповідача (представництво інтересів якого в даному судовому провадженні здійснює адвокат) за межами України не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку.

Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слід також зауважити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду з позовними заявами, апеляційними та касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22.

Колегія суддів також ураховує, що відповідачка проживає за кордоном. Зазначена обставина, є такою, що становила для неї істотні труднощі у подачі зустрічної позовної заяви у визначений законодавством строк, враховуючи той факт, що судом першої інстанції взагалі не направлялось останній копії позовної заяви, а тому колегія суддів вважає за необхідне визнати її поважною.

Колегія суддів звертає окрему увагу на положення ст. 193 ЦПК України, якими передбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зважаючи на те, що обидва позови взаємопов`язані, оскільки виникають з одних правовідносин щодо поділу майна подружжя (сімейних правовідносин), спільний їх розгляд є доцільним, так як при вирішенні спору про поділ майна подружжя суди мають встановити обсяг спільно нажитого майна.

За таких підстав, висновок суду про повернення зустрічної позовної заяви позивачу є помилковим.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура