Ухвала

від 29.03.2024 по справі 755/17162/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/17162/21

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/3692/2024

У Х В А Л А

29 березня 2024 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., вивчивши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коненка Дениса Юрійовича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Автокемпінгу «Київ» Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпарк», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант 7 ЛТД», ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів та скасування рішень про державну реєстрацію,

встановив:

рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року позов задоволено. Повний текст рішення суду складено 22 грудня 2022 року.

На вказане рішення суду 26 березня 2024 року представник ОСОБА_1 , яка не була учасником справи, адвокат Коненко Д.С. подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником та засновником єдиного власника ТОВ «Грант 7 ЛТД», а саме ТОВ «Маркада Компані», тому суд вирішив питання про її права та інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що повний текст рішення суду складений 22 грудня 2022 року, тому строк на апеляційне оскарження рішення суду, з урахуванням вихідних днів, закінчився 23 січня 2023року.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Коненко Д.Ю. подав апеляційну скаргу 26 березня 2024 року, отже з пропуском визначеного законом строку. Заяви про поновлення пропущеного процесуального строку ним не подано, не містить такого прохання і апеляційна скарга.

Відповідно до ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Коненком Д.Ю. апеляційна скарга на рішення суду подана з пропуском визначеного законом строку, заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження він не подав, апеляційна скарга залишається без руху, а представнику ОСОБА_1 - адвокату Коненку Д.Ю. надається строк для подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій необхідно зазначити підстави для поновлення строку.

Крім того, у порушення вимог п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги не доданий документ про оплату судового збору.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Коненко Д.Ю. просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у даній справі, посилаючись на зменшення доходів внаслідок збройної агресії російської федерації, у зв`язку з чим розмір судового збору перевищує п`ять відсотків річного доходу апелянта за попередній рік.

Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Вирішуючи питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору, майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо, залежно від рівня майнового стану, сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

Закон України «Про судовий збір» визначає обов`язок особи, яка звертається до суду за захистом свого майнового, немайнового права та/або обов`язку, здійснити сплату судового збору. Такий обов`язок справляння судового збору є законним фінансовим обмеженням та убезпечує від надання права на безкоштовні провадження у цивільних

справах.

Потрібно враховувати, що відповідно до частини першої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

За змістом частин першої, третьої статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.

Вирішуючи питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, суд виходить з того, що у своїй практиці Європейський суд зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд у постанові № 520/8065/19 від 22 травня 2023 року дійшов переконання, що надання доступу заявникам до правосуддя через звільнення від сплати судового збору не буде мати бажаного результату, якщо через відсутність фінансування суди фактично не зможуть здійснювати правосуддя.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Представником ОСОБА_1 - адвокатом Коненком Д.Ю. не надано будь-яких доказів на підтвердження виключних обставин для відстрочки сплати ОСОБА_1 судового збору.

Таким чином вважаю, що відсутні правові підстави для відстрочки сплати ОСОБА_4 судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання юридичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового

мінімуму для працездатних осіб.

У постанові від 2 листопада 2020 року у справі №522/4716/19 Верховний Суд зазначив, що відповідно до усталеної судової практики у справах про визнання правочинів недійсними без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як з немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги.

У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується відповідно до пункту 10 частини першої статті 176 ЦПК за загальною сумою всіх вимог (пункт 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України, застосування наслідків недійсного правочину полягає у тому, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою заявлено позовні вимоги про застосування реституції як наслідку недійсності правочину, що полягає в скасуванні державної реєстрації прав та їх обтяжень на спірне нерухоме майно, і саме це є фактичним поверненням сторін у попередній стан, а тому ці вимоги, по своїй суті, є майновими і судовий збір повинен бути сплачений у сумі, яка обчислюється, виходячи від вартості відшукуваного майна.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019р. у справі № 907/9/17.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокуратурою заявлено три вимоги майнового характеру, а саме:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу б/н від 10.12.2003 року (ціна договору - 450 000грн) та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу №8847 від 20.12.2018 року (ціна договору - 1 450 000грн) та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- визнати недійсним правочин передачі нерухомого майна від 10.04.2019 року (вартість переданого майна - 1 450 000грн) та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Та дві вимоги немайногово характеру: визнати недійсним договір іпотеки, серія та номер 5505 від 13.11.2019 року та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень за вказаним правочином.

Отже, загальний розмір судового збору становив 54 790грн ((450000+1450000+1450000)х1,5%+ 2270х2), тому судовий збір за подання даної апеляційної скарги становить 82 185грн (54 790грн х 150%).

Таким чином, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 82 185грн, а її представнику адвокату Коненку Д.Ю. направити на адресу Київського апеляційного суду документ, що підтверджує оплату.

Одночасно повідомляю реквізити для оплати судового збору:

· розрахунковий рахунок UA548999980313101206080026010

· отримувач коштів ГУК у м.Києві/Соломян.р-н/22030101

· банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

· ЄДРПОУ 37993783

· код банку отримувача 899998

· код класифікації доходів бюджету 22030101

Керуючись статтями 185, 356, 357 ЦПК України, суддя

ухвалив:

у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Коненка Дениса Юрійовича про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коненка Дениса Юрійовича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року залишити без руху, надавши йому строк в десять днів з дня вручення копії ухвали для подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення строку та надання документу про сплату судового збору.

У разі неподання заяви у визначений строк або якщо підстави, вказані у заяві, будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

У разі невиконання ухвали суду в частині сплати судового збору, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута адвокату Коненку Денису Юрійовичу.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя