Ухвала

від 10.05.2024 по справі 755/17162/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №755/17162/21

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/3692/2024

У Х В А Л А

10 травня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Коненка Дениса Юрійовича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Автокемпінгу «Київ» Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпарк», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант 7 ЛТД», ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів та скасування рішень про державну реєстрацію,

встановив:

рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року позов задоволено. Повний текст рішення суду складено 22 грудня 2022 року.

На вказане рішення суду 26 березня 2024 року представник ОСОБА_1 , яка не була учасником справи, адвокат Коненко Д.Ю. подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником та засновником єдиного власника ТОВ «Грант 7 ЛТД», а саме ТОВ «Маркада Компані», тому суд вирішив питання про її права та інтереси.

Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 29 березня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Коненка Д.Ю. про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу залишено без руху, представнику ОСОБА_1 наданий строк в десять днів з дня вручення копії ухвали для подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та надання документу про сплату судового збору.

15 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коненко Д.Ю. надіслав на електронну адресу Київського апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, у якій посилається на те, що ОСОБА_1 не була учасником цієї справи, не знала про її існування до березня 2024 року, коли вона ознайомилась з оскаржуваним рішенням в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що повний текст рішення суду складений 22 грудня 2022 року, тому строк на апеляційне оскарження рішення суду, з урахуванням вихідних днів, закінчився 23 січня 2023 року.

Частина 2 статті 354 ЦПК України передбачає, що учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно частини 3 статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

ОСОБА_1 не була учасником даної справи, зазначає, що є кінцевим бенефіціарним власником та засновником єдиного власника ТОВ «Грант 7 ЛТД», а саме ТОВ «Маркада Компані» та стверджує, що оскаржуваним рішенням суду зачіпаються її права та інтереси, що перевіряється під час розгляду справи і не може оцінюватися на стадії відкритті апеляційного провадження, доказів, що вона була обізнана про рішення суду матеріали справи не містять, тому колегія суддів вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року.

Однак, доказів сплати судового збору ОСОБА_1 не надано, а у поданій заяві представник ОСОБА_1 - адвокат Коненко Д.Ю. зазначає, що станом на 15 квітня 2024 року ОСОБА_4 додаткових документів адвокату не надала, судовий збір сплатити не може, оскільки він перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу.

При цьому, жодного доказу у підтвердження своїх посилань до заяви адвокатом Коненком Д.Ю. додано не було.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено й в статті 129 Конституції України.

У рішенні у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка заявляє клопотання про відстрочку сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Представником ОСОБА_1 - адвокатом Коненком Д.Ю. будь-яких доказів у підтвердження майнового стану ОСОБА_1 апеляційному суду не надано, а відтак колегія суддів не вбачає правових підстав для надання їй відстрочки у сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, згідно якої, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України, у наданий строк представник ОСОБА_1 - адвокат Коненко Д.Ю. докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги не надав, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Керуючись статтями 185, 354, 357 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коненка Дениса Юрійовича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Автокемпінгу «Київ» Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпарк», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант 7 ЛТД», ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів та скасування рішень про державну реєстрацію вважати неподаною та повернути адвокату Коненку Денису Юрійовичу.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук