Рішення

від 19.03.2024 по справі 380/13921/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2024 рокусправа № 380/13921/23

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої - судді Потабенко В.А.,

секретаря судового засідання Лизак Д.А.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Кульматицької Г.Я., згідно договору,

представника відповідача Коржевич У.Ф., згідно наказу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тютюнників 47», про визнання протиправними та скасування ухвал, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Львівської міської ради (далі ЛМР, відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною і скасувати ухвалу Львівської міської ради 14-ої сесії 8-ого скликання «Про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 » від 09.03.2023 № 3052;

- визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради 10-тої сесії 8-го скликання «Про надання ОСББ «Тютюнників 47» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 » від 30.09.2022 № 2561;

- визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради 16-тої сесії 8-го скликання «Про затвердження ОСББ «Тютюнників 47» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у постійне користування на АДРЕСА_2 » від 26.05.2023 № 3330;

- зобов`язати Львівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2020 про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, у межах норм безоплатної приватизації, орієнтовною площею 0,0056 га.

В обґрунтування своїх вимог покликався на те, що є учасником бойових дій, особою з інвалідністю II групи, за станом здоров`я змушений щоденно користуватися особистим автомобілем, який утримує на АДРЕСА_3 , яка повністю заповнена автомобілями, тому не завжди є можливість припаркувати автомобіль поблизу місця проживання. На позивача Департаментом міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради було накладались адміністративні стягнення за порушення правил стоянки його автомобіля. З червня 2016 року позивач неодноразово звертався до ЛМР з метою реалізації гарантованих Конституцією України та Законами України прав, відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, на безоплатну передачу у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Зокрема, позивач звертався до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража у межах норм безоплатної приватизації площею 56 кв.м по АДРЕСА_1 біля існуючих гаражів автогаражного кооперативу «Малік» Земельна ділянка, щодо якої позивачем заявлено клопотання, вільна від забудови, межує із землями будинковолодінь по АДРЕСА_4 , під`їзною дорогою до житлового будинку по АДРЕСА_5 та існуючими гаражами автогаражного кооперативу «Малік». Вищевказане питання розглядалося два рази у Львівському окружному адміністративному суді. Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/5031/20 від 16.09.2020 було визнано протиправною бездіяльність ЛМР щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, у межах норм безоплатної приватизації, орієнтовною площею 56 кв.м. та зобов`язано ЛМР повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, у межах норм безоплатної приватизації, орієнтовною площею 56 кв.м. Крім того, рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/11409/21 від 18.10.2021 було визнано протиправною та скасовано ухвалу ЛМР №895 від 20.05.2021 та зобов`язано ЛМР повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, у межах норм безоплатної приватизації, орієнтовною площею 0,0056 га. з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. В подальшому ухвалою №3052 від 09.03.2023 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 » відповідач знову відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0056 га на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування індивідуального гаража за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим їх переведенням до земель житлової та громадської забудови, у зв`язку з тим, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,0056 га на АДРЕСА_1 входить до меж земельної ділянки площею 0,1320 га на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4610136600:07:005:0049); формування земельної ділянки площею 0,0056 га на АДРЕСА_1 має здійснюватися на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки відповідно до ст. 791 Земельного кодексу України, а не на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; відповідно до п.п. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки вона суперечить ст. 116 Земельного кодексу України та ст. 118 Земельного кодексу України, згідно якої підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Позивач зазначає, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів, як звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому ст. 1861 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в ст. 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Окрім того, незрозумілим залишається твердження відповідача стосовно того, що земельна ділянка, щодо якої ОСОБА_1 було неправомірно відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, входить в межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Адже у разі об`єднання власником земельної ділянки кількох земельних ділянок, результатом мало б бути формування нової земельної ділянки, і лише після цього була б законна можливість розпоряджатися такою земельною ділянкою, і земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , не була б обтяжена правами третіх осіб. Отже, ухвала Львівської міської ради №3052 від 09.03.2023 не відповідає критеріям правомірності, передбаченим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що має наслідком її скасування. В той же час ухвалою Львівської міської ради від 26.05.2023 №3330 «Про затвердження ОСББ «Тютюнників 47» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у постійне користування на АДРЕСА_2 » було затверджено ОСББ «Тютюнників 47» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,1320 га з обмеженнями без права капітального будівництва та передачі у суборенду на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4610136600:07:005:0049) у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, з обмеженнями без права загородження, встановлення шлагбаумів, перешкод або обмежувачів, які перекривають наскрізні проїзди та проходи, що сполучають вулиці/двори, (код КВЦПЗ 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування. Позивач вважає, що ухвала ЛМР №3330 від 26.05.2023 прийнята з порушенням норм законодавства та порушує його право на отримання в подальшому в користування земельної ділянки орієнтовною площею 0,0056 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального гаража. Передання вищевказаної земельної ділянки у користування ОСББ «Тютюнників, 47» унеможливлює завершення позивачем розпочатої раніше процедури оформлення права власності на земельну ділянку та поновлення його права, в той час як до прийняття ЛМР ухвали №3330 від 26.05.2023 позивач мав усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, щодо оформлення у власність землі. Вважає, що така ухвала підлягає скасуванню з огляду на таке. Ухвалі ЛМР №3330 від 26.05.2023 «Про затвердження ОСББ «Тютюнників 47» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у постійне користування на АДРЕСА_2 » передувала ухвала ЛМР №2561 від 30.09.2022 «Про надання ОСББ «Тютюнників 47» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 ». Позивач звертає увагу суду на те, що станом на 30.09.2022 була чинною норма п.п. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, яка в подальшому неправомірно стала підставою для винесення ухвали ЛМР №3052 від 09.03.2023 щодо відмови позивачу у наданні відповідного дозволу. Проте, при винесенні ухвали ЛМР №2561 від 30.09.2022 відповідач не застосував вказаної норми, що є проявом дискримінації та вибіркового застосування відповідачем норм земельного законодавства. Окрім того, станом на момент винесення ухвали ЛМР №2561 від 30.09.2022 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , була обтяжена судовим спором щодо надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , оскільки, як стверджує відповідач в тексті своєї ухвали №3052 від 09.03.2023, така земельна ділянка ніби то входить до меж земельної ділянки на АДРЕСА_2 . Таким чином, при винесенні ухвали ЛМР №2561 від 30.09.2022, яка стала підставою для винесення в подальшому ЛМР ухвали № 3330 від 26.05.2023, було грубо порушено норми чинного законодавства в частині черговості розгляду звернень, порядку відведення земельних ділянок, обов`язковості виконання судових рішень, що тягне за собою незаконність винесеної відповідачем 26.05.2023 ухвали №3330. Враховуючи наведене, позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою від 04.09.2023 суддя відкрила загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначила підготовче засідання у справі. Крім того, суддя залучила до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ЛКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та ОСББ «Тютюнників 47».

Відповідач позову не визнав, скерував на адресу суду відзив (вх. № 75346 від 05.10.2023). Вважає зазначені вимоги безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. 09.03.2023 ЛМР прийняла ухвалу № 3052 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 », якою відмовлено громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0056 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального гаража за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим їх переведенням до земель житлової та громадської забудови у зв`язку з тим, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,0056 га на АДРЕСА_1 входить до меж земельної ділянки площею 0,1320 га на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4610136600:07:005:0049); формування земельної ділянки площею 0,0056 га на АДРЕСА_1 має здійснюватися на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки відповідно до ст. 791 Земельного кодексу України, а не на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; відповідно до п.п. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом. У відповідності до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Так, на момент прийняття ухвали № 3052 від 09.03.2023 вже було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 для ОСББ «Тютюнників 47», і з таких підстав надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не вбачалося за можливе, оскільки за даною адресою була сформована земельна ділянка. Відповідач покликається на ч. ч. 1, 3, 4 ст. 791 Земельного кодексу України, згідно яких формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Крім того, вказує, що нормами Земельного кодексу України, зокрема, п.п. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення», передбачено, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом. Отже, ЛМР правомірно відмовила гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , оскільки мала місце невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме Земельному кодексу України та ухвалі Львівської міської ради № 3330 від 26.05.2023. Також відповідач зазначає, що не можуть бути сформовані дві земельні ділянки на одній площині, оскільки матиме місце накладання земельних ділянок, що прямо суперечить подальшій можливості вільно володіти та користуватися такими ділянками. Що ж стосується ухвали ЛМР № 2561 від 30.09.2022, то відповідач зазначає таке. 06.10.2021 на адресу ЛМР надійшла заява ОСББ «Тютюнників 47» про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1320 га на АДРЕСА_2 для обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Згідно ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Чого, однак, встановлено під час розгляду заяви ОСББ «Тютюнників 47» не було. Як наслідок, ухвалою ЛМР від 30.09.2022 № 2561 надано ОСББ «Тютюнників 47» дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0,1320 га (у тому числі площею 0,0822 га з обмеженнями без права капітального будівництва) на АДРЕСА_2 , для обслуговування багатоквартирного будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови. ОСББ «Тютюнників 47» надало ЛМР усі необхідні документи, що передбачені Земельним кодексом України, підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, передбачених ст. 123 Земельного кодексу України, не було, а відтак ЛМР правомірно прийняла ухвалу № 2561, яка є законною та скасуванню не підлягає. Стосовно ухвали ЛМР № 3330 від 26.05.2023, то 25.11.2022 до ЛМР надійшла заява ОСББ «Тютюнників 47» про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 у постійне користування площею 0,1320 га. До заяви було долучено проект землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Відповідач наголошує, що ОСОБА_1 у позовній заяві не зазначив жодної норми, на підставі якої ухвала Львівської міської ради № 3330 є незаконною та підлягає скасуванню. Натомість зазначає, що станом на 30.09.2022 була чинною норма п. п. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, яку ЛМР повинна була застосувати при вирішенні питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСББ «Тютюнників 47». Однак, вказана норма стосується безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, положення цього підпункту не поширюються на передачу земельних ділянок у постійне користування ОСББ, а тому не підлягала застосуванню при розгляді звернень ОСББ «Тютюнників 47». Окрім того, позивач зазначає, що станом на момент винесення ухвали ЛМР № 2561 від 30.09.2022 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , була обтяжена судовим спором щодо надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Однак, станом на 30.09.2022 були відсутні судові спори між ЛМР та гр. ОСОБА_1 . Крім того, жодних ухвал суду про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ЛМР розпоряджатися земельною ділянкою не було. За таких обставин відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою від 25.10.2023 суд витребував у Львівського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» докази у справі.

Протокольною ухвалою від 23.01.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники третіх осіб ЛКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та ОСББ «Тютюнників 47» - в судове засідання не з`явились, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Ухвалою від 19.03.2024 суд поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Львівської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСББ «Тютюнників 47», про визнання протиправними та скасування ухвал, зобов`язання вчинити дії в частині оскарження ухвали Львівської міської ради 10-тої сесії 8-го скликання «Про надання ОСББ «Тютюнників 47» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Тютюнників, 47» від 30.09.2022 № 2561.

Ухвалою від 19.03.2024 суд закрив провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСББ «Тютюнників 47», про визнання протиправними та скасування ухвал, зобов`язання вчинити дії в частині визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради № 3330 від 26.05.2023 «Про затвердження ОСББ «Тютюнників 47» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у постійне користування на АДРЕСА_2 ».

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Суд встановив, що 09.03.2023 ЛМР прийняла ухвалу № 3052 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ».

Так, ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0056 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального гаража за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим їх переведенням до земель житлової та громадської забудови у зв`язку з тим, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,0056 га на АДРЕСА_1 входить до меж земельної ділянки площею 0,1320 га на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4610136600:07:005:0049); формування земельної ділянки площею 0,0056 га на АДРЕСА_1 має здійснюватися на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки відповідно до ст. 791 Земельного кодексу України, а не на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; відповідно до п.п. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Зі змісту вказаної ухвали та листуючись з відповідачем, позивач дізнався, що на підставі ухвали ЛМР 10-тої сесії 8-го скликання «Про надання ОСББ «Тютюнників 47» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Тютюнників, 47» від 30.09.2022 № 2561 та ухвали Львівської міської ради 16-тої сесії 8-го скликання «Про затвердження ОСББ «Тютюнників 47» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у постійне користування на АДРЕСА_2 » від 26.05.2023 № 3330, ОСББ «Тютюнників 47» було отримало у постійне користування земельну ділянку на АДРЕСА_2 для обслуговування багатоквартирного житлового будинку (кадастровий номер 4610136600:07:005:0049).

Вважаючи ухвали ЛМР № 3052 від 09.03.2023 та № 2561 від 30.09.2022 протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Стаття 81 ЗК України визначає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Приписами п. 1 Указу Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Приписами п. 1 Указу Президента України від 18.04.2022 №259/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Приписами п. 1 Указу Президента України від 17.05.2022 №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Приписами п. 1 Указу Президента України від 12.08.2022 №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Приписами п. 1 Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Приписами п. 1 Указу Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Приписами п, 1 Указу Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалась. Загальновідомим є той факт, що станом на день розгляду справи дія воєнного стану не припинена.

В зв`язку з введенням на території України воєнного стану Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI внесено зміни до розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей.

Відповідно до п.п. 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Аналіз зазначеного положення вказує на те, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються положеннями ЗК України з урахуванням особливостей, внесених зокрема п.п. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, що прямо забороняють надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність.

Вказані приписи п.п. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України набрали чинності з 07.04.2022.

Оскаржуване рішення відповідача №3052 прийняте 09.03.2023, тобто під час дії воєнного стану та після набрання чинності вказаними змінами до ЗК України, а, отже, відповідач мав окрему достатню підставу для відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 у власність.

Також суд вважає за необхідне зазначити таке.

З матеріалів справи суд встановив, що станом на момент прийняття ЛМР ухвали № 3052 від 09.03.2023 земельна ділянка орієнтовною площею 0,0056 га на АДРЕСА_1 , на частину якої претендував позивач, вже входила до меж земельної ділянки площею 0,1320 га на АДРЕСА_2 .

Вказана земельна ділянка була сформована і їй присвоєно кадастровий номер 4610136600:07:005:0049.

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТзОВ «Гід-Проектбуд» у 2022 році, такий будо виготовлено на підставі договору про виконання робіт від 19.10.2022 № 77/22.

Межові знаки земельної ділянки з кадастровим номером 4610136600:07:005:0049 прийняті на збереження ОСББ «Тютюнників 47» та проведено обстеження та показ меж земельної ділянки у АДРЕСА_2 відповідно до актів від 24.10.2022.

Відповідно до ч. ч. 1-10 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Водночас, відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі:

поділу або об`єднання земельних ділянок;

скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;

якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

З урахуванням тієї обставини, що земельна ділянка з кадастровим номером 4610136600:07:005:0049 вже сформована станом на 09.03.2023, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що формування земельної ділянки площею 0,0056 га на АДРЕСА_1 має здійснюватися на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки відповідно до ст. 791 ЗК України, а не на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, за наслідками розгляду справи суд висновує, що ЛМР було цілком правомірно прийнято ухвалу «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 » від 09.03.2023 № 3052, оскільки ще однією самостійною підставою для відмови у наданні такого дозволу є невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки площею 0,0056 га містобудівній документації, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради 10-тої сесії 8-го скликання «Про надання ОСББ «Тютюнників 47» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Тютюнників, 47» від 30.09.2022 № 2561, то суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2021 на адресу ЛМР надійшла заява ОСББ «Тютюнників 47» про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1320 га на АДРЕСА_2 для обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Ухвалою ЛМР № 2561 від 30.09.2022 ОСББ «Тютюнників 47» надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1320 га на АДРЕСА_2 для обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

В подальшому така земельна ділянка була сформована і їй присвоєно кадастровий номер 4610136600:07:005:0049.

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТзОВ «Гід-Проектбуд» у 2022 році, такий було виготовлено на підставі договору про виконання робіт від 19.10.2022 № 77/22.

Межові знаки земельної ділянки з кадастровим номером 4610136600:07:005:0049 прийняті на збереження ОСББ «Тютюнників, 47» та проведено обстеження та показ меж земельної ділянки у АДРЕСА_2 відповідно до актів від 24.10.2022.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Інвестор із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір у порядку, передбаченому Законом України «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями», та який заінтересований в одержанні у користування земельної ділянки державної або комунальної власності, визначеної спеціальним інвестиційним договором як необхідна для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями, має право замовити розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж такої земельної ділянки в натурі (на місцевості) без надання дозволу органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, що передає земельну ділянку у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, про що він зобов`язаний письмово повідомити відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування протягом п`яти робочих днів. До письмового повідомлення додається копія договору про виконання робіт із землеустрою щодо встановлення меж такої земельної ділянки в натурі (на місцевості) та копія укладеного спеціального інвестиційного договору.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У разі звернення з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки особи, яка є державним партнером (концесієдавцем) відповідно до законів України «Про державно-приватне партнерство», «Про концесію» та зацікавлена в отриманні в користування земельної ділянки для здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, або уповноваженої нею особи до клопотання додається копія рішення про доцільність здійснення державно-приватного партнерства, зокрема у формі концесії.

Якщо з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки звертається інвестор із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір у порядку, передбаченому Законом України «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями», або уповноважена ним особа, то до клопотання додається копія укладеного спеціального інвестиційного договору та копія документів, що підтверджують повноваження уповноваженої особи.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або формування земельної ділянки, необхідної для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії), замовником документації із землеустрою є державний партнер (концесієдавець), а також за його дорученням державне або комунальне підприємство, установа, організація чи господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі.

За наслідками формування земельної ділянки і виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1320 га на вул. Тютюнників, 47 для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, ухвалою Львівської міської ради від 26.05.2023 № 33330 ОСББ «Тютюнників 47» відповідачем було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у постійне користування на вул. Тютюнників, 47.

Тобто, ухвала ЛМР № 2561 від 30.09.2022 була реалізована.

Судом не беруться до уваги твердження позивача про те, що оскільки станом на 30.09.2022 була вже чинною норма п.п. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, то ЛМР повинна була застосувати таку при вирішенні питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСББ «Тютюнників 47».

Суд звертає увагу позивача, що вказана норма стосується безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі. Водночас, положення цього підпункту не поширюються на передачу земельних ділянок у постійне користування, в тому числі і ОСББ.

Суд також зазначає, що позивач у позовній заяві не зазначив жодної норми, на підставі якої ухвала ЛМР № 2561 від 30.09.2022 є незаконною та підлягає скасуванню.

Більше того, позивач не обґрунтував, як саме прийняття відповідачем ухвали від 30.09.2022 № 2561 про надання ОСББ «Тютюнників 47» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Тютюнників, 47 орієнтовною площею 0,1320 га (у тому числі площею 0,0822 га з обмеженнями без права капітального будівництва) на АДРЕСА_2 , для обслуговування багатоквартирного будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови, впливає на його права та обов`язки.

15.09.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 740/4635/16-а, адміністративне провадження № К/9901/43117/18, досліджував питання щодо правомірності надання третій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та дійшов висновку, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст. 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Як слідує з приписів ст. 791 ЗК України, метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. При цьому, не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками. Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з`ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що ст. 118 ЗК України встановлює вичерпний перелік таких підстав, серед яких відсутня така підстав, як надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі на ту ж саму земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 №463/3375/15-а та від 27.02.2020 у справі №120/1491/19-а, від 13.12.2016 у справі №815/5987/14 та від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 22.02.2019 у справі № 813/1631/14 та багатьох інших.

Таким чином, суд, з урахуванням наведеного, висновує, що рішення ЛМР про надання третій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування не встановлює обмежень щодо реалізації позивачем свого права на отримання у встановленому законом порядку (!) цієї земельної ділянки.

А, отже, і не порушує права позивача, в тому числі і тому, що взаємовідносини в даному випадку виникли між ЛМР та ОСББ «Тютюнників 47».

Суд вказує, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Так, ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем своїх прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. З необхідністю захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень і визначено завдання адміністративного судочинства.

Право на судовий захист, гарантоване Конституцією України, закріплене ст. 5 КАС України, має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішеннями чи діями суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "прав" має один і той же зміст.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Застосовуючи цей підхід в контексті обставин даної справи, суд дійшов висновку, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною достатньою підставою для відмови у позові в частині визнання протиправною і скасування ухвали ЛМР № 2561 від 30.09.2022 і не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20.

Зважаючи на висновок суду у цій справі про відмову у задоволенні вимог щодо визнання протиправними і скасування ухвал ЛМР № 2561 від 30.09.2022 та № 3052 від 09.03.2023, у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 03.12.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, у межах норм безоплатної приватизації, орієнтовною площею 0,0056 га. належить відмовити.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють. В контексті зазначеного, суд звертає увагу на наступне.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 09.12.1994 № 18390/91), вказав, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що ст. 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з предмету спору та правового врегулювання зазначених нормативно-правових актів, суд за наслідками розгляду справи дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову повністю.

Щодо судового збору, то суд зазначає, що за правилами, визначеними ст. 139 КАС України, судові витрати у справі слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати в цій справі стягувати не належить.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2024.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна