Постанова

від 15.07.2024 по справі 380/13921/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/13921/23 пров. № А/857/8787/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І. М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року (головуючий суддя Потабенко В.А., м. Львів) у справі № 380/13921/23 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Обласне комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", ОСББ "Тютюнників 47" про визнання дій та бездіяльності протиправними,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Обласне комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", ОСББ "Тютюнників 47", в якому просив визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради 14-тої сесії 8-го скликання Про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Тютюнників, 49 від 09.03.2023 № 3052; визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради 10-тої сесії 8-го скликання Про надання ОСББ Тютюнників 47 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Тютюнників, 47 від 30.09.2022 № 2561; визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради 16-тої сесії 8-го скликання Про затвердження ОСББ "Тютюнників 47" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у постійне користування на АДРЕСА_1 від 26.05.2023 № 3330; зобов`язати Львівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2020 про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, у межах норм безоплатної приватизації, орієнтовною площею 0,0056 га.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року закрито провадження в частині вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради № 3330 від 26.05.2023 Про затвердження ОСББ Тютюнників 47 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у постійне користування на АДРЕСА_1 .

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що прийнята із порушенням норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач не звертався до суду за захистом своїх цивільних прав на земельну ділянку, оскільки такі не існували. Вважає, що за даних обставин виник спір щодо порушення прав позивача на розгляд його звернення органом місцевого самоврядування, а також порушено принцип обов`язковості рішення суду, зокрема, шляхом недотримання процедури чи порядку прийняття спірного розпорядження, що є завданням адміністративного судочинства. Зазначає, що у зв`язку з прийняттям ухвали № 3330 від 26.05.2023 виник саме публічно-правовий спір, який має розглядатись за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою ЛМР 10-тої сесії 8-го скликання № 2561 від 30.09.2022 Про надання ОСББ Тютюнників 47 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Тютюнників, 47, за наслідками розгляду звернення ОСББ Тютюнників 47 від 06.10.2021 (зареєстроване у Львівській міській раді 06.10.2021 за № 2-102295/АП-24), керуючись ст. 144 Конституції України, пп. 34 п. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст. ст. 12, 42, 123 Земельного кодексу України, ухвалою міської ради від 13.07.2018 № 3772 Про затвердження Тимчасового порядку надання об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків земельних ділянок у постійне користування, було надано ОСББ Тютюнників 47 (код ЄДРПОУ 44374412) дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1320 га (у тому числі площею 0,0822 га з обмеженнями без права капітального будівництва) на АДРЕСА_1 для обслуговування багатоквартирного будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови. Зобов`язано ОСББ Тютюнників 47 у встановленому порядку подати міській раді на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Львівською міською радою на 16-тій сесії 8-го скликання було прийнято ухвалу Про затвердження ОСББ Тютюнників 47 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у постійне користування на АДРЕСА_1 від 26.05.2023 № 3330.

Зазначеною ухвалою затверджено ОСББ Тютюнників 47 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,1320 га з обмеженнями без права капітального будівництва та передачі у суборенду на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136600:07:005:0049) у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку з обмеженнями без права загородження, встановлення шлагбаумів, перешкод або обмежувачів, які перекривають наскрізні проїзди та проходи, що сполучають вулиці/двори, (код КВЦПЗ 02.03 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування. Зобов`язано ОСББ Тютюнників 47 здійснити державну реєстрацію речового права на земельну ділянку відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, дотримуватись правил використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових інженерних мереж, добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. Будівництво та реконструкцію здійснювати при умові дотримання вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.02.2024 № 367060553 земельна ділянка з кадастровим номером 4610136600:07:005:0049 площею 0,132 га, перебуває у власності Львівської міської ради.

16.02.2024 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою за ОСББ Тютюнників 47 на підставі ухвали ЛМР № 3330 від 26.05.2023.

Закриваючи провадження, суд першої інстанції наголосив, що спір в частині скасування ухвали Львівської міської ради 16-тої сесія 8-го скликання Про затвердження ОСББ Тютюнників 47 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у постійне користування на АДРЕСА_1 від 26.05.2023 № 3330 має приватноправовий характер, відтак прийшов до висновку, що такий спір має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками і вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 у справі №813/6286/15.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №685/1346/15-а.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 495/2176/17 зазначила, що у справі, яка розглядається, орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до ст. 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб`єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних відносин не підпорядковані один одному, а отже, суб`єкт владних повноважень - орган місцевого самоврядування - владних управлінських функцій не здійснював. Зазначене виключає відносини сторін у цій справі як такі, що засновані на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, а отже, ця справа не має визначених КАС України ознак адміністративного позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №536/233/16-ц викладено правовий висновок про те, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Колегія суддів зазначає, що предметом даного спору є визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради 16-тої сесія 8-го скликання Про затвердження ОСББ Тютюнників 47 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у постійне користування на вул. Тютюнників, 47 від 26.05.2023 № 3330.

Позов обгрунтований тим, що вказана земельна ділянка накладається на земельну ділянку, яку позивач бажав отримати у власність для будівництва індивідуального гаража.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача із правомірністю набуття ОСББ Тютюнників 47 права постійного користування земельною ділянкою та бажанням отримати частину такої ділянки у власність з метою будівництва індивідуального гаража.

Враховуючи наведені обставини, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позивач не знаходиться з відповідачем у відносинах, заснованих на владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні. Даний спір не може вважатися спором між учасниками саме публічно-правових відносин.

Колегія суддів наголошує, що не є публічно-правовим спір щодо управлінських дій суб`єкта владних повноважень, які були спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав третьої особи.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

За змістом наведених правових положень суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом.

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право (наприклад, право користування земельною ділянкою), і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. Якщо у результаті прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень особа набуває речове права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.05.2020 у справі №160/4212/19.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

За змістом наведених правових положень суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом.

Зазначені правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 1340/3580/18.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 462/1055/19).

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір в частині скасування ухвали Львівської міської ради 16-тої сесія 8-го скликання Про затвердження ОСББ Тютюнників 47 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у постійне користування на АДРЕСА_1 від 26.05.2023 № 3330 має приватноправовий характер, відтак такий спір має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі № 380/13921/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар