Ухвала

від 28.03.2024 по справі 380/374/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/374/24

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

28 березня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіКухар Н.А.

секретаря судового засіданняМалісевич М.В.

за участю:

прокурора Мельничук Ю.І.

представник позивача1 Осадько А.С. (поза межами суду)

представник позивача2 ОСОБА_1 .

представник третьої особи на стороні відповідача Медвідь В.Й.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Львові заяву прокурора про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Керівника Дрогобицької окружної прокуратури у Львівській області в інтересах Державної інспекції архітектури та містобудування України, Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації до Трускавецької міської ради, за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство культури та інформаційної політики України та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про скасування наказу,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся Керівник Дрогобицької окружної прокуратури у Львівській області (82100, м. Дрогобич, вул. Шевченка 29; ЄДРПОУ 02910031) в інтересах Державної інспекції архітектури та містобудування України (01133 м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; ЄДРПОУ 44245840), Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (79008, м. Львів вул. Винниченка,18; ЄДРПОУ 38557581) до Трускавецької міської ради (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, 2; ЄДРПОУ 26230588) за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство культури та інформаційної політики України та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- скасувати наказ Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво готелю, вул. Т.Шевченка, 15 А, м. Трускавець, Львівської області» №7 від 27.02.2020.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Кухар Н.А.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у задоволенні клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

28 березня 2024 року прокурор подав заяву про забезпечення позову (вх. №23862) шляхом:

- зупинення дії індивідуального акта, а саме, наказу Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради № 7 від 27.02.2020 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво готелю, вул. Т.Шевченка, 15 А, м. Трускавець, Львівської області»;

- заборони вчиняти будь-яким особам, здійснювати будівництво об`єкту туристичної інфраструктури, а саме готелю, по вул. Шевченка 15А, м. Трускавець, Львівської області. Додатки (в копіях)

В обґрунтування заяви вказує, що обраний захід забезпечення позову згідно вимог ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та об`єктів всесвітньої спадщини визначаються зони охорони (охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару) і буферні зони. До визначення у встановленому порядку відповідно до частини першої цієї статті зон охорони межі зони охорони становлять: у межах населених пунктів - 100 метрів від межі території пам`ятки, історико-культурного заповідника, історикокультурної заповідної території.

У межах зон охорони забороняється проведення: робіт з нового будівництва на відстані, меншій за суму подвійної висоти пам`ятки, що охороняється, та висоти запланованої новобудови; будівельних робіт на існуючих об`єктах, якщо наслідком виконання таких робіт стане збільшення висотності такого об`єкта або збільшення більш як на 15 відсотків зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту (крім територій пам`яток археології), або зменшення відстані від такого об`єкта до пам`ятки, що охороняється, понад граничний рівень, який визначається як подвійна сума висоти пам`ятки та висоти такого об`єкта.

Встановлено, що ОСОБА_2 , всупереч вимог пам`яткоохоронного та містобудівного законодавства та незважаючи на наявність припису Департаменту архітектури та розвитку містобудування ЛОДА за №16-2222/0/2-22 від 22.09.2022 про негайне припинення здійснення будівельних робіт, який на даний час не скасовано, надалі проводить будівельну діяльність за вищевказаною адресою, що свідчить про небажання останнього самостійно зупинити будівництво до прийняття рішення судом по суті.

Таким чином, не зупинення дії індивідуального акта Відповідача, Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради, а саме, містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво готелю по вул. Т.Шевченка, 15А, м. Трускавець Львівської області», затверджених Наказом №7 від 27.02.2020 сприятиме продовженню проведенню будівельних робіт поблизу пам`ятки архітектури, що може мати наслідком її пошкодження чи знищення.

Щодо дій інших осіб, то здійснення забудови Третьою особою, ОСОБА_2 , може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду у справі, як наслідок призвести до неможливості поновлення прав територіальної громади у сфері охорони культурної спадщини, оскільки, добудова об`єкту туристичної інфраструктури, а саме готелю, та активне функціонування останнього на земельній ділянці, на якій розташована пам`ятка архітектури місцевого значення XIX ст. - «Вілла «Ягуся» за адресою вул. Шевченка 15, м. Трускавець Львівської області в безпосередній близькості до останньої, в порушення містобудівного та пам`яткоохоронного законодавства, що може привести до пошкодження чи знищення пам`ятки.

Прокурор в підготовчому засідання заяву про забезпечення позову підтримав, просив позов залишити без розгляду.

Представник Державної інспекції архітектури та містобудування України заяву про забезпечення позову підтримав.

Представник Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації заяву про забезпечення позову підтримав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , в підготовчому засіданні заперечив проти забезпечення позову.

Відповідач Трускавецька міська рада, явку уповноваженого представника не забезпечив причин неявки суд не повідомив.

Міністерство культури та інформаційної політики України явку уповноваженого представника не забезпечив причин неявки суд не повідомив.

При розгляді заяви прокурора про забезпечення позову в адміністративній справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вивчивши подану заяву, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частинами першою, другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Законодавець встановив дві підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Висновки щодо застосування статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України неодноразово викладались Верховним Судом, зокрема, у постанові від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, де зазначено, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.

Співмірність, за висновками Верховного Суду, передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

У вищевказаній постанові Верховного Суду враховано Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989, згідно з якими рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Тобто, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 (справа №826/8556/17) та від 25.04.2019 (справа №826/10936/18).

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із аналізу наведеного видно, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є мотивована заява сторони з зазначенням дійсних обґрунтованих підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що розгляд заяви про забезпечення позову призведе до передчасного розгляду справи по суті.

Відтак, судом не встановлено, а заявником у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.

На переконання суду заходи забезпечення позову, про які просить заявник, не відповідають меті застосування такого інституту, не спрямовані на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим.

На підставі вищевикладеного у задоволенні заяви прокурора Дрогобицької окружної прокуратури у Львівській області про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви прокурора Дрогобицької окружної прокуратури у Львівській області про забезпечення позову в адміністративній справі за про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Керівника Дрогобицької окружної прокуратури у Львівській області в інтересах Державної інспекції архітектури та містобудування України, Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації до Трускавецької міської ради, за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство культури та інформаційної політики України та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про скасування наказу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, та у строки визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 01.04.2024 року.

Суддя Кухар Н.А.