Постанова

від 02.07.2024 по справі 380/374/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/374/24 пров. № А/857/9571/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гудима Л.Я., Гінди О.М.,

при секретарі судового засідання: Березюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької окружної прокуратури на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року про відмову в забезпеченні позову у справі №380/374/24 за адміністративним позовом Дрогобицької окружної прокуратури у Львівській області в інтересах Державної інспекції архітектури та містобудування України, Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації до Трускавецької міської ради Львівської області, треті особи Міністерство культури та інформаційної політики України, ОСОБА_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції Кухар Н.А., час ухвалення -13.20 год., місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 01.04.2024),-

В С Т А Н О В И В:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся Керівник Дрогобицької окружної прокуратури у Львівській області в інтересах Державної інспекції архітектури та містобудування України, Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації до Трускавецької міської ради за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство культури та інформаційної політики України та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , в якому просить суд:

- скасувати наказ Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво готелю, вул. Т.Шевченка, 15 А, м. Трускавець, Львівської області» №7 від 27.02.2020.

28 березня 2024 року прокурор подав заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії індивідуального акта, а саме, наказу Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради № 7 від 27.02.2020 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво готелю, вул. Т.Шевченка, 15 А, м. Трускавець, Львівської області»;

- заборони вчиняти будь-яким особам, здійснювати будівництво об`єкту туристичної інфраструктури, а саме готелю, по вул. Шевченка 15А, м. Трускавець, Львівської області. Додатки (в копіях).

В обґрунтування заяви вказує, що обраний захід забезпечення позову згідно вимог ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та об`єктів всесвітньої спадщини визначаються зони охорони (охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару) і буферні зони. До визначення у встановленому порядку відповідно до частини першої цієї статті зон охорони межі зони охорони становлять: у межах населених пунктів - 100 метрів від межі території пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території.

У межах зон охорони забороняється проведення: робіт з нового будівництва на відстані, меншій за суму подвійної висоти пам`ятки, що охороняється, та висоти запланованої новобудови; будівельних робіт на існуючих об`єктах, якщо наслідком виконання таких робіт стане збільшення висотності такого об`єкта або збільшення більш як на 15 відсотків зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту (крім територій пам`яток археології), або зменшення відстані від такого об`єкта до пам`ятки, що охороняється, понад граничний рівень, який визначається як подвійна сума висоти пам`ятки та висоти такого об`єкта.

Встановлено, що ОСОБА_1 , всупереч вимог пам`яткоохоронного та містобудівного законодавства та незважаючи на наявність припису Департаменту архітектури та розвитку містобудування ЛОДА за №16-2222/0/2-22 від 22.09.2022 про негайне припинення здійснення будівельних робіт, який на даний час не скасовано, надалі проводить будівельну діяльність за вищевказаною адресою, що свідчить про небажання останнього самостійно зупинити будівництво до прийняття рішення судом по суті.

Таким чином, не зупинення дії індивідуального акта Відповідача, Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради, а саме, містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво готелю по вул. Т.Шевченка, 15А, м. Трускавець Львівської області», затверджених Наказом №7 від 27.02.2020 сприятиме продовженню проведенню будівельних робіт поблизу пам`ятки архітектури, що може мати наслідком її пошкодження чи знищення.

Щодо дій інших осіб, то здійснення забудови Третьою особою, ОСОБА_1 , може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду у справі, як наслідок призвести до неможливості поновлення прав територіальної громади у сфері охорони культурної спадщини, оскільки, добудова об`єкту туристичної інфраструктури, а саме готелю, та активне функціонування останнього на земельній ділянці, на якій розташована пам`ятка архітектури місцевого значення XIX ст. - «Вілла «Ягуся» за адресою вул. Шевченка 15, м. Трускавець Львівської області в безпосередній близькості до останньої, в порушення містобудівного та пам`яткоохоронного законодавства, що може привести до пошкодження чи знищення пам`ятки.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у задоволенні заяви прокурора Дрогобицької окружної прокуратури у Львівській області про забезпечення позову - відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, прокурором подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що вказане рішення суду є незаконним і підлягає скасуванню в апеляційному порядку через порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, прокурор обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що дія даного індивідуального нормативно-правового акта, а саме: наказу Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво готелю, вул. Т.Шевченка, 15 А,м. Трускавець, Львівської області» дозволяє власнику пам`ятки, всупереч пам`яткоохоронного та містобудівного законодавства, надалі здійснювати її забудову, що свідчить про небажання останнього самостійно зупинити будівництво до прийняття рішення судом по суті.

Встановлено, що будівництво нового готелю проводиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4611500000:01:011:0029, загальною площею 0,16 га по вул. Шевченка 15А, яка межує з вул. Бортнянського, на вказаній земельній ділянці розташована пам`ятка архітектури місцевого значення XIX ст. - «Вілла «Ягуся», яка, відповідно до регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини», є пам`яткою архітектури місцевого значення XIX ст.- охоронний №537-м, розташована за адресою вул.Т.Шевченка, 15, у м.Трускавці Львівської області, та внесена до переліку пам`яток архітектури рішенням Львівського облвиконкому «Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають визначну наукову, історичну, містобудівельну та художню цінність» № 130 від 26 лютого 1980 року, що може мати наслідком її пошкодження чи знищення.

Крім того, дії, щодо введення в експлуатацію та реєстрації права власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на новостворений об`єкт об`єктивно можуть вплинути на реальну можливість виконання рішення суду.

Таким чином, здійснення подальшої забудови пам`ятки архітектури місцевого значення, може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду у справі.

Метою вжиття забезпечувальних заходів у цьому спорі є забезпечення знаходження майна у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у незмінному вигляді.

Щодо заборони вчиняти будь-яким особам, здійснювати будівництво об`єкту туристичної інфраструктури, а саме готелю, по вул. Шевченка 15А, м. Трускавець, Львівської області, то мається на увазі, виключення власником, будь- яким чином здійснювати забудову, в тому числі, шляхом укладення договору підряду.

Крім того, у разі задоволення позову демонтаж такої будівлі може привести до непоправної шкоди пам`ятці архітектури місцевого значення.

Отже, невжиття вказаних прокурором заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті і набрання законної сили судовим рішенням, може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог ефективний захист поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах держави, призвести до пошкодження чи навіть в подальшому знищення пам`ятки архітектури місцевого значення «Вілла «Ягуся».

З урахуванням встановленого, та положень вказаних вище норм, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову. Враховуючи вищенаведене, вимоги прокурора про зупинення дії індивідуального акта, а саме, наказу Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради № 7 від 27.02.2020 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво готелю, вул. Т.Шевченка, 15 А, м. Трускавець, Львівської області» та заборону будь-яким особам, здійснювати будівництво об`єкту туристичної інфраструктури, а саме готелю, по вул. Шевченка 15А, м. Трускавець, Львівської області є обґрунтованими, співрозмірними і такими, що в повному обсязі забезпечать виконання рішення суду та ефективний захист порушеного права.

Просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 скасувати та прийняти нову, якою заяву про забезпечення позову Дрогобицької окружної прокуратури задовольнити повністю.

Представником третьої особи ОСОБА_1 адвокатом Медвідь О.В. поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи прокурор апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Представник третьої особи Огнівенка О.П. проти апеляційної скарги заперечив просив апеляційну каргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Інші учасники справи в судове зсідання не прибули, хоча були повідомлені про дату судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд виходив з того, що прокурором не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову. Крім того, на думку суду, розгляд заяви про забезпечення позову призведе до передчасного розгляду справи по суті.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частинами першою, другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Так, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Висновки щодо застосування статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України неодноразово викладались Верховним Судом, зокрема, у постанові від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, де зазначено, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.

Згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта, його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Як уже зазналось вище, статтею 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, з аналізу наведеного слідує, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є мотивована заява сторони з зазначенням дійсних обґрунтованих підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 року у справі 826/9263/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню, наведені підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям згаданої статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що розгляд заяви про забезпечення позову призведе до передчасного розгляду справи по суті.

Водночас судом не встановлено, а заявником у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.

Апеляційний суд також враховує обставини, встановлені у справі № 380/4734/23, зокрема постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024 року у справі № 380/4734/23 (якою залишено без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2023року у справі № 380/4734/23).

Зокрема судом встановлено, що Трускавецькою міською радою Львівської області належним чином та в порядку передбаченому чинним законодавством України видано наказ Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво готелю, вул. Т.Шевченка, 15А, м. Трускавець, Львівської області» № 7 від 27.02.2020року.

Також у рішенні суду зазначено, що «…апеляційний суд зауважує, що будь-які письмові докази складання на об`єкт нерухомості, що розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вул. Т.Шевченка, 15, передбаченої законодавством облікової документації, яка повинна включати повний перелік наведених документів відсутні. Також, відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт фіксації та визначення історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності цього об`єкту. За наведених обставин не було дотримано процедуру та не включено об`єкт нерухомості, що розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вул. Т.Шевченка, 15, до переліку пам`яток архітектури місцевого значення Львівської області.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оскаржуваний припис винесено за результатами візуального обстеження містобудівної ситуації проведення будівельних робіт на об`єкті: «Нове будівництво готелю по вул. Т. Шевченка, 15-А в м. Трускавець Львівської області». Під час такого обстеження не аналізувались документи, які були видані уповноваженими органами та надавали право позивачу виконувати будівельні роботи на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 . Такі документи наявні в матеріалах справи, зокрема, Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: Нове будівництво готелю, вул. Т.Шевченка, 15А м. Трускавець, Львівської області, затверджені 27.02.2020 наказом Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради за №7; Експертний звіт (позитивний) за № 714.5408.20/6019 від 07.10.2020 ДП «Західний експертно - технічний центр держпраці» щодо розгляду проектної документації на будівництво в частині міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва за робочим проектом «Нове будівництво готелю вул. Т.Шевченка, 15А м. Трускавець Львівської області»; Повідомлення про початок виконання будівельних робіт за № ЛВ051201208211, згідно витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, зареєстроване 14.12.2020 Відділом ДАБК Трускавецької міської ради; Експертна оцінка щодо розгляду генерального плану об`єкта будівництва «Нове будівництво готелю вул. Т.Шевченка, 15А м. Трускавець Львівської області», підготовлена 28.12.2022 Філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області в частині дотримання протипожежних відстаней до існуючої забудови, відповідно до якої проект «Нове будівництво готелю вул. Т.Шевченка, 15А м. Трускавець Львівської області» в частині дотримання протипожежних відстаней, відповідає ДБН Б.2.2-12:2019. Зазначені документи є чинними та надають право позивачу виконувати будівельні роботи на об`єкті за адресою: м. Трускавець, вул. Т.Шевченка, 15А

Колегія суддів звертає увагу, що об`єкт нерухомості - Вілла «Ягуся» XIX ст., яка розташована за адресою Львівська обл., Дрогобицький район, м. Трускавець, вул. Т. Шевченка, 15 не є об`єктом реконструкції, перепланування, тощо. Під час обстеження містобудівної ситуації не було встановлено проведення будівельних робіт на цьому об`єкті. У акті обстеження лише йдеться про облаштування будівельного майданчика поблизу існуючої будівлі вілли та розміщення будівельних матеріалів на території біля цього об`єкта. Не зазначено у який спосіб працівники департаменту встановили, що проведення будівельних робіт відповідно до проекту «Нове будівництво готелю вул. Т.Шевченка, 15А м. Трускавець Львівської області» може спричинити загрозу об`єкту нерухомості: Вілла «Ягуся» XIX ст., яка розташована за адресою Львівська обл., Дрогобицький район, м. Трускавець, вул. Т. Шевченка, 15. Належні докази на підтвердження таких доводів відповідача до матеріалів справи не долучено.».

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для забезпечення адміністративного позову відповідно до статті 150 КАС України, а підстави, які навів позивач, а саме: очевидність ознак протиправності рішення відповідача та порушення прав, свобод та інтересів позивача таким рішенням не є обґрунтовані, не наведено переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, не подано суду належних та допустимих доказів наявності очевидної небезпеки правам, свободам та інтересам позивача, неможливості або ускладнення захисту їх без вжиття заходів забезпечення позову.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції вірно висновував, що у задоволенні заяви прокурора Дрогобицької окружної прокуратури у Львівській області про забезпечення позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дрогобицької окружної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року про відмову в забезпеченні позову у справі №380/374/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Л. Я. Гудим О. М. ГіндаПовне судове рішення складено 09.07.2024