Ухвала

від 02.04.2024 по справі 400/15290/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

02 квітня 2024 р. № 400/15290/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Антрекот Плюс», вул. Набережна, 5/11б, м. Миколаїв, 54001, до відповідачаПівденного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, провизнання протиправною та скасування постанови від 04.12.2023 року № 8979/14/29/07/42910819-ДПС,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Антрекот Плюс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятiсть населення № 8979/14/29/07/42910819-ДПС вiд 04.12.2023 року.

Ухвалою від 25.12.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін у судове засідання).

01 квітня 2024 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягненя у виконавчому провадженні № 74526154, яке було відкрите 22.03.2024 року на підставі постанови Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, якою накладено штраф за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 8979/14/29/07/42910819-ДПС від 04.12.2023 року.

В обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, постановою заступника начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколєві Південного міжрегіонального управління Міністкрства юстиції (м. Одеса) від 22.03.2024 року відкрито виконавче провадження № 74526154 з примусового виконання постанови Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 8979/14/29/07/42910819-ДПС від 04.12.2023 року.

Крім того, постановою про арешт коштів боржника від 25.03.2024 року у виконавчому провадженні № 74526154 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях позивача.

Отже, існує очевидна загроза небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача, для відновлення яких останньому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Дослідивши заяву та додані до неї докази, суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 150 КАС України, Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У відповідності до положень ч. 1 та 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 4 ст. 154 КАС України).

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Однак, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Самі по собі негативні наслідки не можуть бути підставою для забезпечення позову, а наведене заявником обґрунтування потребує з`ясування обставин в адміністративній справі, з підтвердженням відповідними доказами і наданням оцінки аргументам учасників справи.

Одночасно з цим, як зазначено позивачем та підтверджено наданими доказами, станом на момент звернення до суду з даною заявою на підставі оскаржуваної постанови відкрито виконавче провадження № 74526154, накладено арешт на грошові кошти позивача, а також нараховано до стягнення виконавчий збір у сумі 13400,00 грн.

Враховуючи викладене, невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком порушення майнових прав позивача до перевірки судом законності оскаржуваної постанови, що ускладнить ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, у разі задоволення позову.

Суд вважає, що захід забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови, про вжиття якого просить заявник, є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150 - 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Антрекот Плюс» про забезпечення позову задовольнити.

2. Зупинити стягнення на підставі постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятiсть населення № 8979/14/29/07/42910819-ДПС вiд 04.12.2023 року, у межах виконавчого провадження № 74526154 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 400/15290/23.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

4. Ухвала є обов`язковою для виконання та набирає законної сили з 02.04.2024 року.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.В. Малих