Рішення

від 29.04.2024 по справі 400/15290/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 р. № 400/15290/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Антрекот Плюс», вул. Набережна, 5/11 б, м. Миколаїв, 54001, до відповідачаПівденного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, провизнання протиправною та скасування постанови від 04.12.2023 року № 8979/14/29/07/42910819-ДПС,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Антрекот Плюс» (далі позивач, ТОВ «Антрекот Плюс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі відповідач, Управління Держпраці) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятiсть населення від 04.12.2023 року № 8979/14/29/07/42910819-ДПС.

Ухвалою від 25.12.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін у судове засідання).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішення про застосування штрафних санкцій було прийнято на підставі доказів, отриманих незаконним шляхом. Так, справу про накладення штрафу, за результатами розгляду якої винесено оскаржуване рішення, розпочато у зв`язку з отриманням відповідачем акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області від 19.09.2023 року № 8979/14/29/07/42910819 (далі Акт фактичної перевірки). Фактична перевірка була проведена на підставі п.п. 80.2.2 п. 80.2 статті 80 з урахуванням пп. 69.2.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі ПК України), про що було зазначено в Наказі на перевірку від 19.09.2023 року № 1046-П.

В цьому наказі в.о. начальника ГУ ДПС у Миколаївській області, із посиланням на вказані вище норми податкового законодавства, не уповноважував перевіряючих на перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками. Податковий кодекс України містить пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, який надає контролюючому органу право для надання перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації податковим органом про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Згідно із наказом на перевірку від 19.09.2023 року № 1046-П контролюючий орган фактично призначив перевірку у зв`язку із отриманням в установленному законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме відсутність у суб`єкта господарювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями згідно ІС «Ліцензії на алкоголь, спирт, тютюн і пальне» ІС ДПС України, що відповідає підставі визначеній у пп. 80.2.2 пп. 80.2 ст. 80 ПК України у частині обігу підакцизних товарів, і не відповідає підставі визначеній у пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками. Тому фіксація в Акті фактичної перевірки порушень законодавства щодо укладення трудового договору є неправомірним.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 зі змінами, внесеними згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2023 року № 226 (далі та раніше за текстом Порядок № 509) штрафи накладаються на підставі, зокрема, Акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а тому ним було винесено оскаржуване рішення відповідно до діючих норм законодавства України.

Так, згідно Акту фактичної перевірки посадовими особами головного управління ДПС у Миколаївській області 19.09.2023 року проведено фактичну перевірку в присутності стажера (офіціаната) ОСОБА_1 , яка реалізовувала товар (алкогольні напої).

В ході цієї перевірки ОСОБА_1 не тільки представилась як стажер (офіціант), але і вчиняла дії притаманні продавцю здійснювала продаж товару, надала не фіскальний (товарний) чек, здійснювала опис грошових коштів. Протягом перевірки (на початку проведення 19.09.2023 року) ОСОБА_1 перебувала в кафе і вчиняла відповідні дії в інтересах та від імені ТОВ «Антрекот Плюс». Будь-яких документів, що підтверджували б трудові правовідносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Антрекот Плюс» в ході фактичної перевірки, яка відбулася у вересні 2023 року, надано не було.

Крім того, у п. 5 (сторінка 7) Акту фактичної перевірки від 29.09.2023 року № 8979/14/29/07/42910819, зазначено, відповідно до даних ІКС «Податковий блок» ТОВ «Антрекот Плюс» надало 20.09.2023 року повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_2 . При цьому працівниками контролюючого органу було зафіксовано, що ОСОБА_2 19.09.2023 року фактично виконувала обов`язки адміністратора в кафе за адресою АДРЕСА_1 . Повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_1 взагалі не подано.

За висновками Головного управління ДПС у Миколаївській області ТОВ «Антрекот Плюс» допущено порушення абзацу першого постановлюючої частини постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 «Порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», а саме, допущено до виконання трудових обов`язків працівників без укладення трудових договорів та надання повідомлення до органів Державної податкової служби відносно однієї особи.

Із змісту встановленого порушення вбачається, що відносно працівника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було допущено порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 року № 413.

Постанова Управління Держпраці від 04.12.2023 року № 8979/14/29/07/42910819-ДПС винесена на підставі Акта фактичної перевірки, у відповідності до норм чинного законодавства, а отже скасуванню не підлягає.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, цінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Наказом Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі ГУ ДПС) від 19.09.2023 року № 1046-П «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Антрекот Плюс» наказано провести перевірку позивача за адресою здійснення діяльності: вулиця Набережна, будинок 5/11б, нежитлові приміщення на 1-му поверсі в житловому будинку літ 5-А, м. Миколаїв, з 19.09.2023 року тривалістю 10 діб.

У період з 19.09.2023 року по 29.09.2023 року посадовими особами ГУ ДПС проведено фактичну перевірку ТОВ «Антрекот Плюс» з питань здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими працівниками за період з 08.09.2023 року по 28.09.2023 року.

За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки, яким встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку, зокрема встановлено відсутність будь-яких первинних документів в електронній чи паперовій формі, які підтверджують походження товарів, що знаходяться у реалізації, місці продажу на суму 10050,00грн.; на підставі інформації з ІКС «Податковий блок» встановлено при продажі підакцизних товарів мала місце відсутність коду товарної під категорії з УКТ ЗЕД та при проведенні розрахункових операцій через ПРРО в період з 21.09.2023 року по 24.09.2023 року були випадки видачі невідповідного розрахункового документа без зазначеного цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку; не надано відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведення операції; перевіркою встановлено торгівля алкогольними напоями без відповідної ліцензії; допущено до виконання трудових обов`язків працівників без укладення трудових договорів.

Вказану розрахункову операцію та продаж/передачу товару 19.09.2023 року о 15:44 фактично здійснила ОСОБА_1 . Фактична перевірка проводилась в її присутності, підпис даної особи також наявний на направленнях на перевірку, описі готівкових коштів.

Управління Держпраці, керуючись п. 2 Порядок № 509, повідомленням від 23.10.2023 року № ПД/2/7038-23 повідомлено ТОВ «Антрекот Плюс» про одержання 20.10.2023 року Акта фактичної перевірки перевірки та додатково повідомлено, що справу про накладення штрафу розглядатиметься у 45-дений строк, починаючи з 21.10.2023 року шляхом дослідження матеріалів і вирішення питання щодо наявності підстав про накладення штрафу.

04.12.2023 року Управлінням Держпраці винесено постанову № 8979/14/29/07/42910819-ДПС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою на ТОВ «Антрекот Плюс», за порушення абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено, штраф у розмірі 134000,00 грн.

З даної постанови вбачається, що керівництво ТОВ «Антрекот Плюс» не звітувало про використання найманої праці та допущено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до роботи без оформлення з ними трудових відносин в порушення вимог ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. № 413.

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, позивач оскаржила її у судовому порядку.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, який дійшов висновку у постанові від 21.02.2020 року у справі № 826/17123/18.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 року у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Враховуючи, те що підставою для прийняття оскаржуваного рішення був Акт фактичної перевірки складений за результатом проведення податковим органом фактичної перевірки, то суд вважає, що в такому випадку слід в першу чергу аналізувати правомірність рішення на підставі якого проводилась фактична перевірка та дій перевіряючих під час її проведення.

З позиції Верховного суду у вищевказаних постановах, доводи позивача щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 80.2. ст. 80 ПКУ фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав що міститься у п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Як вбачається з наказу № 1046-П від 19.09.2023 року про проведення перевірок контролюючий орган фактично призначив перевірку у звязку із отриманням в установленному законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме відсутність у суб`єкта господарювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними еапоями згідно ІС «Ліцензії на алкоголь, спирт, тютюн і пальне» ІС ДПС України, що відповідає підставі визначеній у пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України у частині обігу підакцизних товарів, і не відповідає підставі визначеній у пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Предмет фактичної перевірки не охоплює дотримання суб`єктом господарювання використання праці найманих осіб, контролюючий орган, виявивши такі порушення, повинен був призначити та провести відповідну перевірку, у ході якої будуть досліджуватися подібні порушення.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 04.02.2019 року у справі № 807/242/14 лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Отже, з огляду на викладене, суд вважає, що відсутність законних підстав для проведення перевірки має додатковим наслідком незаконність постанови про накладення на позивача штрафу.

Верховний суд в постанові від 31.01.2023 року у справі № 540/1245/20 зробив висновок, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу, порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2023 року у справі № 260/3705/20, від 23.04.2020 у справа № 813/1790/18, у постанові від 03.12.2021 року у справі № 369/7844/17, від 07.07.2022 року у справі № 520/4676/19.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проаналізувавши встановлені судом процедурні порушення як податкового органу, під час призначення перевірки та її проведення так і Управління Держпраці під час дослідження інформації наданій їй податковим органом та винесення оскаржуваної постанови відносно Позивача, суд доходить висновку, що зазначені порушення мають вплив на прийняте рішення, в даному випадку спірну постанову. Тобто, у випадку дотримання процедури податковим органом та Управлінням Держпраці щодо позивача, відповідач міг дійти іншого висновку.

Відтак, у суду наявні підстави для скасування спірної постанови через суттєве порушення відповідачем порядку розгляду матеріалів відносно позивача.

Стосовно суті встановленого порушення суд зазначає, що видача ОСОБА_1 нефіскального чеку за купівлю товару в кафе та взаємодія з перевіряючими пояснювалась тільки відсутністю директора ТОВ «Антрекот Плюс» на місці в момент коли розпочалась перевірка. Під час візиту перевіряючих, під виглядом покупців працівники контролюючого органу попросили ОСОБА_1 , яка єдина була на місці в той час відпустити товар. ОСОБА_1 розгубилась, але незважаючи на це ОСОБА_1 , під впливом та вмовлянь «клієнтів» відпустила товар, про який попросили перевіряючі, після чого вони пред`явили їй направлення на перевірку, в якому ОСОБА_1 розписалась про отримання, як того вимагає пункт 80.2 ПК України.

Пояснення ОСОБА_1 , яке є основним доказом відповідача порушень позивачем законодавства про працю, а саме допущення працівника ТОВ «Антрекот Плюс» до роботи без укладення трудового договору, на думку суду, не є належним доказом, з огляду на те, що ці докази фактично є заповненими листами опитування працівників (анкета), які були заздалегідь підготовленими та роздрукованими працівниками ГУ ДПС і таке анкетування працівників не передбачено чинним законодавством як джерело інформації щодо виявлення порушень трудового законодавства з боку роботодавця, а відтак такий доказ не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ у розумінні КАС України.

Крім того, ці пояснення були відібрані, одночасно з оперативними діями працівників поліції, які були також в приміщені кафе з інспекторами ГУ ДПС, які окрім своєї фактичної перевірки, одночасно відбирали пояснення у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що має ознаки упередженості працівників ГУ ДПС та свідчить про можливий вплив під час відібрання пояснень.

Таким чином, в ході розгляду справи судом встановлені процедурні порушення з боку працівників ГУ ДПС під час проведення фактичної перевірки позивача.

Згідно п. 2-4 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Справа про накладення штрафу (далі справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України, Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (на момент виявлення порушення), юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Частиною 4 ст. 265 КЗпП України, визначено, що штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Податковим кодексом України передбачено право контролюючого органу (органів Державної фіскальної служби) проводити фактичну перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно п. 80.6 ст. 80 ПК України, під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

У контексті обставин цієї справи, суд звертає увагу на те, що лист ГУ ДПС, у якому вказувалось про встановлення порушення позивачем вимог законодавства про працю, відповідальність, за яке встановлена абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, міг бути використаний лише як інформація для проведення інспектування та/або інформацію, яка потребує перевірці, також з тих підстав, що ГУ ДПС не здійснювало фактичну перевірку з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, про що свідчить наказ ГУ ДПС від 19.09.2023 року про призначення перевірки позивача. Аналогічна позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 24.01.2024 року у справі № 420/1918/22.

Управління Держпраці під час прийняття оскарженої постанови зобов`язана була перевірити та оцінити інформацію, зазначену в Акті фактичної перевірки, який складений Головним управлінням ДПС у Миколаївській області, проте таких дій не вчинила.

Рішення суб`єкта владних повноважень, яке оскаржено до адміністративного суду, перевіряється судом, у тому числі, на відповідність критеріїв, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме чи прийнято воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивачу ще до винесення постанови про накладення штрафу мали забезпечити правом подати свої доводи, міркування на спростування висновків, викладених в Акті фактичної перевірки, проте Управління Держпраці проігнорувала право позивача та прийняла необґрунтовану постанову тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України).

Так, Управління Держпраці підготувало повідомлення для Позивача від 30.11.2023 року № ПД/2/7961-23, щодо розгляду справи про накладення на нього штрафу. Але, позивач отримав поштове повідомлення (№ трекінгу 54018 06944400) із зазначенням дати та місця розгляду матеріалів про накладення на нього штрафу Управлінням Держпраці саме в день розгляду справи про накладення штрафу за порушення позивачем законодавства про працю 04.12.2023 року, що звісно позбавило можливості позивача та/або його представників бути присутнім при розгляді матеріалів та надати пояснення та документи.

Зазначена обставина дає підстави для висновку, що позивач завчасно не знав про дату, час та місце розгляду відповідачем справи про накладення на нього штрафу, тому не міг брати участь у такому засіданні та надавати пояснення для власного захисту.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2019 року у справі № 813/3415/18, досліджуючи питання обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення, зробив висновок про те, що санкції за порушення законодавства про працю та зайнятість населення співмірні з покараннями за злочини. При цьому, слід наголосити, що вказані санкції є фінансовою відповідальністю, а не кримінальною. Колегія суддів вважає, що особі, до якої застосовуються такі суттєві розміри штрафу в якості відповідальності за порушення законодавства про працю, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи.

Це право є гарантією реалізації інших прав на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, правовий захист тощо. Відсутність аналізу суб`єктом владних повноважень всіх обставин у сукупності та прийняття рішення без врахування позиції особи, яка притягується до відповідальності і якій не було належним чином надано право бути заслуханою державним органом влади, свідчить про недотримання відповідачем критерію обґрунтованості рішення, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.05.2022 року у справі № 300/3288/20.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.09.2021 року у справі № 420/9061/20 сформовано наступні правові висновки:

Право бути вислуханим має бути забезпечене, насамперед, у справах, де передбачається прийняття несприятливих адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи. Головне управління Держпраці у відповідній області як будь-який інший орган державної влади повинно застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо у тому разі, коли воно матиме несприятливі наслідки для особи.

Так, Верховний Суд у справі № 300/3288/20 дійшов висновку, що виключення п. 6, 7 Порядку № 509 з вимогами про необхідність повідомлення суб`єкта господарювання про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу не може нівелювати право особи на участь у процесі прийняття рішення про притягнення її до відповідальності».

У висновках Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, щодо вчасного повідомлення особи, яка притягається до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення (від 12.06.2019 року у справі № 813/3415/18, від 30.09.2020 року у справі №540/635/19, від 15.05.2023 року у справі № 804/7636/17, від 14.06.2023 року у справі № 280/3058/19), зафіксовано, що «саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість.

У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується.»

Так, у Акті фактичної перевірки (сторінка 1), на підставі якого була винесена оскаржувана Постанова містився актуальний контактний телефон директора позивача, за яким відповідальний працівник Управління Держпраці міг затефонувати та заздалегідь попередити Позивача про розгляд справи відносно Позивача.

Крім вищенаведеного, Управління Держпраці при винесенні постанови про накладення штрафу повинно було врахувати те, що 24.03.2022 року набрав чинності Закон України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 року № 2136-IX, ст.1 якого передбачено, що цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану.

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених ст. 43, ст.44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування, інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування» у частині відносин, врегульованих цим Законом. Стаття 16 вказаного Закону регулює здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю у період дії воєнного стану.

У період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються:

- за наявності підстав, визначених абзацами п`ятим, восьмим, дев`ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;

- за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації;

- у зв`язку з невиконанням суб`єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені ст. 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.

З пояснювальної записки до вказаного Закону, видно, що метою законопроекту є врегулювання окремих питань трудових відносин між працівником та роботодавцем в умовах воєнного часу, враховуючи необхідність забезпечення збалансованості між скороченням видатків роботодавців на оплату відпусток, надурочних годин, годин роботи у святкові та вихідні дні тощо, та забезпеченням мінімально необхідних прав та гарантій працівників. Прийняття законопроекту створить умови для належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

Таким чином, на період воєнного стану законодавець, з метою забезпечення умов для належного функціонування підприємств, оперативного залучення працівників, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили скасував штрафи (відповідальність), передбачені ст. 265 КЗпП України за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

При цьому, в даному випадку не варто застосовувати буквальне тлумачення норми ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а слід до вказаної норми застосовувати розширювальне тлумачення норм права, оскільки зміст норми, є більш широким, ніж її текстуальне вираження. Тобто, штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП України, не застосовуються у період дії воєнного стану за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок. Вказане випливає із мети законопроекту, а саме забезпечення належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

Суд звертає увагу і на ту обставину, що ТОВ «Антрекот Плюс» на наступний день після проведення фактичної перевірки усунула виявлене порушення, а саме видала наказ № 2-К від 20.09.2023 року про прийняття ОСОБА_2 на роботу, про що повідомлено ГУ ДПС та ПФУ. Зазначена інформація відображена у оскаржуваній постанові.

Тобто, станом на дату розгляду відповідачем питання щодо накладення на ТОВ «Антрекот Плюс» штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (04.12.2023 року), виявлене під час перевірки порушення повністю усунуто.

Отже, в даному випадку суд вважає, що станом на 04.12.2023 року підстави для застосування до ТОВ «Антрекот Плюс» штрафу відсутні з огляду на норми ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», що є підставою для задоволення позову щодо визнання протиправною та скасування постанови від 04.12.2023 року № 8979/14/29/07/42910819-ДПС.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04) згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Взаємодія посадових осіб ДПС саме з особою, яка фактично провела розрахункову операцію, передбачена ст.ст. 80 та 81 ПК України.

Той факт, що посадові особи ГУ ДПС, які проводили фактичну перевірку, взаємодіяли з ОСОБА_1 , не змінює характеру правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Антрекот Плюс» які по-суті є разовим представництвом, а не трудовим договором.

Згідно п. 80.7 ст. 80 ПК України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Досліджуючи питання доведеності правопорушення з боку позивача, суд робить висновок про передчасність висновків відповідача про наявність у діях ТОВ «Антрекот Плюс» правопорушення, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиним джерелом інформації про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є неоформленим працівником ТОВ «Антрекот Плюс» є Акт фактичної перевірки.

Так, дійсно, як зазначено вище, Управління Держпраці мають право приймати рішення, у тому числі і на підставі матеріалів перевірок контролюючих органів. Але, навіть у цьому випадку необхідно пересвідчитися у наявності правопорушення з боку суб`єктів господарювання з дотриманням внутрішніх процедур та прийняти відповідне рішення з дотримання строків та приписів чинних норм законодавства України.

Акт фактичної перевірки не підписаний директором або уповноваженою особою ТОВ «Антрекот Плюс», перевірка проведена без присутності директора або уповноваженої особи ТОВ «Антрекот Плюс», тим самим, податковий орган позбавив можливості посадових осіб суб`єкта господарювання скористатися своїм правом бути присутнім під час проведення фактичної перевірки, надавати пояснень з питань, що виникають під час вказаної перевірки, та за власною ініціативою надавати пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, та вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків, як передбачено пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України.

Згідно Акту фактичної перевірки, під час фактичної перевірки у ОСОБА_2 пояснення не відбирались, Управління Держпраці цьому ніякої оцінки не надано.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Антрекот Плюс» (вул. Набережна, 5/11б, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 42910819) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 44742194) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 04.12.2023 року № 8979/14/29/07/42910819.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 44742194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антрекот Плюс» (вул. Набережна, 5/11б, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 42910819) судові витрати у сумі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривені 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.04.2024 року.

Суддя О.В. Малих