Постанова

від 29.08.2024 по справі 400/15290/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/15290/23

Перша інстанція: суддя Малих О.В.,

повний текст судового рішення

складено 29.04.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антрекот Плюс» до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року ТОВ «Антрекот Плюс» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі Управління Держпраці) та просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 04.12.2023 року № 8979/14/29/07/42910819-ДПС.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі ГУ ДПС) від 19.09.2023 року №1046-П «Про проведення фактичної перевірки ТОВ наказано провести перевірку позивача за адресою здійснення діяльності: АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення на 1-му поверсі в житловому будинку літ 5-А, м. Миколаїв, з 19.09.2023 року тривалістю 10 діб.

У період з 19.09.2023 року по 29.09.2023 року посадовими особами ГУ ДПС проведено фактичну перевірку ТОВ з питань здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими працівниками за період з 08.09.2023 року по 28.09.2023 року.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки, яким встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку, зокрема встановлено відсутність будь-яких первинних документів в електронній чи паперовій формі, які підтверджують походження товарів, що знаходяться у реалізації, місці продажу на суму 10050,00грн.; на підставі інформації з ІКС «Податковий блок» встановлено, що при продажі підакцизних товарів мала місце відсутність коду товарної під категорії з УКТ ЗЕД та при проведенні розрахункових операцій через ПРРО в період з 21.09.2023 року по 24.09.2023 року були випадки видачі невідповідного розрахункового документа без зазначеного цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку; не надано відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведення операції; перевіркою встановлено торгівля алкогольними напоями без відповідної ліцензії; допущено до виконання трудових обов`язків працівників без укладення трудових договорів.

Вказану розрахункову операцію та продаж/передачу товару 19.09.2023 року о 15:44 фактично здійснила ОСОБА_1 . Фактична перевірка проводилась в її присутності, підпис даної особи також наявний на направленнях на перевірку, описі готівкових коштів.

Управління Держпраці, керуючись п.2 Порядку №509, 23.10.2023 року № ПД/2/7038-23 повідомлено ТОВ про одержання 20.10.2023 року акту фактичної перевірки та додатково повідомлено, що справа про накладення штрафу розглядатиметься у 45-дений строк, починаючи з 21.10.2023 року шляхом дослідження матеріалів і вирішення питання щодо наявності підстав про накладення штрафу.

04.12.2023 року Управлінням Держпраці винесено постанову №8979/14/29/07/42910819-ДПС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою на ТОВ, за порушення абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 134000,00 грн.

З даної постанови вбачається, що керівництво ТОВ не звітувало про використання найманої праці та допущено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до роботи без оформлення з ними трудових відносин в порушення вимог ст.24 КЗпП України та Постанови КМУ від 17.06.2015р. № 413.

Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що предмет фактичної перевірки не охоплює дотримання суб`єктом господарювання використання праці найманих осіб, а контролюючий орган, виявивши такі порушення, повинен був призначити та провести відповідну перевірку, у ході якої будуть досліджуватися подібні порушення.

Суд також зазначив, що Управління Держпраці підготувало повідомлення для позивача від 30.11.2023 року №ПД/2/7961-23, щодо розгляду справи про накладення на нього штрафу. Але, позивач отримав поштове повідомлення (№ трекінгу 54018 06944400) із зазначенням дати та місця розгляду матеріалів про накладення на нього штрафу Управлінням Держпраці саме в день розгляду справи про накладення штрафу за порушення позивачем законодавства про працю 04.12.2023 року, що звісно позбавило можливості позивача та/або його представників бути присутнім при розгляді матеріалів та надати пояснення та документи.

Крім того, суд виходив з того, що Управління Держпраці при винесенні постанови про накладення штрафу повинно було врахувати те, що 24.03.2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року №2136-IX, ст.1 якого передбачено, що цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно п.2-4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 2013 р. №509 (далі Порядок №509) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Справа про накладення штрафу (далі справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Відповідно до ст.259 КЗпП України, Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Згідно абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України (на момент виявлення порушення), юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Частиною 4 ст.265 КЗпП України, визначено, що штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

ПК України передбачено право контролюючого органу (органів Державної фіскальної служби) проводити фактичну перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно п.80.6 ст.80 ПК України, під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

У контексті обставин цієї справи, суд звертає увагу на те, що лист ГУ ДПС, у якому вказувалось про встановлення порушення позивачем вимог законодавства про працю, відповідальність за яке встановлена абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, міг бути використаний лише як інформація для проведення інспектування та/або інформацію, яка потребує перевірці, також з тих підстав, що ГУ ДПС не здійснювало фактичну перевірку з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, про що свідчить наказ ГУ ДПС від 19.09.2023 року про призначення перевірки позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 24.01.2024 року у справі № 420/1918/22.

Управління Держпраці під час прийняття оскарженої постанови зобов`язана була перевірити та оцінити інформацію, зазначену в акті фактичної перевірки, який складений ГУ ДПС, проте таких дій не вчинила.

Рішення суб`єкта владних повноважень, яке оскаржено до адміністративного суду, перевіряється судом, у тому числі, на відповідність критеріїв, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме чи прийнято воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивачу ще до винесення постанови про накладення штрафу мали забезпечити право подати свої доводи, міркування на спростування висновків, викладених в акті фактичної перевірки, проте Управління Держпраці проігнорувала таке право позивача та прийняла необґрунтовану постанову тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України).

Так, Управління Держпраці підготувало повідомлення для позивача від 30.11.2023 року № ПД/2/7961-23 щодо розгляду справи про накладення на нього штрафу. Але, позивач отримав поштове повідомлення (№ трекінгу 54018 06944400) із зазначенням дати та місця розгляду матеріалів про накладення на нього штрафу Управлінням Держпраці саме в день розгляду справи про накладення штрафу за порушення позивачем законодавства про працю 04.12.2023 року, що позбавило можливості позивача та/або його представників бути присутнім при розгляді матеріалів та надати пояснення та документи.

Зазначена обставина дає підстави для висновку, що позивач завчасно не був повідомлений про дату, час та місце розгляду відповідачем справи про накладення на нього штрафу, тому не міг брати участь у такому засіданні та надавати пояснення для власного захисту.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2019 року у справі № 813/3415/18, досліджуючи питання обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення, зробив висновок про те, що санкції за порушення законодавства про працю та зайнятість населення співмірні з покараннями за злочини. При цьому, слід наголосити, що вказані санкції є фінансовою відповідальністю, а не кримінальною. Колегія суддів вважає, що особі, до якої застосовуються такі суттєві розміри штрафу в якості відповідальності за порушення законодавства про працю, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи.

Це право є гарантією реалізації інших прав на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, правовий захист тощо. Відсутність аналізу суб`єктом владних повноважень всіх обставин у сукупності та прийняття рішення без врахування позиції особи, яка притягується до відповідальності і якій не було належним чином надано право бути заслуханою державним органом влади, свідчить про недотримання відповідачем критерію обґрунтованості рішення, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.05.2022 року у справі № 300/3288/20.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.09.2021 року у справі № 420/9061/20 сформовано наступні правові висновки:

Право бути вислуханим має бути забезпечене, насамперед, у справах, де передбачається прийняття несприятливих адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи. Головне управління Держпраці у відповідній області як будь-який інший орган державної влади повинно застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо у тому разі, коли воно матиме несприятливі наслідки для особи.

Верховний Суд у справі №300/3288/20 дійшов висновку, що виключення п.6, 7 Порядку №509 з вимогами про необхідність повідомлення суб`єкта господарювання про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу не може нівелювати право особи на участь у процесі прийняття рішення про притягнення її до відповідальності».

У висновках Верховного Суду щодо вчасного повідомлення особи, яка притягається до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення (від 12.06.2019 року у справі № 813/3415/18, від 30.09.2020 року у справі №540/635/19, від 15.05.2023 року у справі № 804/7636/17, від 14.06.2023 року у справі № 280/3058/19), зафіксовано, що «саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість.

У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується.»

Так, у акті фактичної перевірки (сторінка 1), на підставі якого була винесена оскаржувана постанова, містився актуальний контактний телефон директора позивача, за яким відповідальний працівник Управління Держпраці міг затефонувати та заздалегідь попередити ТОВ про розгляд справи відносно нього.

Окрім того, Управління Держпраці при винесенні постанови про накладення штрафу повинно було врахувати те, що 24.03.2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року №2136-IX, ст.1 якого передбачено, що цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених ст. 43, ст.44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування, інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування» у частині відносин, врегульованих цим Законом. Стаття 16 вказаного Закону регулює здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю у період дії воєнного стану.

У період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються:

- за наявності підстав, визначених абзацами п`ятим, восьмим, дев`ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;

- за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації;

- у зв`язку з невиконанням суб`єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені ст. 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.

З пояснювальної записки до вказаного Закону видно, що метою законопроекту є врегулювання окремих питань трудових відносин між працівником та роботодавцем в умовах воєнного часу, враховуючи необхідність забезпечення збалансованості між скороченням видатків роботодавців на оплату відпусток, надурочних годин, годин роботи у святкові та вихідні дні тощо, та забезпеченням мінімально необхідних прав та гарантій працівників. Прийняття законопроекту створить умови для належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

Таким чином, на період воєнного стану законодавець, з метою забезпечення умов для належного функціонування підприємств, оперативного залучення працівників, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили скасував штрафи (відповідальність), передбачені ст.265 КЗпП України за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

При цьому, в даному випадку не варто застосовувати буквальне тлумачення норми ст.16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а слід до вказаної норми застосовувати розширювальне тлумачення норм права, оскільки зміст норми є більш широким, ніж її текстуальне вираження. Тобто, штрафи, передбачені ст.265 КЗпП України, не застосовуються у період дії воєнного стану за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок. Вказане випливає із мети законопроекту, а саме забезпечення належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

Отже, апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що станом на 04.12.2023 року були відсутні підстави для застосування до ТОВ штрафу з огляду на норми ст.16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», що є підставою для задоволення позову щодо визнання протиправною та скасування постанови від 04.12.2023 року № 8979/14/29/07/42910819-ДПС.

Суд звертає увагу і на ту обставину, що ТОВ на наступний день після проведення фактичної перевірки усунула виявлене порушення, а саме видала наказ №2-К від 20.09.2023 року про прийняття ОСОБА_2 на роботу, про що повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначена інформація відображена у оскаржуваній постанові.

Тобто, станом на дату розгляду відповідачем питання щодо накладення на ТОВ штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (04.12.2023 року), виявлене під час перевірки порушення повністю усунуто.

Більш того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 80.2. ст. 80 ПКУ фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав що міститься у п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Як вбачається з наказу №1046-П від 19.09.2023 року про проведення перевірок контролюючий орган фактично призначив перевірку у зв`язку із отриманням в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме відсутність у суб`єкта господарювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями згідно ІС «Ліцензії на алкоголь, спирт, тютюн і пальне» ІС ДПС України, що відповідає підставі визначеній у пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України у частині обігу підакцизних товарів, і не відповідає підставі визначеній у пп.80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Предмет фактичної перевірки не охоплює дотримання суб`єктом господарювання використання праці найманих осіб, контролюючий орган, виявивши такі порушення, повинен був призначити та провести відповідну перевірку, у ході якої будуть досліджуватися подібні порушення.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 04.02.2019 року у справі №807/242/14 лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Отже, з огляду на викладене, суд вважає, що відсутність законних підстав для проведення перевірки має додатковим наслідком незаконність постанови про накладення на позивача штрафу.

Верховний суд в постанові від 31.01.2023 року у справі №540/1245/20 зробив висновок, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу, порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2023 року у справі № 260/3705/20, від 23.04.2020 у справа № 813/1790/18, у постанові від 03.12.2021 року у справі № 369/7844/17, від 07.07.2022 року у справі № 520/4676/19.

Проаналізувавши встановлені судом процедурні порушення як податкового органу під час призначення перевірки та її проведення, так і Управління Держпраці під час дослідження інформації наданій їй податковим органом та винесення оскаржуваної постанови відносно позивача, суд доходить висновку, що зазначені порушення мають вплив на прийняте рішення, в даному випадку спірну постанову. Тобто, у випадку дотримання процедури податковим органом та Управлінням Держпраці щодо позивача, відповідач міг дійти іншого висновку.

Зазначені обставини також є додатковою підставою для скасування спірної постанови через суттєве порушення відповідачем порядку розгляду матеріалів відносно позивача.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук