Ухвала

від 23.10.2024 по справі 400/15290/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №400/15290/23

адміністративне провадження № К/990/38100/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів: Бучик А.Ю., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі №400/15290/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антрекот Плюс» до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Антрекот Плюс» (далі - ТОВ «Антрекот Плюс», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - Держпраці, відповідач) та просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 04 грудня 2023 року № 8979/14/29/07/42910819-ДПС.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 04 грудня 2023 року № 8979/14/29/07/42910819.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року залишено без змін.

Не погодившись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою для відкриття касаційного провадження відповідач зазначає підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та вказує, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Проте Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики; не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах норм матеріального та / чи процесуального права.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки. Своєю чергою Суд зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.

Скаржником, в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій вказано, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього (підпункт "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів. Оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки наявність «суспільного інтересу» як обставина, яка може слугувати підставою для відкриття касаційного провадження, оцінюється за кількісними та якісними критеріями як-от:

1) суспільна значущість, тобто вплив на права не окремої людини, а спільноти індивідуумів, які можуть стверджувати, що мають охоронюваний законом інтерес щодо предмета спору (кількісний критерій);

2) інтенсивність втручання в сферу реалізації законного інтересу, тобто встановлення певних обтяжень для групи осіб майнового чи немайнового характеру, пов`язаних із предметом позову, та, переважно, але не винятково, триваючий характер дії таких обтяжень або обмежень у реалізації прав щодо певного суспільного блага (якісний критерій).

Враховуючи обставин цієї справи та обґрунтування касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав, які б дозволили стверджувати, що вона становить значний суспільний інтерес.

Суд критично оцінює наведену підставу касаційного оскарження, оскільки аналіз та тлумачення доводів касаційної скарги у сукупності з відображеними обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, оскільки скаржник обмежився самим лише цитуванням цієї норми без належного обґрунтування.

Отже, скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

КАС України, передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися в касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.

Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі №400/15290/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антрекот Плюс» до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Судді: В.М. Бевзенко

А.Ю. Бучик

В.М. Шарапа