Ухвала

від 02.04.2024 по справі 712/7142/2012

ВЕЛИКОБЕРЕЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 712/7142/2012

Номер провадження 2/298/94/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року смт. Великий Березний

Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Тарасевич П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Рудь Іваном Івановичем про відвід судді Ганько Івана Івановича від розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у цивільної справи № 712/7142/2012 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Ужгородської міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним державних актів і договорів купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Перечинського районного суду Закарпатської області знаходилась вищезазначена справа.

21.08.2023, у даній справі подано заяву про перегляд рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 02.10.2020 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2023 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами (суддя Чепурнов В.О.).

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, передано на розгляд судді Ганько І.І..

26 березня 2024 року до Перечинського районного суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана представником - адвокатом Рудь Іваном Івановичем про відвід судді Ганько Івана Івановича від розгляду цивільної справи № 712/7142/2012.

Згідно з частинами першою, другою, третьою та сьомою ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст.40 ЦПК України, якщо питання про відвід судді в порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, неможливо розглянути в суді, в якому розглядається справа, то справа для вирішення питання про відвід передається до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду.

Розпорядженням голови Перечинського районного суду Закарпатської області від 28.03.2024, заява про відвід судді, передана на розгляд Великоберезнянського районного суду Закарпатської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2024 року суддею з розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої представником - адвокатом Рудь Іваном Івановичем про відвід судді Ганько Івана Івановича від розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у цивільної справи № 712/7142/2012 від 26 березня 2024 року визначено суддю Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Тарасевича П.П..

Встановлено, що судове засідання у вказаній справі (в новому складі суду) не призначено.

Враховуючи наведене, заява про відвід судді розглядається судом у порядку та строк, що визначені законом.

Відповідно до частини восьмої статті 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Оцінюючи обґрунтованість заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ганько Івана Івановича, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 39 ЦПК України за наявності підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

За змістом частини першої статті 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною другою статті 36 ЦПК України визначено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Згідно з частиною третьою статті 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.

Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість та необ`єктивність.

Таким чином, відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах «Piersac vs Belgium, Grieves vs UK»). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі «Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium», суд має бути неупередженим і безстороннім.

Таким чином, Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб`єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.

Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право сторони на подання заяви про відвід.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Важливо зазначити, що відповідно до суб`ктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Як зазначено у рішенні Європейського суду по справі «Білуха проти України», стосовно об`єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п.58).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного.

Важливим питанням є довіра, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати в громадськості (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії»). Довіра - це суб`єктивне ставлення особи на підставі внутрішнього переконання з урахуванням зовнішніх обставин й цілком очевидно, що дії та рішення, які судом вчинені в межах закону, але в супереч інтересам однієї зі сторін, сприймаються цією стороною як негативні й у зв`язку з цим викликають недовіру до суду.

При цьому, можливість переконання особи у протилежному залежить не тільки від обґрунтування законності вчинених судом дій, а й від бажання та здатності особи сприймати це обґрунтування та розуміти дії, які можуть не відповідати її прямим інтересам.

Разом з тим, заява про відвід судді не містить належних доводів та обґрунтувань, які б могли свідчити про вчинення головуючою суддею дій, що, в свою чергу, могли слугувати підставою для позбавлення її права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у даній справі.

Як слідує зі змісту заяви про відвід судді, остання обґрунтована існуванням обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді Ганько І.І.. Зокрема, представник заявниці вказав, що суддя не може розглядати цивільну справу та підлягає відводу, оскільки він заінтересований в результатах розгляду справи та є сумніви в об`єктивності та неупередженості судді. Зазначив, що суддя розглядав дану справу по сутті в суді першої інстанції та за наслідками розгляду, заявник переконаний в заінтересованості судді у розгляді заяви за нововиявленими обставинами.

Вказані доводи заявника, суд вважає необґрунтованими, оскільки мотиви, які покладені в основу заяви про відвід, стосуються незгоди з процесуальним рішенням судді.

При цьому, частиною четвертою статті 36 ЦПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Також, суд, звертає увагу, що відповідно до ч.13 ст.33 ЦПК України, розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складі колегії суддів. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегія суддів для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною першою цієї статті.

Крім того, рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 02.10.2020 переглянуто судом апеляційної інстанції та за результатами перегляду - залишено без змін.

Суд вважає, що обставини, на які посилається представник заявниці у заяві про відвід судді, не доводять наявності визначених процесуальним законом підстав, за яких суддя підлягає відводу.

Відтак, суддею Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Тарасевичем П.П., за результатами розгляду заяви про відвід, не встановлено існування будь-якої з підстав, зазначених у статтях 36 - 37 ЦПК України, для відводу судді Ганько І.І..

За викладених обставин, заява від 26 березня 2024 року про відвід судді Ганько Івана Івановича від розгляду цивільної справи № 712/7142/2012 задоволенню не підлягає.

Частиною одинадцятою статті 40 ЦПК України визначено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 41 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяву ОСОБА_1 , поданої представником - адвокатом Рудь Іваном Івановичем про відвід судді Ганько Івана Івановича від розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у цивільної справи № 712/7142/2012 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Ужгородської міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним державних актів і договорів купівлі-продажу - відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Тарасевич П.П.